Вимоги до оформлення роботи

Кафедра права

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

(ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА)

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ

для студентів денної та заочної форми навчання

спеціальності: 5.03040101 - Правознавство

Мелітополь, 2014

Розглянуто кафедрою права

МІДМУ «КПУ»

Протокол № ___вид___2014 р.

Рекомендовано навчально-

методичною комісією

Протокол №____від____2014 р.

Ухвалено до друку

Вченою Радою

МІДМУ «КПУ»

Протокол №___ від _____2014 р.

Рецензенти: __________________

_____________________________

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

(ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА)

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ

для студентів денної та заочної форми навчання

спеціальності: 5.03040101- Правознавство

Укладач: - Казьмін І.І., ст. викладач

ВСТУП

Цивільне право – одна з основних фундаментальних дисциплін, які вивчаються у вищих навчальних закладах юридичного профілю.

В умовах кардинального реформування соціально-економічних відносин у нашому суспільстві відповідно росте і роль цивільного права як основного регулятора товарно-грошових відносин.

Програма вивчення цивільного права базується на структурі цивільного законодавства, з огляду на досягнення науки цивільного права, відповідні навчально-методичні вимоги, що відображають специфіку предмета вивчення.

Курс «Цивільне право» передбачає теоретичну та практичну підготовку студентів.

1. МЕТА НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота –це самостійна наукова робота студента, оформлена належним чином на основі діючих стандартів та іншої нормативно–технічної документації.

В процесі її виконання студенти розширюють свій загальний кругозір і поглиблено вивчають одну з тем курсу. Водночас вони набувають навичок і вмінь, необхідних для проведення самостійних наукових досліджень: вчаться аналізувати наукову проблему, спостерігати за об’єктивними закономірностями становлення і розвитку конституційних положень про соціальну значущість та пріоритетність людини, її прав та охоронюваних законом інтересів, цивільно–правових інститутів, добирати й критично вивчати літературу з теми дослідження, робити теоретичні висновки й узагальнення відносно природи і сутності цивільно–правових відносин, а також суті цивільно–правових категорій, передбачених цивільним законодавством.

Метою написання курсової роботиє систематизація, зміцнення та поглиблення набутих студентом теоретичних знань з дисципліни «Цивільне право», розширення його фахової і загальної ерудиції.

Основним змістом курсової роботи є обґрунтування шляхів вирішення конкретної проблеми регулювання та охорони суспільних відносин, тобто особистих немайнових та майнових правовідносин.

Основні завдання написання та захисту курсової роботи:

- вивчення, поглиблення та узагальнення теоретико-методичних засад з обраного напряму дослідження;

- засвоєння змісту цивільно-правових інститутів, а також суть цивільно-правових категорій, передбачених цивільним законодавством;

- підготовка доповіді та наочних матеріалів для подальшого їх публічного захисту.

2. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Кафедра призначає керівників курсових робіт із числа викладачів кафедри. Керівник курсової роботи видає завдання на проект; надає студенту допомогу в розробленні календарного графіка роботи на весь період виконання курсової роботи; рекомендує студенту необхідну літературу, нормативні й довідкові матеріали, інші джерела за темою; проводить систематичні консультації з питань виконання розділів курсової роботи згідно з розкладом; перевіряє виконання роботи; готує студента до захисту курсової роботи. Курсова робота, яка відповідає вимогам, пред’явленим до неї, допускається до захисту. Захист здійснюється публічно, в присутності керівника роботи та групи студентів.

Курсову роботу студент виконує відповідно до календарного графіка на весь період роботи, затвердженого керівником. Порушення графіка розглядається як невиконання навчального плану.

Студенти повинні виконувати курсову роботу з використанням діючого законодавства України та судової практики. Припустимо обґрунтоване порівняння з діючим законодавством інших держав.

У готовому тексті не дозволяється робити виправлення, закреслення, вставки, а також скорочувати слова та використовувати абревіатури (крім загальноприйнятих).

2.1 Етапи виконання курсової роботи

Вибір теми

Теми курсових робіт визначає кафедра з урахуванням наукових інтересів кафедри. Окремі теми курсових робіт можуть бути запропоновані студентами з відповідним обґрунтуванням доцільності їх розроблення.

Студенти обирають тему курсової роботи, виходячи із своїх наукових і практичних інтересів, але відповідно до тематики курсових робіт, визначеної кафедрою, або коли тема запропонована студентом, за згодою кафедри.

Складання плану виконання курсової роботи

Після вибору теми, студент прочитує рекомендовану літературу та визначає межі дослідження. Результатом аналізу теми курсової роботи повинно стати визначення об’єкта, предмета й мети дослідження.

Наступний крок – розробка та складання в письмовій формі плану курсової роботи. Це доцільно робити після ознайомлення з літературними джерелами, що дасть змогу студенту детальніше уявити собі структуру роботи, послідовно викласти її зміст, повніше висвітлити коло питань, які мають бути вирішені.

План рекомендується складати з 3 - 5 розділів, включати лише ті питання, які безпосередньо стосуються теми і дають змогу повно і глибоко розкрити її. Структура і зміст плану курсової роботи, співвідношення її розділів визначаються обраною темою.

Рекомендується наступна структура роботи:

Вступ – обґрунтування актуальної теми, визначення кола завдань курсової роботи.

Перший розділ – виклад теоретичних і методологічних питань, що стосуються курсової роботи, та їхня значущість для регулювання суспільних відносин.

Другий розділ – коротка характеристика функцій, принципів та джерел галузі права.

