Тема 3 Право інтелектуальної власності на комерційне найменування та географічне зазначення.

Питання до опрацювання

1. Поняття комерційного найменування.

2. Суб’єкти права на комерційне найменування.

3. Майнові права комерційного найменування.

4. Поняття та ознаки географічного зазначення. Просте та кваліфіковане зазначення походження товару.

5. Види кваліфікованого зазначення походження товару.

6. Реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару і (та) права на його використання.

7. Права і обов’язки, що випливають із реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару і (чи) права на його використання.

Методичні рекомендації

Комерційне (фірмове) найменування – засіб і форма індивідуалізації підприємця, які дають можливість вирізнити його з поміж інших товаровиробників та не вводити в оману споживачів щодо його справжньої діяльності. Комерційне (фірмове) найменування виконує інформаційну та рекламну функції і є невід’ємною частиною ділової репутації підприємця, є немайновим благом, щодо якого виникають особисті немайнові та майнові права на його використання.

Географічне зазначення (зазначення походження товарів) – об’єкт права інтелектуальної власності, який має функцію ідентифікації товару за місцем його географічного походження. Крім ЦК України питання щодо надання правової охорони цьому об’єкту детально врегульовано Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів». Закон суттєво уточнює об’єкт охорони, виокремлює просте зазначення походження товару та кваліфіковане зазначення походження товару, тому з положеннями закону необхідно детально ознайомитися.

Нормативний матеріал та судова практика:

1. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 року зі змінами.

2. Наказ Міністерства Освіти і науки України №598 від 17.08.2001 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2001 року за № 772/5963 «Про затвердження Правил складання, подання та проведення експертизи заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару» зі змінами;

3. Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 17.04.2006 № 01-8/845 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист права власності на комерційне найменування».

Рекомендована література:1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 11.

Тести

Виберіть найбільш точну відповідь.

1.Права, що витікають з кваліфікованого зазначення походження товару і (або) права на його використання, діють в Україні з дати:

А) подачі відповідних заявок;

Б) їх реєстрації ;

В) початку експертизи;

Г) закінчення експертизи;

Д) немає вірної відповіді.

2.Використанням зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару визнається:

А) нанесення його на товар або на етикетку;

Б) нанесення його на упаковку товару;

В) застосування у рекламі;

Г) запис на товаророзпорядчих документах;

Д) згадування про нього в пресі;

Е) згадування про нього в учбовій літературі.

3.Зазначення походження товару – це термін, який в Україні об’єднує:

А) просте зазначення походження товару і кваліфіковане зазначення походження товару;

Б) кваліфіковане зазначення походження товару і видову назву товару;

В) просте зазначення походження товару і видову назву товару;

Г) просте зазначення походження товару, назву місця походження товару, географічне зазначення походження товару.

4.Про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару в Україні видається:

А) сертифікат;

Б) патент;

В) свідоцтво;

Г) ліцензія;

Д) інший документ.

5.Оригінальна публікація в Україні відомостей про кваліфіковане зазначення походження товарів не містить відомостей:

А) про заявника;

Б) про межі географічного місця, з яким пов’язують особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару;

В) про опис основних особливих властивостей, певних якостей, репутації або інших характеристик товару;

Г) про умови реєстрації простого зазначення походження товару.

6.В Україні простим зазначенням походження товару є:

А) будь-яке словесне або географічне позначення, що прямо вказує на географічне місце походження товару;

Б) не будь-яке словесне або географічне позначення, що прямо вказує на географічне місце походження товару;

В) спеціальне тримірне позначення що прямо вказує на географічне місце походження товару;

Г) будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару.

7.Правова охорона простого зазначення походження товару надається в Україні на підставі:

А) рішення уповноваженого органу;

Б) подачі заявником заявки;

В) його використання;

Г) його реєстрації.

8.В Україні правова охорона кваліфікованого зазначення походження товарів надається на підставі їх:

А) використання;

Б) реєстрації;

В) приватизації;

Г) корпоратизації.

