Історія України, її об’єкт, предмет та періодизація.

Предмет вивчення в кожній науці становить система об’єктивних закономірностей. Предметом вивчення історії У. є закономірності виникнення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства на всіх укр. землях. Історія У. розглядає суспільні процеси та рухи, розвиток різних політичних сил та партій, прагнення укр. народу до незалежності, процес об’єднання всіх укр. земель в єдину державу, розвиток державних структур та політичної системи. Це перша складова частина предмету. Друга – вивчення світових суспільних процесів, їх взаємозв’язку в історії У., а також місце У. в історії світового суспільства. Існують 5 основних типів історичних джерел: 1) речові (поселення, архітектурні споруди), які дає нам археологія; 2) етнографічні; 3) лінгвістичні; 4) усні; 5) писемні (актові матеріали, оповідні пам’ятки). Історію України поділяють на такі періоди:

Перший період — «Час появи людини на території України. Історичні корені українського народу». Це доба так званої первісної історії. Цей період охоплює час від появи, людини до створення Київської держави (1 мли. р. до н.е. — VIII ст. н.е.)

Другий період — «Київська Русь. Галицько-Волинська держава (IX— першій половині XIV ст.)». Він охоплює період від створення давньоруської держави (IX ст.) і до середини XIV ст., коли вона розпалась, а народи, що входили до її складу, попали в залежність від інших держав.

Третій період— «Україна в II половині. XIV— середині XVII ст.» Це час, коли українські землі попали в залежність спочатку від Вели­кого князівства Литовського, а потім Польщі та інших країн.

Четвертий період — «Національно-визвольна боротьба україн­ського народу. Складання державності України. Гетьманщина». Він охоплює період визвольної війни середини XVII ст. під проводом Б. Хмельницького та складання під його керівництвом української державності.

П'ятий період — «Україна в XIX столітті». Він охоплює все XIX ст. Коли, здавалось, перемогла Російська імперія, ліквідувала українську автономію, в надрах народу починається невдоволення, розгортається національно-визвольний рух, який М.С. Грушевськпм названо «культурним відродженням ук­раїнського народу».

Шостий період -- «Україна на початку XX століття. Перша світова війна». В роки Першої світової війни Україна стала ареною боротьби двох великих світових угруповань держав, кожне з яких претендува­ло на багаті українські землі. Світова війнасприяла визріванню ре­волюції. Разом з тим, революційні події розглядаються в наступному періоді, а шостий період охоплює час з 1900 до лютого 1917 року.

Сьомий період — «Українська національна революція. Боротьба за відродження державності України {1917-1920 рр.)» В цей час створено Українську Центральну Раду, проголошено автономнуУНР, а потім і її незалежність.Діяли гетьманський режим Скоро­падського та Директорія. Відбулася злука УНР таЗУНР. Разом з тим український революційно-визвольний рух було придушено ра­дянською владою.

Восьмий період в історії України — «Українська РСР в 20-30ро­ки XX століття». В цей період в Україні не тільки почала впрова­джуватися нова економічна політика, що незабаром була згорнута, проводилася українізація, що так трагічно закінчилася, але й орга­нізовано голод 1932-1933 рр., відбувалось утвердження тоталі­тарного ладу, проводились масові репресії. Надзвичайно тяжким виявився міжвоєнний період у житті західних українців. Проте в 20-30-ті роки революційно-визвольний рух чимраз яскравіше ви­ливався в боротьбу за возз'єднання українських земель.

Дев'ятий період— «Україна і Друга світова війна». На початку війни відбулося возз'єднання західноукраїнських земель у складі УРСР, що тяжко відбулось на їх населенні. Напад Німеччини, оку-цація нею України сприяли розвитку Опору радянських партизанів та ОУН-УПА. Україна внесла великий вклад у воєнно-економічну мобілізацію країни. Дорого коштувало їй і визволення. Під час війни загинуло від 13 до 15 млн. чоловік. Війна розділила століття на довоєнну, воєнну та післявоєнну пору.

Десятий період — «Розвиток України у другій половині40-80-х роках XX ст.» Реакція, що проводилася до війни в Україні продов­жилась і після війни. Лише після смерті Й. Сталіна почалася певна «відлига» та наростала системна криза тоталітарного ладу, що сприяло появі «шістдесятників», а потім і дисидентів. За часи пере­будови почала формуватися парламентська опозиція, у 1990 році прийнято Декларацію про державний суверенітет України тощо.

Одинадцятий період — «Утвердження незалежної України».

Дванадцятий період - «Період, який розпочався в історії нашої держави після Помаранчевої революції.»