Історія виникнення та розвитку патопсихології
Об'єкт, предметна область патопсихології, її зв'язок з іншими розділами медичної психології.
Патопсихологія – це наука, яка вивчає закономірності розпаду психічної діяльності і властивості особистості при хворобі.
Патопсихологія – це галузь клінічної (медичної) психології.
Клінічна психологія
нейропсихологія патопсихологія соматопсихологія
Патопсихологію слід відрізняти від психопатології, тому що це медична наука і розділ психіатрії, який вивчає причини виникнення хвороби, ознаки хвороби і динаміку протікання хвороби.
Задачі патопсихології:
· Отримання даних для діагностики захворювання. Патопсихолог є помічником психіатра при постановці діагноза. Його задача – вивчити структуру порушень псих.діяльності і особистості в цілому; виявити особливості психопатологічних розладів, сформулювати провідний патопс.синдром.
· Дослідження динаміки псих.порушень в зв’язку з терапією, яка проводиться.
· Участь в експертній роботі.
· Суд.-мед.експертиза
· Військова експертиза
· Трудова експертиза
· Псих.-пед.експертиза – виявити, чи зможе дитина вчитися в школі, якщо ні, то в яку спец.школу треба йти.
· Учать в реабілітаційній роботі.
· Дослідження недостатньо вивчених псих.захворювань.
· Участь в психотерапії ( під керівництвом психіатра).
· Методична робота – поповнення діагностичного і психотерапевтичного діагнозу.
Патопсихологія тісно пов'язана з такими галузями наукового знання та практики:
- медична психологія (патопсихологія є однією із складових медичної психології, що інтенсивно і пліно розвивається);
- психологія (аналіз патологічних змін здійснюється на підставі зіставлення з характером формування і протікання психічних процесів, властивостей і станів у нормі; патопсихологічні дослідження дають можливість глибше пізнати закономірності функціонування і розвитку нормальної психіки, вивчити психічну норму, психічне здоров'я, фактори, які активізують чи гальмують розвиток особистості в ході її онтогенезу та соціогенезу);
- судова, трудова, військова експертиза (дані патопсихологічних обстежень використовуються для встановлення міри вираження психічного дефекту);
- психопатологія (психопатологічні дослідження виявляють, описують і систематизують прояви порушених психічних процесів, а патопсихологія розкриває характер протікання та особливості структури психічних процесів, що призводять до спостережуваних симптомів);
- вікова психологія (у певні періоди життя, особливо в час вікових криз, можливе виникнення, посилення чи загострення психопатологічних проявів; так, існують психічні захворювання, характерні для підліткового і юнацького віку, захворювання старечого віку та ін.);
- дитяча психологія (дитячої патопсихологія спеціалізується на вивченні порушень психічного розвитку в дитячому віці);
- судова психологія (серед правопорушників наявний певний відсоток людей, які страждають на ті чи інші психічні захворювання чи відхилення);
Історія виникнення та розвитку патопсихології.
До кінця 19 століття більшість психіатрів світу не використовували даних психології. У психіатричних журналах 60-80-х років минулого століття публікувалося чимало робіт з анатомії і фізіології нервової системи та фактично відсутні психологічні статті.
Інтерес до психології з боку передових психоневрологів виник у зв'язку з корінним поворотом в її розвитку - організацією в 1879 році В. Вундтом в Лейпцигу першої в світі експериментально-психологічної лабораторії. З цього моменту психологія стає самостійною наукою.
У кінці 19 - початку 20 століття, коли при великих психіатричних клініках почали організовуватися психологічні лабораторії Е.Крепеліна, В.М. Бехтерєва, С.С. Корсакова та інших утворюється особлива галузь знань - патологічна психологія. У лабораторіях розроблялися експериментально-психологічні методи дослідження порушеної психіки. Одночасно для зіставлення результатів вивчалися особливості психіки здорових людей.
Найбільш чітке уявлення про предмет і завдання патопсихології на зорі її становлення містилося в роботах В.М. Бехтерєва, який визначав її предмет. Називаючи патологічну психологію в числі галузей «об'єктивної психології», він не ототожнював поняття «патопсихологія» і «психопатологія».В організованому ним психоневрологічному інституті одночасно читалися курси загальної психопатології і патологічної психології, тобто за ними стояли різні дисципліни. Саме Бєхтерєв і став основоположником патопсихології. У своїй роботі «Об'єктивна психологія» (1907) він пропонував експериментально дослідити різні види діяльності: як хворим проводиться ототожнення вражень, поєднання словесних символів і зовнішніх вражень, заповнення складів і слів при пропуску їх у тексті, визначення подібності і відмінності між об'єктами, освіта виведення з двох посилок і ін.
Що стосується патопсихологічних досліджень, то представниками школи В.М. Бехтерєва було розроблено багато методик експериментально-психологічного дослідження душевнохворих. Деякі з них (методика порівняння понять, визначення понять) увійшли до числа найбільш уживаних у вітчизняній психології.
Таким чином, патопсихологія вже у витоках мала всі ознаки, необхідні для затвердження її наукової самостійності як галузі психологічної науки.
На становлення патопсихології як особливої галузі знань великий вплив зробили ідеї видатного радянського психолога Л.С. Виготського. Теоретичні ідеї Л.С. Виготського отримали розвиток у роботах його учнів та працівників: А.Р. Лурія, О.М. Леонтьєва, П.Я. Гальперіна, А.В. Запорожця, Б.В. Зейгарник.
Б.В. Зейгарник внесла вагомий внесок у становлення сучасної патопсихології, завдяки якому вона і виділилася в самостійну наукову дисципліну.