Філогенетичні рівні пам'яті

Розгляд пам’яті як явище, яке розвивається разом з живою матерією, дозволяє виявити різні її рівні, порівняльні з етапами філогенезу. Кожному рівню відповідає свій субстрат [4]. Для видової пам’яті, або спадкової, матеріальним субстратом є гене-тичний апарат. Матеріальним субстратом індивідуальної пам’я-ті є нервові елементи, нервова система, або розвинутий в ево-люції та в онтогенезі мультифункціональний орган — головний мозок, з одного боку, і складні біохімічні реакції, які лежать в основі спадкової пам’яті, з іншого.

Ю. Г. Трошихіна виділяє 7 послідовних рівнів мнемічної функції, які складають 3 етапи.

На початкових етапах еволюції мнемічна функція виступає як генетична, вроджена форма. Спадкова інформація, як відо-мо, закодована за допомогою молекулярної організації ДНК. Перший рівень називається генетичним і відноситься до етапу видової пам’яті.

На певному етапі еволюції можна виділити наступний рі-вень —морфофізіологічний. Характерним для нього е те, що в цей період мнемічна функція поділяється на дві основні форми: генетичну і фенотипічну, або на видовий та індивідуальний дос-від. Цей поділ пам’яті пов’язаний з виникненням клітини як цілого організму, що створює можливість накопичення разом з генетичним досвідом індивідуального досвіду. Але незначний морфологічний субстрат ще не забезпечуе накопичення багато-го індивідуального досвіду, він виражається в короткому збере-женні слідів, у звиканні.

Зворотною і необхідною стороною процесу запам’ятовування є процес забування. На цій стадії він виявляється як зникнен-ня, точніше, припинення біологічної реакції.

Новий рівень виникає з появою багатоклітинних організмів, розвиток яких пов’язаний з виникненням нервової системи.

Значения цієї обставини для прогресивної еволюції добре відо-мо. Цей рівень називається нейроналъним. Поява нервової сис-теми забезпечує утворення умовних зв'язків, навичок.

Централізація нервової системи призводить до більш високої форми адаптації: у тварин з’являється здатність утворювати умовні рефлекси на базі вроджених рефлексів. Відбувається сут-тєве збільшення можливостей індивідуальної пам'яті, що прояв-ляеться у складності поведінки, яка варіює від стереотипного короткого акту до ланцюгової послідовності дій, зумовленої як вродженими, так і придбаними властивостями. Діяльність тва­рин стае різноманітнішою, ускладнюється рецепторний апарат, відповідно змінюється форма відображення дійсності. Механізми забезпечення функції пам'яті стають досконалішими. Цей рівень розвитку пам'яті називається нейропсихічним. Забування на цьо-му рівні забезпечується зовнішнім гальмуванням і різними вида­ми внутрішнього гальмування.

Перелік способів запам’ятовування людини поповнюється новим рівнем, названии нейропсихічнимим рівнем вищого по­рядку. Тут найяскравіше виявляються процеси асоціації і дисо-ціації, які становлять важливий елемент мислення.

Отже, пам'яті властиві запам’ятовування, збереження і від-творення. Включаючи до визначення пам'яті таку її властивість, як передача досвіду, ми підкреслюємо важливу роль мнемічної функції в розвитку мислення і свідомості, у якому перше місце належить соціально-історичному досвіду.

У працях видатних психологів висловлюється думка про соціально-історичне походження багатьох психічних процесів. Про історичний розвиток людини говориться в працях Л. С. Ви-готського й А. Р. Лурія. Ще в 1930 р. у спільному виданні “Етюди з історії поведінки” автори писали: “Поведінка сучас-ної культурної людини е не тільки продуктом біологічної ево-люції, не тільки результатом розвитку в дитячому віці, але і продуктом розвитку історичного".

