Гендерні засади ділової етики
За останні декілька десятиліть етичні та психологічні засади функціонування ділового життя зазнали серйозних змін. В першу чергу це стосується питання “ділової жінки”. Ми стали свідками швидкого просування жінок на високі професійні пости в корпораціях та до числа власників компаній та фірм. Але проблема гендерної рівності ще далека до свого вирішення.
У свідомості суспільства, особливо чоловічої половини, існують стереотипи, які заважають реалізації ідеї гендерної рівності в діловій сфері. Серед них можемо виділити такі [2]:
· небажання чоловіків допускати в діловий світ жінок;
· перешкоди кар’єрному зростанню за гендерним принципом;
· сприйняття жінки, яка займає керівну посаду, чоловіками- менеджерами як конкурента;
· скептичне ставлення чоловіків-адміністраторів до жінок-менеджерів;
· надання переваги підлеглими чоловікові в ролі боса;
· засудження жінки-менеджера зі сторони близьких, друзів та інших жінок;
· наявність гендерних конфліктів в організації, які викликані тим, що чоловіки-підлеглі не визнають за жінкою права керувати, оскільки вона жінка;
· більші можливості у чоловіків знайти добреоплачувану роботу;
· нав’язування жінкам мускулінного ділового стилю;
· наявність сексуальних домагань на роботі з боку чоловіків щодо жінки та ін.
Існують також проблеми з визначенням, а особливо з реалізацією на практиці, етикету взаємин чоловіків та жінок в сфері ділових відносин.
Взаємини чоловіка і жінки в службовій обстановці – особлива сфера, дуже складна для формування відповідних принципів формування цих відносин.
Головне в діловій субординації – посада або належність до більш високого посадового рівня. Але належність до тієї чи іншої статі відіграє значну роль в побудові ділових стосунків, кар’єрному зростанні, службовій поведінці і конкретних вчинках.
Визначимо деякі особливості жінок і чоловіків та їх проявлення в діловій сфері, що дасть можливість уникати етичних помилок і конфліктів в процесі ділового спілкування. На думку психологів [2]:
· жінки мають більш витончений смак, ніж чоловіки; чіткіше бачать відмінності в матеріалах, формах, кольорах;
· жінки більшою мірою відчувають острах, побоювання перед керівництвом, ситуаціями та обставинами;
· у жінок емоційне начало бере гору над раціональним;
· жінки менше, ніж чоловіки, орієнтовані на успіх;
· жінки легше адаптуються до нових умов праці, обставин, методів керівництва.
Для чоловіків притаманним є розрахунок, зіставлення фактів, логічний аналіз і раціональний підхід. У жінок своя жіноча логіка, яка відрізняється інтуїцією, ситуаційністю, асоціативністю.
Рисами жіночого характеру є добродушність, м’якість, висока чутливість, емоційність. Властивості характеру чоловіків – самостійність, надійність, схильність до ризику, твердість.
Чоловіки цінують у собі ділові якості, інтелект, мужність. Для жінок важливим є позитивна оцінка їх зовнішності, жіночості, емоційності.
Оскільки жінки більш емоційні, ніж чоловіки, вони частіше бувають “конфліктоносіями”. До конфліктності також приводять максималістські судження жінок, що теж проявляються частіше, ніж у чоловіків.
З іншого боку, наведені властивості жінок дозволяють їм краще розуміти інших людей, проявляти до них співчуття. Жінки більш уважні до дрібниць, деталей, але узагальнення, висновки – не завжди їх сфера. Відмінністю також є те, що у чоловіків, краще ніж у жінок, розвинута просторова уява.
Тому для попередження можливого виникнення ситуацій, які можуть викликати етичні порушення, для створення сприятливої моральної атмосфери потрібно враховувати психологічні особливості представників різних статей.
Проте в сфері ділового етикету існує ряд рекомендацій, що є результатом того, що в деяких випадках перевага віддається жінці [3]:
· жінка перша подає руку для рукостискання;
· жінці рекомендують чоловіка, а не навпаки;
· в службовому автомобілі жінка займає більш почесне місце і першою сідає в автомобіль;
· в службовому приміщенні жінка може прийняти допомогу чоловіка (з урахуванням його більшої фізичної сили) при необхідності пересунути чи перенести меблі або якесь важке обладнання;
· чоловік поступається жінці дорогою.