Третій розділ – огляд шляхів та обґрунтування заходів щодо поліпшення та удосконалення правового регулювання суспільних відносин, визначення ролі і значення, забезпечення положень законодавства для захисту цивільних прав та інтересів, а також попередження правопорушень.

Висновки – виклад основних результатів дослідження та основних заходів щодо ефективного вирішення питань, які розглядаються у роботі.

Добір літератури

Необхідну літературу студент добирає самостійно. Консультацію з питань добору літератури студент може отримати у викладачів кафедри чи у працівників бібліотеки.

Пошук літератури розпочинають з перегляду бібліотечних, систематичних та предметного каталогів в бібліотеці. Потрібно переглянути наукові й науково-методичні журнали, в яких можуть бути надруковані наукові праці з теми дослідження. Покажчик статей друкується в кінці останнього номера журналу за кожен рік видання.

Доступ до мережі Інтернет значно розширює географію пошуку літературних джерел, зокрема дає змогу знаходити й використовувати публікації в журналах.

Знайдену друковану літературу та електронні інформаційні ресурси слід одразу записати. Користуватися необхідно новими виданнями. Обов’язковим є вивчення та використання у процесі написання курсової роботи нормативних актів, що стосуються обраної теми. Для написання курсової роботи вважається за необхідне вивчення не менш 20 літературних джерел.

Вивчення дібраних джерел

Вивчення літератури починають з праць загального, оглядового характеру: відповідних розділів підручників і навчальних посібників, у яких матеріал викладено в найбільш доступній формі. Такий підхід дає змогу ознайомитися з коротким і найбільш загальним викладом теми, зосередити увагу на основних питаннях. Усвідомивши логіку теми, переходять до спеціальних, вужчих досліджень.

Вивчення книжки або статті складається з кількох послідовних кроків:

1. Загальне ознайомлення з твором.

2. Уважне читання всього твору або частини.

3. Запис прочитаного.

4. Критична оцінка прочитаного й запис власних зауважень.

Читання наукової праці обов’язково супроводжується записами, що дає змогу краще запам’ятати зміст прочитаного, сприяє кращому розумінню сутності праці, відбору й систематизації матеріалу.

Уточнення плану курсової роботи

Зібраний, вивчений та опрацьований матеріал з теми курсової роботи слід узгодити з планом і, якщо в цьому є потреба, уточнити останній. Уточнений варіант плану слід погодити з науковим керівником. На цій самій консультації потрібно з’ясувати, які примірники документів (законодавчі акти та інші нормативні документи, рекомендації Міністерства юстиції України, рекомендації з юридичної практики, статистичний матеріал, судова практика тощо) мають бути приведені, або необхідні для повного розкриття теми курсової роботи.

Написання тексту

Після опрацювання літературних джерел й виконання практичної частини роботи, виконують написання тексту.

Підготовка рукопису курсової роботи – процес, що потребує зосередженості й часу. Текст повинен бути досконалий у стилістичному й мовному відношенні, мають бути додержані чіткість побудови, логічність і послідовність викладу, переконлива аргументація, точність і лаконічність формулювань. Спочатку рекомендується переглянути декілька наукових праць, що істотно полегшить роботу над рукописом.

При викладенні матеріалу необхідно обґрунтувати актуальність обраної теми, розкрити теоретичну значущість питань, що розглядаються в курсовій роботі, зробити аналіз фактичного матеріалу, який допоможе з’ясувати проблеми, що стосуються обраної теми, обґрунтувати шляхи їх вирішення, зробити відповідні висновки.

Вимоги до оформлення роботи

Загальні вимоги до оформлення роботи.

Роботу, як правило, друкують на комп'ютері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 через 1,5 міжрядкових інтервали, використовуючи шрифти текстового редактора Word розміру 14.

Можливе також виконання роботи машинописним або рукописним (чітким почерком) способами.

Дипломна (курсова) робота виконується українською мовою, але, за бажанням студента, після узгодження з проректором з навчальної роботи, дозволяється виконання роботи та її захист іншою мовою.

Обсяг дипломної (курсової) роботи визначається відповідною кафедрою з урахуванням повного розкриття обраної теми. До визначеного загального обсягу дипломної (курсової) роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів дипломної (курсової) роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

Текст дипломної (курсової) роботи друкують, залишаючи поля таких розмірів: ліве, верхнє і нижнє – не менше 20 мм; праве – не менше 10 мм.

Дозволяється вписувати в текст дипломної (курсової) роботи від руки тушшю або пастою (чорного кольору) окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту, а розмір (по висоті) – не меншим за розмір шрифту усього тексту. Надрядкові та підрядкові індекси, показники степенів тощо можуть бути інших розмірів, але висотою не менше 2 мм.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання дипломної (курсової) роботи, можна виправляти шляхом підчищення або затушовування спеціальним білилом (“коректором”), поверх якого на тому ж місці вписується правильний текст або окремі знаки. На одній сторінці допускається не більше п’яти таких виправлень.

Абзацний відступ має бути однаковим по всьому тексту в межах 12 – 20 мм.

Заголовки структурних частин дипломної (курсової) роботи «ЗАВДАННЯ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» і заголовки розділів друкують великими літерами симетрично до тексту, без крапок в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів, пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і текстом зверху і знизу має становити два вільних рядки.

Кожну структурну частину дипломної (курсової) роботи починають з нової сторінки.

Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.

Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Приклад:

а) форма і розмір клітин;

б) живий склад клітин:

1) частини клітин;

2) неживі включення протопластів;

в) утворення тканини.

