Способи забезпечення виконання зо­бов'язання

Неустойка (штраф, пеня) – визначена зако­ном чи договором сума, яку боржник повинен передати креди­торові у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'я­зання.

Застава — зобов'язання, за яким кредитор має право в разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати заставлене майно.

Порука— зобов'язання, за яким поручитель повинен перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині, яка не виконана.

Завдаток– грошова сума або рухоме майно, яке передаєть­ся кредиторові боржником у рахунок належних з нього за дого­вором платежів на підтвердження його виконання. Якщо основ­не зобов'язання не виконане з вини сторони, яка дала завдаток, сума не повертається, а якщо з вини особи, яка отримала завда­ток, то вона повинна повернути подвійну суму завдатку.

Гарантія — це зобов'язання, що видається бан­ком, іншою фінансовою установою, страховою організацією, за яким відповідний банк (гарант) гарантує перед кредитором виконання боржником свого обо­в'язку.

Притримання— це правовідносини, за якими кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові, має право притримати її у себе до моменту належного виконання зобов'язання боржником щодо цієї речі (оплата речі, відшкоду­вання витрат за її утримання). Але до кредитора, який притри­мує річ у себе, право власності на неї не переходить. Право на притримання речі може бути передано третій особі, вказаній боржником.

Зобов'язання припиняється за таких підстав:

v надання відступного (за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо);

v зарахуванням

v за домовленістю сторін

v прощенням боргу

v неможливістю виконання — у зв'язку з обставиною, за яку кожна із сторін не відповідає (форс-мажорні обставини);

v смертю фізичної особи або ліквідацією юридичної особи

Порушенням зобов'язання

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

v припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмо­ви від зобов'язання, якщо це встановлено договором або зако­ном, або розірвання договору;

v зміна умов зобов'язання;

v сплата неустойки;

v відшкодування збитків та моральної шкоди.

Збитками є:

v втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (ре­альні збитки);

v доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Моральна шкода полягає:

v у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа за­знала у зв'язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я;

v у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

v у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

v у приниженні честі, гідності та ділової репутації фізичної чи юридичної особи.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не вста­новлено договором або законом.

У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сто­рона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Од­ностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторо­ну від відповідальності за порушення зобов'язання.

Боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, зав­дані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку ви­конати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено догово­ром або законом.

6. Договір та його види

Договір– це домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обо­в'язків. Під ним також розуміють взаємне погодження волі двох або більше сторін, спрямоване на досягнення передбачуваного договором юридичного результату.

Договори розрізняються за різними критеріями. Цих видів договорів залежно від критеріїв є безліч, але можна виділити кілька основних.

За розподілом прав і обов'язківдоговори можуть бути одно­сторонніми та двосторонніми (такий поділ має ті самі ознаки, що й одностороннє та двостороннє зобов'язання). Поряд із ними існують також і багатосторонні договори, але на відміну від дво сторонніх, учасники в цьому випадку об'єднуються для досяг­нення спільної мети.

Договори можуть бути оплатними та безоплатними.

Вони також поділяються на реальні та консенсуальні.

Договори можуть бути основними та попередніми. Основний договір може існувати самостійно. Попередній договір завжди передбачає інший договір, з яким він пов'язаний.

Змістом договорує права і обов'язки сторін, які визначають­ся в умовах договору. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнута згода за всіма істотними умовами.

Предметом договору є те, з приводу чого укладається договір.

Укладення договоруможе складатися з двох стадій – пропо­зиції укласти договір (оферта) та згоди прийняти пропозицію (акцепт).

Оферта має місце тоді, коли вона адресується конкретній особі і має вказівки на всі основні умови договору і намір особи, яка надіслала оферту у разі позитивної відповіді, бути зобов'язаною договором з адресатом. Відповідь особи про прийняття умов офер­ти називається акцептом. Але оферта не завжди повністю задо­вольняє адресата, і він у відповіді може запропонувати свої умо­ви для укладення договору. Такий акцепт з новими пропозиці­ями стає новою офертою і тепер інша сторона повинна відреагувати на пропозицію. Якщо нова оферта не отримала ак­цепту, це означає відмову в укладенні договору. Договір вва­жається укладеним з моменту одержання акцепту особою, яка надіслала оферту у визначений офертою строк для відповіді або протягом нормально необхідного для цього часу, зважаючи на засоби зв'язку, через які було передано пропозицію.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом. До­говір може бути змінено або розірвано на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, але лише за рішенням суду.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розір­ваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Окремими видами зобов'язань є такі:

v договори про передачу майна у власність: купівля-продаж; поставка;

v договори контрактації сільськогосподарської продукції; міна; дару­вання; рента; довічне утримання (догляд);

v договори про передачу майна у тимчасове користування: найм (оренда); прокат; лізинг; позичка;

v договори про виконання робіт: підряд; побутовий підряд; підряд на проектні та пошукові роботи;

v договори про надання послуг: перевезення, зберігання, страхування, доручення, комісія тощо.

Договір купівлі-продажу

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) пе­редає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'я­зується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну гро­шову суму.

Дарування

За договором дарування одна сторона (дарувальник) пере­дає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. До­говір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на ко­ристь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Дарувальник має право вимагати розірвання договору да­рування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здо­ров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чолові­ка) або дітей. Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство да­рувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.

Дарувальник має право вимагати розірвання договору дару­вання, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втра­ти дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

Довічне утримання (догляд)

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме май­но або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набу­вач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Договір довічного утримання (догляду) укладається у пись­мовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.

У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути ви­значені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчу­жувача. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача інши­ми видами матеріального забезпечення та догляду спір має ви­рішуватися відповідно до засад справедливості та розумності. Набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утри­мання (догляду).

Найм (оренда)

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зо­бов'язується передати наймачеві майно у користування за пла­ту на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договір найму укладається на обумовлений строк. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укла­деним на невизначений строк.

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданею у найм.