ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №3

ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

1. Сутність продуктивності та ефективності праці.

2. Показники та методи вимірювання продуктивності праці.

3. Чинники зростання продуктивності праці.

4. Резерви підвищення продуктивності праці.

5. Програми управління продуктивністю праці.

Ефективність праці – це її результативність. Вона показує співвідношення результату і витрат й розраховується за допомогою узагальнюючих показників:

­ продуктивності праці;

­ рентабельності праці.

На рівні підприємства результатом праці є продукція підприємства (роботи, послуги) або розмір прибутку, а витрати праці вимірюються чисельністю працівників, їх робочим часом або фондом оплати праці.

Якщо в розрахунку ефективності праці результати характеризуються обсягом продукції, то ми маємо показники рівня продуктивності праці, а якщо результати характеризуються розміром прибутку, отримуємо показники рентабельності праці.

Продуктивність праці – це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

Залежно від прямого або оберненого співвідношення величини результату праці та їх витрат розрізняють два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток – це прямий показник продуктивності праці, що визначається кількістю виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до величини робочого часу, затраченого на його виробництво:

, (1)

де В – виробіток; Q – обсяг виробленої продукції; Т – затрати робочого часу.

Виробіток визначається за одну відпрацьовану людино-годину (годинний виробіток), за один відпрацьований людино-день (денний виробіток) або за один рік одним середньообліковим працівником (річний виробіток).

Методи визначення виробітку:

1. Натуральний – передбачає визначення виробітку шляхом ділення обсягу виробленої продукції в натуральних одиницях на кількість затраченого часу в нормо-годинах;

1. Вартісний – передбачає визначення виробітку шляхом ділення обсягу виробленої продукції в грошовому вираженні на затрати часу, виражені в середньообліковій чисельності працівників, або відпрацьованій ними кількості людино-днів, людино-годин;

2. Трудовий – передбачає визначення виробітку шляхом ділення обсягу виробленої продукції, представленої в затратах робочого часу в нормо-годинах, на середньооблікову чисельність працівників.

4. Умовно-натуральний – передбачає застосування перевідних коефіцієнтів (k_i):

, (2)

де Q – обсяг виробленої продукції; Ч – чисельність працівників.

Сфера застосування умовно-натурального методу: в однономенклатурних виробництвах, коли підприємство виготовляє однорідну чи порівнювану продукцію.

Трудомісткість – це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризує витрати праці на виробництво одиниці продукції і вимірюється кількістю людино-годин, людино-днів, людино-місяців і т. ін.:

, (3)

Розрізняють різні види трудомісткості залежно від складових затрат праці на одиницю продукції.

Технологічна трудомісткість (Т_т) включає всі затрати праці основних робітників –відрядників і погодинників.

Трудомісткість обслуговування виробництва (Т_об) включає всі затрати праці допоміжних робітників.

Виробнича трудомісткість (Т_вир) – це всі затрати праці основних і допоміжних робітників.

Трудомісткість управління виробництвом (Т_у) включає затрати праці керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців.

Повна трудомісткість (Т_п) – це трудові затрати всіх категорій промислово-виробничого персоналу:

(4)

За призначенням трудомісткість буває:

­ нормативною – відображає суму витрат робочого часу одного робітника чи бригади на виготовлення одиниці продукції або виконання комплексу робіт;

­ плановою – визначається на основі показників нормативної трудомісткості;

­ фактичною – показує фактичні витрати робочого часу.

Взаємозв’язок виробітку та трудомісткості:

, , (5)

де – відсоток зростання виробітку; – відсоток зниження трудомісткості.

Фактори зростання продуктивності праці – це ті рушійні сили або причини, під впливом яких змінюється її рівень.

Фактори зростання продуктивності праці класифікують:

1. За ступенем урегульованості:

­ неконтрольовані;

­ контрольовані.

2. Стосовно суб’єкта економічних відносин:

­ зовнішні (структурні зміни в економіці, суспільстві, робочій силі; природні чинники; діяльність уряду та його інфраструктура);

­ внутрішні (матеріально-технічні; організаційно-економічні; соціально-психологічні).