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою дипломної (курсової) роботи є титульна (титульний аркуш), яку включають до загальної нумерації сторінок, але не нумерують. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини дипломної (курсової) роботи, як «ЗАВДАННЯ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» не мають порядкового номера, тобто не можна друкувати «1. Вступ», або «6. Висновки».

Цифру, що вказує на порядковий номер розділу, ставлять після слова «РОЗДІЛ», після неї крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу також має стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими, а також після номера, ставлять крапку, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту, хоча такого заголовка пункт може й не мати.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими самими правилами, що й пункти (5.2.6.). …

Загальні правила подання приміток і виносок

Примітки вміщують в роботі за необхідністю пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації.

Примітки розташовують безпосередньо після (нижче) тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються.

Якщо примітка одна, то її не нумерують. Слово «Примітка» друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюючи. Після слова «Примітка» ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки. При цьому рекомендується використовувати шрифт меншого розміру, ніж той, яким надруковано основний текст.

Приклад:Примітка. Текст примітки.

Декілька приміток нумерують послідовно, в межах однієї сторінки, арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітки» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають тест примітки.

Приклад:

Примітки:

1. Текст примітки.

2. Текст примітки.

Пояснення до окремих даних, наведених у тексті або таблиці, допускається оформляти виносками. Їх нумерують окремо для кожної сторінки арабськими цифрами у вигляді верхнього індексу.

Якщо виноска на сторінці одна, то її допускається позначати символом у вигляді зірки (*).

Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа, символу, речення до якого дають пояснення. Текст виноски вміщують під таблицею або внизу сторінки і відокремлюють від таблиці чи основного тексту лінією завдовжки 40-50 мм, проведеною в лівій частині сторінки.

Номер або символ (*) і текст виноски друкують з абзацного відступу через один міжрядковий інтервал.

Приклад :

«… як можна співвіднести кібернетику – науку управління – й організаційно-технічний інструментарій – зрозуміти нелегко. Подібна «гра розуму» є не такою вже й невинною, як здається. Накопичення визначень неминуче веде до термінологічної та понятійної плутанини …»

___________________

* Тут і далі в жодному разі не ставляться під сумнів теоретичні й практичні результати досліджень як такі. Мова йде лише про термінологію.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору варто наводити цитати.

Науковий етикет вимагає точного відтворення цитованого тексту, без найменшого спотворення змісту джерела.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Допускається пропуск слів, речень, абзаців за умови, якщо це не спотворює авторського тексту; такі пропуски позначаються трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед вилученим текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів. Посилатися при цьому треба на джерело непрямого цитування, наприклад: (цит. за: …);

д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо в обох випадках це може вплинути на рівень дипломної (курсової) роботи: надмірне цитування створює враження її компілятивності, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу;

е) якщо необхідно виявити власне ставлення до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

є) якщо виникає необхідність виділити в цитаті деякі слова, зробити якесь застереження, то одразу після цього ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора дипломної (курсової) роботи, а весь текст застереження береться у круглі дужки.

Наприклад: (курсив наш. – В.С.), (підкреслено нами. – В.С.).

Посилання, в бібліографічному розумінні цього слова, означає вказівку на джерело інформації (книгу, статтю, документ тощо). Воно є обов'язковим, якщо в роботі наведено цитату чи якісь важливі або оригінальні фактичні (цифрові) дані, принципові положення або точки зору різних авторів.

Посилання в роботах слід оформлювати у вигляді квадратних дужок безпосередньо в тексті роботи одразу після цитати чи даних, що потребують такого посилання. Спочатку зазначають арабськими цифрами порядковий номер джерела інформації, під яким воно внесено у «Список використаних джерел», а потім (через кому) – номер сторінки (чи сторінок), на яких вміщено саме ту інформацію, на яку робиться посилання.

Наприклад: «… текст цитати … [25, с. 235 – 237]».

Якщо в роботі просто згадується якесь видання (джерело інформації), то посилання на нього не передбачає вказівку конкретних сторінок.

Наприклад: «… у працях [1 – 7]…», «… як зазначається в роботі [12]».

При посиланні на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, додатки дипломної (курсової) роботи зазначають їх номери.

Наприклад: «… у розділі 4 …», «… дивись 2.1. …», «… за 3.4.4. …», «… відповідно до 2.3.4.3. …», «… у додатку Б …».

Посилання на ілюстрації та формули дипломної (курсової) роботи вказують порядковим номером ілюстрації чи формули – останній беруть у дужки.

Наприклад: «рис. 1.2, у формулі (2.1)».

На всі таблиці дипломної (курсової) роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» пишуть скорочено.

Наприклад: «…в табл. 1.2».

У повторних посиланнях вживають скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Оформлення «Списку використаних джерел».

Список використаних джерел – це обов'язкова складова частина, важливий елемент наукового апарату дипломної (курсової) роботи, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний апарат є своєрідним ключем до використаних автором джерел, ознакою наукової етики і культури наукової праці. Крім того, він є показником рівня обізнаності автора з наявною дослідницькою літературою за темою його роботи.

Описи джерел у «Списку використаних джерел» мають бути повними і точними з дотриманням встановленої послідовності розміщення окремих бібліографічних відомостей. Орієнтуватися тут потрібно насамперед на бібліографічні каталоги та покажчики. Але якщо виникає необхідність самостійно описати джерело, то слід звертатися до чинних державних стандартів: ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові та бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила.».