Передумовою появи механізму, який забезпечує передачу досвіду в людей, є зародки наслідування у тварин. Розвиток пам’яті перейшов на новий етап — етап соціальної пам'яті. Цей етап містить два рівні, один із яких стадно-біологічний. В основі його є механізм наслідування. Здатність до наслідуван-

ня вроджена, але конкретний прояв наслідування мае характер індивідуального пристосування. Наслідування відрізняється від досвіду, отриманого шляхом проб і помилок. Індивідуальний досвід, надбаний через наслідування, переломлюється через дос-від багатьох індивідів, у той час як досвід, сформований на ос-нові проб і помилок, є досягненням лише даного індивіда. Роз-виток адаптації йде від спадкового способу передачі досвіду до мовного спілкування і виражається в меншому використанні вродженого і в більшому використанні індивідуального способу передачі досвіду, аж до появи мови.

На відміну від мислення тварин людське мислення є соціаль-но опосередкованою формою відображення дійсності. Ця форма відображення містить минулий досвід, надбаний як самим інди-відом, так і всім людським родом. Утворюються традиції, розви-вається "колективна пам'ять". Колективний тип пам'яті стано-вить найвищий рівень її розвитку — суспільно-історичний.

Специфічність людського мислення виявляється ще й у тім, що воно є самостійним видом діяльності, особливою формою активності, тоді як у тварин мислення включене в поведінку (наприклад, як казав I. П. Павлов, “мавпи думають лапами”).

У багаторівневому процесі кожний нижний рівень не зникає й обслуговує вищий. Найвищий рівень завжди виступає як ре­гулятор нижчого. На першому найнижчому рівні такого роду регуляція цілком здійснюється біохімічними процесами, на дру­гому — біохімічні процеси підкоряються регуляції нервових структур, на третьему — і біохімічні процеси, і нервова регу-ляція спрямовуються психічним чинником, який, у свою чер-гу, в людини знаходиться під контролем соціальних чинників.

Поява нових рівнів, послідовне формування організації пам'яті виражаються не тільки в здатності збільшення обсягів сприйня-тої інформації, її збереження і відтворення, але й у тім, як організовується забування, підвищується лабільність нервових процесів.

Необхідно відзначити також важливу роль нормального співвідношення збудження і гальмування в проявах пам’яті. При порушеннях протікання основних нервових процесів вини-кають патологічні явища в пам’яті. За словами А. Р. Лурія, “... одним з важливих фізіологічних механізмів, які лежать в основі порушень пам’яті і виникають при патологічних станах

мозку, може бути патологічно підвищена гальмівність слідів побічними, інтерферуючими впливами”.

I нарешті, дефекти мнестичної діяльності часто настають че-рез порушення нормальної рухливості нервових процесів, внаслі-док чого збудження, яке виникло, стае настільки інертним, що старі стереотипи заміщають нові зв’язки. У таких випадках процес утворення слідів первинно зберігається, але основною перешкодою для відтворення серії слідів є патологічна інерт-ність утворених стереотипів.

Отже, психічна адаптація зростає з підвищенням лабіль-ності нервових процесів, але вона ж і страждає при порушен-нях їхньої нормальної взаємодії. Виявляючи механізми ла-більності в роботі головного мозку, вивчаючи порівняльну особливість різних видів внутрішнього гальмування, що прихо-дять на зміну збудженню, можна судити про психічну адапта-цию, тому що лабільність нервових процесів є її фізіологічною основою.

ПРАКТИКУМ

Творчізаедания

1. Досвід дресури тварин показує, що коні навіть після пе-
рерви у тренуванні пам’ятали підготовлений номер. Тривалий
час зберігають свої номери морські леви. А ось у пташок спра-
ви йдуть гірше. Навіть невелика перерва в тренуванні приво-
дить до вгасання у них набутих форм поведінки, багато чому їх
доводиться навчати по-новому. В інших тварин стійкість таких
форм ще нижче. В. Л. Дуров розповідав, що за ящірку-варана
доводилося весь час хвилюватися: на будь-якій виставі вона
могла забути все, що її навчили.

Про що це свідчить?

2. Узагальніть факти та покажіть, в якому співвідношенні
знаходяться інстинкти та індивідуальний досвід тварин.

А. “Дзьобання у курчат е вродженим, безумовним рефлек-торним актом, однак виконувати його прицільно та спів-розмірно довжині, відрізняючи при цьому їстівне від не-їстівного — курча повинно навчитися”.

