Тема 4.4. Звернення судового рішення до виконання та поворот виконання

План семінарського заняття – 2 год.

1. Звернення судових рішень до виконання.

2. Негайне виконання судових рішень.

3. Виконавчі документи, їх зміст та порядок видачі дубліката.

4. Поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

5. Відстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання.

6. Порядок вирішення питання про поворот виконання.

7. Відновлення втраченого судового провадження.

Методичні рекомендації

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України “Про виконавче провадження”, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Цивільний процесуальний порядок (форма) розкриває ряд істотних особливостей виконавчого провадження і характеризується такими положеннями:

а) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України;

б) відповідно до Закону України “Про державну виконавчу службу” примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби.

в) інші органи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в Законі України “Про виконавче провадження”, на підставі виконавчого документа;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) в інших передбачених законом випадках.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Негайне виконання рішень буває обов’язкове і факультативне. Цивільний процесуальний кодекс України зобов’язує суд допустити негайне виконання рішення в справах: про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць; про присудження робітникові або службовцеві заробітної плати, але не більше як за один місяць; про стягнення відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю годувальника, у межах суми стягнення за один місяць; про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника; про стягнення на користь члена колективного сільгосппідприємства оплати за працю, але не більше середнього заробітку за один місяць.

Студенти повинні розуміти, що значення судового виконання полягає в тому, що воно гарантує фактичну реалізацію рішень судових і несудових органів, завершує юрисдикційну діяльність по захисту суб’єктивних прав громадян і організацій, забезпечує зміцнення законності у сфері матеріально-правових відносин, попереджає цивільні й цивільно-процесуальні правопорушення та сприяє вихованню громадян і службових осіб у дусі виконання законів України.

Література: основна – 1, 3, 4, 6, 8; додаткова – 1, 4, 7, 8, 10, 13, 14.

Змістовий модуль № 5

Тема 5.1. Цивільне судочинство з іноземним елементом

План семінарського заняття – 2 год.

1. Порядок визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні.

2. Провадження у справах за участю іноземних осіб.

Методичні рекомендації

При дачі відповіді на перше питання студент повинен зазначити, що рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Цивільним процесуальним законодавством визначено наступний порядок отримання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, а саме: клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Варто також відзначити, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Іноземні особи мають процесуальні права та обов’язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається Цивільним процесуальним кодексом України, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Розгляд даної теми завершується розв’язанням практичних задач.

Література: основна – 1, 3, 4, 6, 7; додаткова – 2, 7, 8, 10, 11, 13, 14.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Конституція України – від 28.06.96.

2. Штефан М.Й. Цивільний процес – К., 1997.

3. Комаров В.В. Цивільне процесуальне право України – Х., 1992.

4. Тертышников В.И. Гражданский процесс – Х.., 1988.

5. Треушникова М.К. Советский гражданський процесс – М., 1969.

6. Лесницкая Л.Ф. Гражданский процесс – М., 1993.

7. Шакарен М.С. Гражданський процесс – М., 1993.

8. Заворотько П.П. Судове рішення – К., 1970.

Додаткова:

1. Закон України “Про судоустрій” – 1992.

2. Закон України “Про прокуратуру” – 1991.

3. Закон України “Про адвокатуру” – 1992.

4. Декрет КМУ від 21.01.93 “Про державне мито”.

5. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 №5 “Про судову практику” – Провідник – 96.

6. Закон України “Про органи реєстрації актів громадянського стану” – Право України – 1994 р.

7. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.12.92 “Про практику розгляду цивільних справ у порядку нагляду”.

8. Закон України “Про власність” Відомості ВР України № 39 від 28.09.93.

9. Закон України “Про власність” Відомості ВР України № 20 – 1991.

10. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 “про практику перегляду судами у зв’язку з нововиявленими у цивільних справах, що набрали законної сили” – збірник постанов Пленуму Верховного Суду України – к., 1995.

11. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.12.92 “Про судове рішення”.

12. Науково – практичний коментар “Цивільно – процесуальний кодекс України” – К., 2006.