Пізнавальна функція ігрової активності тварин

Під час гри молода тварина здобуває різноманітну інформа-цію про властивості і якості предметів у навколишньому сере-довищі. Це дозволяє конкретизувати, уточнювати і доповнювати накопичений у процесі еволюції видовий досвід стосовно кон-кретних умов життя особини.

Інстинктивні основи ігрового пізнання.На початку постна-тального онтогенезу вроджене впізнавання і закарбування спри-яють первинній орієнтації і терміновому нагромадженню найне-обхіднішого для особини індивідуального досвіду. Однак, як зазначалося, і протягом подальшого життя особини вроджене впізнавання і закарбування не втрачають свого значения, хоча, певна річ, виявляються по-іншому.

У ювенільному періоді згадані вроджені компоненти здебіль-шого зливаються з ігровою активністю, утворюючи її інстинк-тивну основу. При цьому набуття суто індивідуального (факуль­тативного) досвіду переплітається з видотиповим, інстинктивним набуттям інформації, яка ґрунтується на вродженому впізна-ванні.

Вроджене впізнавання, насамперед, допомагає тварині, яка грається, довідатися про придатність включения певного пред-

мета до гри, керуючись при цьому відповідними ключовими подразниками. Лоренц наводить такі ознаки, якими мае воло-діти об'єкт мисливської гри кошеняти як ключовий подразник: маленьке, округле, м'яке, все, що швидко рухається, і головне, все, що "втікає".

Якщо мати на увазі вправи і розвиток інстинктивних дій, то молодій тварині, по суті, "байдуже", з чим і ким гратися, аби об'ект гри чи ігровий партнер володіли відповідними ключови­ми подразниками.

Якщо ж, навпаки, мати на увазі пізнавальну цінність гри, то саме ці ключові подразники наближують молоду тварину до біологічно найважливіших для неї компонентів середовища і забезпечують тим самим всебічне ознайомлення з ними. Інакше кажучи, вроджене впізнавання є необхідною передумовою пі-знання носіїв ключових подразників уже на перцептивному рівні. Висловлюючись словами Лоренца, через гру кошеня на-вчається впізнавати, “що таке миша". Йдеться саме про мишу як таку, а не про сукупність властивих їй пускових стимулів (маленьке, округле тощо), які сприймаються твариною як від-чуття шляхом вродженого впізнавання.

Розширення функції в ігровому пізнанні.При переході ком­понент доігрової поведінки в ювенільний період збагачення і трансформація первинних елементів дослідницької поведінки відбуваються в процесі гри за тими ж закономірностями, що і розвиток рухових і комунікативних компонентів ранньої пост-натальної поведінки.

Як приклад можна навести розширення функції у сфері дос-лідницької поведінки в незрілонароджених ссавців, зокрема хижаків. На початковому етапі постнатального розвитку ди-тинчати одержувана ним у гнізді інформація є мінімальною. 3 початком ігрового етапу рухова активність дитинчати суттє-во змінюється, починають функціонувати дистантні рецептори, розпочинається повноцінне спілкування з матір'ю і побратима­ми. Усе це докорінно змінює і, головне, збагачує отримувану дитинчам інформацію про навколишнє середовище. Нарешті, з виходом дитинчати з гнізда знову настає докорінна, цього ра­зу вирішальна зміна його рухової, комунікативної і відповідно пізнавальної діяльності. Усі його поведінкові акти виконують-ся вже в зовсім нових умовах: об’єктами впливу є вже не

тільки материнська особина, побратими і нечисленні предмети всередині гнізда, а ними стають, насамперед, багато різноякісних предметів з неоднаковою біологічною валентністю. Таке встанов-лення нових зв’язків з компонентами середовища забезпечує над-ходження потоку різноманітної життєво необхідної інформації.

Отже, в процесі онтогенезу усе більше розширюється й ускла-днюється пізнавальна діяльність тварини, яка розвивається, відбувається типове розширення функції, а оскільки дослід-ницька поведінка після виходу з гнізда переключається на якісно нові об’єкти, то можна говорити і про явища зміни функції.

Вищі форми ігрової дослідницької діяльності тварин.Для різноманітних форм гри спільним є загальна рухливість тварини. Найяскравіше це виражається, звичайно, в іграх, які носять локомоторний характер, що знаходить відображення в різних формах інтенсивного пересування, або в іграх, спрямованих на власне тіло (гра зі своїм хвостом тощо). Проте і в інших кате-горіях ігрової активності розвиваються рухо-сенсорні коорди-нації (наприклад, окомір) і загальні фізичні здібності (сприт-ність, швидкість, реактивність, сила). Водночас тренуються певні елементи поведінки у функціональних сферах харчуван-ня, захисту і нападу, розмноження, удосконалюються і розви­ваються засоби спілкування, встановлюються відносини з роди-чами, причому іноді у вигляді ієрархічних взаємин. При цьому відбувається рекомбінація елементів доігрової поведінки, від чого формуються й удосконалюються нові прояви видотипової, інстинктивної поведінки на більш високому рівні. Як було по-казано, ігрова поведінка спрямовується ключовими подразни-ками незалежно від їхнього носія, але водночас тварина здо-буває життєво важливу інформацію про ці носії, про їхній зовнішній вигляд і про деякі їхні фізичні якості (вага, міц-ність, рухливість). Однак у цілому під час розглянутих дотепер ігор відбувається лише поверхове ознайомлення з компонента-ми середовища, чим і обмежується пізнавальне значения цих ігор.

