Психологічні умови подолання сором'язливості у дітей молодшого віку

Ефективне подолання сором'язливості як психічного явища у дітей молодшого віку відбуватиметься, якщо:

Умова №1:Вихователь проводитиме особливі тренінги із дітьми. Існують спеціальні методики проведення виховних заходів, під час яких вчитель допомагає дітям подолати свою сором'язливість. Ці заходи можуть проводитися у формі гри, тому що цей метод має найбільший успіх у дітей молодшого віку. Під час подібних тренінгів вчитель допомагає дітям стати впевненішими в собі, краще спілкуватися з іншими, краще розуміти себе та своїх однолітків. Частіше за все діти соромляться відповідати або взагалі розмовляти через те, що бояться, що однолітки будуть насміхатися над ними. Під час подібних виховних заходів вчитель пояснює дітям, що вони знаходяться в товариській атмосфері, де усі поважають один одного та ніхто не буде не над ким насміхатися. Для того, щоб дитина не соромилася, вона повинна впевнено себе почуватися у навколишньому середовищі. Саме на цих тренінгах діти починають вести себе більш розкуто, починають вірити в себе та в оточуючих. Завдання вчителя - підвищити самооцінку дитини шляхом визнання, публічної похвали та шани.

Умова №2:Вихователь проводитиме заняття, на яких будуть подаватися основи лікарської майстерності. Лікарі - це розкуті люди, які не лише самі можуть поводитися впевнено, але ще й мають достатньо впевненості, щоб втілюватися в інші образи. Якщо вихователь даватиме основи лікарської майстерності, це допоможе дітям почувати себе більш впевнено, дасть їм змогу побувати в змодельованих ситуаціях, які допомогу їм визначити свою поведінку в майбутньому. Дітям завжди страшно стикатися з тим, чого вони ще ніколи не бачили. Сором'язливі діти в таких ситуаціях закриваються в собі та нічого не можуть зробити. Якщо вчитель потроху буде відтворювати такі ситуації на уроках акторкою майстерності, діти знатимуть, що робити в реальному житті, коли стикнуться з проблемою подібного характеру. Також на заняттях лікарської майстерності діти примірюють на себе різноманітні соціальні ролі, що допомагає їм краще зрозуміти себе та оточуючих, своїх батьків, вчителів, однолітків.

У ситуаціях, коли діти стикаються з чимось новим, вони, як правило, почувають себе дискомфортно і невпевнено. Вони не можуть вільно виказувати свою думку, їм важко зосередитись на якомусь конкретному завданні, з'являється почуття скутості, неповноцінності, для нервової системи дитини такого віку це - великий стрес. Заняття лікарської майстреності допоможуть дитині зрозуміти, що коли вона знаходиться сама перед великою аудиторією це не ганебно, дитина почуватиме себе впевнено і розкуто. Головне, впевнити дитину в тому, що глядачі не проявляють скепсис по відношенню до неї, що на момент виступу головною діючою особою є сама дитина, а не глядач.

Умова №3:Вихователь разом із батьками буде підтримувати дитину. В молодшому віці на дитину звалюється багато проблем - зміна оточуючого середовища, зміна соціальної ролі, зміна вимог суспільства… Від затишного, майже родинного кола дитячого садку, де дитина в основному отримувала лише задоволення від ігор та спілкування з однолітками, вона потрапляю у школу де є свої суворі правила та розпорядок. Дитині доволі важко зрозуміти, чому вона повинна відсидіти 30 хвилин та не може встати і піти, коли їй заманеться. Якщо раніше дитину ні в чому не обмежували - починаючи від зовнішнього вигляду і завершуючи потребами до виконання тої чи іншої справи, то у школі, вона повинна носити певний одяг та вести себе належним чином. Окрім цього маленький учень повинен виконувати домашні завдання та відповідати на уроках. За це він отримує оцінки. Якщо раніше публічні виступи дитини обмежувалися лише нетривалими репліками на святах, за що її завжди хвалили, то тепер дитина постійно повинна відповідати перед усім класом та може отримати за свою відповідь не тільки успішну оцінку та похвалу, а й негативну відмітку та покарання.

Завдання вихователя - допомогти дитині адаптуватися в новому середовищі, зробити перехід від однієї системи до іншої максимально спокійним та плавним. Вихователь повинен не суворо потребувати від дитини виконання завдання та не карати її за найменшу провину, а пояснювати в чому вона не права та як виправити свої помилки. Також дуже важлива роль батьків у становленні дитини у новій ролі. У житті дитини змінилося усе, окрім батьків, тому саме до них вона звертатиметься по допомогу. Батьки повинні бути терплячими та дуже уважними до своїх дітей, щоб зменшити рівень шкоди, який буде нанесеній дитині під час початку навчання у школі.

Умова №4:Вихователь буде звертати увагу на психічні особливості дитини. Кожна дитина приходить до дитячого садка у різному стані психічної підготованості до нового середовища.Також в усіх дітей різні родини та виховання. Сором’язливість часто передається спадково, тому до кожної дитини потрібен особливий підхід.

До сором’язливих дітей потрібен більш делікатний підхід, треба приділяти їм більше уваги. Залежно від типу темпераменту також треба вибирати той чи інший стиль спілкування.

Наприклад з флегматиком потрібно проявляти більше терпіння та витримки, не підганяти його, не торопити. Треба враховувати особливості його темпераменту та виходячи з цього корегувати його поведінку.

З холериком навпаки потрібно бути дуже уважним та постійно підтримувати його інтерес. Але треба давати йому відпочивати, тому що він дуже швидко чимось захоплюється та розтрачує свої сили.

Сангвініку потрібно все пояснити та зацікавити його, тоді він сам усе зробить навіть краще ніж розраховували. Сором’язливість у сангвініків внутрішня, тому потрібно підвищувати його самооцінку.

Інтравертичний меланхолік частіше за все є дуже скутою та сором’язливою особистістю. Саме з ним потрібно проводити групові заняття, щоб він почував себе зручно.

Після закінчення огляду та якісного аналізу літератури про сором'язливість ми з’ясували:

1. Сором'язливість дуже поширена і різнобічна якість особистості дитини. Під сором'язливістю розуміють замкнутість, невпевненість, боязкість, чутливість, зніяковілість і аутизм, як крайній прояв сором'язливості. Сором'язливість – це прихована, особиста проблема, вплив якої відчуває все суспільство.

2. Природа сором'язливості різноманітна. Джерелом є страх людей. Виникнення сором'язливості великою мірою залежить від своїх батьків, школи і соціального середовища. Від сором'язливості майже ніхто не застрахований. Вона може вразити багатьох.

3. Сором'язливість – поняття розпливчасте; чим пильніше ми в нього вдивляємося, то більше видів сором'язливості знаходимо.

Існують три основні види прояву сором'язливості:

1) зовнішня поведінка людини, яка сигналізує про сором'язливість;

2) фізіологічні симптоми;

3) внутрішні відчуття й вразливість інтелектуальних функцій.

Також потрібно виділяти так звану гіперкомпенсацію сором'язливості, де за свідомою безсоромністю діти намагаються приховати свою сором'язливість.

4. Сором'язливість, зазвичай, супроводжується негативними переживаннями самотності, неспокою та депресій.

5. Сором'язливість – явище, що може призвести до певних проблем, але має чимало позитивного. Є обізнані, яким подобається бути соромливими. Сором'язливість допомагає самовдосконалюватися, полегшує розвиток самостійності індивідуальності.

Отже, сором'язливість може бути бідою, й хворобою, і дрібним труднощами, та чарівною рисою характеру.