Равові підстави взаємодії слідчого з оперативними підрозділами.

Взаємодія між прокурором, слідчим й оперативними та іншими підрозділами ОВС має теоретичні та правові підстави. Теоретичними підставами такої взаємодії виступають положення, що роз’яснюють її сутність, роль, значення тощо. Їх усвідомлення, з одного боку, прокурором, слідчим, а з іншого - співробітниками оперативного підрозділу роблять взаємодію більш осмисленою та цілеспрямованою, сприяючи тим самим підвищенню її ефективності й безумовному дотриманню усіма суб’єктами вимог законності та непорушності прав і свобод людини тощо.

Теоретичними підставами взаємодії між прокурором, слідчим й співробітниками оперативного підрозділу є:

- спільність мети і завдань прокурора, слідчого й співробітників оперативного підрозділу, тобто лише об’єднуючи свої зусилля, вони зможуть ефективно їх вирішити, а саме: розкрити злочин, своєчасно, повно та ефективно здійснити досудове розслідування, встановити та притягнути до кримінальної відповідальності винну особу тощо;

- однакова юридична сила процесуальних актів прокурора, слідчого та співробітників оперативного підрозділу - протоколи гласних та негласних слідчих (розшукових) дій, складених співробітниками оперативного підрозділу мають таке ж доказове значення, як і протоколи, складені прокурором, слідчим;

- необхідність використання в інтересах кримінального провадження технічних та інших ресурсних можливостей оперативних підрозділів тощо.

Правовими підставами взаємодії є приписи КПК, законів України «Про ОРД», «Про міліцію», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та інших, а також підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі відомчих наказів, інструкцій, вказівок, розпоряджень тощо.

Отже, взаємодія прокурора, слідчого та оперативних підрозділів у кримінальному провадженні – це заснована на законі й спільності завдань у погоджена колективна діяльність, яка передбачає ефективне використання правових заходів прокурорів, слідчих і сил, засобів, методів ОРД, обумовлена їх компетенцією і формами діяльності, яка спрямована на розкриття, розслідування та попередження кримінальних правопорушень.

Під час здійснення такої взаємодії суб’єкти відповідно до ст. 9 КПК зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції, КПК, міжнародних договорів, вимог інших нормативних актів. Вони зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального правопорушення, виявити обставини, що викривають, чи виправдовують підозрюваного, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 9 КПК України при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК України, а у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, відповідно з ч. 6 ст. 9 КПК України, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.

Діяльність слідчого апарату в системі МВС України регламентується Наказом МВС 09 серпня 2012 року № 686 «Про організацію діяльності органів досудового розслідування МВС України». Наказ, встановлює структуру і штати органів досудового розслідування, принципи їх діяльності, завдання і основні їх функції, права та обов’язки слідчих тощо. Згідно з Наказом органи досудового розслідування при здійсненні своїх повноважень, у відповідності з чинним законодавством України, взаємодіють з центральними і місцевими органами державної влади та управління, органами місцевого самоврядування, державними установами, громадськими організаціями і об’єднаннями, а також, відповідно до чинних міжнародних договорів, з правоохоронними та судовими органами іноземних держав.

Відповідно Наказу МВС 14.08.2012 року № 700 «Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами ОВС у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень», органи досудового розслідування виконують функції щодо організації взаємодії слідчих ОВС України з іншими органами та підрозділами ОВС у попередженні, виявленні та розслідуванні злочинів.

Розглядаючи законодавство, яке регламентує діяльність слідчих прокуратури, звернімо увагу на те, що ст. 17 Закону України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року встановлює – слідчі прокуратури провадять досудове розслідування у справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені законом до їх підслідності, а також в інших справах, переданих їм прокурором. Також у Розділі IV Закону визначено вимоги до осіб, які призначаються на посаду слідчих, їх заохочення і відповідальність, матеріальне і соціальне забезпечення, заходи правового і соціального захисту та деякі інші питання. На цьому і закінчується правова регламентація діяльності слідчого прокуратури.

Головні напрямки загальнодержавної політики і організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю визначено в Законі України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 року. Стаття 16 Закону “Взаємодія органів прокуратури, МВС, СБУ у питаннях боротьби з організованою злочинністю” встановлює, що територіальні та інші ОВС і СБУ (у межах відомств) зобов’язані передавати відповідним спеціальним підрозділам оперативну інформацію, документи та інші матеріали, пов’язані з організованою злочинністю, а також кримінальні провадження через відповідного прокурора на письмову вимогу спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю. Керівники територіальних та інших ОВС, СБУ забезпечують взаємодію із спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю і сприяють виконанню поставлених перед ними завдань.

Основні напрямки взаємодiї МВС, СБУ та інших правоохоронних органів у вирiшеннi питань боротьби iз злочиннiстю закріплені в Інструкції “Про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю”, прийнятій 10 серпня 1994 року.

На необхідність взаємодії між правоохоронними органами наголошують також і підзаконні нормативні акти. Відповідно до п. 4.1 Наказу Генерального Прокурора України від 28 жовтня 2002 року № 4 “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство” прокурори усіх рівнів, за погодженням із відповідними керівниками правоохоронних органів, мають створювати спільні СОГ з метою оперативного розслідування складних та багатоепізодних кримінальних проваджень.

Усе більшого поширення набуває взаємодія українських правоохоронних органів з відповідними органами інших країн або зі спеціально створеною Міжнародною організацією кримінальної поліції (скорочене найменування – “Інтерпол”), учасники якої забезпечують один одного необхідною інформацією і можуть виконувати конкретні слідчі чи оперативно-розшукові дії за взаємними зверненнями через Національне центральне бюро Інтерполу.