У молодих мавп (у нижчих мавп переважно у віці 2-5 років) спостерігаються маніпуляційні ігри зовсім іншого характеру, які необхідно визнати іграми вищого типу [4].На противагу розглянутим такі ігри характеризуются, насамперед, складни-

ми формами звертання до предметів при незначній загальній рухливості тварини: лише зрідка, змінюючи свое місцезнахо-дження, тварина подовгу і зосереджено маніпулює предметом, піддає його різноманітним, переважно деструктивним впливам чи навіть впливає ним на інші об'єкти. В останньому випадку іноді виконуються маніпуляції, подібні до дій з використаням знарядь праці дорослими мавпами.

При подібних складних іграх із предметами вдосконалюють-ся висококваліфіковані і тонкі ефекторні здібності (насамперед пальців) і розвивається комплекс шкіряно-м’язової чутливості і зору. Шзнавальний аспект здобуває тут особливу значущість: тварина докладно і заглиблено знайомиться з властивостями предметних компонентів середовища, причому особливого зна­чения набуває дослідження внутрішньої будови об'єктів мані-пулювання в процесі їхньої деструкції. Особливого значения набуває й та обставина, що об'єктами маніпулювання є най-частіше “біологічно нейтральні” предмети. Завдяки цьому іс-тотно розширюється сфера отримуваної інформації: тварина знайомиться з найрізноманітнішими за своїми властивостями компонентами середовища і набуває при цьому великого за­пасу потенційно корисних “знань”. Наявність таких ігор у мавп, безумовно, пов’язана з їхніми відмітними від інших тварин психічними здібностями, зокрема їх “ручним мислен-ням”.

Таким чином йдеться вже про справжні дослідницькі, пізна-вальні ігри, причому ігри вищого порядку. Виконуються ці ігри поодинці. Крім загального накопичення відомостей "про запас", такі пізнавальні ігри також прямо і безпосередньо готують тва-рину до дорослої поведінки (наприклад, при здобутті їжі, де диференційовані рухи пальців мавпи відіграють значну роль для розламування плодів, видобуванні насіння тощо). Такі ж ігри відбуваються й при спілкуванні. Однак через те, що пізна-вальна функція відіграє тут провідну роль, ці ігри набувають характеру самостійної поведінки з власним функціональним (спеціально-пізнавальним) значениям.

Разом з тим і в цих найскладніших проявах ігрової актив­ность які поки що вдалося визначити тільки у вищих прима-тів, виявляється інстинктивна основа, етологічні критерії якої цілком відповідають критеріям типової функціональної сфери

(автохтонність, заміщення активності, супероптимальне реагу-вання тощо). Це знову доводить, що загальна закономірність єдності вродженого і набутого в поведінці зберігає цілком свое значения в усьому онтогенезі, у тому числі і на вищих філоге-нетичних рівнях.

ПРАКТИКУМ

Творчізаедания

1. Що спільного в двох наведених випадках? Яке важливе
положения про розвиток психіки тварин вони ілюструють?

А. Бджоли під час виходу з гнізда прогризають міцну масу, якою воно запечатано. Досліди довели, якщо проти виходу з гнізда розмістити скляну трубку, заліплену з протилежно-го кінця глиною, то комаха після того, як вона прогризла міцну масу, проходить уздовж трубки та, наштовхуючись на другу перешкоду (трубку з глиною), прогризає й ЇЇ.

Б.Відомі досліди з підкладанням квочці яєць качки. Коли з яець вилуплялися каченята, вони бігли до води. Це ви-кликало у квочки тривогу, вона намагалася стримати ка-ченят, не пускати їх до води. А коли каченята все ж до-бігали до води, курка із страхом бігала вздовж берега. Шсля кількаразових підкладань яєць курці вона звикала до того, що каченята тягнуться до води. Потім квочці дали можливість висидіти курчат, і вона приводила курчат до води та намагалася дзьобом скинути їх у воду, незважаю-чи на опір.

2. Що спільного між двома описаними нижче формами по-
ведінки? Що вони ілюструють?

А. Оса-пелопей прикріплює свої ячейки до стіни та вкривае їх землею. Що відбуватиметься, якщо перед цим завер-шальним актом будівництва зняти гніздо із стіни? Мож-ливо, оса почне шукати його або будувати нове гніздо? Пе-лопей приносить землю, сідає на те місце, де щойно було гніздо, та прикріплює землю до голої стіни. Б. Американський пацюк-неотома не тільки робить досить складну споруду в землі, але й влаштовує біля виходу цілу си­стему захисту: колючки кактусів, які всовує в землю гострою

частиною догори. Але, припустімо, що таких колючок у пацю-ка немае. Дамо йому що-небудь, що замінює їх, наприклад, цвяхи. Проте пацюк не реагуе на ці предмети. Виявляється, що “будівельна” поведінка “включається” тільки за наявності ко-лючок кактуса.