9.Обсяг правової охорони, що надається реєстрацією права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, визначається в Україні зафіксованими в свідоцтві:

А) характеристиками товару і межами географічного місця;

Б) характеристиками природних умов відповідного географічного місця;

В) характеристиками товару та межами географічного місця і історичними особливостями останнього;

Г) характеристиками людського фактору відповідного географічного місця.

10.Правова охорона надається знаку, який не суперечить:

А) Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»;

Б) моральним засадам суспільства;

В) публічному порядку;

Г) принципам гуманності і моралі;

Д) правовим засадам держави;

Е) корпоративним нормам власника знаку.

11.Не можуть одержати правову охорону позначення, що зображують або імітують:

А) державний герб України;

Б) назву держави «Франція»;

В) слово «Масло»;

Г) ім’я «Марія Заньковецька».

Розділ 5 КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО (СЕМЕСТРОВОГО) КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ «ЦИВІЛЬНЕ ТА СІМЕЙНЕ ПРАВО»

Поточний контроль знань студентів здійснюється за чотирибальною шкалою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно») відповідно до нижче зазначених вимог по трьох напрямках – усна відповідь, письмове вирішення задач, письмове вирішення тестів.

Усна відповідь студента на семінарському (практичному) заняття оцінюється за наступними критеріями:

Оцінка «незадовільно» - відсутність письмової підготовки, незнання базового матеріалу, передбаченого навчальною програмою.

Оцінка «задовільно» - знання основного базового матеріалу, орієнтація в лекційному матеріалі та цивільному законодавстві.

Оцінка«добре» - знання базового, лекційного та навчального матеріалу, а також цивільного законодавства.

Оцінка «відмінно» - вміння аналізувати базовий, лекційний та навчальний матеріал,положення цивільного законодавства, орієнтація в наукових підходах.

При оцінці письмового вирішення ситуативних задач студентом використовуються такі критерії:

Оцінка «незадовільно» - студент невірно визначив цивільне правовідношення, яке підлягає правовому регулюванню, та/ або невірно застосовує чи тлумачить норму (норми) закону, яку використовує при вирішенні задачі.

Оцінка «задовільно» -студент вірно визначив цивільне правовідношення, описане в умовах задачі та його елементи (суб’єкти, об’єкт, зміст), норму (норми), що регулюють ці відносини. Однак, не зміг докладно та послідовно пояснити, чому підлягає застосуванню саме ця норма; вказана цивільно-правова норма тлумачиться студентом невірно або нечітко; відповідь на питання задачі є фрагментарною та непослідовною.

Оцінка «добре» -студент вірно визначив цивільне правовідношення, описане в умовах задачі та його елементи (суб’єкти, об’єкти, зміст), норму (норми), що регулюють ці відносини. Однак, аналіз життєвих обставин та правової норми проведений неповно, відсутня розгорнута відповідь на питання, що поставленні в умовах задачі, допущені несуттєві помилки при тлумаченні цивільно-правової норми.

Оцінка «відмінно» -студент точно визначив, які цивільні правовідносини описані в ситуативній задачі, які суб’єкти виступають їх учасниками, що є об’єктом цих відносин; зазначає якою правовою нормою (нормами) регулюються ці відносини, як слід застосувати вказану норму. При вирішенні задачі студентом використовуються не тільки норми Цивільного кодексу України, а (при наявності) і норми спеціальних законів та підзаконних нормативних актів. Відповідь сформульована чітко, повно та послідовно, ґрунтується на докладному аналізі життєвих обставин, визначених в умовах задачі, та норми права, що їх регулює. Студент показує розуміння понятійного та категоріального апарату цивільного права, вміння правильно тлумачити цивільно-правові норми, на які він посилається, може точно та лаконічно сформулювати прийняте рішення або висновок.

Критерії оцінки тестів:

Оцінка «незадовільно» -менше ніж 50% відповідей на тестові завдання надано вірно.

Оцінка «задовільно» -не менше 50% відповідей на тестові завдання надано вірно. При варіативності відповідей, допускається, що два-три варіанти не вказані, або вказані невірно.

Оцінка «добре» -не менше 70% відповідей на тестові завдання надано вірно. При варіативності відповідей, допускається, що один варіант не вказаний, або вказаний невірно.

