Нікчемні правочини

Нікчемним або абсолютно недійсним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом (ч. 1 ст. 215 ЦК).

Такий правочин не породжує передбачених законом правових наслідків і за загальним правилом визнання його недійсним всуді не вимагається, крім випадків, передбачених законом (ч. 2 ст. 218, ч. 2 ст. 219, ч. 2 ст. 220, ч. 2 ст. 221, ч. 2 ст. 224, ч. 2 ст. 226 ЦК).

До абсолютно недійсних (нікчемних) відносять правочини:

1) вчинені з порушенням обов'язкової письмової та нотарі­
альної форми (статті 218—220);

2) вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздат­
ності, крім випадку, коли вчинення такого правочину згодом
було схвалено батьками (усиновителями), опікуном (ст. 221);

3) вчинені без дозволу органу опіки та піклування у випадках,
коли така згода є обов 'язковою, крім випадку, якщо судом буде
встановлено, що такий правочин відповідає інтересам підопіч­
ного (ст. 224). Наприклад, опікун відмовляється від майнових

прав підопічного; видає письмові зобов'язання від його імені; укладає договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо по­ділу або обміну житлового будинку;

4) вчинені недієздатною фізичною особою, крім випадку коли
такий правочин схвалено опікуном чи доведено, що він вчине­
ний на користь недієздатної особи (ст. 226);

5) що порушують публічний порядок, тобто правочини, спря­
мовані на порушення конституційних прав і свобод людини,
знищення майна фізичної чи юридичної особи, держави, не­
законне заволодіння ним (ст. 228);

6) удавані. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами
для приховання іншого правочину, який вони насправді вчи­
нили (ч. 1 ст. 235 ЦК). Тобто в цьому разі завжди має місце
правочин, який сторони вчинили фактично, і правочин, який
сторони вчинили формально-юридично з метою замаскувати
справжній правочин. Наприклад, щоб позбавити колишню
дружину (співвласника квартири) можливості скористатися
правом переважної купівлі, колишній чоловік (продавець) маскує
договір купівлі-продажу під договір дарування;

7) фіктивні правочини (ст. 234 ЦК). Фіктивний правочин —
це правочин укладений без наміру створення правових наслідків,
тобто правочин "про людське око". На відміну від загального
правила, фіктивні правочини визнаються недійсними судом.