ІІ. Тестові завдання з дисциплін, які включені до комплексного державного екзамену

Із поданого переліку оберіть одну правильну відповідь:

1. Автор культурно – історичної теорії особистості:

а) Л.С.Виготський;

2. Провідним видом діяльності підліткового віку є:

б) інтимно-особистісне спілкування;

3. Схильність індивіда піддаватися думці групової більшості, реальному чи уявному тискові групи:

а) конформність;

4. На першій стадії інтерв’ю психолог:

б) визначає, що буде темою взаємодії з клієнтом, дає клієнту інформацію про свої можливості;

5. Представники психодинамічного підходу причиною порушень в поведінці і емоційному житті клієнта вважають:

б) комплекс неповноцінності;

Білет №15

І. Теоретичне питання з дисциплін загальнопсихологічної підготовки

Дайте повну розгорнуту відповідь на питання:

Дати загальну характеристику психічного розвитку підлітків. Розкрити специфіку взаємин підлітків з дорослими та ровесниками. Висвітлити психологічні аспекти важковиховуваності підлітків.

Підлітковий вік триває з 10 (11) до 15 років (5-9 класи)

вік характеризується бурхливими, але нерівномірними темпами зростання організму та фізіол змінами. Ці зміни стають чинниками ряду надбань психічного розвитку підлітка:

o швидкі темпи зростання та дорослішання викликають формування нового образу "Я", посилення інтересу до свого зовнішнього вигляду, однак підліткам характерне незадоволення своєю зовнішністю,

o нерівномірне формування опорно-кісткової системи супроводжується тимчасовою втратою гармонії в рухах, що примушує підлітка переживати сором'язливість, пригніченість, знижує самооцінку,

o нерівномірний розвиток кровоносної системи (серце росте швидше, ніж судини) може спричинювати погане самопочуття, головний біль, періодичне зниження розумової працездатності, Дівчатка переймаються пропорціями та стрункістю своєї фігури, а хлопчиків хвилює мускульна маса і атлетичність тіла

Пубертат - період статевого дозрівання o у нервовій діяльності підлітка процеси збудження переважають над гальмуванням, що викликає часті перепади настрою, підвищену чутливість, дратівливість,

Інфантилізм підлітка - надмірна дитячість внутрішніх психічних проявів (емоцій, поглядів, інтересів) та поведінки, що не відповідає хронологічному віку

Система взаємин підлітків з учителями ускладнюється порівняно з молодшими школярами; на зміну беззаперечній авторитетності педагогів приходить диференційоване ставлення до них

старші підлітки очікують особистісного спілкування на рівних, визнання вчителем їх дорослішання. Попри зовнішню, демонстративну незначимість думки педагога для підлітка, останній надзвичайно чутливий до несправедливості, недовіри вчителя.

Оптимальним стилем взаємодії вчителя з підлітками є демократичний, що поєднує в собі заохочення підлітків до самостійності, відповідальності та колегіальності і постійний, вимогливий контроль, справедливу оцінку результатів учіння школярів.

Процеси фізичного та психологічного дорослішання викликають зміни у взаєминах з батьками. Вплив батьків вже обмежений

Почуття дорослості як центральне новоутворення підлітків викликає їх прагнення змінити стосунки з слухняності, підкорення дитини дорослому на рівноправні взаємини. Дитяча безоцінна любов до батьків змінюється у підлітка на аналіз та критику їх особистісних якостей, тобто має місце ефект "зняття з п'єдесталу".

Ефект "зняття з п'єдесталу" - зменшення авторитетності батьків для підлітка, спричинене його критичним, оцінним ставленням до особистісних якостей і поведінки батьків

Зміна взаємин підлітків з батьками супроводжуються конфліктами. Їх типовими причинами є батьківський контроль за поведінкою, навчанням підлітка, його вибором друзів, необхідність виконання підлітком побутової роботи та спосіб вибору ним одягу; зачіски.

Спілкування з однолітками у підлітковому періоді реалізовує функції:

o обміну інформацією, самопізнання,

o вдосконалення навичок взаємодії з однолітками,

o збагачення емпатійних навичок, здатності розділяти з іншими спільні заняття, інтереси

o налагодження контактів з протилежною статтю і засвоєння гендерних ролей,

o становлення автономності підлітка, його незалежності від дорослих,

o здобуття досвіду набуття прийнятного соціального статусу.

Ускладнення шкільного навчання, що відбувається при переході учнів з початкової до основної школи, створює ризик розгортання підліткової шкільної дезадаптації.

У загальноприйнятому розумінні до важковиховуваних відно­сяться фізично здорові діти, у поведінці яких спостерігаються неоргані­зованість, недисциплінованість, хуліганство,правопорушення, опір виховним впливам.

Н. Максимова виділяє типи важковиховуваності залежно від соціальної дезадаптації підліт­ків, які чинять опір педагогічним впливам:

• несформованість особистісних структур, низь­кий рівень моральних уявлень і соціально при­йнятних навичок поведінки (педагогічно зане­дбані діти);

• особливості розвитку вищої нервової діяльності (акцентуації характеру, емоційна нестійкість, імпульсивність тощо);

• невмілі виховні впливи (помилкова або ситуа­тивна важковиховуваність);

• функціональні новоутворення особистості (власне важковиховуваність).

Для роботи з важковиховуваними дітьми доцільно використовувати патохарактерологічний діагностичний опитувальник (ПДО) А. Лічко, який виділяє 11 типів акцентуацій ха­рактеру. багатофакторний опитуваль­ник особистості Р. Кеттела