Героїко-культова трагедія Есхіла: проблематика, особливості

Есхіл - “батько трагедії». Він створив героїко-патріотичну трагедію. За свідченням Арістотеля, Есхіл уперше ввів до сценічної дії другого актора. Він застосував у своїх трагедіях прийом зіставлення протилежних характерів, який пізніше наслідували його послідовники. Він перший синтезував усі елементи, пов'язані з дифірамбічними заспівами, надавши їм глибоко драматичного характеру. Завдяки творчості Есхіла трагедія набула першорядного суспільного звучання і стала найголовнішим драматичним жанром. Зокрема, він увів прийом трагічного мовчання, що створював напруження. Тривогу глядачів, чекання ними чогось страшного й невідворотного викликала утворювана автором атмосфера жаху на сцені.

Есхіл, на свій лад осмислюючи стародавні міфи, створює трагедії, в яких виходить за межі звичних для його часу уявлень про світотворення і намагається осягнути заповітні таємниці гармонії і краси. Естетичне кредо автора відображає філософію гармонії людини і природи, утвердження людської гідності і моральних засобів її обстоювання. Есхіл вірив, що людина, яка порушує світоустрій має бути покарана в такий спосіб, щоб утворилася гармонія. Тому ідея невідворотності помсти і торжества справедливості є стрижневою для всіх трагедій Есхіла.

Широта проблематики творів Есхіла зумовлена зображенням диких, анархічних сил, за законами яких існувало родове суспільство і які з прогресом замінювалися новими суспільними формами. Основна проблематика драматургії Есхіла складається із співвідношення між свідомою поведінкою людини і божественним впливом на неї, питання правди і справедливості, тріумфуючих над "надмірністю» у всіх її проявах.

Конфлікт Есхіла: екзистенційний, глобальний – між окремою особистістю (самодостатня, яка бере на себе право судити бога) і волею богів та прийнятого світоустрою. Але людина, яка наділена розумом, може діяти самостійно, але вона завжди несе моральну відповідальність за свої вчинки.

Отже, особливості героїко-патріотичних трагедій Есхіла:

· введення другого актора (персонажі стикаються)

· міфологічні сюжети (крім «Перси»)

· існування одвічного світоустрою, який не можна порушувати

· гармонія і справедливість - найважливіші

· зображення цілісних монументальних характерів

· використання прийому трагічного мовчання

· патріотизм, зневага зради

· трагічні фінали

45. Становлення особистості,колізія свободи волі та фатуму в трагедії Есхіла «Прометей закутий»

Есхіл називає свого героя "філантропом" - словом, яке сам винайшов і яке означає: той, хто любить людей, друг людей. Однак його образ неймовірно ширше і багатозначніше, ніж у стародавньому міфі: він не тільки дав людям вогонь, але і відкрив для них всі блага цивілізації.

Есхіл створив у своєму творі образ борця за правду і справедливість. Він протиставив його всім іншим персонажам. Так, Гефеста він перевершує силою духу, Океана - безкомпромісністю, Гермеса - почуттям власної гідності і незалежності. Люблячи людство, Прометей непримиренний до "тиранії Зевса". Цар богів для нього - втілення жорстокості і несправедливості. Таким чином, він виступає і як борець з тиранією, з абсолютною владою Отця, здатного на будь-який злочин.

Образ Прометея відображає етичну проблему, що хвилювала Есхіла протягом його творчого шляху: власна відповідальність особи за прийняте рішення. Прометей заздалегідь знав про страждання, які випадуть на його долю, але не ухилився від них. Він не зламався, не піддався, навіть коли був останній шанс виказати таємницю загрози панування Зевса – Прометей вибрав померти, ніж розкрити цю таємницю.

Прометей не боїться Зевса й відкрито висловлює свою зневагу. Прометей - уособлення пафосу революційності. Тираноборство, вірність своїй ідеї, гуманізм, становлять свободу волі Прометея. Він свідомо обирає такий шлях, не боячись смерті і фатуму, і виходить переможцем.

Образ Прометея - це образ людини, яка не зраджує своєї долі, який відповідає за свої рішення і вчинки. Він – образ нескореності і незламності при будь-яких обставинах. “Свого нещастя на негідне рабство я не проміняю“. Ці слова – формула поведінки незалежної і сильної духом особистості, тому вони мають виключне значення для розуміння громадянського кредо Есхіла - “володаря думок Еллади”, поборника розуму і свободи.