Оцінка «відмінно» -всі чи не менше 90% відповідей на тестові завдання надано вірно. При варіативності відповідей (наявності декількох відповідей), зазначено всі варіанти.

Семестровий контроль знань студентів проводиться у формах семестрового іспиту або заліку з «Цивільного та сімейного права» в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою, і у строки, встановлені навчальним планом. Семестровий іспит - це форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з дисципліни «Цивільне та сімейне право» за семестр, що проводиться як контрольний захід. Семестровий залік - це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних (семінарських) заняттях. Студент вважається допущеним до семестрового контролю з «Цивільного та сімейного права» (семестрового іспиту або заліку), якщо він виконав всі види робіт, передбачені навчальним планом. Іспит з «Цивільного та сімейного права» складаються студентами в період екзаменаційних сесій, передбачених навчальним планом за розкладом, затвердженим адміністрацією факультету. Результати складання іспитів оцінюються за чотирибальною шкалою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»), а заліків - за двобальною шкалою («зараховано», «не зараховано») і вносяться в екзаменаційну відомість та залікову книжку.

Оцінка знань студентів на семестровому екзамені здійснюється за наступними критеріями:

Оцінка «відмінно»:

1. Повна безпомилкова відповідь на питання, що демонструє глибокі знання програмного матеріалу, здобуті за підручниками, спеціальною та додатковою літературою, вільне володіння матеріалом, знання основних теорій, концепцій.

2. Відповідь студента ґрунтується на самостійному творчому мисленні.

3. Знання студентом структури курсу, теми, змісту висвітлюваного питання.

4. Вміння укладати тезисний план і користуватися понятійним апаратом та точністю формулювань законів, визначення основних понять.

5. Уміння синтезувати знання з питання, що розглядаються, грамотно і логічно будувати усний текст своєї відповіді, мати глибокі знання програмного матеріалу.

6. Студент без зволікань дає відповідь на основні та додаткові питання.

7. Програмний матеріал засвоєно студентом повністю.

8. Ґрунтовні знання першоджерел, вміння самостійно розкривати їх зміст та робити узагальнення і висновки, використовуючи при цьому додаткову спеціальну літературу.

Оцінка «добре»:

1. Тверді знання програмного матеріалу, здобуті за підручниками, спеціальною та додатковою літературою, знайомство з різноманіттям концептуальних, теоретичних підходів. Допускаються несуттєві неточності.

2. Відповідь студента базується на самостійному аналізі питання, що розглядається.

3. Достатні знання структури тексту,висвітлення матеріалу – грамотне та за суттю.

4. Добре засвоєння програмного матеріалу та володіння навичками й засобами виконання практичних завдань.

5. Програмний матеріал засвоєно, при цьому можливі несуттєві неточності в поясненні в деяких неосновних питаннях.

6. Студент вміє використовувати свої знання в аналізі сучасної дійсності.

7. Знання першоджерел і іншої передбаченої програмою літератури.

Оцінка «задовільно»:

1.Знання основного програмного матеріалу, здобуті за підручниками, труднощі у володінні ним за умов теоретичних, концептуальних суперечностей. Можливі суттєві неточності, помилки.

2. Відповідь студента ґрунтується на рівні репродуктивного мислення. Слабкі знання структури курсу.

3. Студент допускає помилкові тлумачення термінів, формулювань.

4. Спостерігаються порушення послідовності у висвітленні питання. Виникають проблеми при виконанні практичних завдань.

5. Засвоєно лише основну частину програмного матеріалу, яка охоплює тільки вузлові питання, що мають визначальне значення для поняття багатьох тем курсу.

6. Виникають труднощі при аналізі сучасності.

7. Студент знає основний текст першоджерел, лекційний матеріал. Недостатнього володіння навичками узагальнення і висновків.

Оцінка «незадовільно»:

Суттєві прогалини в знаннях основного матеріалу або необ’єктивне висвітлення питань Студент не знає значної частини програмного матеріалу, допускає суттєві помилки, не може пов’язати даний матеріал із сучасністю, не знає основного змісту матеріалів першоджерел.