Біомеханіка тіла, переміщення пацієнта

В ЛІЖКУ, ЗАПОБІГАННЯ ТРАВМУВАННЮ ПАЦІЄНТА)

■

Після вивчення теми студент має:

Знати:

— правильну біомеханіку при різних положеннях тіла пацієнта в ліжку;

— чинники ризику нещасних випадків у пацієнтів різного віку;

— методи зниження ризику падіння та інших травм у пацієнта;

— можливі проблеми пацієнта, наприклад, пов'язані з порушенням рухо­вої активності. Сестринські втручання.

Уміти:

— зібрати необхідну інформацію про пацієнта, обговорити план спільних дій з пацієнтом і колегою перед транспортуванням пацієнта;

— застосовувати правила біомеханіки при організації робочого місця і в процесі діяльності медичної сестри для запобігання травмуванню хребта.

Володіти навичками:

— безпечного транспортування пацієнта на каталці, кріслі-каталці, на но­шах, на руках;

— надання допомоги пацієнту при зміні положення тіла пацієнта в ліжку

Безпечність лікарняного середовища

Лікувальний заклад має бути безпечним для перебування в ньому і пацієн­тів і персоналу. На здоров'я медперсоналу впливають досить серйозні небез­печні чинники: токсичні засоби, опромінювання, інфекції, нервові і фізичнх навантаження.

Профілактика лікарняного травматизму

1 Падіння.Запобіжні заходи:

1) негайно витирати з підлоги воду або іншу розлиту рідину;

2Ї пиибирати з дороги усі предмети під час руху пацієнта;

3) устанГити поручні на ліжка, а також, за потреби, у ванпіи кімнаті і на шляху переміщення пацієнта;

4) установити світлові сигнали для виклику медичної сестри,

туються; надавати ліжкам найнижчого положення; 7\ Vгтановити гальма на ліжках та кріслах;

8) Гпроводжувати пацієнтів, які схильні до запаморочення, нападів слаб-

кості сплутаної свідомості;

9) 'користуватися безпечними методами транспортування пацієнтів.

2 Електрошок.Запобіжні заходи:

1 дотримувати правил техніки безпеки при роботі з електроприладами,

2) перед вмиканням електроприладів перевіряти цілість проводів, розеток,

наявність заземлення; _л

3) не залишати електроприлади ввімкненими в мережу без потреби.

3. Опіки.Запобіжні заходи:

1) перед проведенням процедури перевіряти температуру гарячої води у

лампами опромінювання

'£>\ ПРИ КОристуиан.п.1 іршчи»- —-^------- > ;„,>г.л-іта

жити за часом теплового впливу, температурою приладів, відстанню від оголе них ділянок тіла пацієнта;

3) не дозволяти пацієнту курити в ліжку;

4) заборонено курити поблизу балонів із киснем;

5) не перевантажувати розетки електроприладами;

6) знати правила протипожежної безпеки, які діють у лікарні (відділенні). 4. Опромінювання.Запобіжні заходи:

1) спостерігати за можливими ознаками опромінювання в пацієнтів, які

отримують променеву терапію; пяттірнта

2) встановлювати захисні екрани для обмеження часу впливу на пацієнта

променевої експозиції;

3) дотримувати правил променевої терапії, які діють у лікарні (відділен­ні).

5. Отруєння, пов'язані з неправильним використанням лікарських засобів.

Запобіжні заходи:

1) прибирати від пацієнтів токсичні речовини (дезінфекційні засоби, анти­септики таін.);

2) не зберігати токсичні речовини в посуді, що призначений для пиття або

ліків;

3) не залишати ліки на тумбочці пацієнта;

4) не залишати відчинену шафу з лікарськими засобами;

5) перед роздаванням ліків перевіряти етикетки і призначені пацієнтові

дози;

6) спостерігати за можливими побічними діями лікарських засобів, вияв­ляти ознаки лікарської алергії;

7) обов'язково бути присутніми під час приймання пацієнтом лікарських

засобів;

8) зберігати лікарські речовини в недоступному для пацієнтів місці.

6. Травми пацієнтів з високим ризиком нещасних випадків

Фактори високого ризику падіння пацієнтів:

— порушення слуху та зору;

— порушення ходи;

— порушення рівноваги;

— наявність в історії хвороби документів, що констатують факти падіння;

— сплутаність свідомості або дезорієнтація;

— ортостатична гіпотензія;

— погіршення рухомості;

— збільшення проміжку часу між словами медичної сестри та відповідною реакцією пацієнта;

— вік пацієнтів понад 65 років;

— лікарська терапія: гіпотензивні засоби, діуретики, нітрати, снодійне, транквілізатори, седативні анальгетики.