Багато чоловіків і жінок все ще не знають деяких тонкощів взаємин між собою і тому допускаються помилок ділового етикету. Так на цю проблему звертає увагу у своїй книзі “Бізнес-етикет” Сабат Енн Мері [18].
Помилки чоловіків:
· звертання до жінок-колег зі словами “дорогуша”, “любочка”;
· манера торкатися жінок-колег руками;
· виключення жінок з “кола старих добрих друзів”.
Помилки жінок:
· при відповіді на телефонний дзвінок називати тільки своє ім’я;
· хіхікати, щоб заповнити паузу;
· вести себе не так само дружелюбно з дружинами чоловіків-колег, як з самими колегами;
· використовувати на робочому місці ненормативну лексику;
· телефонувати під час роботи у особистих справах.
Таким чином, належність до тієї чи іншої статі накладає на суб’єктів ділових стосунків додаткові обов’язки з дотримання норм ділового етикету.
Основні поняття і ключові слова: гендер, гендерна рівність, ділова жінка, гендерні стереотипи, гендерні особливості.
Працевлаштування
Проблема працевлаштування (особливо в сучасних вітчизняних економічних реаліях) є надзвичайно гострою. Важливим аспектом успішного працевлаштування можуть бути: якість поданого роботодавцю особистого резюме або CV (curriculum vitae – шлях життя) та уміння проводити співбесіду (давати інтерв’ю).
Резюме являє собою перший і дуже важливий етап працевлаштування. Якість підготовленого резюме може вирішити подальшу логіку комунікації роботодавця з претендентом: 1) відмовити в співбесіді; 2) призначити співбесіду; 3) прийняти на роботу без процедури співбесіди.
Єдиного стандарту написання резюме не існує. Але в любому резюме повинні бути базові розділи: об’єктивні дані, пропозиція, досягнення, освіта, досвід роботи, особистісні якості, рекомендації (у разі потреби) [18].
Об’єктивні дані (personal). Резюме розпочинається з набору великим шрифтом ПІП, які розміщуються по центру. Далі вказуються особисті дані претендента: дата народження (вказується повністю); поштова адреса; телефон з приміткою “робочий”, “домашній”, “мобільний” з вказанням коду країни та міста; електронна адреса; факс та ін. У разі потреби вказують сімейний стан (одружений / неодружений).
Пропозиція (objective). Розміщується інформація про те, в ролі кого претендент хоче співробітничати з роботодавцем. Назва спеціальності повинна бути сформульована чітко. При цьому потрібно звернути увагу на те, що закордонні компанії віддають перевагу спеціалістам вузького профілю, вважаючи універсальність ознакою дилетантизму.
Досягнення (achievement). Обґрунтовується особиста професійність в певній галузі. Коротко повідомляються дані про освіту, досвід роботи, уміння працювати на певному обладнанні та ін.
Освіта (education). Перераховуються навчальні заклади та курси з точним вказанням періоду навчання (місяць, рік вступу та закінчення) і отриманої кваліфікації (атестат, диплом, сертифікат). При цьому потрібно дотримуватися зворотної хронологічної послідовності та керуватися принципом значимості. Чим більше часу пройшло з часу закінчення навчального закладу, тим менше місця повинен займати цей розділ в резюме.
Досвід роботи (work experience). Головний блок в резюме.Вказується (в зворотному хронологічному порядку) період вступу та звільнення; назва організації; назва посади; коротко описати коло обов’язків та професійні досягнення. Потрібно зазначити, що інтерес роботодавця концентрується на останніх місцях та періоді праці.
Особистісні якості (personal features). Розміщується інформація про особисті властивості характеру претендента: працелюбство, комунікабельність, пунктуальність, уміння працювати в команді, захоплення та ін.
Рекомендації (references). Дається інформація про рекомендаційні листи, які ви готові надати.
Зупинимось ще на деяких порадах фахівців, які потрібно враховувати при написанні резюме.
· Резюме не автобіографія і не витяг з трудової книжки, а Ваш професійний портрет.
· Резюме повинно бути написане зрозумілою і грамотною мовою.
Висловлюйтеся конкретно: Вислів “Маю значний досвід роботи” мало що говорить про Вас. Пишіть “Маю семирічний досвід роботи”.
Використовуйте активні, а не пасивні обороти. Наприклад: “Відповідав за...”, а не “Брав участь в...”. Друге не дає чіткої інформації про саме Ваш внесок у виконання тієї чи іншої роботи.
Не використовуйте займенник “я”, і так зрозуміло, що в резюме йдеться саме про Вас.