До групи соціально-психологічних факторів зростання продуктивності праці належать всі фактори, що спричиняють покращання якості робочої сили. Це насамперед такі характеристики працівників, як рівень кваліфікації та професійних знань, умінь, навичок; компетентність, відповідальність; здоров’я та розумові здібності; професійна придатність, адаптованість, інноваційність та професійна мобільність, моральність, дисциплінованість, мотивованість (здатність реагувати на зовнішні стимули) і мотивація (внутрішнє бажання якісно виконувати роботу). До цієї групи факторів також відносяться характеристики трудових колективів, такі як трудова активність, творча ініціатива, соціально-психологічний клімат, система ціннісних орієнтацій.

До групи матеріально-технічних факторів зростання продуктивності праці належать всі напрямки прогресивних змін у техніці й технології виробництва, а саме: модернізація обладнання; використання нової продуктивнішої техніки; підвищення рівня механізації і автоматизації виробництва; впровадження нових прогресивних технологій; використання нових ефективніших видів сировини, матеріалів, енергії тощо.

До групи організаційно-економічних факторів зростання продуктивності праці належать прогресивні зміни в організації праці, виробництва та управління. До них входять: вдосконалення структури апарату управління та систем управління виробництвом, повсюдне впровадження та розвиток автоматизованих систем управління; покращання матеріальної, технічної і кадрової підготовки виробництва, вдосконалення організації виробничих та допоміжних підрозділів; вдосконалення поділу та кооперації праці, розширення сфери суміщення професій і функцій, впровадження передових методів та прийомів праці, вдосконалення організації та обслуговування робочих місць, впровадження прогресивних норм і нормативів праці; покращання умов праці та відпочинку, вдосконалення систем матеріального стимулювання.

Резерви підвищення продуктивності праці – це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають внаслідок дії тих чи інших чинників (удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.

Класифікація резервів зростання продуктивності праці:

1. Залежно від сфери виникнення:

­ внутрішньовиробничі, що пов’язані з використанням техніки, сировини, матеріалів, робочого часу. Їх поділяють на: резерви зниження трудомісткості продукції; резерви за рахунок економії чисельності; резерви за рахунок поліпшення використання робочого часу; резерви за рахунок зниження втрат робочого часу.

­ галузеві;

­ міжгалузеві;

­ регіональні;

­ загальнодержавні.

2. Залежно від часу використання:

­ поточні;

­ перспективні.

Зростання продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості розраховується:

, (6)

, (7)

де – зміна трудомісткості продукції; Т_м, Т_н – минула та нова трудомісткість виробу або операції.

Економія чисельності працівників за рахунок зниження трудомісткості:

, (8)

де Р – кількість виробів або операцій; Ф – реальний фонд робочого часу одного робітника; К – коефіцієнт виконання норм.

Економія чисельності працівників за рахунок скорочення витрат робочого часу:

, (9)

де ЧР_роз – розрахункова чисельність працюючих, яка необхідна для виробництва планового обсягу продукції; ПВ_о.р. – питома вага основних робітників в чисельності ПВП; Р_баз, Р_пл – витрати робочого часу основних працівників у базовому та плановому періодах, %.

Економія чисельності працівників в результаті скорочення втрат від браку у виробництві:

, (10)

де Б_баз, Б_пл – втрати від браку у відсотках до собівартості відповідно в базовому та плановому періодах; – чисельність основних робітників у базовому періоді.

Вплив структурних зрушень на продуктивність праці розраховується:

, (11)

де Е_ч.р. – відносна економія чисельності промислово-виробничого персоналу (ПВП); ЧР_баз – чисельність ПВП в окремих структурних підрозділах у базовому періоді, чол.; К_об – коефіцієнт збільшення обсягу виробництва продукції в плановому періоді; ЧР_умов – умовна чисельність ПВП на підприємстві в цілому.

Розмір підвищення продуктивності праці по кожному фактору окремо розраховується за формулою:

, (12)

де ЧР_роз– розрахункова чисельність працюючих, необхідна для виробництва планового обсягу продукції; Е_заг – економія робочої сили, розрахована за всіма факторами; Е_п – економія робочої сили по окремому фактору.

Загальний плановий ріст продуктивності праці:

(13)

На підприємствах для використання резервів розробляють плани організаційно-технічних заходів, де зазначені види резервів підвищення продуктивності праці, заходи щодо їх реалізації, витрати на них, терміни виконання.

Управління продуктивністю праці – це частина загального процесу управління підприємством, що включає в себе планування, організацію, мотивацію, керівництво, контроль і регулювання. Ця робота ґрунтується на постійному аналізі співвідношення корисного ефекту від певної трудової діяльності, з одного боку, і витрат на цю діяльність, — з іншого.

