Норми банківського права та їх класифікація

Тема: Поняття банківського права України (3 частина).

Питання:

1. Норми банківського права та їх класифікація

2. Банківські правовідносини: поняття, види та суб’єкти

Література:

Норми банківського права та їх класифікація

Банківська діяльність, будучи важливим елементом функціонування фінансової системи держави, є об'єк­том регулювання з боку банківського права. Відносини, що виникають в процесі банківської діяльності, регулюються нормами банківського права.

Норми банківського права є за­гальнообов'язковими правилами поведінки, які встановлю­ють і регулюють публічні відносини, пов'язані з організацією та функціонуванням банків, з порядком здійснення ними банківських операцій, а також приватні відносини банків з клієнтами. Для з'ясування поняття норми банківського права важливе значення має визначення специфічних ознак, що характеризують норми банківського права.

Норми банківського права регулюють специфічну групу суспільних відносин — банківські правовідносини, тобто взаємовідносини між суб'єктами банківського права в про­цесі здійснення банківської діяльності. Ці відносини носять як публічний, так і приватний характер.

Норми банківського права є за своєю природою спеціаль­ними нормами і в силу цього підлягають застосуванню.

Норми банківського права чітко визначають юридичні права і обов'язки учасників, закріплюють правове положення суб'єктів банківських правовідносин і передбачають певні варіанти їх поведінки, В нормах банківського права жорстко закріплюються вимоги держави у сфері банківської діяль­ності і встановлюється відповідальність за невиконання приписів держави. Ці норми, як правило, мають імперативний (обов'язковий) характер, забезпечений примусовою силою держави. Однак деякі норми банківського права диспозитив­ні. Так, норми, що регулюють укладання банківських договорів, є згодою сторін і дають їм можливість визначити конкретний зміст своїх прав та обов'язків.

Норми банківського права регулюють організацію і функ­ціонування банківської системи, основу якої складають грошово-кредитні відносини, об'єктом яких є гроші та грошові зобов'язання. З цього випливає, що банківські право­відносини регулюються не лише нормами банківського права, але й нормами інших галузей права — адміністративного, цивільного, фінансового та ін. Наприклад, норми цивільного права регулюють розрахункові та кредитні відносини, а нор­ми адміністративного права (ст. 166 Кодексу України про адміністративні правопорушення) передбачають адміні­стративну відповідальність у вигляді накладення штрафів на керівників банків та інших фінансово-кредитних установ за порушення ними вимог банківського законодавства. В бан­ківській практиці також застосовуються звичаї ділового обороту та банківські звичаї, які можуть визнаватися нормами банківського права лише при умові визнання їх Національним банком України.

Структура норм банківського права, тобто їх внутрішня побудова, складається з елементів — гіпотези, диспозиції та санкції. Однак ці елементи мають ряд особливостей. Гіпотеза цих норм визначає умови, при яких можуть виникнути банківські правовідносини. Ці умови відрізняються чіткістю, виражені конкретно. Наприклад, надання банками кредитів може мати місце при певних умовах: забезпеченості, платності та цільового використання кредиту або гіпотеза норми, яка визначає умови, при яких НБУ може відмовити в реєстрації комерційного банку. Диспозиція норм бан­ківського права детально формулює правила поведінки учас­ників банківських правовідносин, тобто визначає їхні права та обов'язки. Так, ст. 47 Закону України «Про банки і бан­ківську діяльність» передбачає перелік банківських операцій, які мають право здійснювати банки.

Способом захисту правил, встановлених нормами банківського права, є санкції. Санкціїнорм банківського права передбачають юридичні засоби, які використовуються суб'єктами цих правовідносин для захисту приписів держави. За порушення банківського законодавства можуть засто­совуватися адміністративні, кримінальні, дисциплінарні, фінансові санкції. До них відносяться штрафи і пені, застосування кредитних санкцій за користування банківським кредитом тощо. До порушників банківського законодавства застосовуються і специфічні заходи — оперативні санкції, які передбачені законодавством, спрямовані на попередження правопорушень і мають на меті налагодити діяльність конкретного банку.

В статтях банківського законодавст­ва не завжди містяться одночасно всі три елементи норм банківського права. Окремі елементи цих норм можна знайти в інших нормативних актах.

Аналіз банківського законодавства показує, що всі норми банківського права можна класифікувати з різних підстав.

За функціональною спрямованістю норми банківського права можна поділити на дві групи:

а) регулятивні;

б) охоронні.

Регулятивні норми банківського права встановлюють права і обов'язки суб'єктів банківських правовідносин. До регулятивних норм відносяться норми, які визначають функції НБУ і комерційних банків, встановлюють вимоги щодо ліцензування банківської діяльності.

Охоронні норми банківського права передбачають засто­сування заходів примусу за порушення норм банківського законодавства. До цих норм відносяться норми, які перед­бачають підстави і форми здійснення банківського нагляду, санкції за порушення валютного законодавства.

Роль банківського права виявляється в захисті прав та інтересів суб'єктів і має конкретне втілення завдяки засто­суванню регулятивних та охоронних норм.

В свою чергу регулятивні норми банківського права в залежності від характеру їх впливу на учасників банківських правовідносин поділяються на зобов'язуючі, забороняючі та уповноважуючі.

Зобов'язуючі норми права регулюють активну поведінку суб'єктів і пропонують в категоричній формі здійснювати певні дії. Наприклад, обов'язок отримати банком ліцензію на здійснення банківської операції, зберігати кошти на рахунках в банках та ін.

Забороняючі норми банківського права приписують не здійснювати дій, що порушують банківську дисципліну.

В одних випадках в цих нормах вказується, що певні дії забороняються або не допускаються. Наприклад, правилами касових операцій застосування готівки між юридичними особами обмежене. Валютне законодавство України забо­роняє на території країни використання іноземної валюти як способу платежу, за винятком окремих випадків і в порядку, встановленому чинним законодавством.

Уповноважуючі норми банківського права надають учасникам цих відносин повноваження на здійснення певних позитивних дій в установлених межах. Ці норми містять дозвіл суб'єктам і оперують словами «має право» або «вправі». Прикладом може служити норма, закріплена в ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»: «На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції...».

За змістом норми банківського права поділяються на мате­ріальні і процесуальні.

Прикладом матеріальних норм банківського права є мета і функції банківського нагляду, підстави створення комерційних банків, види санкцій, які можуть застосовуватися до банків.

Процесуальні норми банківського права встановлюють порядок застосування норм матеріального права. Так, зако­нодавець визначає вимоги, що пред'являються до звітності банків, встановлює процедуру стягнення штрафів, тобто процесуальні норми регулюють взаємовідносини НБУ і бан­ків з приводу банківського нагляду.

За призначенням норми банківського права поділяються на загальні та пруденційні.

Загальні норми банківського права закріплюють правове положення НБУ і комерційних банків, їх організаційно-правові форми, функції; визначають порядок організації та здійснення банківського нагляду, порядок здійснення банківських операцій.

Пруденційні норми банківського права — це норми, що мають на меті забезпечити стабільність функціонування банківської системи, захистити інтереси вкладників. Вони пе­редбачають різні фінансові та організаційні заходи, реалізація яких повинна привести до зниження банківського ризику. Наприклад, державна реєстрація та ліцензування банківської діяльності, встановлення НБУ економічних нормативів, застосування заходів впливу від імені держави.

Класифікація норм банківського права має важливе значення для з'ясування сутності цих норм, визначення їхньо­го місця в системі банківського права та подальшого розвитку науки банківського права.