Б. “У бінокль я побачив, як до тюленя, який лежить (а вони дуже обережні), по-пластунськи підкрадається білий вед-

мідь. Найцікавіше, що тюлень іноді піднімав голову, озирався — чи все в порядку, чи можна продовжувати відпочинок, але ведмедя не помічав. А той підкрадався обережно. Він повз на животі та однією лапою закривав свій чорний ніс, щоб не виділятися на тлі білого снігу. Нарешті, ведмідь опинився зовсім поруч, а його жертва так нічого і не помічала. Ведмідь стрибнув. Але, мабуть, це був молодий звір. Він не розрахував стрибок та при­близив на півметра перемахнув через тюленя. Озирнув-ся — тюленя не було. I як ви думаете, що зробив вед-мідь? Він пішов назад та два рази стрибнув на лунку, щоб відпрацювати точність стрибка...Тварина добре зна-ла: якщо вона не відпрацює номер, залишиться голод­ною”. В. “Руда, яка побачила пташок, пробралася у вольер та ви-гнала з нього індиків у степ, де пасла їх та обідала інди-чатиною. Хитра була розбійниця — випасала свою фер­му далеко від доріг та житла. Однак від ситого життя позбулась обережності. Пухнастий трофей дістався мис-ливцю”.

Тестові заедания

1. Яке біологічне значения мае факультативне научіння?

а) забезпечуе виживання тварини;

б) забезпечуе збереження виду;

в) забезпечуе адаптацію до середовища проживания;

г) підвищує імунні властивості організму;

д) не мае ніякого значения для тварин.

2. Назвіть умову запам’ятовування реакцій слідування за
матір’ю.

а) можливо тільки у сенситивний період;

б) виникає одразу після народження;

в) батьківська особина мае рухатися;

г) батьківська особина мае подавати якісь звуки;

д) необхідно сполучення всіх вищеперерахованих умов.

3. Яка біологічна роль статевого імпринтингу?

а) забезпечуе нормальне розмноження;

б) перешкоджае розмноженню;

в) підвищує рівень статевих гормонів;

г) необхідна умова для сексуальних ігор;

д) забезпечує підкорення самиць самцями.

4. Яке біологічне значения мае харчовий імпринтинг?

а) допомагає тварині розпізнавати їстівне від неїстівного;

б) визначає смакові переваги;

в) формує навички швидкого поглинання їжі;

г) формує досвід годування майбутніх дітей;

д) визначає улюблену їжу.

5. Вплив сенсорно збагаченого середовища на розвиток пси-
хіки тварини.

а) ніяк не впливає;

б) стимулює розвиток психіки;

в) гальмує розвиток психіки;

г) сприяє формуванню агресії;

д) сприяє формуванню боязні.

6. Значения облігатного научіння:

а) забезпечує виживання тварини;

б) забезпечує зберігання виду;

в) полегшує адаптацію до зовнішніх умов;

г) підвищує імунні властивості організму;

д) не мае значения для тварин.

7. Дресирування тварин полягае...

а) тільки на позитивному підкріпленні;

б) тільки на негативному підкріпленні;

в) на сполученні позитивного та негативного підкріплення;

г) на точному чергуванні позитивного та негативного під-
кріплення;

д) на наслідуванні.

Заедания та запитання для самоконтролю

1. Феномени генетичної та індивідуальної пам’яті.

2. Дайте характеристику пам’яті та научінню як функціям головного мозку.

3. Розкрийте зміст поняття “імпринтинг”.

4. Які види пам’яті бувають у тварин?

5. Як робота мозку залежить від властивостей зовнішнього середовища?

Список використаної та рекомендованої літератури

1. БрушлинскийА. В. О природных предпосылках психичес-кого развития человека. — М., 1977.

2. Ладыгина-Коте Н. Н. Предпосылки человеческого мыш­ления. — М., 1965.

3. Правоторов Г. В. Зоопсихология для гуманитариев. — Новосибирск, 2001.

4. Трошихина Ю. Г. Филогенез функции памяти. — Л.,1978.

5. Фабри К. Э. Основы зоопсихологии. — М., 1976.

6. Чайченко Г. М. Зоопсихологія та порівняльна психоло-гія. — К., 1992.

Розділ 7. ЕЛЕМЕНТАРНЕ МИСЛЕННЯ ТВАРИН