З а п е р е ч е н н я н а п о з о в

Рівненський міський суд

33000, Україна, м. Рівне, вул. Шкільна, 1.

Відповідач: ОСОБА 1

Позивач: ОСОБА 2

Третя сторона, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

ОСОБА 3

Справа №66666666666

Суддя ОСОБА 0

З А П Е Р Е Ч Е Н Н Я Н А П О З О В

В Рівненському міському суді перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА 2 (далі - Позивач) до мене – ОСОБА 1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – ОСОБА 3 (моя мати), спір про: визнання договору (правочину) купівлі-продажу квартири частково недійсним, проведення відчуження 6/7 квартири, визнання права спільної часткової власності.

У відповідності до ст. 128 ЦПК України, після одержання копії ухвали про відкриття провадження в справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення.

З позовними вимогами заявленими Позивачем до мене – ОСОБА 1 про: визнання договору (правочину) купівлі-продажу квартири частково недійсним, проведення відчуження 6/7 квартири, визнання права спільної часткової власності – КАТЕГОРИЧНО НЕ ЗГІДНА ТА ЗАПЕРЕЧУЮ ЩОДО ЇХ ЗАДОВОЛЕННЯ, виходячи із наступних фактів:

Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.09.2012 року, я – ОСОБА 1 є власником квартири, за адресою: АДРЕСА 1. Даний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА 4 та проведено державну реєстрацію права на моє ім’я.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором – є домовленість двох або більше сторін (осіб, що безпосередньо приймають участь у правочині – згідно ст. 6 ЦК України), спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Ст. 627 ЦК України зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору (правочину), виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до п.3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред’явлена тільки особами, визначеними у ЦК України й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів — а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду. Якщо під час судового розгляду встановлено відсутність у позивача права на задоволення позову про визнання оспорюваного правочину недійсним або частково не дійсним, суд має відмовити в задоволенні позову.

У Договорі купівлі-продажу вищевказаної квартири від 20.09.2012 року чітко обумовлені сторони правочину та добровільність і законність їх дій, нотаріус ОСОБА 4 – засвідчила законність даного правочину.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2014 року в цивільній справі №666666666666 за позовом Позивача до мене, третя сторона, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на моїй стороні – ОСОБА 4 підтвердила добровільність та законність правочину. Також під час розгляду цієї справи Позивач підтвердила, що фактично, від самого початку не хотіла мати відношення до вищевказаного Договору купівлі-продажу квартири від 20.09.2012 року та жодної майнової заінтересованості не мала, а лише сподівається проживати разом зі мною та розраховує на піклування з моєї сторони та всієї нашої сім’ї (в даній квартирі також проживають моя мати - ОСОБА 3).

Керуючись вищезазначеним стає зрозумілим, що Позивач - ОСОБА 2, не є ані стороною правочину, ані майново-заінтересованою стороною! Тому Позивачем стосовно даного юридичного факту, а саме укладення Договору купівлі-продажу вищезазначеної квартири – вона БУТИ НЕ МОЖЕ!

Стосовно вказаного у Позовній заяві Позивача факту визнання договору (правочину) купівлі-продажу квартири частково недійсним:

Стаття 203 ЦК України вказує загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Всі вище перелічені вимоги до даного правочину були дотримані, що засвідчила нотаріус ОСОБА 4.

Стаття 218 ЦК України чітко вказує, що недійсність правочину, або окремої його частини доводиться лише письмовими, аудіо-, відео-засобами, що безпосередньо мають відношення до правочину у момент його створення, таких засобів Позивач – не надав!

Позивач намагається умисно чи хибно видати за докази пояснення, що були надані мною та моєю матір’ю під час розгляду цивільної справи №6666666666, видаючі пояснення, що були мною надані у основній частині судового рішення – як докази, хоча такими вони бути не можуть, оскільки – результативна частина вищенаведеного рішення незадовільнила позовних вимог Позивача, а саме: "… про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним у частині покупця, визнання покупцем за договором, - відмовити за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог."

На рахунок проведення відчуження 6/7 квартири та визнання права спільної часткової власності, на яку намагається вказати Позивач, хочеться звернути увагу про те що дане звернення є безпідставним та надуманим, оскільки Позивач не має жодного правового відношення до даної нерухомості.

Посилаючись на ч.3 ст.61 ЦПК України та керуючись власною позовною заявою, Позивач доводить:

"…….Вказана квартира купувалась для спільного проживання – мене, дочки та онуки………"

Позивач і надалі безперешкодно проживає у даній нерухомості. У чому спір, які права порушено?

Позивач вказує незрозумілі частки майна - 6/7, а чому не 35/98? Посилаючись на розрахунки 2012 року, не зазначаючи при цьому, що кошти виручені нею за продаж так званої "своєї" квартири (36500 Доларів США), належали по факту нашій сім’ї, яка отримала це житло ще за радянських часів за сумлінну працю – на 3-х членів сім’ї!

Квартира, що була мною набута знаходилась у жахливому стані, після чого була мною реконструйована за власні кошти і Позивач був заселений у неї в першу чергу. Всі комунальні платежі сплачую особисто я! Про які частки може йти мова?

Позовна заява Позивача від 03 лютого 2015 року по Справі №666666666 складена із порушеннями основних засад та ідей судочинства України, а саме порушення п.1 ст. 3 ЦПК України - незрозуміло які права Позивача порушені? Відсутній спір між мною та Позивачем, як такий. Позивач проживає зі мною, за адресою: АДРЕСА 1, отримує опіку та піклування від нашої сім’ї, за всі комунальні послуги, що пов’язані із даним житлом – сплачую я та матір.

У позовній заяві Позивач просить розстрочку сплати судового збору, і суд іде на поступки Позивачу, незважаючи на те, що Позивач вказує на такі обставини: "…придбання ліків (страждаю гіпертонією), скрутне матеріальне становище, сплату комунальних послуг, надання допомоги бійцям АТО….". Як доказ купівлі ліків, до позовної заяви Позивач додає перелік незрозумілих чеків, один із яких лише є препаратом для боротьби із гіпертонією (чек №63661 від 23.12.2014р.), але серед яких є тест на вагітність……для жінки похилого віку, 1943 р.н.

Зобов’язуюсь і надалі, на протязі життя бабусі допомагати їй матеріально, не перешкоджаючи їй проживати поруч зі мною.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. 10, 57-61, 128 ЦПК України, ст. 6, 11, 15, 202, 203, 626, 627 ЦК України,

ПРОШУ:

відмовити ОСОБА 2 у її позові до мене – ОСОБА 1, про визнання договору (правочину) купівлі-продажу квартири частково недійсним, проведення відчуження 6/7 квартири, визнання права спільної часткової власності за умов безпідставності та недоведеності позовних вимог.

"___" _______________ 2015 року _________ ОСОБА 1