Джерела у «Списку використаних джерел» слід розміщувати в порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті або в алфавітному порядку початкових букв бібліографічного опису. В останньому випадку можливе виділення окремих видів джерел за їх походженням або змістовими особливостями.

Усі джерела (з першого на останнє) мають бути пронумеровані за принципом суцільної нумерації арабськими цифрами. Якщо використано дві чи більше праць одного автора, то вони вказуються у хронологічній послідовності їх публікації.

Найбільш типові випадки бібліографічних описів наведені в Додатку В.

Загальні правила оформлення додатків.

Додатки оформлюють як продовження дипломної (курсової) роботи, її окрему частину, розміщуючи після «Списку використаних джерел» у порядку появи на них посилань у тексті дипломної (курсової) роботи.

Кожен додаток починають з нової сторінки. Додаток має заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток _» і велика літера, що позначає конкретний додаток.

Додатки треба позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

Наприклад: Додаток А, Додаток Б і т.д. Єдиний додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, пронумеровані у межах кожного додатка: перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку.

Наприклад: «А.2» – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) – перша формула додатка А. …

3. СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ

3.1 Зміст курсової роботи

Роботу умовно поділяють на вступну частину, основну частину, додатки.

Вступна частинамістить наступні структурні елементи: титульний аркуш, завдання на курсову роботу, реферат, зміст, перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності).

Основна частинакурсової роботи складається із вступу, основного тексту роботи, висновків, списку використаних джерел. У цілому її обсяг не повинен перевищувати 30 -35 сторінок друкованого тексту (без врахування додатків та вступної частини).

Треба дотримуватись збалансованої структури роботи, тобто відносної рівномірності за кількістю та обсягами підрозділів у кожному розділі курсової роботи.

Додаткирозміщуються після списку літератури.

3.2 Вимоги до змісту розділів

3.2.1 Вимоги до вступної частини

Титульний аркуш є першою сторінкою роботи і править за основне джерело інформації стосовно курсової роботи (додаток А). Оформлюється згідно «Вимоги та коментарі до оформлення дипломних (курсових) робіт.

Завдання на курсову роботу оформлюється на стандартному бланку, видається керівником курсової роботи.

Реферат розміщують після завдання на курсову роботу, починаючи з нової сторінки. Реферат призначений для ознайомлення з роботою в цілому. він має бути стислим., інформаційним і містити відомості, які дозволяють прийняти рішення про доцільність читання всієї роботи. Реферат має включати дані про обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел згідно з переліком використаної літератури, текст реферату, перелік ключових слів.

Ключові слова – це основні поняття, терміни що характеризують суть роботи, їх перелік має складатися з 5-15 слів (словосполучень) надрукованих великими літерами в називному відмінку в порядок через коми. Обсяг реферату – одна сторінка.

Зміст розміщують після завдання на курсову роботу. Зміст подають, починаючи з нової сторінки, з найменуваннями та номерами початкових сторінок усіх розділів, підрозділів, і пунктів, вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел та ін. (додаток Б).

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів подається якщо в курсові роботі вжито специфічну термінологію, маловідомі скорочення, нові символи. Подається окремим списком, який розміщують перед вступом. перелік друкують двома колонками: у лівій за абеткою наводять скорочення, у правій – їх докладну розшифровку.

3.2.2 Вимоги до змісту основної частини

Всі складові основної частини мають бути взаємопов’язані, логічно продовжувати одна одну і відповідати темі, меті та завданням роботи. Основний зміст розділів повинен бути наступний.

Вступ повинен містити відповіді на запитання: чому автор обрав саме цю проблематику, які завдання і як він вирішуватиме їх в межах обраної теми і об’єкта дослідження. Для цього необхідно відобразити: актуальність теми; сутність теоретичної розробки підходів і наявність практичних напрацювань щодо вирішення проблем за визначеною тематикою; методичні та практичні аспекти, що потребують подальшого вивчення; мету дослідження курсової роботи; конкретні завдання, які необхідно вирішити у роботі; об’єкт дослідження; предмет дослідження; методи дослідження; характер інформації та її джерела.

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з уже існуючими підходами до розв’язання проблеми чітко, аргументовано обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку галузі науки, галузі права.

Мета і завдання дослідження. Формулюють головну мету роботи, яка може мати кілька складових, і завдання, які необхідно вирішити для її досягнення. Мета роботи тісно узгоджується з назвою роботи і повинна чітко вказувати, що саме прагне вирішити автор.

Методи дослідження. Наводять перелік використаних методів дослідження або досягнення поставленої в роботі мети. Методи повинні мати зв’язок зі змістом роботи, слід визначити, які проблеми досліджувались за допомогою конкретного методу.

Основний текст роботи – виклад відомостей про об’єкт і предмет дослідження, які є необхідними і достатніми для розкриття сутності даної роботи та її результатів. В основній частині курсової роботи потрібно розкрити завдання, визначені у вступі до роботи.

Основний текст роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. кожен розділ починають з нової сторінки. він містить огляд сучасного стану і практичної реалізації проблем, які є метою дослідження. Його розробляють на підставі вивчення спеціальної літератури.

Розглядають наступні аспекти: конституційні положення, які розкривають суть курсової роботи; предмет, метод, функції та принципи галузі права; нормативно – правові акти як систему даної галузі законодавства; проблеми застосування конкретних нормативних актів; визначення суспільних відносин, які залишаються за межами регулювання законодавством; способи вирішення проблем регулювання та охорони суспільних відносин у сучасний період.

