Методичні рекомендації при вивченні теми. (самостійне вивчення - 2 години)

ДИСЦИПЛІНА : ФІНАНСОВЕ ПРАВО

САМОСТІЙНЕ ВИВЧЕННЯ

(самостійне вивчення - 2 години)

Тема № 3. Фінансово-правові норми і фінансово-правові відносини.

Мета:дати студентам чітке поняття особливостям та ознакам фінансово-правових норм. Студенти повинні знати класифікацію фінансово-правових норм.. Студенти повинні орієнтуватися в структурі фінансово-правових норм.. Студенти повинні знати види фінансових правовідносин.

Форми контролю:

- доповіді;

- обговорення;

- тести.

Питання для самостійного вивчення:

1. Структура фінансових правовідносин.

2. Види фінансових правовідносин.

Рекомендована література до теми:

№	Вид	Назва
	Базова	Конституція України від 28.06.1996 року № 30 із змінами і доповненнями.
	Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 року № 2456-VI із змінами і доповненнями.
	Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями.
	Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року № 8073-X із змінами і доповненнями.
	Кримінальний кодекс України від 05.04 2001 року N 2341-III із змінами і доповненнями.
	Про державний бюджет України на поточний рік : Закон України поточного року.
	Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг : Закон України від 12.07.2001 року № 2664-III із змінами і доповненнями.
	Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні: Закон України від 26.01.1993 року № 2939-XII із змінами і доповненнями.
	Про фермерське господарство: Закон України від 19.06. 2003 року № 973-VI із змінами і доповненнями.
	Про державну програму приватизації: Закон України від 13.01.2012 року № 4335 - VI із змінами і доповненнями.
	Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 року № 2121 - III із змінами і доповненнями.
	Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 року № 280/97- ВР із змінами і доповненнями.
	Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.1993 року № 3125 - XII із змінами і доповненнями.
	Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 року N 996-XIV із змінами і доповненнями.
	Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 року № 3480 - IV із змінами і доповненнями.
	Про державний кордон України: Закон України від 04.11.1991 року №1777- XII із змінами і доповненнями.
	Про депозитарну систему України: Закон України від 06.07.2012 року № 5178 - VI із змінами і доповненнями.
	Про Рахункову палату: Закон України від 02.07.2015 року № 576-VIII
	Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30.10.96 № 448 /96- ВР із змінами і доповненнями.
	Про систему гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 23.02.2012 року № 4452 - VI із змінами і доповненнями.
	Про національний банк України: Закон України від 20.05.1999 року № 679 - XIV із змінами і доповненнями.
	Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України: Закон України від 04.11.1999 року № 1212 - XIV із змінами і доповненнями.
	Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 26.06.1997 року № 400/97 - ВР із змінами і доповненнями.
	Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 року № 1264 - XII із змінами і доповненнями.
	Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України: Постанова Правління національного банку України від 13.01.2005 року № 40/10310 із змінами і доповненнями.
	Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15 із змінами і доповненнями.
	Допоміжна	Фінансове право: навчальний посібник/ Л.О.Ковальчук, О.М. Ляхова, Л.І. Полюхович. – К., 2011.- 185 с.
	Фінансове право України: навчальний посібник Ю.О.Костенко – К.: «Центр учбової літератури», 2009.
	Воронова Л.К. Фінансове право. – К.: Прецедент, Моя книга, 2006.
	Фінансове право України: Навчальний посібник Л.К.Воронова – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність»,2009.
	Контроль і ревізія: Навчальний посібник В.В.Павлюк, В.А.Сердюк – К.: Центр навчальної літератури, 2006.
	Фінансове право України: навчальний посібник Ю.О.Костенко – К.: «Центр учбової літератури»,2009.

Методичні рекомендації при вивченні теми

При вивченні першого питання (Структура фінансових правовідносин. ) студентам слід звернути увагу на те, що

Фінансові правовідносини, як і будь-які інші, мають свою структуру, елементами якої є:

1) суб’єкти, тобто учасники правовідносин;

2) об’єкт;

3) юридичний і фактичний зміст.

Суб’єктами фінансових правовідносин є особи, які відповідно до фінансово-правових норм є реальними його учасниками. Слід розрізняти суб’єктів фінансового права і суб’єктів фінансових правовідносин. Суб’єкт фінансового права - це носій передбачених правовими нормами суб’єктивних прав і обов’язків у сфері фінансової діяльності держави, який має потенційну можливість брати участь у правовідносинах. Його права та обов’язки зумовлені дією фінансово-правових норм, незалежно від участі суб’єкта в конкретних правовідносинах. У разі реалізації своїх прав і обов’язків він вступає у фінансові правовідносини як учасник (суб’єкт) правовідносин.

Суб’єкт права - більш ширше поняття, ніж суб’єкт правовідносин1. Наприклад, за ст. 4 Закону України в ред. від 18 лютого 1997 р. "Про систему оподаткування" усі юридичні й фізичні особи, на яких відповідно до законів України покладений обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), є суб’єктами фінансового (податкового) права. Проте як тільки такі особи реалізують цей обов’язок, вони стають реальними учасниками (суб’єктами) фінансових правовідносин, які своїми діями забезпечують той практичний ефект, на досягнення якого спрямована норма фінансового права.

Традиційно розрізняють такі суб’єкти фінансових правовідносин:

1) адміністративно-територіальні утворення;

2) колективні суб’єкти;

3) індивідуальні суб’єкти.

До адміністративно-територіальних утворень належать держава, яка зазвичай виступає в особі уповноважених нею органів (Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Президента України, Міністерства фінансів, Державної податкової адміністрації, Державного казначейства та ін.), і адміністративно-територіальні одиниці (наприклад, Автономна Республіка Крим, міста, райони). Ці органи беруть участь, наприклад, у бюджетних правовідносинах: відповідно до норм Конституції України і Бюджетного кодексу України, вони мають право формувати відповідні бюджети; брати участь у відносинах з приводу державного кредиту: одержувати державні й місцеві позики тощо.

Колективними суб’єктами є органи державної влади й управління, територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування, підприємства та установи різних форм власності, громадські організації.

Органи державної влади й управління, наприклад, Верховна Рада України, Міністерство фінансів та ін., не тільки можуть, а й зобов’язані брати участь у таких відносинах, в чому виражається їх компетенція у реалізації прав та виконанні обов’язків за відповідними напрямами фінансової діяльності. При цьому, згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Певне коло суб’єктів фінансових правовідносин становлять підприємства, установи, організації різних форм власності, які сплачують податки та інші обов’язкові платежі в бюджети чи фінансуються з бюджету, стають учасниками банківських і державних позик тощо.

Індивідуальними суб’єктами фінансових правовідносин є фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, права і обов’язки яких більшою мірою пов’язані зі сплатою податків та неподаткових платежів. Так, ст. 67 Конституції України встановлює, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом. Окрім цього вони можуть брати участь у правовідносинах з приводу страхування, кредитування тощо.

Отже, фінансово-правові відносини виникають між такими суб’єктами:

1) між органами державної влади;

2) між органами державної влади та органами державного управління загальної компетенції;

3) між вищими органами та органами нижчого підпорядкування державного управління (у тому числі фінансовими);

4) між підприємствами і міністерствами, об’єднаннями;

5) між фінансовими органами (кредитними установами) і підприємствами та організаціями;

6) між фінансовими органами і громадянами;

7) між самими фінансовими органами (кредитними установами)1.