Поняття об'єкта цивільного права

Безоб'єктних цивільних правовідносин не існує. Суспільні відносини (в тому числі цивільні), позбавлені об'єкта, стають безглуздими.

Під об'єктом як одним із елементів цивільного право-відношення необхідно розуміти те, з приводу чого виникають правовідносини. Об'єктами цивільного права можуть бути як предмети матеріального світу, так і нематеріальні блага.

За правовим режимом і цільовим призначенням об'єкти цивільного права поділяються на:

• речі, включаючи гроші та цінні папери (облігації, векселі,
депозитні та ощадні сертифікати, банківські ощадні книжки на
пред'явника, коносаменти, акції, приватизаційні папери тощо);

• майнові права;

• результати інтелектуальної, творчої діяльності (група
цивільних правовідносин, які виникають у зв'язку із створен­
ням і використанням результатів творчої діяльності — творів
науки, літератури, мистецтва, винаходів, промислових зразків
тощо);

• інформацію як особливий об'єкт договірних відносин,
пов'язаних з її збиранням, пошуком, зберіганням, переробкою,
використанням;

• результати робіт, тобто в цьому разі ознака об'єкта ци­
вільних прав полягає в тому, що результат роботи повинен
бути виражений в уречевленій формі (створена нова річ чи
поновлена, відрегульована чи налагоджена стара тощо);

• послуги. Це будь-яка корисна діяльність, починаючи від
перевезення, комісії, зберігання і закінчуючи наданням юридич­
них, медичних, консультаційних та інших послуг;

• нематеріальні блага, такі як життя, здоров'я, честь, гідність,
ділова репутація тощо. Нематеріальні блага не можна відділити
від особи і, відповідно, вони є невідчужуваними.

Речі

Основним і найбільш поширеним об'єктом цивільних прав є речі. Речі — це об'єкти матеріального світу, які призначені задовольняти потреби людини і стосовно яких можуть виник-

нути цивільні права та обов'язки. Юридичне значення мають лише ті речі, які мають корисні властивості, що дозволяє їх експлуатувати. До речей відносять і окремі види енергії (атомна, електрична, теплова тощо). Гази і рідина в правовому розумінні також є речами, якщо вони виділені із загальної маси. Наприк­лад, кисень в балоні є річчю, хоча взагалі кисень як складовий елемент земної атмосфери не може бути об'єктом цивільного права. Саме речі є предметом (об'єктом) таких договорів, як купівля-продаж, поставка, контрактація, міна, дарування, найм та ін.

Класифікація речей проводиться за різними підставами і має не лише теоретичне, а й важливе практичне значення.

Правовий режим речей — це встановлений в законодавстві порядок набуття, користування та відчуження речей як об'єктів цивільного права.

За оборотоздатністю речі поділяються на:

• речі, вилучені з обігу. Відчуження таких речей за загальним
правилом не дозволяється. Вони не можуть бути предметом
цивільно-правових правочинів. Наприклад, зброя стратегічного
призначення, порнографічні видання, підроблені грошові знаки,
об'єкти державної власності, що перебувають в громадському
користуванні — шляхи, річки, національні бібліотеки тощо;

• речі, обмежені в обігу. Вони можуть належати і набуватися
лише певними учасниками цивільного обігу, і їх перебування
в обігу регламентується спеціальними правилами. Обмеження
в обігу таких речей пов'язане, як правило, з мотивами державної
чи суспільної безпеки. Так, встановлено спеціальний правовий
режим щодо вогнепальної мисливської зброї, газової зброї,
сильнодіючих отрут тощо;

• речі, які вільно перебувають в обігу. Ці речі можуть відчу­
жуватися, переходити у власність будь-якого суб'єкта цивільних
правовідносин без обмежень. В умовах ринкової економіки біль­
шість речей належать саме до цієї категорії.

Наука цивільного права розрізняє такі основні класи речей:

• нерухомі і рухомі.

