Обставини, що виключають адміністративну відповідальність

1) крайня необхідність (ст. 18 КУпАП);

2) необхідна оборона(ст. 19 КУпАП);

3) неосудність (ст. 20 КУпАП).

Стан крайньої необхідності обов’язково має містити всі три ознаки:

1) дії були вчинені з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління;

2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами;

3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Стан необхідної оборони це вчинення дій, які містять ознаки адміністративного правопорушення, але були вчинені на захист власних прав та інтересів від зовнішніх посягань. При цьому особа не має перевищувати межі необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони закон визнає явну невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання.

Стан неосудності – це вчинення дій з ознаками адміністративного проступку особою, яка не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Встановлення і засвідчення стану неосудності вимагає проведення комплексної медико-соціальної експертизи спеціалізованими уповноваженими на те установами (Закон України «Про психіатричну допомогу»).

Неосудність визначається за допомогою двох критеріїв.

1)Медичний критерій неосудності характеризується наявністю в особи одного з чотирьох видів захворювань, зазначених у статті 20 КУпАП.

Хронічна душевна хвороба – це важко виліковне психічне захворювання, що має тривалий характер і тенденцію до наростання хворобливих явищ (шизофренія, епілепсія, прогресуючий параліч та ін.).

Тимчасовий розлад душевної діяльності – це психічне захворювання, яке характеризується раптовим початком, швидким розвитком, відносно нетривалим протіканням і, як правило, закінчується повним одужанням особи (гострий алкогольний психоз, реактивний стан (хворобливий розлад внаслідок тяжкого душевного потрясіння), так звані виняткові стани (патологічне сп'яніння, патологічний ефект, тощо)).

Слабоумство – це вроджений чи набутий у ранньому дитинстві або ж такий, що розвинувся внаслідок іншого психічного захворювання, хворобливий стан психіки, який характеризується неповноцінністю розумової діяльності (ідіотія, імбецильність, дебільність).

Інший хворобливий стан – це важкі форми психопатії, душевні розлади, викликані інфекційними захворюваннями, аномалії психіки у глухонімих та ін.

Передбачені даною статтею альтернативні ознаки медичного критерію охоплюють основні випадки хворобливого розладу психічної діяльності людини. Медичний критерій документується в медичному діагнозі, однак самого медичного висновку недостатньо для визнання особи неосудною. Для цього і потрібен другий, юридичний критерій.

2)Юридичний критерій неосудності включає в себе інтелектуальну і вольову ознаки.

Інтелектуальна ознака вказує на нездатність особи усвідомлювати протиправний характер своєї дії (бездіяльності) на момент вчинення нею конкретного протиправного діяння.

Вольова ознака полягає в нездатності особи керувати своїми діями (бездіяльністю), передбаченими законом про адміністративну відповідальність як правопорушення.

Для визнання особи неосудною необхідно довести наявність одного з чотирьох елементів медичного критерію і одного з двох елементів юридичного критерію.

Звільнення від адміністративної відповідальностіможливе у випадках, якщо вчинене діяння було малозначним і не нанесло значну суспільну шкоду. При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням (ст. 22 КУпАП).

Поняття малозначності правопорушення відсутнє в КУпАП, а так само і конкретний перелік складів правопорушень, при вчиненні яких орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу про адміністративне правопорушення, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

2. Обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Їх наявність або відсутність враховується органом (посадовою особою), що розглядає справу про адміністративне правопорушення, при визначенні виду та розміру адміністративного стягнення за вчинене правопорушення в рамках санкції статті Особливої частини КУпАП, що передбачає відповідальність за відповідний склад правопорушення.

До обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, належать:

1) щире розкаяння винного;

2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

4) вчинення правопорушення неповнолітнім;

5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Наведений у статті перелік обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративні правопорушення, не є вичерпним. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Більше того, орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені як у цій статті, так і в будь-яких інших законах, на свій розсуд.

Стаття 35 КУпАП встановлює вичерпний перелік обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення. Їх наявність або відсутність враховується органом (посадовою особою), що розглядає справу про адміністративне правопорушення, при визначенні виду та розміру адміністративного стягнення за вчинене правопорушення в рамках санкції статті Особливої частини КУпАП, що передбачає відповідальність за відповідний склад правопорушення.

До обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, належать:

1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

3) втягнення неповнолітнього в правопорушення;

4) вчинення правопорушення групою осіб;

5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

6) вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.

Можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення.

Обставини, що виключають можливість провадження в справі про адміністративне правопорушення, а саме:

1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Адміністративне стягнення не може бути накладене, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо діяння, що стало приводом для відкриття провадження у справі, не передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення та/або іншими законами України, які є частиною законодавства про адміністративні правопорушення згідно статті 2 КУпАП;

Наши рекомендации