Слідчий у розслідуванні діє в межах своєї компетенції, а компетенцію слідчого звичайно пов’язують, насамперед, з підслідністю кримінальних проваджень. Отже, відомчі відмінності, що існують між слідчими прокуратури, органів внутрішніх справ, служби безпеки та податкової міліції, не повинні приводити до якогось протиставлення цих органів, до їх роз’єднаності, що перешкоджає розкриттю, розслідуванню та попередженню злочинів. Об’єднаними зусиллями в діяльності міжвідомчої слідчої групи, буде забезпечена успішна боротьба зі злочинністю шляхом використання компетенції і повноважень кожного слідчого правоохоронних відомств існуючих у їх розпорядженні.

27. Умови ефективності взаємодії органів досудового розслідування з оперативними підрозділами

взаємодія прокурора, слідчого та оперативних підрозділів у кримінальному провадженні – це заснована на законі й спільності завдань у погоджена колективна діяльність, яка передбачає ефективне використання правових заходів прокурорів, слідчих і сил, засобів, методів ОРД, обумовлена їх компетенцією і формами діяльності, яка спрямована на розкриття, розслідування та попередження кримінальних правопорушень. Під час здійснення такої взаємодії суб’єкти відповідно до ст. 9 КПК зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції, КПК, міжнародних договорів, вимог інших нормативних актів. Вони зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального правопорушення, виявити обставини, що викривають, чи виправдовують підозрюваного, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Відповідно до положень ч. 3 ст. 9 КПК України при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК України, а у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, відповідно з ч. 6 ст. 9 КПК України, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України. Відповідно Наказу МВС 14.08.2012 року № 700 «Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами ОВС у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень», органи досудового розслідування виконують функції щодо організації взаємодії слідчих ОВС України з іншими органами та підрозділами ОВС у попередженні, виявленні та розслідуванні злочинів. В ній передбачено, активну участь слідчих у боротьбі зі злочинністю, зміцнення законності і правопорядку шляхом: попередження, виявлення і розслідування злочинів, притягнення до відповідальності осіб, що їх учинили, відшкодування завданої злочином шкоди, відновлення порушених прав та інтересів громадян і юридичних осіб. Відносно слідчих СБУ: стаття 17 Закону України “Про СБУ” від 25 березня 1992 року закріплює, що служба безпеки взаємодіє з правоохоронними органами України у порядку і на засадах, визначених законами, указами Президента України та прийнятими на їх основі актами СБУ і відповідного відомства і має подавати наявними силами і засобами допомогу ОВС, іншим правоохоронним органам у боротьбі із злочинністю. Але в законі, на жаль, не визначено правове положення слідчого СБУ, його завдання, форми і порядок взаємодії з іншими відомствами при розслідуванні злочинів. Розглядаючи законодавство, яке регламентує діяльність слідчих прокуратури, звернімо увагу на те, що ст. 17 Закону України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року встановлює – слідчі прокуратури провадять досудове розслідування у справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені законом до їх підслідності, а також в інших справах, переданих їм прокурором. Також у Розділі IV Закону визначено вимоги до осіб, які призначаються на посаду слідчих, їх заохочення і відповідальність, матеріальне і соціальне забезпечення, заходи правового і соціального захисту та деякі інші питання. На цьому і закінчується правова регламентація діяльності слідчого прокуратури.

основними формами взаємодiї у реалiзацiї державної полiтики боротьби iз злочиннiстю є:

- проведення спiльних засiдань колегiй мiнiстерств i вiдомств, що взаємодiють, оперативних нарад керiвникiв їх структурних пiдроздiлiв з метою розгляду найбiльш актуальних проблем правоохоронної дiяльностi; - прийняття погоджених рiшень щодо реалiзацiї державних програм боротьби iз злочиннiстю: - виконання нових законiв та правових актiв органiв влади України з питань боротьби iз злочиннiстю; - розробка та реалiзацiя спiльних планiв, програм боротьби iз злочиннiстю; - видання спiльних вiдомчих нормативних актiв, регламентуючих порядок взаємодiї пiд час реалiзацiї правових актiв органiв влади України та здiйсненнi заходiв боротьби iз злочиннiстю, у тому числi з окремими її видами та інше. У виявленнi, припиненнi, розкриттi та розслiдуваннi злочинiв формами взаємодії є: - своєчасне iнформування правоохоронними органами один одного про вiдомi їм факти готування чи вчинення злочинiв; - забезпечення вжиття пiдпорядкованими пiдроздiлами невiдкладних заходiв по запобiганню таким злочинам, їх припиненню, затриманню осiб, якi їх вчинили, охоронi мiсця подiї та збереженню слiдiв злочину до прибуття працiвникiв iншого правоохоронного органу, та прийняття, у разi необхiдностi, рiшень згiдно з кримiнальним процесуальним законодавством; - визначення спiльними нормативними актами порядку взаємодiї оперативних i слiдчих пiдроздiлiв у розкриттi та розслiдуваннi конкретних видiв злочинiв з детальним регламентуванням дiй цих пiдроздiлiв; - створення, СОГ із числа працiвникiв взаємодiючих органiв для здiйснення, заходiв по виявленню, розкриттю та розслiдуванню особливо небезпечних злочинiв, скоєних органiзованими угрупованнями, які мають мiжрегiональний та мiждержавний характер, пов’язаних з наркобiзнесом або набули великого громадського резонансу; - використання, за взаємним погодженням, працiвникiв ОВС, СБУ та iнших органiв як фахiвцiв для участi у викриттi злочинних груп, розслiдуваннi проявiв органiзованої злочинностi; - видiлення в оперативних та слiдчих пiдроздiлах працiвникiв, вiдповiдальних за органiзацiю взаємодiї з аналогiчними пiдроздiлами iнших правоохоронних органiв тощо.