Список використаних джерел. В Україні питання загальнообов'язкового державного пенсійного страхування базуються на Конституції України

Вступ

В Україні питання загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування базуються на Конституції України, регулюють :

- Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування;

- Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

- інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні

Вітчизняні нормативно-правові акти, регулюючі питання загальнообов'язкового державного пенсійного страхування працівників ДФСУ

Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування (далі - Основи) відповідно до Конституції
України визначають принципи та загальні правові, фінансові та
організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального
страхування громадян в Україні.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це
система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання
соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян
у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати
працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від
них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених
законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати
страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі -
роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел,
передбачених законом.

Законодавство України про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування складається з Основ та прийнятих
відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що
регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного
соціального страхування.

Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та
інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші
види соціального захисту.

Залежно від страхового випадку є такі види
загальнообов'язкового державного соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття;

- інші види страхування, передбачені законами України.

Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються:

- принципи та структура системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування;

- коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному
пенсійному страхуванню;

- види пенсійних виплат;

- умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних
виплат;

- пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа
має право на призначення пенсії за віком;

- мінімальний розмір пенсії за віком;

- порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим
державним пенсійним страхуванням;

- порядок використання коштів Пенсійного фонду та
накопичувальної системи пенсійного страхування;

- організація та порядок здійснення управління в системі
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”,структура загальнообов'язкового державного пенсійного страхування складається з трьох рівнів:

Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених Законом “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді або у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення,
що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців
та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою
отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку,
передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати
пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного забезпечення в Україні. Обов'язковість участі або обмеження щодо участі громадян у відповідних рівнях системи пенсійного забезпечення в Україні та отримання пенсійних виплат встановлюються законами з питань пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, cуб'єктами солідарної системи є:

- застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, - члени їхніх сімей та інші особи;

- страхувальники;

- Пенсійний фонд;

- уповноважений банк;

- підприємства, установи, організації (далі - організації), що
здійснюють виплату і доставку пенсій.

Ст. 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, визначає, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України , складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного
забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються:
- види пенсійного забезпечення;

- умови участі в пенсійній системі чи її рівнях;

- пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого
особа має право на отримання пенсійних виплат;

- джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне
забезпечення;

- умови, норми та порядок пенсійного забезпечення;

- організація та порядок здійснення управління в системі
пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст.11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, особи, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню :

1) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють
на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно
до законодавства України, незалежно від форми власності, виду
діяльності та господарювання, у філіях, представництвах,
відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та
організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємців
та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців,
які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок,
фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового
договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених
законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах,
в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами
цивільно-правового характеру;

2) члени колективних та орендних підприємств,
сільськогосподарських кооперативів, у тому числі тих, які обрали
особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок);

3) фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали
особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних
осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької
діяльності.
До членів сімей фізичних осіб - підприємців, які беруть
участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать:
дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15
років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах
з такою фізичною особою - підприємцем, але разом з ним здійснюють
підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття
цією діяльністю;

4) особи, які забезпечують себе роботою самостійно -
займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою
діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї
діяльності;

5) громадяни України, які працюють у розташованих за межами
України дипломатичних представництвах, консульських установах
України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах
підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених
відповідно до законодавства України (якщо інше не встановлено
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України);

6) громадяни України та особи без громадянства, які працюють
в іноземних дипломатичних представництвах та консульських
установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших
відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій,
міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо
інше не встановлено міжнародними договорами, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України);
7) особи, обрані на виборні посади до органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян,
профспілок, політичних партій, які отримують заробітну плату
(винагороду) за роботу на виборній посаді;
8) особи, які проходять строкову військову службу у Збройних
Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно
до законів України військових формуваннях, а також в органах
Міністерства внутрішніх справ України;

9) працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних
частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад
аварійно-рятувальної служби, створеної відповідно до законодавства
на постійній основі;

10) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;
11) особи, які отримують щомісячні страхові виплати
відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
, крім осіб, які отримують виплати у зв'язку зі смертю
годувальника, та непрацюючих осіб, які отримують пенсії по
інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання;
12) особи, які проходять професійну підготовку,
перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від
виробництва за направленням підприємств, установ, організацій (без
збереження заробітної плати та з отриманням стипендії відповідно
до законодавства);

13) особи, які відповідно до законів отримують допомогу по
догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

14) один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів,
опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за
дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які
здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за
висновком медичного закладу потребує постійного стороннього
догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі
працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до
законодавства;
15) особи, які отримують допомогу по тимчасовій
непрацездатності, а також особи, які перебувають у відпустці у
зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з
вагітністю та пологами;

17) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової
служби), особи рядового і начальницького складу;

18) батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу,
прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення
відповідно до законодавства;

19) дружини (чоловіки) працівників дипломатичної служби - під
час перебування за кордоном за місцем проходження дипломатичної
служби чоловіка (дружини).

Список використаних джерел

Конституція України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141

Митний Кодекс України // Відом. Верхов. Ради України. – 2012, № 44-45, № 46-47, № 48, ст.552

Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 23, ст.121

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 49-51, ст.376 .

Наши рекомендации