ІІ. Тестові завдання з дисциплін, які включені до комплексного державного екзамену
Із поданого переліку оберіть одну правильну відповідь:
1. Вид уваги, який свідомо спрямовується та регулюється особистістю:
а) довільна;
2. Центральним новоутворенням підліткового віку є:
а) почуття дорослості;
3. Певні правила, стандарти поведінки, вироблені групою для забезпечення спільної діяльності її членів:
г) групові норми.
4. Умовою результативності психологічного консультування є:
а) те, що клієнт повинен мати реальну, а не вигадану проблему психологічного характеру, а також мати виражене бажання якомога швидше її вирішити;
5. Аутогенне тренування – це:
г) метод самонавіювання, психологічного розвантаження і зняття нервового навантаження.
Білет № 13
І. Теоретичне питання з дисциплін загальнопсихологічної підготовки
Дайте повну розгорнуту відповідь на питання:
Охарактеризувати волю як психологічну категорію. Вольові дії та якості особистості. Розкрити механізми формування вольової регуляції особистості.
І. Воля - психічна функція, яка полягає в здатності індивіда до свідомого управління своєю психікою і вчинками в процесі прийняття рішень для досягнення поставлених цілей. Пов’язана з подоланням зовнішніх та внутрішніх перешкод.
До первинних (базових) вольових особистісних якостей, що визначають більшість поведінкових актів, ми відносимо: силу волі (міру необхідного вольового зусилля для досягнення мети), наполегливість (уміння людини мобілізувати свої можливості для тривалого подолання труднощів), витримку (уміння гальмувати дії, почуття, думки, що заважають здійсненню прийнятого рішення), енергійність.
Існують і вторинні, що розвиваються в онтогенезі пізніше, ніж первинні вольові якості: рішучість (уміння приймати і втілювати в життя швидкі, обґрунтовані і тверді рішення), сміливість (уміння подолати страх і йти на виправданий ризик заради досягнення мети, незважаючи на небезпеку для особистого благополуччя), самовладання (уміння контролювати почуттєву сторону своєї психіки і підпорядковувати свою поведінку рішенню свідомо поставлених завдань), упевненість в собі. Ці якості потрібно розглядати не тільки як вольові, але і як характерологічні.
До третинних потрібно віднести вольові якості, найтіснішим чином пов’язані з етичними: відповідальність (якість, що характеризує особистість з точки зору виконання нею етичних вимог), дисциплінованість (свідоме підкорення своєї поведінки загальноприйнятим нормам, встановленому порядку), принциповість (вірність певній ідеї в переконаннях і послідовне проведення цієї ідеї в поведінці), обов’язковість (уміння добровільно покласти на себе обов’язки і виконати їх). До цієї ж групи відносяться якості волі, пов’язані з відношенням людини до праці: діловитість, ініціативність (уміння працювати творчо, роблячи вчинки на власний розсуд), організованість (розумне планування й упорядкування своєї праці), виконливість (старанність, вчасне виконання доручень і своїх обов’язків) тощо. Третинні якості волі звичайно формуються тільки до підліткового віку, тобто моменту, коли вже є досвід вольових дій.
Вольові дії можна поділити на прості і складні. У простому вольовому акті спонукання до дії (мотив) переходить в саму дію майже автоматично. У складному вольовому акті дії передує облік його наслідків, усвідомлення мотивів, прийняття рішень, виникнення наміру його здійснити, складання плану його здійснення тощо.
Вольова регуляція – навмисно здійснюваний свідомий контроль мотивації діяльності. Механізмами вольової регуляції є: механізми заповнення дефіциту спонукання, вчинення вольового зусилля і навмисна зміна сенсу дій.
Механізми заповнення дефіциту спонукання полягають в посиленні слабкої, але соціально значущої мотивації за допомогою оцінки подій і дій, а також уявлень про те, яку вигоду може принести досягнута мета. Посилення спонукання пов'язано з емоційною переоцінкою цінності на основі дії когнітивних механізмів. Передбачення позитивних і негативних наслідків діяльності викликає емоції, пов'язані з досягненням свідомо поставленої мети. Ці спонукання і виступають додатковою мотивацією до дефіцитарного мотиву.
Вольове зусилля - це спосіб, за допомогою якого відбувається подолання труднощів у процесі здійснення цілеспрямованої дії; воно забезпечує можливість благополучного протікання діяльності і досягнення раніше поставлених цілей.
Робота зі смислами була предметом логотерапії В. Франкла. Пошук такого сенсу або його переформулювання давали можливість в'язням концентраційних таборів впоратися з нелюдськими труднощами і вижити. Зміна сенсу діяльності відбувається: шляхом переоцінки значущості мотиву; через зміну ролі, позиції людини (замість підлеглого стати лідером); за допомогою переформулювання та реалізації сенсу в області фантазії, уяви.
ІІ.
1. Вищим рівнем розвитку здібностей називають:
б) геніальність;
2. Основним протиріччям підліткового віку є:
а) протиріччя між тим, що дитина може зробити і тим, якою вона є;
б) дисгармонія статевого, загальноорганічного і соціального дозрівання;
в) протиріччя між теперішнім і бажаним майбутнім підлітка.