До нерухомих речей належать земельні ділянки, багаторічні насадження, будівлі та споруди, тобто такі об'єкти, переміщення яких у просторі неможливе без певних пошкоджень, а також майно, яке за своєю суттю є рухомим, але законодавець відно­сить його за статусом до нерухомого (морські та повітряні судна, космічні об'єкти).

Особливостями правового режиму нерухомості є спеціальні правила укладення правочинів з нерухомістю (нотаріальна

форма, державна реєстрація), виконання зобов'язання про пере-дання нерухомого майна за місцем його знаходження (ст. 532), більш тривалі строки набувальноі давності порівняно із рухомим майном (ст. 344), державна реєстрація речових прав (ст. 182 ЦК). Мета державної реєстрації полягає у веденні єдиного об­ліку нерухомості, а також у виключенні можливості укладення кількох договорів різними суб'єктами на один і той самий об'єкт;

• родові та індивідуально-визначені.

Родові речі характеризуються ознаками, загальними для речей такого ж роду: мірою, вагою, числом (цукор, порох, зерно, цегла). Загибель родової речі не звільняє боржника від виконан­ня зобов'язання в натурі. Якщо на елеваторі згоріло зерно, це не звільняє зберігача від обов'язку повернути власнику таку ж кількість зерна певного найменування, вологості, забрудненості, яка була здана на зберігання. Невипадково римському праву було відоме правило — res non pereunt (родові речі не гинуть).

Речі, наділені особливими, тільки їм властивими ознаками, що дозволяють виділити їх з маси однорідних речей, є індиві­дуально визначеними. Правове значення цього поділу полягає в тому, що предметом одних договорів можуть бути виключно речі, визначені індивідуальними ознаками (майновий найм, по­зичка), а інших — тільки речі, визначені родовими ознаками (контрактація, позика), а в окремих договорах предметом можуть бути речі, визначені як індивідуальними, так і родовими озна­ками (купівля-продаж міна, зберігання).

Зважимо, що така класифікація є досить умовною. За певних обставин родові речі можуть переходити в категорію індивіду­ально визначених. Так, звичайний стілець в магазині є річчю родовою, але після того, як він був придбаний організацією і отримав певний інвентаризаційний жетон, стілець перетворився на річ індивідуально визначену. І, навпаки, якщо довірена особа отримала доручення придбати на аукціоні сучасного живопису будь-яку картину українського майстра, то в цьому разі пред­метом договору буде річ родова, хоча кожна картина належить до категорії індивідуально визначених речей;

• подільні та неподільні речі.

Подільними є речі, які в результаті їх натурального поділу не втрачають свого первісного господарського призначення. Наприклад, відро молока можна розлити по пляшках, мішок зерна — розсипати по відрах тощо. Неподільні речі — це речі, поділ яких неможливий без зміни або навіть пов'язаний із втратою ними їх корисних властивостей (стілець, телевізор, теля тощо). При поділі спадщини, спільного майна подружжя,

фермерського господарства якщо річ належить до категорії не­подільних, то поділити її в натурі неможливо, тому одному із співвласників надається річ, а іншому сплачується грошова або товарна компенсація;

• споживні і неспоживні.

Споживними є речі, які внаслідок однократного викорис­тання втрачають свою натуральну форму або стають органічною частиною інших речей (продукти харчування, паливо, будівельні матеріали). Неспоживні втрачають свої властивості поступово (автомобіль, телевізор, сукня). Предметом договору найму, оренди можуть виступати лише неспоживні речі, оскільки по закінченні договору предмет найму чи оренди підлягає по­верненню власнику з урахуванням природного зносу чи амортизації;

• головні речі і приналежні.

