Тема 15. РЕФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

1. Реформування організаційних структур державного управління за Концепцією адміністративної реформи в Україні.

2. Концептуальні основи реформування місцевих органів влади та напрямки регіональної політики.

1. Реформування організаційних структур державного управління за Концепцією адміністративної реформи в Україні.

Динамічність об'єктів управління визначає необхідність постійного удосконалення, зміни його організаційної структури. Для посткомуністичних країн це актуалізується трансформаційними процесами, які відбуваються в економічній і соціальній сферах, і введенням основ соціально орієнтованої ринкової економіки. Разом з тим, побудова демократичного громадянського суспільства, необхідність розширення співробітництва зі світовим співтовариством породжує потребу у здійсненні децентралізації управління, розширенні прав місцевих органів виконавчої влади, більш чіткому окресленні відносин між гілками влади, а також органами державної влади та суб'єктами ведення господарства.

Реформування організаційних структур державного управління здійснюється в процесі реалізації адміністративної реформи в Україні.

Адміністративна реформа в Україні насамперед повинна забезпечити проведення економічних і соціальних змін, обновити й підсилити престиж держави в суспільстві. Вона повинна спиратися на систему соціально орієнтованих ринкових перетворень в економіці України, які покликані забезпечити:

- здатність економічного механізму задовольняти на певному рівні потреби населення і держави;

- конкурентоспроможність національної економіки у світовій системі ведення господарства;

- подолання дестабілізуючої дії факторів, що створюють загрозу національної безпеки країни;

- незалежність економічної системи від зовнішніх ресурсів;

- розвиток економічної системи, здатної забезпечити сучасний добробут населення країни.

Держава повинна забезпечити ефективну роботу всіх без винятку складових державного механізму, незалежно від того, на яких засадах вони виконують свої функції, через введення механізмів, які забезпечать зацікавленість всіх виконавців державних програм саме в ефективному досягненні визначених цілей.

Державна політика щодо удосконалення адміністративної системи і розвитку державної служби повинна визначатися стабільною політикою економічного і соціального розвитку країни, мати стратегічний, тобто розрахований на довгий період часу, і науково обґрунтований характер, забезпечуватися соціальною (тобто більшістю населення) і політичною (тобто більшістю суб'єктів політичної системи) підтримкою. Довгострокова прогностична складова економічної і соціальної політики повинна виступати передумовою розробки пропозицій щодо удосконалення державної служби. В іншому випадку державна служба буде нездатна забезпечувати професійну підготовку і підбір фахівців, здатних підтримати та впровадити нові програми соціально-економічного реформування.

Отже, адміністративну реформуможна визначити як безперервний процес удосконалення інституційних, правових, організаційних, процедурно-технологічних засад механізму держави і державного апарата, що забезпечує соціально-економічний розвиток країни, сприяє відповідності суспільної системи напрямкам розвитку світової цивілізації.

Адміністративна реформа має на меті

- проведення динамічних змін у системі органів державної влади, її структурі й структурі самих органів,

- впровадження цілеспрямованих програмних методів управління,

- оптимізацію сукупності і структури владних повноважень, виведення з повноважень органів державної влади функцій, які можуть бути делеговані недержавним інститутам зі збереженням опосередкованого регулювання через застосування економічних важелів або соціальних пріоритетів і достатнього контролю.

Відповідно, адміністративна реформа в Україні покликана забезпечити посилення аналітичної, прогнозної, регулюючої, організаційної і контрольної функцій органів виконавчої влади, чіткий розподіл їх повноважень як по горизонталі, так і по вертикалі, ефективну взаємодію з органами інших гілок влади та інститутами громадянського суспільства.

Для державного управління системне подання його компонентів, елементів і їх взаємозв'язків має принципове теоретичне і методологічне значення. Насамперед мається на увазі взаємозв'язок державного управління (держави) із суспільною системою (об'єктами управління). Суб'єкт державного управління може ефективно функціонувати тільки при наявності зворотного зв'язку з об'єктами управління, утворюючи з ними дієву систему державного управління.

Призначенням останньої (системи державного управління) є обов'язкове охоплення:

а) організації і функціонування суб'єкта управління — керуючої системи;

б) структури взаємозв'язків керуючої системи із суспільною системою — об'єктами управління;

в) компонентів суспільної системи або їх окремих проявів, які утворюють у взаємозв'язку структуру системи і безпосередньо сприймають і реагують на державно-управлінські впливи.