Поняття, система і джерела цивільного права

З нормами цивільного права ми зустрічаємося щодня. Поїздки в громадському транспорті, купівля хлібу в магазині, відвідування кінотеатру і безліч інших різноманітних відносин регулюються цивільним правом. Цивільне право відіграє дуже важливу роль у житті суспільства, в економіці країни.

Цивільне право — це самостійна галузь права, яка регулює майнові та особисті немайнові відносини, які виникають між фізичними та юридичними особами, з метою задоволення інтересів цих осіб.

Предметом цивільного права є регулювання майнових та особистих немайнових відносин.

1) майнові відносини, це відносини, які виникають з при­воду конкретного, реально існуючого майна (законодавець визначає правомочність власника, регулює відносини, пов’язані з оплатною (купівля-продаж) та безоплатною передачею майна (дарування, спадкування));

2) особисті немайнові відносини, якіподіляються на дві групи (два види):

а) особисті немайнові відносини не пов’язані з майновими, це відносини, об’єктом яких є нематеріальні блага, які не можна відділити від особи (право на ім’я, життя, захист честі, гідності, ділової репутації);

б) особисті немайнові відносини пов’язані з майновими, це відносини інтелектуальної власності, вонивиникають при реалізації особами своїх авторських прав чиправа промислової власності (право автора на отримання грошової винагороди за визнаний винахід, опублікований роман, промисловий зразок, товарний знак)

Методправового регулювання - сукупність правових засобів впливу на цивільні відносини. Він характеризується наступними ознаками:

– юридична рівність сторін. Тобто учасники відповідних правовідносин наділені рівними можливостями щодо набуття, здійснення ци­вільних прав та створення і виконання цивільних обов’язків;

– диспозитивність. Сторони у встановлених законом межах можуть діяти ініціативно, вільно, на свій розсуд, керуючись при цьому власними інтересами та метою;

– майново-компенсаційний характер відповідальності. На учасника правовідносин, який не виконує покладених на нього обов’язків, порушує права ін­ших учасників цивільних правовідносин або створює перешкоди щодо їх нормального здійснення, можуть бути накладені засоби матеріального впливу (штраф, пеня, неустойка).

– судове вирішення спорів. Будь-які неузгодженості між учас­никами цивільних правовідносин вони мають право вирішити в судовому порядку;

Система цивільного права складається з Загальної та Особливої частин:

Загальна частина, містить цивільно-правові норми, що поширюють свою дію на весь спектр цивільних правовідносин і стосуються джерел цивільного права, суб’єктів, об’єктів, змісту та підстав виникнення зміни та припинення цивільних правовідносин, здійснення цивільних прав та їх захист тощо;

Особлива частина, містить цивільно-правові норми, що поширюють свою дію лише на конкретні правовідносини, наприклад особисті немайнові, речові, зобов’язальні, виключні та інші.

Джерела цивільного права – це форма вираження цивільно-правових норм, що мають загальнообов’язковий характер.

Джерелами цивільного права є:

– Конституція України;

– закони; (Цивільний кодекс України, Житловий кодекс України, Сімейний кодекс України, Закон України «Про захист прав споживачів» та інші.)

– підзаконні нормативні акти (укази Президента України,
постанови Кабінету міністрів України, галузевих міністерств, відомств, органів ви­конавчої влади);

– нормативні акти СРСР та УРСР (ті, що не втратили силу).

– норми міжнародного права та міжнародні договори (ратифіковані Україною).

Основним джерелом цивільного права є Цивільний кодекс України (далі – ЦК України).

ЦК України було прийнято 16 січня 2003 року і він вступив у силу з 1 січня 2004 року. За структу­рою ЦК України містить 1308 статей в 90 главах, зібраних у 6 книг:

[1] книга — Загальні положення;

2 книга — Особисті немайнові права фізичних осіб;

3 книга — Право власності та інші речові права;

4 книга — Право інтелектуальної власності;

5 книга — Зобов’язальне право;

6 книга — Спадкове право.

Наши рекомендации