ТЕМА №1. Поняття міжнародного приватного права, його джерела

З дисципліни:«Міжнародне приватне право»

Категорія слухачів: студенти ІІІ курсу, що навчаються за програмою освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

Навчальна мета:

1) закріпити знання понятійно-категорійного апарату щодо галузі міжнародного приватного права;

2) закріпити базові положення про сферу приватних відносин, ускладнених іноземним елементом;

3) домогтися обізнаності студентів в правильності процесу застосування колізійної норми та встановленні змісту норм застосовного іноземного права.

Виховна мета:сформувати розуміння студентів щодо необхідності дотримання загальних вимог, встановлених Законом України «Про міжнародне приватне право», іншими актами міжнародного та національного законодавства у сфері регулювання відносин, ускладнених іноземним елементом; сприяти формуванню наукового світогляду щодо природи кваліфікації іноземного права.

Розвивальна мета: розвивати самостійність студентів в сфері кваліфікації іноземного права; обговорювати основні проблеми, що виникають при регулюванні приватних відносин, ускладнених іноземним елементом.

Навчальний час: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: ПК, дошка, крейда.

Наочні засоби: Закон України «Про міжнародне приватне право», підручники, мультимедійні слайди, навчально-методичний комплекс з дисципліни «Міжнародне приватне право».

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави і права; Конституційне право, Цивільне право.

Забезпечувані дисципліни:Актуальні питання міжнародного приватного права.

Навчальні питання:

Вступна частина – 5 хв.

Основна частина – 70 хв.

1. Поняття та зміст міжнародного приватного права

2. Предмет міжнародного приватного права

3. Система міжнародного приватного права

4. Джерела міжнародного приватного права

Заключна частина – 5 хв.

Ключові терміни:міжнародне приватне право, іноземний елемент, національне законодавство, міжнародний договір, міжнародний звичай, судова та арбітражна практика.

Література:

Наукова:

1. Ануфриева Л.П. Международное частное право. В 3-х томах. - М., 2001-2002.

2. Ануфриева Л.П. Некоторые проблемы нового российского регулирования по международному частному праву // Ж-л российского права. - 2003.- №3. - С. 37-46.

3. Бирюков П.Н. Ещё раз о международном частном праве // Международное публичное и частное право. - 2005.- № 3.- С. 31-35.

4. Довгерт А.С. Розвиток міжнародного приватного права України за роки її незалежності // Вісник Академії правових наук України.-
2003. - № 2-3.- С. 437-451.

5. Задыхайло. Международное частное право. Учебное пособие. - X., 1998.

6. Звеков В.П. Международное частное право. - М., 2000.

7. Зепалов В.А. «Проблема метода» международного частного права // Международное публичное и частное право. - 2005. - №3. - С. 57-39.

8. Кудашкин В.В. Международные частные отношения в системе социально-экономических отношений общества // Государство и право. - 2004.- № 7.- С. 60-67.

9. Лунц Л.А. Курс международного частного права.- М.: Спак., 2002.

10. Мережко О. Методологічні засади сучасного міжнародного приватного права // Юридичний журнал. - 2004. - № 12.- С. 76-77.

11. Передерієв Є. Теоретичні аспекти початку розвитку приватноправових відносин Європи // Зовнішня торгівля, право та економіка.- 2005.- № 1.- С. 19.

12. Плахотнюк Н.В. Міжнародне приватне право як форма взаємодії міжнародної та національних правових систем // Людина, суспільство, держава: публічно-правовий аспект. – 2012. – С. 286-288.

13. Ткаченко Е. Почём нынче коллизия? Анализ положенийЗакона Украины «О международном частном праве» // Юридическая практика. - 2005.- № 30. - С. 6.

14. Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право: теоретичні і прикладні аспекти. - К.: МАУП.- 2004.

15. Чубарєв В.Л. Міжнародне приватне право. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2008.

Нормативна:

16. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30.

17.Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Голос України. – 2003. - № 47-48.

18. Закон України "Про міжнародне приватне право" – Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 32.

Методичні поради з викладання теми:

При підготовці до семінарського заняття студенти повинні засвоїти теоретичний матеріал, а також вивчити норми чинного законодавства для подальшого їх застосування під час підготовки самостійних завдань та на практичних заняттях.

Запитання до семінару 1 Поняття та зміст міжнародного приватного

Права

Загалом у кожній правовій системі сфер правового регулювання було (і залишається дотепер) дві – сфера приватного (private law) та сфера публічного {public law) права. Як зауважує у зв'язку з цим С. С. Алексєєв, поділ права на «публічне» і «приватне» в сучасній юриспруденції є своєрідним вихідним пунктом і загальним місцем – фактом, який хоча і потребує пояснень, проте сам по собі е очевидним.

