Методика вивчення факторів привабливості професії В.О. Ядова

ІНСТРУКЦІЯ «Обведіть кружком ті пункти в колонках А і Б, які відображають те, що привертає і що не приваблює Вас в обраній професії. У колонці А зазначено, що «приваблює», а в Б - «що не приваблює». Відзначати слід дійсно ретельно значущі для Вас пункти - тобто правила. Вас не примушують робити вибір у всіх без винятку рядках».

По кожному з 11 факторів підраховується коефіцієнт значущості (КЗ). Коефіцієнт значущості визначається як: КЗ = (n + m) / N,

де: N - обсяг вибірки (кількість обстежуваних),

n - кількість обстежуваних, які відзначили даний фактор у колонці А, m - кількість обстежуваних, які відмітили даний фактор у колонці Б.

Коефіцієнт значущості може змінюватися в межах від-1 до +1.

23. Методологічні та методичні основи соціальної психології.

Термін «методологія» охоплює рівні наукового підходу: загальна методологія (загальний філософський підхід і спосіб пізнання явищ дійсності); спеціальна методологія (сукупність методологічних принципів, які застосовуються в цій галузі знань); сукупність конкретних методів і методичних прийомів.

Соціально-психологічне досл., послуговуючись як загальною, так і спеціальною методологією, повинно дотримуватися таких принципів — загальних вихідних положень, котрі обумовлюють взаємодію дослідника із соціально-психологічними реаліями світу:

— принцип історизму. Забезпечує вивчення соціально-психологічної реальності з точки зору її виникнення, етапів і механізмів розвитку, становлення та формування, сучасного і майбутнього станів;

— принцип об'єктивності. Означає вивчення об'єктивних закономірностей розвитку соціально-психологічних явищ у сукупності фактів і подій — суперечливих, багатогранних, позитивних, негативних, типових, нетипових; забезпечує взаємозв'язок об'єктивного та суб'єктивного;

— принцип системності. Передбачає виокремлення певної системної властивості, яка об'єднує елементи системи в єдине ціле, систему зв'язків, структуру, враховуючи при цьому зв'язки і відносини із середовищем. Застосування в соціальній психології цього принципу передбачає такий підхід до соціально-психологічних проявів особистості, сфери спілкування та групових процесів, за якого окремі елементи предмета пізнання і дослідження розглядаються як такі, що взаємодіють, взаємозумовлюються, взаємопов'язані, тобто є елементами єдиного цілого;

— принцип розвитку. Налаштовує на дослідження соціально-психологічних явищ в їх становленні та формуванні. Його застосування має особливе значення під час прогнозування механізмів, моделювання структури соціально-психологічної реальності, шляхів оптимізації міжособистісних стосунків, при вивченні соціокультурної, етнопсихологічної програми поведінки індивідів у групі, складових комунікативного потенціалу особистості;

— принцип гуманізму. Є етичним аспектом соціально-психологічного відображення, визнає і характеризує людину, групового суб'єкта діяльності в сфері спілкування та групових процесів як найвищу цінність;

— принцип активності і творчої діяльності. Вказує на активний взаємозв'язок людей у процесі спільної діяльності, обумовлений актом виявлення творчої діяльності кожного;

— принцип зворотного зв'язку у сфері взаємодії та групових процесів. Означає, що соціально-нормативна регуляція може існувати лише тоді, коли партнери отримуватимуть інформацію про ефект міжособистісних відносин, тобто коли відбувається оцінка дій та вчинків співрозмовників.

Уся, одержана в ході дослідження, соціально-психологічна інформація має бути якісною, тобто відповідати вимогам надійності (стабільність результатів у ході повторних експериментів різних дослідників), обгрунтованості (придатність методу досліджувати саме ті якості об'єкта, які вивчаються), точності (чутливість використаних методик до вимірювання досліджуваних якостей).

Категорії соціальної психології. Соціальна психологія оперує власним категоріальним апаратом. Ядром його є базові поняття соціальної психології (соціально-психологічна реальність, взаємодія, соціально-психологічний тип, спілкування, соціально-психологічні явища, групова динаміка, соціально-психологічне відображення та ін.), навколо яких концентрується відповідна соціально-психологічна проблематика, а також ті, що характеризують суттєві ознаки, конкретні механізми взаємозв'язку соціального та психічного.

Методи активного соціально-психологічного навчання (за Ю.М. Ємельяяновим):

Дискусійні – характерні прилучення учасників до демократичного способу поведінки,навчан­ня психотерапевтичній розрядці групової напруженості, стимуляції доглибних асоціацій, аналіз конкретних ситуа­цій морального вибору, які дозволяють діагностувати рі­вень моральнісного розвитку учасників тощо.

Різновиди дискусій­них методів, характерних для спільної діяльності.

1. Групова дискусія— це колективний інструмент пере­вірки істинності знань членів групи, шлях до пізнання, звернений до людини. Групова дискусія немовби виявляє спосіб думок людини, здатність думати, зіставляти, робити висновки. Цей метод є базовим для опанування механізму міжособистісних відносин та спілкування.

2. Мозковий штурмяк метод був запропонований Алексом Осборном. Він сприяє розвиткові динамічності мислительних процесів, формує вміння зосе­редитися на якій-небудь вузькій актуальній меті тощо. За­стосовується цей метод на нарадах або творчих сесіях для прийняття якого-небудь конкретного рішення.

3. Конструктивна суперечкаяк свідомо організоване виявлення суперечливих точок зору сприяє розв'язанню проблеми або меншій конкурентній здатності варіантів роз­в'язання проектувального завдання

Сензитивний тренінг (тренування саморозуміння, міжособистісної чутливості та емпатії до об'єктів інтерперсонального поля). Метод ак­тивного навчання, так і групова форма роботи.

Відмітною особливістю цього методу є прагнення до максимальної самостійності учасників при організації функ­ціонування Т-групи. Головним засобом стимуляції групової взаємодії є відсутність структури. Учасники, опинившись в соціальному вакуумі, змушені самі організовувати свої взаємовідносини всередині групи й розробляти процедури комунікативної діяльності. Цей метод, розвиваючи міжособистісну чутливість, формує сприйняття самого се­бе, усвідомлення групових процесів та вміння конструк­тивно включатися в діяльність групи.

Починаючи тренінг своїх сензитивних можливостей, лю­дина повинна знати їхній стан на момент початку занять, що визначає мету та готовність її досягти.

Ю.М.Ємельянов, підсумовуючи дані низки джерел, пере­лічує такі завдання сензитивного тренінгу:

1) підвищення саморозуміння та розуміння інших;

2) чуттєве розуміння групових процесів, пізнання ло­кальної структури;

3) розвиток низки поведінкових навичок.

Ігрові методи -слугують для формування мотивації професійно-пізнавальної діяльності, допомагають засвоєн­ню її способів і демонструють рівень її результатів.

Ігри дають можливість: забезпечити спільну діяльність більшості учасників; краще зрозуміти психологію людей, стати на їхнє місце; полегшити принцип рольової перспективи (у грі діє закон зміни ролей); розвивати почуття самооцінки знань та дій (вчинків) члена групи та групи загалом як колективного суб'єкта діяльності.