Ретельно перевірте текст на наявність помилок.
· При наявності у Вас декількох професій, не спішіть про це писати. Роботодавцю потрібен спеціаліст, який буде виконувати високопрофесійно певну роботу, а не “майстер на всі руки”. “Багатопрофесійність” може говорити про те, що людина поверхово ставиться до справи і не може сконцентруватися на головному.
· Зверніть увагу на письмові рекомендації. Вони можуть допомогти тоді, коли роботодавець буде вибирати між кількома кандидатами. Рекомендації можуть бути з попереднього місця роботи, від впливових осіб. Рекомендаційні листи від керівників, працівників міністерств і відомств дають можливість роботодавцю отримати нові зв’язки. Не варто приносити рекомендації від друзів – вони зацікавлені особи. Якщо Ви шукаєте роботу через агентство з найму, рекомендаційні листи можна не надавати, тому що до їх компетенції входить самостійний пошук інформації.
· При написанні резюме важливо все – формат, стиль, зміст, навіть розмір шрифта, яким воно надруковане.
· Резюме потрібно вмістити на одній сторінці листа А4 (максимум на двох). З лівого боку залишіть поля, щоб той, хто буде переглядати резюме міг зробити свої помітки.
Приклад написання резюме наведено в Додатку 16.
Ключовим моментом в процесі працевлаштування може стати співбесіда (інтерв’ю), яка є гарним способом продемонструвати свої здібності. “Грамотне інтерв’ю – гарантія від безробіття” (Б. Лінкемер).
Науковцями та практиками вироблені певні рекомендації для проведення інтерв’ю.
Джері Аллен у книзі “Як перетворити інтерв’ю в роботу” [23] пропонує 12 щаблів гарного інтерв’ю, проходження якими гарантує, на думку автора, отримання роботи.
1. Познайомтесь зі співрозмовником завчасно.
2. Гарно одягніться.
3. Приходьте один.
4. Приходьте вчасно.
5. Застосовуйте 4 чарівні дії:
· усмішка;
· погляд прямо в вічі;
· слова “приємно з вами познайомитись”;
· міцне, ввічливе рукостискання.
6. Не дозволяйте собі опинитися у ролі підлеглого.
7. Прагніть ситуації рівності.
8. Висловлюйте компліменти співрозмовнику.
9. Висловлюйте захват його досягненнями.
10. Будьте спостережливими.
11. Демонструйте ентузіазм, довіру, енергійність, надійність.
12. Чотири дії на завершення:
· усмішка;
· погляд прямо в вічі;
· сподівання на наступну зустріч;
· міцне, ввічливе рукостискання.
Інтерв’ю при прийомі на роботу є важливим видом ділового спілкування і для працедавця. На що йому слід звернути увагу?
В бесіді з претендентом на посаду потрібно:
· оцінити його ділові і особисті якості;
· забезпечити правдивість і достовірність відповідей кандидата;
· розмовляти зі співрозмовником за допомогою запитань “відкритого” типу (тобто таких запитань, які передбачають не однослівні відповіді “так” чи “ні”, а ґрунтовні міркування).
Працедавець має з’ясувати:
· чому претендент прийшов саме до нього?
· де претендент працював до цього, чому звільнився?
· чого чекає від роботи тут?
Під час бесіди з кандидатом на посаду часто зустрічаються такі помилки:
· немає переліку якостей працівника, необхідних для виконання його обов’язків;
· зовнішні дані кандидата впливають на сприйняття його відповідей;
· працедавцю подобаються люди, які вміють красиво говорити;
· вияв поваги до кандидата лише за його оцінки у дипломі;
· упереджене ставлення до людей, що одягаються і поводяться неординарно;
· інтерес до осіб протилежної статі;
· одні якості кандидата впливають на сприйняття інших його якостей (як позитивних, так і негативних);
· красномовство прирівнюється до керівних якостей кандидата;
· бесіда формальна і коротка;
· брак єдиних вимог до всіх кандидатів.
Якщо претендент не задовольняє вимоги, що висуває працедавець, не рекомендується однак відмовляти йому зразу, в кінці бесіди. По-перше, кращих претендентів може не виявитися, по-друге, таке ставлення викликає негативну оцінку цієї фірми, організації. Підприємство ж має турбуватися про власний імідж у суспільстві.
Основні поняття і ключові слова: працевлаштування, резюме, інтерв’ю.