У сфері публічного права регулюються відносини осіб або груп осіб, з одного боку, та держави чи її окремих органів – з іншого, як, до речі, і відносини цих органів поміж собою. В. В. Гаврилов вважає, що ці відносини передбачають наявність владних повноважень, щонайменше, у однієї зі сторін, і «вертикальний» характер взаємодії між ними. Навпаки, у сфері приватного права регулюються відносини між фізичними особами, між юридичними особами, та між першою і другою категоріями осіб. У цьому випадку суб'єкти правовідносин не мають владних повноважень стосовно один одного. МПрП «регулює певну специфічну частину міжнародних відносин – таку, в якій сторони не підпорядковані одна одній і жодна з них не виступає як суб'єкт влади, тобто міжнародні відносини невладного характеру. В цьому терміні, по-перше, міститься характеристика таких відносин, як міжнародних і, по-друге, визначена їх differencia specified, що відрізняє їх від всіх інших категорій міжнародних відносин. Тут видимою стає відмінність як від міждержавних, тобто міжвладних відносин, так і від міжнародних не міждержавних відносин владного характеру (наприклад, відносин з приводу оподаткування іноземних фізичних і юридичних осіб, надання віз іноземцям і т. ін.)».

У зв'язку з цим у доктрині наголошується, що в сфері МПрП юридичний пріоритет належить волі цих суб'єктів, внаслідок чого регулювання їх взаємних відносин мас децентралізований характер і будується на засадах рівності суб'єктів. Інакше кажучи, у сфері публічного права на свободу людини діяти на свій вільний розсуд покладаються обмеження в інтересах Інших осіб або, у загальному формульовані, – на користь суспільства, уособленням якого, за переважною точкою зору, виступає встановлена у цьому суспільстві влада. У сфері ж приватного права фізичні та юридичні особи самі встановлюють правила, за якими вони будують стосунки між собою, а держава (чи її органи) втручається в ці стосунки лише тоді, коли зазначені правила чи владні приписи їх здійснення порушуються. Саме з цього й випливає, що перше (тобто публічне право) є сферою влади і підкорення, тоді як друге (приватне право) – це сфера свободи і особистої ініціативи.

При чому, як наголошує С. С. Алексеев, у праві, для того щоб воно дійсно було правом, обидві ці сфери мають бути «суверенними», жодна з них не повинна поглинати іншу. З цього приводу В. В. Мадіссон ставить запитання: що є принципового у розмежуванні публічного та приватного права? І відповідає: «Запорука того, що державна влада не матиме змоги свавільно тлумачити і безцеремонно втручатися у відносини, які не є сферою політичних інтересів».

Не можна не погодитись з С. С. Алексєєвим, який вважає, що МПрП – це дивовижний, парадоксальний феномен. Воно охоплює відносини, учасники яких не мають ніякої влади (вони, навпаки, відокремлені від державної влади і якраз у цьому сенсі є приватними), проте їх договори, акти, в тому числі односторонні, наприклад акти власників, мають повновагове юридичне значення, захищаються судом, визнаються та проваджуються державою як її ж власні веління. «Приватне право створює так би мовити ізольовану від державної влади зону свободи, де вершителями своїх майнових, господарських справ є самі приватні особи; вторгнення державної влади в цю зону свободи, за винятком випадків, прямо передбачених законом, та за рішенням суду, не дозволяється, і в той же час дії приватних осіб державна влада зобов'язана не тільки визнавати, а й захищати».

Термін «міжнародне» у словосполученні «міжнародне приватне право» позначає ситуацію, коли фактичний склад певних відносин виходить за межі якогось одного правопорядку, отримуючи таким чином рису «транснаціональності», що є притаманною для міжнародного суспільного життя. Як зазначає у цьому зв'язку М. М. Кузнєцов, в реальних відносинах, що мають місце у сфері МПрП, з'являється «іноземний елемент», який являє собою «похідну від іншої правової системи сутність, що надає цьому майновому, особистому немайновому, сімейному, трудовому чи процесуальному відношенню якісно нове соціальне забарвлення, яке знаходить прояв у взаємозв'язку зазначеного відношення із зовнішнім світом».

