Арешт як вид покарання

Арешт як вид кримінального покарання передбачений ст. 60 Кримінального кодексу України.

За своїм змістом арештє специфічним видом позбавлення волі на невеликий термін і полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції від суспільства. Така ізоляція засудженого поєднується з застосуванням до нього обмежень, спеціально передбачених режимом відбування даного покарання, а також із застосуванням заходів виховного характеру.

Покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції встановлюється на строк від одного до шести місяців.

Арешт не застосовуєтьсядо осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.

Згідно п. 15 постанови ПВСУ від 24 жовтня 2003 р. № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", арешт застосовується до неповнолітнього, який на момент постановления вироку досяг 16 років, на строк від 15 до 45 діб (ст. 101 КК).

Відповідно до ст. 15 КВК України особи, засуджені до арешту, відбувають покарання, як правило, за місцем засудження в арештних домах. В арештних домах тримаються повнолітні особи, а також неповнолітні, яким на момент постановления вироку виповнилося шістнадцять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості.

Порядок і умови виконання покарання у виді арешту регламентуються Главою 12 КВК (статті 50-55).

Весь строк покарання засуджені відбувають в одному арештному домі. Переведення засудженого до арешту з одного арештного дому до іншого допускається в разі його хвороби або для забезпечення його безпеки, а також з інших поважних причин, що перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в даному арештному домі.

Засуджені до покарання у виді арешту тримаються в умовах ізоляції з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх та засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.

На засуджених до арешту поширюються обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.

Засудженим до арешту забороняється:

o побачення з родичами та іншими особами, за винятком адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;

o одержання посилок (передач) і бандеролей, за винятком посилок (передач), що містять предмети одягу за сезоном.

Засуджені мають правовитрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати. Засудженим до арешту надається прогулянка тривалістю до однієї години, а неповнолітнім - до двох годин. За виняткових обставин засудженим до арешту може бути надано право на телефонну розмову з близькими родичами.

Згідно з ч. 2 ст. 60 КК військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.

Військовослужбовці, засуджені до арешту, направляються на гауптвахту для відбування арешту в десятиденний строк після одержання розпорядження суду про виконання вироку.

Порядок і умови відбування арешту засудженими військовослужбовцями визначаються КВК України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України. Час відбування арешту до загального строку військової служби і вислуги років для присвоєння чергового військового звання не зараховується, крім таких випадків (за сумлінну поведінку і ставлення до військової служби до засуджених військовослужбовців можуть застосовуватися заходи заохочення у виді подяки, дострокового зняття раніше накладеного стягнення чи зарахування часу відбування арешту в загальний строк військової служби повністю або частково).

Під час відбування арешту засуджений військовослужбовець не може бути представлений до присвоєння чергового військового звання, призначений на вищу посаду, переведений на нове місце служби, звільнений з військової служби, за винятком випадків визнання його непридатним до військової служби за станом здоров'я.

Засудженим військовослужбовцям під час відбування арешту виплачується оклад за військове звання.

За порушення порядку відбування покарання до засуджених військовослужбовців можуть застосовуватися заходи стягнення у виді догани чи переведення в одиночну камеру на строк до десяти діб.

До осіб, які відбувають арешт, не може застосовуватися звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) та умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК).

Втеча засудженого до арешту з місця позбавлення волі або з-під варти утворює склад злочину, передбаченого ст. 393 КК України.