Працездатність людини — оператора
Під працездатністю людини розуміють можливість її виконувати роботу з необхідною якістю та в установлений час. Працездатність людини залежить як від зовнішніх чинників, так і від внутрішнього стану (внутрішні чинники).
До зовнішніх чинників належать: кількість та форма отриманої інформації,зручність робочого місця, характер взаємостосунків в колективі, вплив чинників середовища існування.
До внутрішніх чинників належать: рівень підготовки,тренованість людини та її емоційна стійкість.
У процесі роботи людина переживає різні функціональні стани, які зумовлюють різні рівні її працездатності.
Нарис. 10 наведено зміни функціонального стану та якості роботи людини у процесі одного трудового циклу (зміни).
Виділяють 4 фази працездатності: пристосування до праці,стійкої працездатності , субкомпенсації, втоми. Тривалість усіх фаз та усього циклу роботи залежить від рівня підготовки людини до роботи.
Ф — показник функціонального стану;
Б — помилки роботи;
П — продуктивність праці.
Фаза пристосування до праці (0 — 1,) — це час,протягом якого людина адаптується до майбутніх умов праці. Основний показник поступово досягає свого встановленого значення. Тривалість періоду пристосування організму до умов праці залежить від багатьох чинників, серед яких основними є інтенсивність роботи (чим інтенсивніша робота, тим цей період коротший) та рівень готовності людини до майбутньої роботи.
Значного скорочення фази пристосування до праці можна досягти за рахунок попередньої підготовки людини до роботи (виконання фізичних вправ, адаптації зору,слуху та ін.) та шляхом посиленого навчального навантаження. Суть останнього полягає в тому,що оператор перед початком роботи проводить короткочасне тренування щодо розв'язання однієї чи кількох задач підвищеної складності.
Фаза стійкої працездатності (t1 —t2) характеризується найвищою якістю праці при оптимальних рівнях функціонування фізіологічних систем організму. Тривалість цього періоду залежить від інтенсивності роботи. Чим інтенсивніша праця, тим коротший цей період. Найоптимальніша динамічна робота, коли цей період може бути в десятки разів довшим, ніж при статичній діяльності.
На процес стійкої працездатності великий вплив справляють емоції. Негативні (страх, невпевненість, поганий настрій) знижують працездатність. Позитивні (впевненість, спокій, бадьорий настрій) значно продовжують період стійкої працездатності.
Продовження періоду стійкої працездатності можна забезпечити:
— оптимальним рівнем напруги психофізіологічних функцій;
— комфортними умовами праці;
— правильним поєднанням режимів праці та відпочинку;
— емоційним розвантаженням;
— використанням тонізуючих напоїв (кава, чай), фармакологічних засобів, зокрема препаратів рослинного походження (вітаміни, препарати, які впливають на енергетичні та метаболічні процеси);
— інформуванням людини про наслідки її діяльності, наглядом та контролем її роботи.
Практичний досвід свідчить, що вживання легких стимуляторів допомагає знизити сонливість, сприяє підвищенню працездатності на короткий період. Однак активні стимулятори на відповідальних видах робіт здатні викликати негативний ефект — погіршується самопочуття, знижується рухливість та швидкість реакцій. Поширене серед населення вживання транквілізаторів, викликаючи заспокоєння та запобігаючи розвитку неврозів, може знизити психічну активність, сповільнити реакції, спричинити апатію та сонливість.
Фаза субкомпенсації (t2—t3) розглядається як початок розвитку втоми. В цей період якість праці ще зберігається на високому рівні, але тільки за рахунок перенапруг и відповідних функцій організму.
Фаза втоми (з моменту у характеризується чітко вираженим зниженням якості роботи при подальшому погіршенні функціонального стану людини. Об'єктивними показниками втоми є зміна частоти пульсу, дихання, зорової та слухової чутливості.
Наступною фазою життєдіяльності людини повинна бути фаза відновлення працездатності (відпочинку), яка може тривати від З до 5 хвилин; 60 — 90 хв. і навіть декілька діб.
Тема 18. Енергетичні витрати організму людини-оператора і