Запитання до семінару 2 Предмет міжнародного приватного права

МПрП має справу з фактичними відносинами, яким притаманні такі дві особливості:

• вони є приватними, тобто – невладними відносинами, які, одночасно

• мають міжнародний характер.

Головною особливістю приватних міжнародних відносин, тобто відносин, що виникають у межах одного правопорядку, але так чи інакше пов'язані з іншим, є те, що вони не набувають статусу правовідносин, оскільки залишається невідомим, яке саме право треба застосовувати для їх остаточного врегулювання.

Щоб стало зрозумілим, про що йдеться, звернімося до наведеного Г.Ю.Федосєєвою прикладу. Громадянин Сполучених Штатів Америки не вийшов на роботу на російське підприємство ЗАТ «Мострансгаз» 4 липня 1997р., пославшись на те, що дата 4 липня є національним святом його держави – Днем незалежності Америки. Зважаючи на той факт, що російські громадяни відпочивають 12 червня – у День незалежності Російської Федерації – він наголосив, що має право бути звільненим від роботи 4 липня. З точки зору роботодавця, яка базувалася на праві РФ, у даному випадку мав місце прогул. Водночас, якщо застосувати до цього випадку право США, то для невиходу громадянина США на працю була вкрай поважна причина.

Отже, зазначені відносини стануть правовідносинами тільки після того, коли буде визначено, яке саме право – Російської Федерації чи США треба застосовувати для регулювання тієї конкретної ситуації, що склалася між російським роботодавцем та його американським робітником, та й то лише за умови, що ці відносини регулюються нормами відповідного права. На останній вимозі наголошуємо у зв'язку з тим, що у доктрині МПрІІ, зокрема вітчизняній, «загальним місцем» стало твердження, за яким об'єктом МПрП є правовідносини, ускладнені іноземним елементом. Подібне твердження не можна, на мій погляд, визнати коректним.

Справа в тому, що стосовно певних фактичних відносин, які у тому чи іншому вітчизняному правопорядку врегульовано нормами права, внаслідок чого вони і стають правовідносинами, залишається невідомим, чи знайшли відповідні суспільні відносини своє правове врегулювання у зацікавленому іноземному правопорядку.

Загальновизнаним є положення, за яким іноземний елемент у відповідних відносинах може мати вигляд:

• іноземного суб'єкта;

• іноземного об'єкта або

• іноземного юридичного факту.

Міжнародне приватне право – це галузь права, що складається з сукупності норм, які регулюють приватні (невладні) відносини, пов'язані з присутністю в цих відносинах «іноземного елементу».

Запитання до семінару 3 Система міжнародного приватного права

Знайомство з системою міжнародного приватного права свідчить, що вона охоплює правові приписи таких трьох видів:

1) Норми загального характеру, призначення яких полягає у визначенні права, що підлягає застосуванню щодо відповідних відносин та пов'язаного з цим питання про встановлення джерел даної галузі права, методи правового регулювання, взаємність та правові режими. Сукупність цих норм становить Загальну час жну даної галузі права.

2) Норми, які призначені для регулювання окремих питань, що виникають внаслідок участі суб'єктів МПрП у цивільному, зокрема торговому обороті. Це норми, що регулюють статус осіб у МПрП, специфічні питання права власності, різні аспекти регулювання зобов'язальних, зокрема розрахункових відносин, відшкодування шкоди, а також питання міжнародного сімейного, спадкового і трудового права. Ці норми становлять зміст Особливої частини МПрП.

3) Нарешті, це група норм, які присвячені проблемам забезпечення або ефективного застосування зазначених вище двох груп норм. Інакше кажучи, перші дві групи норм становлять матеріально-правову та колізійну частину МПрП, тоді як третя – це група процесуальних норм, якою охоплюються питання міжнародного цивільного процесу, такі, як процесуальні право- та дієздатність осіб, організація та здійснення розгляду справ у міжнародному цивільному процесі, вручення судових та позасудових документів, отримання доказів за кордоном, питання взаємної правової допомоги. Тобто, це група норм, які становлять міжнародний цивільний процес – Спеціальну частину МПрП.

Запитання до семінару 4 Джерела міжнародного приватного права

Всі джерела МПрП слід поділити на два різновиди - національні та міжнародні. Проте спільними для них залишаються такі три вимоги:

• будь-яке з джерел МПрП повинно мати належну зовнішню форму, що є виразом певним чином внутрішньоорганізованого змісту;

• зазначене джерело обов'язково повинно бути правовим, тобто - бути наслідком саме правотворчої діяльності;

• нарешті, воно має містити гарантії свого застосування та дотримання; інакше кажучи, в цьому джерелі повинен передбачатися певний інституційний механізм, який забезпечував би дієвість відповідних правових приписів.