Теоретичні дослідження доцільно проводити на засадах порівняння, тобто враховувати динаміку розвитку законодавства України, а також узагальнити досвід регулювання та охорони суспільних відносин в інших країнах.

Розділ доцільно закінчити коротким резюме стосовно виявлених недоліків та проблем, а також наведення комплексу заходів щодо вирішення виявлених проблем.

Висновкивміщують безпосередньо після викладення основного тексту роботи, починаючи з нової сторінки. У висновках у формі тез викладаються результати курсової роботи по кожному з її розділів, їх зміст повинен розкривати вирішення завдань, наведених у вступі до роботи, узагальнюють і викладають найважливіші наукові та практичні результати, отримані в курсовій роботі з формулюванням розв’язаної наукової проблеми та значення її для науки і практики. Далі подають висновки і рекомендації щодо наукового та практичного використання отриманих результатів.

Список використаних джерел.Перелік джерел, на які є посилання в тексті роботи наводяться у «Списку використаних джерел» і розміщують у роботі після «Висновків», починаючи з нової сторінки.

У додаткахвміщують матеріал, який є необхідним для повноти роботи, але включення його до основного тексту може ускладнити сприйняття змісту роботи, а також який не може ускладнити сприйняття змісту роботи, а також який не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або способи відтворення.

До додатків можуть бути включені проміжні матеріали, таблиці статистичних даних, інструкції і методики, зразки та копії документів, схеми, звіти та ін.

4. ОРИЄНТОВНІ ТЕМИ КУРСОВИХ РОБІТ

Цивільне право (загальна частина)

1. Поняття і зміст цивільного правовідношення.

2. Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин.

3. Юридична особа як суб’єкт цивільних правовідносин.

4. Види юридичних осіб.

5. Створення юридичних осіб.

6. Органи управління, філії та представництва юридичної особи.

7. Поняття товариства, створення і види товариств.

8. Держава як суб’єкт цивільних правовідносин.

9. Об’єкти цивільних правовідносин.

10. Гроші, цінні папери як об’єкти цивільних правовідносин.

11. Представництво: поняття, сутність, підстави виникнення.

12. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин.

13. Захист цивільних прав та інтересів.

14. Цивільно-правова відповідальність.

15. Особисті немайнові права та їх захист.

16. Право власності та інші речові права.

17. Право спільної власності

18. Речові права на чуже майно.

19. Захист права власності.

20. Право інтелектуальної власності.

21. Авторське право та суміжні права.

22. Право промислової власності.

23. Захист права інтелектуальної власності.

24. Система зобов’язального права.

25. Поняття та зміст права власності.

26. Способи захисту права власності.

27. Речові права на чуже майно (сервітут).

5. ОРИЄНТОВНІ ТЕМИ КУРСОВИХ РОБІТ

Цивільне право (особлива частина)

1. Зобов’язальне право як підгалузь цивільного права.

2. Способи Забезпечення виконання зобов’язань.

3. Загальні положення про цивільний договір.

4. Загальні положення договору купівлі-продажу.

5. Види договору купівлі-продажу.

6. Загальні положення договору найму (оренди).

7. Договір лізингу.

8. Зобов’язання щодо виконання робіт.

9. Загальні положення договору підряду.

10. Зобов’язання щодо надання послуг.

11. Договори про перевезення.

12. Договір страхування.

13. Договір кредиту.

14. Договір банківського вкладу.

15. Договори у сфері створення і використання досягнень науки і техніки.

16. Договори комерційної концесії.

17. Договори простого товариства.

18. Засновницький договір.

19. Види недоговірних зобов’язань.

20. Зобов’язання із відшкодування шкоди.

21. Відшкодування шкоди заданої органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

22. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітніми, малолітніми.

23. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

24. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я чи смертю фізичної особи.

25. Відшкодування шкоди, завданої недоліками товарів, робіт (послуг).

26. Відшкодування моральної шкоди.

27. Спадкування за заповітом.

28. Спадкування за законом.

6. ОРИЄНТОВНІ ПЛАНИ ДО ОКРЕМИХ ТЕМ

Цивільне право (загальна частина)

Тема: Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин.

1.Цивільні правовідносини.

1.1. Суб’єкти цивільних правовідносин.

2.Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин.

2.1. Відмінність поняття «громадянин» та «фізична особа».

2.2. Цивільна правоздатність фізичної особи.

2.3. Цивільна дієздатність фізичної особи.

2.4. Обмеження цивільної дієздатності.

2.5. Визнання фізичної особи недієздатною.

3. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

4. Оголошення судом фізичної особи померлою.

5. Фізична особа – підприємець.

Тема: Види юридичних осіб.

1.Цивільні правовідносини.

1.1. Суб’єкти цивільних правовідносин.

2. Юридична особа як суб’єкт цивільних правовідносин.

2.1. Поняття юридичної особи.

2.2. Ознаки юридичної особи.

2.3. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи.

3.Види юридичних осіб.

3.1. Класифікація юридичних осіб згідно Цивільного кодексу України.

3.2. Створення юридичної особи.

3.3. Припинення юридичної особи.

4. Проблеми класифікації юридичних осіб.

Цивільне право (особлива частина)

Тема: Види договору купівлі-продажу.

1. Загальні положення договору купівлі-продажу.

1.1. Поняття договору купівлі-продажу.

1.2. Мета та юридичні ознаки договору купівлі-продажу.

