Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю

Створення інформації, що становить комерційну таємницю іншими особами на користь суб’єктів господарювання стосується зазвичай продуктів інтелектуальної власності. Комерційною таємницею у таких випадках захищаються інформаційні характеристики зазначених продуктів. Право власності включає право володіння, право використання і право розпорядження чи поширення.

Враховуючи, що суб’єкти господарювання є власниками своєї комерційної таємниці, вони ж самі визначають умови та способи їх захисту, доступу до неї, в т. ч. і у будь-яких взаємовідносинах з іншими суб’єктами.

Згідно з положеннями Цивільного кодексу України (ст. 506) право розкриття комерційної таємниці належить особі, яка володіє майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю. Тобто, підстави, умови, способи захисту відомостей, що становлять комерційну таємницю у різних суб’єктів господарювання можуть бути різними, організуються кожним із них, виходячи з особливостей їх діяльності, інформаційних потреб та можливостей. Інформаційні відносини суб’єктів господарювання щодо комерційної таємниці, як правило, будуються на договірних засадах, з врахуванням нормативних документів суб’єктів у сфері їх інформаційної безпеки.

Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю визначається Цивільним кодексом України.

Комерційна таємниця як об’єкт інтелектуальної власності має свої особливості.

По-перше, вона відрізняється найбільшою універсальністю, оскільки комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

По-друге, для виникнення прав на комерційну таємницю не вимагається виконання будь-яких формальностей, офіційного визнання її охороноздатності та державної реєстрації.

По-третє, оскільки в її основі лежить фактична монополія певної особи на деякі знання, то строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю чітко не визначений і обмежується строком існування сукупності зазначених ознак комерційної таємниці.

Ознаками комерційної таємниці є:

– інформація, що становить комерційну таємницю має комерційну цінність;

– інформація, що становить комерційну таємницю, не відома іншим особам та відсутній вільний доступ до неї на законних підставах;

– вжито заходів для охорони конфіденційної інформації.

Ці ознаки комерційної таємниці є істотними, необхідними та невіддільними.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є (ст. 506 Цивільного кодексу):

– право на використання комерційної таємниці;

– виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;

– виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

– інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною, якщо інше не встановлено договором.

Саме ця особа може розпорядитися належним їй об’єктом, зокрема, шляхом розкриття відомостей невизначеному колу осіб.

Суб’єкт права інтелектуальної власності вправі в будь-який спосіб, не порушуючи прав інших осіб, використовувати комерційну таємницю. Він може передати іншій особі для використання останньою цієї інформації в її діяльності, зберігаючи чи не зберіга­ючи при цьому права на використання комерційної інформації у власній діяльності.

Особа, що порушила право інтелектуальної власності на комерційну таємницю, несе відповідальність, яка встановлена законом або договором. Зазвичай така відповідальність полягає у відшкодуванні шкоди. Якщо доступ до комерційної таємниці особа отримала на підставі договору, можливе встановлення договором неустойки за порушення права інтелектуальної власності на комерційну таємницю.

Суб’єктами, що несуть відповідальність перед власником комерційної таємниці, можуть бути юридичні особи, фізичні особи (якщо за них відповідно до законодав­ства не несе відповідальність юридична особа), в тому числі працівники юридичної чи фізичної особи — власника комерційної таємниці.

Інформація, що становить комерційну таємницю, має бути предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її конфіденційності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю визначається ст. 508 ЦК.

Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак комерційної таємниці, встановлених частиною першою статті 505 Цивільного кодексу.