До кола національних джерел МПрПналежать національне законодавство та національні ж судова й арбітражна практика, а міжнародні джерела складаються з міжнародного звичаю та міжнародних договорів.

Запитання для самоконтролю:

1. Яке місце посідає міжнародне приватне право в системі права?

2. Хто може виступати як суб'єкт у сфері міжнародного приватного
права?

3. У чому виявляється зв'язок міжнародного приватного права і
міжнародного публічного права ?

4. Як розуміється зміст міжнародного приватного права в різних
державах?

5. Які погляди висловлено у вітчизняній літературі з приводу того,
чи міжнародне приватне право є складовою міжнародного публічного права чи внутрішнього права?

6. Чи має кожна держава своє міжнародне приватне право?

Самостійна робота до теми 1 – 4 години

Завдання № 1.

Складіть порівняльну таблицю з характеристики колізійно–правового та матеріально–правового методів регулювання міжнародного приватного права

Критерії порівняння	Колізійно–правовий метод	Матеріально–правовий метод
Функції регулювання
Визначеність регулювання
Характер регулювання

Завдання № 2.

Складіть порівняльну таблицю міжнародного публічного права та міжнародного приватного права

Критерії порівняння	Міжнародне публічне право	Міжнародне приватне право
Об’єкт
Суб’єкт
Методи
Джерела

Задача № 3.

Галузь приватного права, що регулює відносини, ускладнені іноземним елементом, називається міжнародним приватним правом. Приватне право регулює майнові і пов'язані з ними немайнові відносини приватних осіб. Не треба уявляти собі, ґрунтуючись лише на назві, ніби МПрП – наднаціональне законодавство. Хоча окремі його норми і містяться в міжнародних договорах, перш за все міжнародне приватне право – це галузь внутрішнього права кожної конкретної країни. Основна доля норм МПрП – колізійні норми, що визначають застосовану в конкретному випадку правову систему. Термін «колізійне право» використовується практично як синонім терміну «міжнародне приватне право». Проте деякі норми міжнародного приватного права мають матеріально-правовий характер (наприклад ЗУ «Про ЗЕД»). Це означає, що в законодавстві даної країни якісь відносини з іноземним елементом регулюються інакше, ніж «внутрішні» відносини. Іноземцям можуть бути надані, наприклад, додаткові пільги, але на них можуть бути накладені і додаткові обмеження (при приватизації).

Питання:

1. Чи можна погодитися з твердженням, що МПрП – це галузь приватного права, що регулює відносини, ускладнені іноземним елементом?

2. Чи існує в доктрині точка зору, що МПрП є наднаціональним законодавством?

3. Чи можливо стверджувати, що «деякі» норми МПрП містяться в міжнародних договорах?

4. Чи можна погодитися з тим, що в сучасному світі основна доля норм міжнародного приватного права – це колізійні норми?

5. Чи підтверджує сучасне законодавство, що термін «колізійне право» використовується як синонім терміну «міжнародне приватне право»?

6. Чи можна погодитися з тим, що деякі національні норми міжнародного приватного права мають матеріально-правовий характер?

Задача № 4.

Зовнішньоекономічна діяльність – це дії, які передбачається здійснювати систематично. У цій діяльності беруть участь суб'єкти підприємницької діяльності: юридичні особи, фізичні особи-підприємці. Організації і громадяни, що не є підприємцями, публічні утворення і міжнародні організації також можуть виступати як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. Зовнішньоекономічна діяльність, як правило, є підприємницькою діяльністю. Спрямованість на здійснення зовнішньоекономічних операцій передбачає наявність іноземного елемента.

Питання:

1. Чи згодні ви з цими твердженнями?

2. Чи закріплено в українському законодавстві визначення зовнішньоекономічної діяльності?

3. Які відносини лежать в основі зовнішньоекономічної діяльності – приватноправові або публічно-правові?

4. Чи входять ці стосунки в сферу дії МПП?

5. Яке місце в організації зовнішньоекономічної діяльності займає її державне регулювання?

6. Як співвідносяться один з одним поняття «зовнішньоекономічна діяльність» і «зовнішньоторговельна діяльність»?

Теми рефератів та доповідей:

1. Система міжнародного приватного права.

2. Розвиток науки міжнародного приватного права.

3. Сучасні концепції міжнародного приватного права.

Індивідуальна робота до теми 1 – 2 години