1.3. Сторони, істотні умови та форма купівлі-продажу.

1.4. Зміст договору купівлі-продажу.

2.Види договору купівлі-продажу.

2.1. Роздрібна купівля-продаж.

2.2. Поставка.

2.3. Контрактація сільськогосподарської продукції.

2.4. Постачання енергетичними ресурсами.

2.5. Міна (бартер).

Тема: Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

1. Загальні положення про зобов’язання із відшкодування шкоди.

2. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

2.1. Поняття та характерні ознаки джерела підвищеної небезпеки.

2.2. Судова практика про визнання окремих видів діяльності джерелом підвищеної діяльності.

2.3. Обов’язок та підстави відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

2.4. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки.

3. Порядок відшкодування ядерної шкоди.

7. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

І. ОСНОВНА НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

І.1 Цивільне право України: навчальний посібник.-Київ.: Наукова думка, прецедент, 2004.-448с.

І.2 Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак Ю.М. Цивільне право України: Загальна частина: Навчальний посібник. – К.: Наукова думка, 2000. – 304 с.

І.3 Гражданское право Украины: В 2-х ч.: Ч.1. Учебник / Под ред. А.А.Пушкина, В.М. Самойленко. – Х.: Основа, 1996. – 440 с.

І.4 Гражданское право. Учебник. Т.1. Изд-ние 2-ое, перераб. и доп. / Под ред. Е.А. Суханова. – М.: изд. БЕК, 1998. – 816 с.

І.5 Гражданское право. Учебно-практический справочинк. – Х.: Одиссей, 1999. – 384 с.

І.6 Цивільне право України: підручник: Книга перша / За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. – К.: ЮрІнком Інтер, 1999. – 864 с.

І.7 Цивільне право; Навч. посібник для студ. юридич. вузів та факультетів. - К.: Вентурі, 1995. – 416 с.

І.8 Цивільне право України. Академічний курс: Підручник у двох томах / За загальною ред. Я.М.Шевченко. - К.: Концерн "Видавничий дім "ІнЮре", 2003, )(I, II том).

І.9 Цивільне право України: Підручник у 2-х т. / Борисова В.І. (пер. авт. кол.) Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін. За заг. ред. В.І.Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 204. – (т. 1; т. 2).

ІІ. ДОДАТКОВА НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

ІІ.1 Гражданское и семейное право: Учебно-практический справочник – изд. 2-е. – Х.: Одиссей, 2000. – 544 с.

ІІ.2 Зобов’язальне право: теорія і практика. Навч. посібник / О.В. Дзера, Н.С. Кузнецова та інші / За ред. О.В. Дзера. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 912с.

ІІ.3 Интеллектуальная собственность / В 2-х книгах. - Минск: Амалфея, 1997.

ІІ.4 Притыка Д.Н., Карабань В.Я., Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к гражданскому законодательству Украины:: Т.1 / Под обш. ред. В.В. Медведчука. – Киев-Севастополь, 2000. – 944 с.

ІІ.5 Право власності в Україні: Навч. посібник. /О.В. Дзера, Н.С. Кузнецова, О.А. Підопригора та ін.; За заг. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової.–К.,Юрінком Інтер, 2000. – 816 с.

ІІ.6 Слипченко С.А., Кройтор В.А. Гражданское право Украины: Учебное пособие по подготовке к сдаче зачетов и экзаменов. – Х.: Эспада, 2000. – 246 с.

ІІ.7 Харитонова Е.О. Гражданское право, определения, понятия, законодательство. Учебно-практический справочник.- Х.: ООО “Одиссей”, 1999. – 389 с.

ІІ.8 Силенко Л.М. Цивільне право України. Ч. 1. Навчальний посібник. – К.: Алерта, 2004. – 328 с.

ІІ.9 Сімейне право України: Підручник / Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової та І.В.Жилінкової. – К.: Юрінком Інтер, 204. – 264 с.

ІІІ. НОРМАТИВНІ АКТИ

ІІІ.1 Конституція (Основний Закон) України від 28 червня 1996 року - Закони України / Верховна Рада України; Інститут законодавства. – К., 1996-1998. – Т. 10.

ІІІ.2 Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р.

ІІІ.3 Декрет Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» Відомості.-1993. - №19.

ІІІ.4 Житловий кодекс Української РСР: науково-практичний коментар (6 травня 1993 року) - Закони України / Верховна Рада України; Інститут законодавства. К., 1996-1998.– Т. 5. – С. 172.

ІІІ.5 Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 роки) зі змінами та доповненнями за 1999-2003 рр.

ІІІ.6 Кодекс о браке и семье Украины: Научно-практический комментарий. – Х.: Одиссей, 2000. – 480 с.

ІІІ.7 Постанови пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.-1995.-№1.

ІІІ.8 Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 року - Закони України / Верховна Рада України; Інститут законодавства. – К., 1996-1998. – Т. 6. – С. 337.

ІІІ.9 Про банкрутство: Закон України від 14 травня 1992 року - Закони України / Верховна Рада України; Інститут законодавства. – К., 1996-1998. – Т. 3. – С. 236.

ІІІ.10 Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 року - Закони України / Верховна Рада України; Інститут законодавства. – К., 1996-1998. – Т. 1. – С. 173.

ІІІ.11 Про внесення змін і доповнень у деякі законодавчі акти України про охорону інтелектуальної власності: Закон України від 28 лютого 1995 року - Закони України / Верховна Рада України; Інститут законодавства. – К., 1996-1998. – Т. 8. – С. 167.