3. Лідерство, що будується на одноосібному управлінні діяльністю групи:
а) демократичне;
б) анархічне;
в) авторитарне.
4. Інтерпретація як коментар – це:
a) тлумачення та подача у новому ракурсі висловленого чи продемонстрованого клієнтом, нове бачення ситуації;
б) повторення суті слів клієнта і його думок;
г) виявлення причинно-наслідкових зв’язків між явищами.
5. Загальна ціль корекції в реальнісній терапії:
а) активізація “почуття реальності”;
б) активізація “почуття реальності” і допомога клієнту в подоланні розриву між його планами і їх реалізацією в реальному житті;
в) виправлення неадекватних когніцій, усвідомлення правил неадекватної обробки інформації і заміна їх правильними.
Білет № 14
І. Теоретичне питання з дисциплін загальнопсихологічної підготовки
Дайте повну розгорнуту відповідь на питання:
Розкрити сутність конфлікту як феномена взаємодії. Подати класифікацію видів конфліктів у міжособистісній взаємодії та розкрити їх причини. Проаналізувати динаміку та структуру конфлікту. Порівняти стратегії поведінки учасників конфлікту.
Сутність конфлікту:
Конфлікт – це зіткнення різноспрямованих сил (цінностей, інтересів, поглядів, позицій, цілей) суб’єктів – сторін взаємодії.
З позиції психології конфлікти — це природні закономірні процеси в життєдіяльності людей і організацій, які є неминучими умовами їх розвитку.
Класифікації форми конфліктів у міжособистісній взаємодії:
Виділяють 2 основні види міжособистісних конфліктів:
1) суперництво - міжособистісна взаємодія, яка спрямована на випередження партнера у досягненні якоїсь мети, прагнення переважити, перемогти когось;
2) ізоляція - прагнення відділити суперника, ізолювати його, відокремити від навколишнього середовища, від спілкування з іншими.
За ступенем наростання напруженості у конфліктних взаєминах можна виділити ще одну групу форм міжособистісних конфліктів:
1) ворожість - стосунки, пройняті недоброзичливістю, неприязню, взаємною ненавистю;
2) сутичка - зазвичай нетривала ворожа взаємодія;
3) зіткнення - ще напруженіша форма конфлікту, яка виявляється як зустріч ворожих людей чи груп у бійці, бою і т.ін.
Інша група міжособистісних конфліктів включає в себе такі види:
1)принципове зіткнення сторін, у якому реалізація цілей та інтересів одного опонента може бути досягнута лише за рахунок пригнічення інтересів іншого;
2) конфлікт, який зачіпає лише форму стосунків між людьми, але при цьому не гнобить їхніх духовних, моральних та матеріальних потреб та інтересів;
3) уявні суперечності, спровоковані або неправдивою (викривленою) інформацією, або неправильною інтерпретацією подій та фактів.
Динаміка та структура конфлікту:
Динамічні характеристики конфлікту пов'язані з тим, які саме події відбуваються у конфлікті. До динамічних характеристик конфлікту належать стадії конфлікту та різні процеси, які виникають на цих стадіях.
Під динамікою конфлікту розуміють раптову чи поступову зміну стосунків між учасниками взаємодії, яка залежить від специфіки їхніх міжособистісних стосунків, характерологічних особливостей, значущості визначених ними цілей з урахуванням факторів дійсності, які на них впливають.
Динаміка конфлікту загалом передбачає такі фази (стадії):
1) виникнення конфліктної ситуації;
2) усвідомлення об'єктивної конфліктної ситуації;
3) інцидент, привід;
4) настання конфлікту;
5) розв'язання конфлікту.
Жоден конфлікт не виникає раптово. Йому передують відкриті чи приховані соціально-психологічні процеси між особистостями або у свідомості окремої особистості чи якоїсь групи. Тобто йому передує конфліктна ситуація.
Конфлікт містить такі основні структурні елементи:
· Сторони конфлікту (учасники конфліктної ситуації);
· Умови перебігу конфлікту (зовнішній контекст, в якому виникає і розвивається конфлікт);
· Образи конфліктної ситуації (ідеальні картини, уявлення про конфліктну ситуацію, притаманні учасникам конфлікту);
· Способи поведінки в конфлікті (конкретні дії учасників конфлікту).
Стратегії поведінки учасників конфлікту:
Традиційно конфліктологи виділяють п'ять основних стратегій поведінки у конфліктних ситуаціях, описаних К. Томасом, хоча у наукових працях вони можуть мати дещо різні назви:
1) домінування (суперництво, конкуренція, боротьба);
2) співробітництво (співпраця, кооперація, інтеграція);
3) ухиляння (уникання, ігнорування);
4) пристосування (поступливість);
5) компроміс.
Ці стратегії різняться залежно від орієнтації учасників конфлікту на реалізацію власних цілей чи на цілі партнера.