Поняття видів забезпечення виконання зобов'язань

Римські юристи зазначали: Pacta sunt servanda — договори повинні виконуватися. В більшості випадків контрагенти добро­совісно виконують взяті на себе за договором зобов'язання.

Досить часто ми можемо бачити об'яву: "Візьму кредит. Гарантії: великі проценти, нотаріальне посвідчення договору". На жаль, ні "великі проценти", ні "нотаріальне посвідчення договору" не гарантують повернення кредитору грошей, в чому вже пересвідчилося багато наших співвітчизників.

Водночас цивільне законодавство передбачає певні правові важелі, що дозволяють впливати на несправного боржника, який не виконує своїх зобовязань, і отримати задоволення, незважаючи на його заперечення.

Види (способи) забезпечення виконання зобов'язань — це сукуп­ність заходів, за допомогою яких сторони цивільно-правових відносин впливають одна на одну з метою належного виконання передбаченого договором економічного завдання під загрозою вчинення певних дій, які зумовлять настання негативних наслід­ків майнового характеру для боржника незалежно від того, чи понесе кредитор збитки фактично.

На види забезпечення виконання зобов'язання покладаються такі завдання:

1) попередити потенційного правопорушника про негативні
наслідки, які можуть настати у разі невиконання чи неналеж­
ного виконання договірного зобов'язання;

2) створити кредитору можливості для задоволення його ін­
тересів у випадку невиконання зобов'язання;

3) усунути негативні наслідки, як можуть настати для кре­
дитора у зв'язку з невиконанням зобов'язання.

ЦК передбачає такі види забезпечення виконання зобов'язань: а) неустойка (штраф, пеня); б) застава; в) порука; г) завдаток; д) гарантія; є) притримання.

Наведені вище способи забезпечення виконання зобов'язань мають спільну мету — надати кредитору додаткову можливість отримати належне йому за зобов'язанням. Кожен із встановле­них законом видів зумовлює виникнення поряд з основним зобов'язанням нового зобов'язання, яке є додатковим до ос­новного, тобто має акцесорний характер.

Способи, які забезпечують виконання зобов'язань, вста­новлюються в інтересах кредитора. Тому в разі відступлення вимоги до нового кредитора переходять усі права, які забез­печують виконання зобов'язання. Водночас при переведенні боргу діють лише ті способи забезпечення зобов'язань, які стосуються зобов'язань між кредитором і боржником (неустойка, завдаток), а не між ними і третіми особами (порука, гарантія).

Способи забезпечення виконання зобов'язань класифікуються за такими підставами:

1) за кількістю учасників:

а) двосторонні (кредитор, боржник);

б) багатосторонні (кредитор, боржник, третя особа — гарант,
поручитель);

2) за підставами встановлення:

а) встановлені як законом, так і договором (неустойка, застава,
завдаток, утримання);

б) встановлені виключно договором (порука, гарантія);

3) за формою:

а) проста письмова (неустойка, порука, застава, гарантія);

б) нотаріальна (застава нерухомості, транспортних засобів);

4) за процедурою задоволення інтересів кредитора:

а) стягнення проводиться з майна боржника, яке перебуває
у кредитора (застава, утримання);

б) проводяться грошові стягнення (неустойка);

в) до відповідальності притягаються треті особи (поручи­
тель, гарант).

Вибір способу забезпечення виконання в багатьох випадках залежить від суті зобов'язання або може передбачатися імпера­тивною нормою закону. Так, для зобов'язань, які виникають з договору позики чи кредитного договору, характерними спосо­бами забезпечення є застава, гарантія, порука. Зобов'язання щодо виконання робіт чи надання послуг зазвичай забезпечу­ються неустойкою, зобов'язання за участю громадян, що вини­кають із договорів відчуження майна — завдатком.