ІІІ.12 Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 року - Закони України / Верховна Рада України; Інститут законодавства. – К., 1996-1998. – Т. 2. – С. 189.

ІІІ.13 Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 року - Закони України / Верховна Рада України; Інститут законодавства. – К., 1996-1998. – Т. 1. – С. 392.

ІІІ.14 Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України від 14 лютого 1992 року - Закони України / Верховна Рада України; Інститут законодавства. – К., 1996-1998. – Т. 3. – С. 22.

ІІІ.15 Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 року - Закони України / Верховна Рада України; Інститут законодавства. – К., 1996-1998. – Т. 6. – С. 13.

ІІІ.16 Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15 грудня 1993 року - Закони України / Верховна Рада України; Інститут законодавства. – К., 1996-1998. – Т. 6. – С. 166.

ІІІ.17 Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15 грудня 1993 року - Закони України / Верховна Рада України; Інститут законодавства. – К., 1996-1998. – Т. 6. – С. 153.

ІІІ.18 Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 року - Закони України / Верховна Рада України; Інститут законодавства. – К., 1996-1998. – Т. 1. – С. 191.

ІІІ.19 Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 року - Закони України / Верховна Рада України; Інститут законодавства. – К., 1996-1998. – Т. 1. – С. 310.

ІІІ.20 Про приватизаційні папери: Закон України від 6 березня 1992 року - Закони України / Верховна Рада України; Інститут законодавства. – К., 1996-1998. – Т. 3. – С. 132.

ІІІ.21 Про приватизацію державного житлового фонду: Закон України від 19 червня 1992 року - Закони України / Верховна Рада України; Інститут законодавства. – К., 1996-1998. – Т. 3. – С. 344.

ІІІ.22 Про селянське (фермерське) господарство: Закон України від 20 грудня 1991 року - Закони України / Верховна Рада України; Інститут законодавства. – К., 1996-1998. – Т. 2. – С. 486.

ІІІ.23 Про споживчу кооперацію: Закон України від 10 квітня 1992 року - Закони України / Верховна Рада України; Інститут законодавства. – К., 1996-1998. – Т. 3. – С. 211.

ІІІ.24 Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18 червня 1991 року - Закони України / Верховна Рада України; Інститут законодавства. – К., 1996-1998. – Т. 2. – С. 3.

ІІІ.25 Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року //Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 роки). Із змінами і доповненнями за станом на 8 лютого 1998 року. — Сімферополь: Таврія, 1998. - С. 439 - 448.

ІІІ.26 Цивільний кодекс України (науково-практичний коментар). – Х.: ТОВ “Одісей”, 1999. – 848 с.

ІІІ.27 Цивільний кодекс України: Коментар. – Х.: ТОВ “Одісей”, 2003. – 865 с.

Додаток А

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО ТА МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

КЛАСИЧНОГО ПРИВАТНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Кафедра права

КУРСОВА РОБОТА

З курсу:

(тема)

Виконав (ла)

ст. групи

Спеціальність правознавство

Керівник:

Мелітополь – 20__

Додаток Б

Приклад оформлення змісту на тему «Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин».

ЗМІСТ

Вступ

Розділ1. Цивільні правовідносини. 5

1.1. Суб’єкти цивільних правовідносин. 5

Розділ 2. Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин. 10

2.1. Відмінність поняття «громадянин» та «фізична особа». 10

2.2. Цивільна правоздатність фізичної особи. 12

2.3. Цивільна дієздатність фізичної особи. 14

2.4. Обмеження цивільної дієздатності. 20

2.5. Визнання фізичної особи недієздатною. 23

Розділ 3. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. 26

Розділ 4. Оголошення судом фізичної особи померлою. 29

Розділ 5. Фізична особа-підприємець. 33

Висновки 35

Список використаних джерел 37

Додатки 38

Додаток В

ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ
бІблІографІЧного опису ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Хар-ка джерела	Приклад оформлення