Запобіжні заходи:

1) розміщати пацієнтів у спеціалізованих палатах зі встановленими поруч­нями;

2) правильно використовувати засоби механічного утримання пацієнтів від

падіння;

3) використовувати нічне освітлення у палатах;

4) установити для пацієнтів світлову сигналізацію для виклику медичної

сестри;

5) уважно спостерігати за пацієнтами і швидко реагувати на сигнали ви­клику;

6) турбуватися про своєчасне відправлення природних потреб пацієнтів;

)переконати пацієнта та його рідних потребі надання допомоги при вста­ванні і переміщенні;

8^і) попередити весь медичний персонал лікарні про наявність високого ри­зику падіння пацієнта;

9) розміщувати пацієнтів з чинниками високого ризику падіння у палати,

Стрес і нервове виснаження

Робота медичної сестри, як правило, сконцентрована там, де виникають проблеми - соціальні, психологічні та пов'язані з охороною здоров'я. Це озна­чає що медична сестра дуже багато часу приділяє проблемам, що розгляда­ються як функціональні порушення. Робота медичної сестри також передбачає виконання завдань, які можуть викликати обурення і жах. Вона часто зустрі­чає біль, страждання і смерть, може постійно перебувати в стані тяжкого пси­хічного стресу. У неї з'являються ознаки стресу, а також чисто фізичні симп­томи — виразка шлунка, гіпертонія, розлад сну та ін. Останніми роками ці проблеми привертають все більшу увагу, адже дослідження показали, що ме­дичні сестри зазнають ризику нервового виснаження і становлять групу ризи­ку ранньої (вище середнього рівня) смертності. Як виявилося, чинники, що стають причинами стресу серед медичних сестер, включають навантаження на робочому місці, стосунки з керівниками й адміністраторами. Для жінок голо­вним чинником стресу є необхідність поєднання професійних обов'язків із ве­денням домашнього господарства і утриманням сім' ї.

З точки зору охорони здоров'я нервове виснаження визначають як "втрату інтересу і відсутність увага до людей, з якими ви працюєте висна­ження, яке виявляється в тому, що особа, яка здійснює догляд, не виявляє ні­яких позитивних почуттів, симпатії або поваги до пацієнта".

Нервове виснаження характеризується трьома ознаками. Перша ознака — фізичне виснаження. Людина відчуває недостатність сил, хронічну перевтому і загальну слабкість, частий головний біль, м'язове напруження в плечах і шиї, біль у попереку, погіршення апетиту і зниження маси тіла, а також проблеми зі сном. Друга ознака — емоційна перенапруга. Виражається в розвитку де­пресії і безпомічності. Сім'я і друзі стають ще одним тягарем, а не джерелом підтримки. Третя ознака — психічна перенапруга. У людини з'являється не­гативне ставлення до себе, роботи, інших людей, а також до життя взагалі.

Профілактика нервового виснаження. Якщо виникли будь-які із перера­хованих загальних симптомів нервового виснаження, слід визначити причину

тримка на офіційному і неофіційному рівнях, на роботі, у сім'ї.

'Сжстематї

соналу під час переміщення пацієнта (у ліжку, кріслі, з каталки і т. ін.), апара­тури тощо.

Біомеханіка тіла медичної сестри

Систематичні вертикальні навантаження на хребет призводять до значної іншпеності міжхребцевих дисків. Передовсім страждають найбільш рухомі заділи хребта (шийний, грудний, поперековий), які схильні до найбільшого т,л вантаження.

Що більше навантаження на хребет та менше людина підготовлена до ньо-?з, то більший ризик ушкодження хребта при переміщенні навантажень. Фі-вгчні навантаження за наявності остеохондрозу можуть спричинити його за-^-зстрення (мал. 11).

Навантаження передається по направленню сили, яка є позамежною для диска, що призводить до розтріскування його зовнішнього шару. Наслід­ком цього стає грижовий випин (мал. 12, 13).

Збільшення навантаження за такого стану при­зводить до розростання кісткової тканини у вигля­ді шипів — остеофітів (мал. 14). Остеофіти стиска-Мал. 11. Дискихребта: ють нервові корінці, спинний мозок та кровоносні а — здоровий; б — деге- судини. А це, своєю чергою, визначає вторинні (ко-зерований рінцеві) болісні зміни.

Розвиток і загострення остеохондрозу хребта зу­мовлюють макро- та мікротравми, статичні і динаміч­ні перевантаження, а також вібрація. Це може бути при зміни положення тулуба — згинання та розги­нання, поворот, шпаркі рухи, піднімання великого вантажу, неправильна поза в положенні сидячи, сто­ячи, лежачи та при перенесенні вантажів.

Щоб зменшити вплив фізичного навантаження на— нервовий корі- профілактики загострення та розвитку остеохондрозу є запобігання перевантаженню хребта в побуті.

Одним із основних заходів правильна організація праці при догляді за пацієнтом та

запобігання перевантаженню хребта в побуті.

Цікавий факт: якщо в положенні лежачи на спині внутрішньодисковий тиск у поперековому відділі хребта становить 50 кг, то в положенні стоячи він збільшується до 100 кг, а в положенні сидячи без опори спини — 140кг. Якщо згинати тулуб на 20° без вантажу в руках, тиск становить 150кг, а з вантажем у руках по 10кг він зростає до 215кг.