Головними вважаються речі, які мають самостійне господар­ське призначення (будинок, автомобіль, рушниця). Приналежні речі — це ті, які слугують головній і пов'язані із нею спільним господарським призначенням (футляр до музичного інструмента, корабельна шлюпка, запасне колесо до автомобіля). Не є при­належністю речі, які за своєю суттю складаються з двох або більше речей (пара ковзанів, десятитомне зібрання творів). За загальним правилом приналежність поділяє долю головної речі, якщо інше не передбачене законом чи договором, тобто при відчуженні приналежність слідує за головною річчю;

• складові речі і складна річ.

Складові речі — все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

Складна річ складається із різнорідних предметів, що ста­новлять єдине ціле і передбачають використання їх як єдиної речі. В цивільному обігу ці речі мають одну і ту ж долю, і договір, укладений стосовно складної речі, поширюється на всі її частини. Так, горіховий меблевий гарнітур майстра Гамбса складався з дивану, дванадцяти стільців та круглого столика на шести ніжках. Ця класифікація має важливе значення для визначення поняття "комплектність товару" (ст. 682 ЦК) та при виконанні зобов'язання частинами, оскільки, наприклад, договір купівлі-продажу вважається виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного в комплект (ст. 683 ЦК);

• продукція, плоди та доходи.

Продукція — це все те, що отримано внаслідок виробничого використання речі (напівфабрикат, компоненти сировини, го­товий продукт).

Доходи — це грошові та інші прибутки з речі внаслідок її участі в цивільному обігу (орендна плата, відсотки за вкладом в кредитній установі).

Плоди — це речі, які виникають внаслідок природного роз­витку іншої речі (приплід тварин та птахів, молоко, вовна, врожай). Відповідно до чинного вітчизняного законодавства продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 189 ЦК).

Цікаво, що російський законодавець займає протилежну пози­цію. Так згідно зі ст. 136 ЦК Російської Федерації плоди, продукція та доходи належать особі, яка використовує це майно на законних підставах, якщо договором не передбачено інше. Крім поняття речей, в цивільному праві виділяють окреме поняття "майно". Поняття "майно" ширше, ніж поняття "річ", оскільки охоплює:

а) окрему річ;

б) сукупність речей;

в) майнові права та обов'язки.

7.3. Результати роботита послуги

У більшості випадків цивільні правовідносини виникають з приводу наявних речей (договір купівлі-продажу, дарування, поставка тощо). Водночас можуть існувати цивільні правовід­носини, де речі як об'єкт відсутні взагалі (послуги з охорони) або будуть лише створені в процесі реалізації правовідносин (будівництво дачі). До таких правовідносин і належать право­відносини, спрямовані на виконання робіт та надання послуг.

Відмінність між роботою та послугами полягає в тому, що в першому випадку наслідок дій виступає у вигляді певного мате­ріального результату (пофарбований паркан, викопана криниця, відремонтований телевізор тощо), при наданні послуг такий результат може бути і відсутній, тобто його не можна "взяти в руки" чи побачити.

Послуги поділяються на фактичні (перевезення вантажів), юридичні (реалізація майна за договором комісії) та комплексні, які включають і юридичні дії, і фактичні (договір транспортної експедиції).

Гроші

Офіційна грошова одиниця в Україні — гривня, яка є закон­ним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номі­нальною вартістю на всій території держави.

Використання іноземної валюти, а також платіжних докумен­тів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків в Україні допускається у випадках і в порядку, передбачених законом.

Гроші як об'єкт цивільних прав мають ряд характерних рис.

1. За своєю природою гроші належать до родових та поділь­
них речей, але вони можуть бути й індивідуалізовані, наприклад,
коли виступають як речові докази.

2. На відміну від звичайних речей, властивості грошей визна­
чаються не кількістю грошових знаків, а кількістю грошових
одиниць, які в них виражені.

3. Вони можуть виступати як самостійний об'єкт цивільно-
правових відносин (договір дарування, договір позики, кредит­
ний договір), а можуть бути еквівалентним об'єктом цивільно-
правових відносин (договори купівлі-продажу, перевезення,
підряду).

4. Гроші не можуть бути витребувані від добросовісного
набувача (ст. 389 ЦК).