Монографії, навчальні посібники, підручники:
один автор	Стефанчук Р. О. Особисті немайнові права фізичних осіб у цивільному праві (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту) / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. — Хмельницький: Вид-во Хмельницького ун-ту управління та права, 2007. — 626 с.
два автори	Кравчук В. М., Угриновська О. І. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. — К.: Істина, 2006. — 944 с.
три автори	Фурса С. Я., Щербак С. В., Євтушенко О. І. Цивільний процес: проблеми і перспективи. — К.: Фурса С.Я., КНТ, 2005.
чотири автори	Рогожин А. Й., Святоцький О. Д., Копиленко О. Л., Тищик Б. Й. Історія держави і права України: Академічний курс:У 2 т.: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / В. Я. Тацій (ред.), А. Й. Рогожин (ред.) — К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000. — Т. 2 — 577 с.
п’ять та більше авторів	Цивільний процес: Навч. посіб. / А. В. Андрушко, Ю. В. Білоусов, Р. О. Стефанчук, О. І. Угриновська та ін. — За ред. Ю. В. Білоусова. — К.: Прецедент, 2005. — 293 с.
Багатотомні видання
	Юридична енциклопедія. — К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 1999. — 2 том, Д-Й. — 741 с.
Перекладні видання
	Барак А. Судейское усмотрение / Пер. с англ. — М.: НОРМА, 1999. — 376 с.
Стандарти
	ГОСТ 7.1–84. СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления. — Взамен ГОСТ 7.1–76; Введ. 01.01.86. — М.: Изд-во стандартов, 1984. — 77 с.
Збірники наукових праць
	Правові проблеми реалізації житлових прав громадян: Зб. наук. матеріалів [за матеріалами круглого столу], 15 червня 2006 р. / АПрН України; Київський регіональний центр; НДІ приватного права і підприємництва / В. В. Луць (голова ред. кол.). — К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2006. — 99 с.
Словники
	Бачинін В. А., Журавський В. С., Панов М. І. Філософія права: Словник / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. — 407 с.
Складові частини:
книги	Стефанчук Р. О. Глава 34. Відповідальність за шкоду, завдану життю та здоров’ю фізичної особи // Цивільне право України: академічний курс: Підручник: у 2-х томах / за заг. ред. Я. М. Шевченко. — Т. 2. Особлива частина. — Вид. 2-ге, доп. і перероб. — К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2006. — С. 453-465.
збірника	Стефанчук Р. О. Цивільно-правові засади закріплення, здійснення та охорони права на життя як особистого немайнового права фізичних осіб // Методологія приватного права: Збірник наукових праць / Редкол.: О. Д. Крупчан (голова) та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 253-259.
журналу	Рарог А. И., Грачева Ю. В. Понятие, основание, признаки и значение судейского усмотрения в уголовном праве // Государство и право. — М., 2001. — № 11. — С. 90-98.
	Костяшкін І. О. До питання правового регулювання припинення прав на землю // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. — 2007. — № 1 (21). — С. 164-169.
іноземного журналу	Stefančuk R. Persönliche Nichtvermögensrechte natürlicher Personen als neues Rechtsinstitut in der Zivilgesetzgebung der Ukraine // Osteuropa Recht. — 2006. — No 1. — S. 22-33.
енциклопедії	Стефанчук Р. О. Шкода // Юридична енциклопедія. — К.: НАНУ; ІДіП; Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6. — С. 441-442.
Тези доповідей
	Чудик-Білоусова Н. Окремі питання надання державних допомог сім’ям з дітьми // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХIII регіональної науково-практичної конференції. 8-9 лютого 2007 р. — Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2007. — С. 424-425.
	Bilousov, Yuri. Directions of Development of Civil Procedure Legislation of Ukraine in the Context of the European Choice // The Recent Tendencies in Civil Procedure Law. Between East and West: International conference to celebrate the 100th anniversary of the birth of professor Jonas Zeruolis. — Vilnus: Justitia, 2007. — P. 219-222.
Дисертації
	Чорна Ж. Л. Цивільно-правовий захист майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. — Л., 2005. — 179 арк.
Автореферати дисертацій
	Костяшкін І. О. Право загального землекористування громадян: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2005. — 19с.
Інструкції
	Інструкція з організації емісійно-касової роботи в установах банків України: Із змінами та доп.: від 31.05.95 р. № 255; від 30.12.96 р. № 347 реєстраційний номер 411; від 12.05.97 р. № 146 реєстраційний номер 440) / Національний банк України. — К., 1997. — 274 с.
Міжнародні документи та угоди
	Соглашение о порядке разрешения споров, связанных с осуществлением хозяйственной деятельности // Международное частное право: Сборник документов. — М.: БЭК, 1997. — С. 911-913.
	Договір між Україною та Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах від 31 жовтня 1992 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. (Книга перша). / Збірник документів (українською та російською мовами). — К.: Юрінком, 1996. — С. 904-915.
Законодавство України
	Про право власності на окремі види майна: постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 р. // ВВР. — 1992. — № 35. — Ст. 517.
	Земельний кодекс України від 20.10.2001 р. // ОВУ. — 2001. — № 46. — Ст. 2038.
	Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. № 888 // СП СССР. — 1988. — № 24. — Ст. 70.
Іноземне законодавство
	О совершенствовании структуры органов исполнительной власти: Указ Президента РФ от 17.03.1997 г. № 292 // Собрание законодательства Российской Федерации. — 1997. — № 12. — Ст. 1419.
	Das neue Insolvenzrecht Gesetze, Begrundungen: Materialien / bearb. von Joachim Kraemer. — Bonn: Stollfuss, 1995. — 83 p.
Матеріали судової та іншої практики
	Архів Апеляційного суду Хмельницької області. Справа № 2-2139 за позовом А. до Б. про стягнення аліментів. — Арк. 56.
	Архів Управління Служби Безпеки України по Хмельницькій області. — Спр. 657827-02, т. 4. — Арк. 75, 98, 546.
Інтернет-джерела
	Зозуляк І. І. Розвиток уявлень про істотні умови договору // Форум права. — 2007. — № 3. — С. 136-141 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2007-3/07ziiiud.pdf.

Примітка:Слід пам’ятати, що оформлення нормативно-правових актів повинно відбуватись з посиланням на офіційне джерело оприлюднення. Відповідно до Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997 р. № 503/97 офіційними друкованими виданнями є: «Офіційний вісник України», «Урядовий кур'єр». Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є також газета «Голос України», «Відомості Верховної Ради України». Офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України».

ЗМІСТ

Вступ 3

1. Мета напис ання курсової роботи 4

2. Основні вимоги до написання курсової роботи 5

2.1 Етапи виконання курсової роботи 5

2.2 Вимоги до оформлення роботи 7

3. Структура курсової роботи 14

3.1. Зміст курсової роботи 14

3.2. Вимоги до змісту розділів 14

4. Орієнтовні теми курсових робіт. Цивільне право (загальна частина) 17

5. Орієнтовні теми курсових робіт. Цивільне право (особлива частина) 18

6. Орієнтовні плани курсових робіт 16