Програма управління продуктивністю праці складається з таких етапів:

­ вимірювання і оцінка досягнутого рівня продуктивності на підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема;

­ пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності на основі інформації, одержаної в ході вимірювання і оцінки;

­ розробка плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який повинен включати конкретні терміни і заходи по їх реалізації, передбачати фінансування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх впровадження, визначати відповідальних виконавців;

­ розробка систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності;

­ контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, і регулювання їх виконання;

­ вимірювання і оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці.

Запитання та завдання для перевірки знань:

1. Дайте визначення ефективності праці.

2. Обґрунтуйте значення зростання продуктивності праці для економіки країни та добробуту населення. У чому полягають суть і соціально-економічне значення зростання продуктивності праці?

3. Назвіть показники продуктивності праці, обґрунтуйте їх взаємозв’язок.

4. Які показники ефективності Ви знаєте? Розкрийте зміст понять “продуктивність ” і “рентабельність ”.

5. Визначте переваги та недоліки методів вимірювання продуктивності праці.

6. Охарактеризуйте сфери застосування методів вимірювання продуктивності праці.

7. Чому інтенсивність праці та рівень екстенсивного її використання мають обмежений вплив на зростання продуктивності праці?

8. Що є невичерпним джерелом зростання продуктивності праці?

9. Охарактеризуйте виробіток як один з показників продуктивності праці.

10. Які види трудомісткості Ви знаєте? Чим вони визначаються і для чого використовуються?

11. Яке значення для результатів економічної діяльності має вивчення факторів зростання продуктивності праці?

12. Які чинники впливають на зростання продуктивності праці?

13. Назвіть соціально-економічні, матеріально-технічні й організаційно-економічні фактори зростання продуктивності праці.

14. Що таке резерви зростання продуктивності праці? Які з них Ви можете назвати? Охарактеризуйте резерви зростання продуктивності праці.

15. Назвіть і охарактеризуйте основні етапи програми управління продуктивністю праці на підприємстві.

16. З якою метою на підприємствах розробляється та впроваджується програма управління продуктивністю праці?

ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ

Задача 3.1

Визначити зміну показників продуктивності праці та трудомісткості робіт, якщо на оброблення деталі раніше витрачалось 28 хв., а після перегляду норм праці норму часу встановили 24 хв.

Хід розв’язування задачі:

1. Визначимо відсоток зниження трудомісткості наступним чином:

2. Визначимо відсоток зростання продуктивності праці за формулою:

,

Отже, трудомісткість знизилася на 14,3% та продуктивність праці зросла на 16,7 %.

Задача 3.2

Робітник протягом місяця за 176 годин виготовляє 350 деталей. Скільки деталей і на скільки відсотків зміниться продуктивність його праці в результаті зниження трудомісткості роботи на 0,1 години?

Хід розв’язування задачі:

1. Визначимо норму часу на виготовлення однієї деталі:

2. Визначимо кількість деталей, яку виготовить робітник після зниження трудомісткості на 0,1 години:

.

3. Визначимо зростання продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості: .

Отже, продуктивність праці робітника в результаті зниження трудомісткості зросте на 25 % і кількість виготовлених деталей складе 440 штук.

Задача 3.3

Річний обсяг випуску деталей становить 45 000 штук в рік. Трудомісткість деталі знизиться з 50 до 41 хвилин. Ефективний річний фонд робочого часу працівника 1860 год / рік, запланований коефіцієнт виконання норм виробітку 1,15. Визначити ріст продуктивності праці та відносне вивільнення робітників за рахунок зниження трудомісткості.

Хід розв’язування задачі:

1. Визначимо зростання продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості за формулою:

,

де Т_м, Т_н – минула та нова трудомісткість виробу або операції.

2. Відносне вивільнення робітників за рахунок зниження трудомісткості визначимо за формулою:

,

де Р – кількість виробів або операцій; Ф – реальний фонд робочого часу одного робітника; К – коефіцієнт виконання норм.

Отже, за рахунок зниження трудомісткості продуктивність праці зросте на 22 % та економія чисельності робітників становить 3 чол.

Задача 3.4

Визначити виробіток на одного працівника у плановому році і його зростання у відсотках до базового року, якщо в році 227 робочих днів, річний виробіток у базовому періоді становив 18,6 тис. грн./людино-рік. За планом обсяг випуску продукції становив 3 688 тис. грн./рік, а зниження трудомісткості виробничої програми – 2 000 людино-днів.