3. Проаналізуйте наведені твердження. Що є спільного між ними, яка психологічно важлива реальність в них представле-на? Які рівні психічного розвитку тварин можна визначити?

A. Жаба, без сумніву, не може передбачити майбутнє. Але
вона всім тілом передбачає майбутнє місце появи мухи, а
не безпосередньо комаху, яка летить.

Б. К. Маркс писав: “Павук здійснює операції, які нагадують операції ткача, а бджола побудовою своїх воскових чаше-чок осоромлює деяких людей-архітекторів. Однак найгір-ший архітектор від найкращої бджоли відрізняється тим, що, перед тим як будувати чашечку з воску, він вже по-будував ЇЇ у своїй уяві. Наприкінці процесу праці отрима-но результат, який вже на початку цього процесу був створений уявленнями людини, тобто ідеально. Людина не тільки змінює форму того, що даеться природою, вона також здійснює разом з тим і свою усвідомлену мету, яку нібито закон визначае як спосіб та характер її дій та якій вона повинна підпорядковувати свою волю”.

B. Хижий звір, що знаходиться поза траєкторією руху жер-
тви та починає її переслідувати, бере кут упередження та
прямуе не туди, де здобич знаходиться зараз, а туди, де
вона буде на час зустрічі.

Г. У період ембріонального розвитку кожного нового орга-нізму йде його підготовка до життя в тих умовах, яких ще нема, але які будуть.

Тестові заедания

1. Суть концепції теорії системогенезу П. К. Анохіна:

а) розвиток сенсорних систем випереджае розвиток рухо-

вих систем;

б) розвиток рухових систем випереджае розвиток сенсор-

них систем;

в) розвиток сенсорних та рухових систем відбувається па-

ралельно;

г) гетерохронне дозрівання різних функціональних систем;

д) гетерохронне дозрівання різних сенсорних систем.

2. Акустичні контакти між ембріонами та батьківськими осо-
бинами у птахів...

а) не впливають на швидкість вилуплення;

б) прискорюють розвиток;

в) затримують розвиток;

г) забезпечують синхронність вилуплювання;

д) є тренуванням голосового апарату.

3. Чому підвищення філогенетичного рівня розвитку мае зво-
ротну кореляцію з незрілонароджуваністю?

а) психіка і поведінка незрілонароджуваних тварин є пла-

стичнішою;

б) психіка та поведінка незрілонароджуваних тварин є
складнішою;

в) психіка і поведінка незрілонароджуваних тварин є ри-

гіднішою;

г) психіка незрілонароджуваних тварин мае велику варіа-

бельність психіки та поведінки;

д) незрілонароджувані тварини мають велику стійкість до

стресових впливів.

4. Яка чутливість проявляється першою в ембріональний пе-
ріод розвитку?

а) зорова;

б) слухова;

в) тактильна;

г) нюхова;

д) смакова.

5. Які з перерахованих тверджень про психологічне значен­
ия гри е неправильними?

а) вправи;

б) витрачання надмірної енергії;

в) емоційне розвантаження;

г) результат підвищеного обміну речовин;

д) програвання ситуацій дорослого життя.

6. Яка з перерахованих функцій не характерна для ігор тва-
рин?

а) удосконалення координації;

б) пізнавальна функція;

в) формування спілкування;

г) необхідна умова росту;

д) надбання досвіду уникнення небезпеки.

7. Основним результатом досліджень Куо на курячих ембрі-онах було...

а) встановити вплив температури на рухову активність
ембріона;

б) визначити вплив вологості на рухову активність ембрі-

она;

в) встановити черговість появи рухів;

г) встановити рефлекторний характер рухів;

д) встановити кореляцію рухової активності та швидкості
вилуплення.

Заедания та запитання для самоконтролю

1. Функціональне значения гри.

2. У чому полягає сутність маніпуляційної гри у тварин?

3. Дайте характеристику спільної гри у тварин.

4. Поясніть значения спільних ігор для дорослої поведінки.

5. У чому полягає пізнавальна функція ігрової активності тварин?

6. Назвіть вищі форми ігрової дослідницької діяльності тварин.

Список використаної та рекомендованої літератури

1.Мак-ФарлендД. Поведение животных. — М., 1988.

2. Правоторов Г. В. Зоопсихология для гуманитариев. — Но-восибирск, 2001.

3. Тих А. Н. Ранний онтогенез поведения приматов. — Л., 1966.

4. Фабри К. Э. Основы зоопсихологии. — М., 1976.

5. Хайнд Р. Поведение животных. — М., 1975.

6. Чайченко Г. М. Зоопсихологія та порівняльна психоло-гія. — К., 1992.

Розділ 4. ОСНОВНІ ФОРМИ ПОВЕДІНКИ ТВАРИНИ