Внутрішнє законодавство як джерело міжнародного приватного права.
Норми міжнародного приватного права знаходяться в:
a) Цивільному кодексі України (Розділ 8), де вирішено: проблему правосуб’єктності фізичних і юридичних осіб (право- і дієздатність); питання угод, їх форми; питання деліктних зобов’язань, строку дії і форми довіренності. Також цим розділом встановлені норми про позовну давність; норми, які частково вирішують колізії права власності; норми, що регулюють спадкові правовідносини.
b) Сімейний кодекс України. Розглянуті питання про: укладення і розірвання шлюбів з іноземцями; сімейну право- і дієздатність; встановлення батьківства (батьківство встановлюється, якщо чоловік спільно проживає і веде спільне господарство з родиною, бере участь у вихованні дитини, бере участь у її матеріальному забезпеченні, існують незаперечні докази. що чоловік визнав своє батьківство); питання усиновлення дітей іноземцями, встановлення опіки чи піклування.
c) Кодексі торгового мореплавства України.
d) Повітряному кодексі України.
e) Законі України «Про правовий статус іноземців».
В деяких країнах як джерело міжнародного приватного права розглядаються спеціальні закони про міжнародного приватного права, так, наприклад, відбувається в Швейцарії. Щвейцарський закон про міжнародного приватного права складається з наступних розділів: питання юрисдикції; колізії; питання правил застосування іноземного права в різних галузях. Подібні закони були прийняті в 1988 році в Австрії, в 1979 році в Угорщині (два розділи присвячені цивільному процесу), в 1965 році в Польщі, в 1963 році в Чехословакії (зараз діє на території Чехії), в 1982 році в Туреччині, в 1982 році вЮгославії (отримав назву Закон про вирішення колізій між нормами іноземного права. Вирішує колізії на двох рівнях: на рівні держави і на рівні адмін.-територіальних одиниць.).
В 1986 році ФРН прийняла Закон про нове регулювання в сфері міжнародного приватного права. Закон базувався на дослідженнях школи Кегеля. Було запропоновано застосовувати до шлюбно-сімейних відносин колізійну норму з кількома прив’язками по одному об’єкту:
Таким чином можна розглядати різні варіанти прив’язок, доки не знайдеться та, яка дійсно має місце.
В 1992 році був прийнятий Закон про міжнародного приватного права в Румунії, в 1995 році Закон про реформування італійської системи міжнародного приватного права. 1997 рік — Закон Ліхтенштейна про МПрП, 1992 рік — Закон про міжнародного приватного права американського штату Луізіана.
В Китайській народній республіці питання міжнародного приватного права регулюються Законом про м/н господарські договори від 1985 року та Цивільним Кодексом КНР (Загальні положення +спеціальний колізійний розділ). Після приєднання Гон-Конгу виникло багато колізійних питань, оскільки зтинулося китайське право з нормами англійського права. До міждержавних додались міжобласні колізії.
В Квебеці питання міжнародного приватного права регулюються Книгою 10 нового Цивільного кодексу Квебеку.
В 1994 році Естонія і Литва прийняли нові редакції цивільних кодексів, де передбачили і можливість вирішення колізій.
В Японії діє Закон про міжнародного приватного права від 1990 року. в Іспанії — від 1974-го.
Такі африканські країни, як Сірія, Єгипет, Ірак, Алжир, Йємен, а також Перу і Аргентина з країн Латинської Америки доклали зусиль в галузі кодифікації, і на сьогоднішній день мають нові кодекси та закони, що регулюють питання міжнародного приватного права.
Франція знаходиться на шляху розробки і вдосконалення нормативної бази з міжнародного приватного права.
З скандинавських країн найдосконалішу систему врегулювання колізійних питань має Швеція, хоча єдиного кодифікованого акту для неї не існує. Деякі кроки здійснила Фінляндія: проект окремого закону про міжнародного приватного права пройшов друге читання в парламенті. В його основі лежить цивільне законодавство країни, датоване 1929 роком.
Скандинавські країни здійснили ряд спільних заходів по врегулюванню колізійних питань. Зокрема, підписавши спеціальну конвенцію, вони уніфікували норми, що регулюють шлюбно-сімейні та спадкові відносини (була встановлена єдина форма, вироблене єдине поняття шлюбу).
В Великобританії та США єдиних кодифікацій не існує.