Хід розв’язування задачі:

1. Визначимо економію чисельності працюючих на підприємстві за формулою:

,

де ΔТ – зниження трудомісткості виробничої програми, людино-днів; Ф_н – режимний (номінальний) фонд робочого часу, днів.

2. Розрахуємо відсоток зростання продуктивності праці за формулою:

,

де Ч_б – чисельність працюючих у розрахунку на плановий обсяг продукції за рівня продуктивності базового періоду. При цьому

,

де Q_пл – плановий обсяг продукції; П_б – рівень продуктивності в базовому періоді.

За умовами нашого завдання: .

3. Обчислимо виробіток на одного працюючого в плановому році за формулою:

,

де П_б – продуктивність праці у базовому періоді; І_п – індекс продуктивності праці, який визначаємо:

.

Таким чином

.

Отже, виробіток на одного працюючого у плановому році становитиме 19 474,2 грн./людино-рік, що на 4,47 % більше, ніж у базовому році.

Задача 3.5

У минулому році було виготовлено продукції на суму 1 800 млн. грн. У плановому році її випуск збільшиться на 3%. Чисельність працюючих у минулому році становила 1 850 осіб, але планом передбачено скороти її чисельність на 30 осіб. Визначити заплановане зростання продуктивності праці.

Хід розв’язування задачі:

1. Розраховуємо продуктивність праці за формулою:

,

де Q – обсяг випуску продукції; Ч – чисельність промислово-виробничого персоналу.

Продуктивність праці минулого року становить:

2.Запланована продуктивність праці складає:

3. Розрахуємо приріст продуктивності праці:

Отже, у плановому році продуктивність праці порівняно з базовим періодом зросте на 4,7 %.

Задача 3.6

Визначити приріст обсягу виробництва за рахунок зростання продуктивності праці, якщо обсяг товарної продукції у базовому році складає 15 540 тис. грн., у звітному році – 17 100 тис. грн., чисельність персоналу базового та звітного року складає 543 та 582 чол. відповідно.

Хід розв’язування задачі:

1. Приріст обсягу виробництва за рахунок зростання продуктивності праці визначимо за формулою:

,

де ΔQ – приріст обсягу виробництва, %; ΔЧ – приріст чисельності, %.

2. Визначимо приріст чисельності працівників:

.

3. Визначимо приріст обсягу виробництва:

Отже, . За рахунок зростання чисельності персоналу на 7,2 % і зростання обсягу виробництва на 10 %, обсяг виробництва у звітному році зросте на 28 %.

Задача 3.7

На плановий період визначено обсяг виробничої програми 5 685,5 тис. грн. Виробіток на одного працюючого у базовому періоді становив 8,3 тис. грн. За рахунок кращої організації виробництва чисельність промислово-виробничого персоналу передбачено зменшити на 46 чол. Визначити відсоток зростання продуктивності праці на плановий період і чисельність працюючих у ньому.

Хід розв’язування задачі:

1. Визначимо чисельність працюючих за рівня продуктивності базового періоду за формулою:

,

де Q_пл – плановий обсяг продукції; П_б – рівень продуктивності в базовому періоді.

2. За рахунок кращої організації виробництва чисельність промислово-виробничого персоналу у плановому періоді становитиме:

3. Визначимо продуктивність праці у плановому періоді:

4. Розрахуємо відсоток зростання продуктивності праці за плановий період:

Отже, відсоток зростання продуктивності праці за плановий період складе 7,2 % та чисельність працюючих становитиме 639 чоловік.

Задача 3.8

Розрахувати із застосуванням умовно-натурального методу вимірювання продуктивність праці працівників бригади молокозаводу. На заводів за зміну 14 працівників бригади виробили 1,5 т сметани, 0,7 т вершків, 2,5 т молока, 0,5 т масла вершкового. Перевідні коефіцієнти молочної продукції: 1 т сметани дорівнює 7,5 т молока, 1 т вершків – 5,3 т молока, 1 т масла вершкового – 21 т молока.

Хід розв’язування задачі:

Визначимо продуктивність праці за умовно-натуральним методом за формулою:

,

де Q_i – кількість виготовленої продукції в натуральному вимірі; k_i – перевідні коефіцієнти; Ч – чисельність працівників.

Отже,