IV етап (травень 1989 — лютий 1990 р.) — розмежу­вання, консолідація та протистояння політичних сил. 10 страница

— збереження ринків Росії та інших країн СНД для ук­
раїнських товарів;

— зміцнення економіки України, підвищення рівня
життя її громадян;

— забезпечення Україні доступу до дешевих росій­
ських енергоносіїв;

— сприяння вступу України до ЄС.
Аргументація опонентів ЄЕП вибудовувалася на таких

положеннях:

1. Після розпаду СРСР економічні зв'язки у межах ра­дянського геополітичного простору штучно ніхто не розри­вав, вони припинились природно, оскільки більшість із них існувала всупереч економічній доцільності. Процес по­долання економічної кризи в Україні відбувається завдяки запровадженню ринкових механізмів, структурним рефор­мам, технологічному оновленню та модернізації підпри­ємств. Важливу роль відіграють і збережені господарські зв'язки, основою яких була економічна доцільність і які відповідають вимогам ринкової економіки. Такі зв'язки не припинялись, і тому проблеми їх відновлення не існує.

Україна на шляху незалежності

2. Закритість російського ринку і перехід України в
1997 р. на світові ціни на енергоносії зумовили переорієн­
тацію українських підприємств на ринки в інших регіо­
нах. Унаслідок цього окреслилась стабільна тенденція об­
меження українського експорту до Росії та країн СНД і
розширення у торгівлі з іншими країнами. За даними Мі­
ністерства економіки та з питань європейської інтеграції,
у першій половині 2003 р. на країни СНД припадало
25,3% українського експорту, країни Європи — 39,1%,
Азії — 24,9%, Африки — 5,6%, Північної та Південної
Америки — 4,9%. Величезний ринок ЄС, ємність якого у
25 разів більша, ніж ринку Росії та інших учасників ЄЕП,
орієнтує на впровадження інноваційних випереджуваль­
них моделей економічного розвитку, стимулює виробниц­
тво конкурентоздатної продукції, досягнення високих
стандартів якості життя.

Завдяки проникненню на нові ринки збуту відбуваєть­ся збільшення обсягів зовнішньої торгівлі України за по­зитивного її сальдо. Це дає змогу перекривати негативне сальдо, яке Україна має в торгівлі з країнами СНД, насам­перед із Росією, через великі обсяги імпорту енергоносіїв (обсяг сумарного імпорту з цих країн перевищує 45%).

3. Сумарні параметри об'єднаного потенціалу країн-
учасниць ЄЕП не гарантують зміцнення економіки Украї­
ни, оскільки на пострадянському просторі сформувалися
різні економіки, які мають різні джерела зростання. В Ук­
раїні головним джерелом збільшення ВВП є розвитком та­
ких важливих структурних галузей, як машинобудуван­
ня, будівництво, металургійна, хімічна, нафтопереробна
промисловість. Економіка України розвивається не за ра­
хунок нафтодоларів і низьких внутрішніх цін на енергоно­
сії, а завдяки запровадженню ринкових механізмів, струк­
турним змінам, технологічному оновленню підприємств,
підвищенню їх конкурентоспроможності.

4. З різних причин зниження цін на російські енерго­
носії суперечить інтересам як Росії, так і України.

Продаж Україні енергоносіїв за внутрішніми росій­ськими цінами значно зменшить надходження до держав­ного бюджету РФ. У невигідному становищі опиниться російський товаровиробник, оскільки знизиться собівар­тість, підвищиться конкурентоздатність української про­дукції. У разі приєднання Росії до СОТ вона змушена буде підвищити внутрішні ціни на енергоносії до рівня ринко­вих світових цін. А тому Україні не варто сподіватись на дешеві російські енергоносії.

Україна і СНД

Україні низькі неринкові ціни на російські енергоносії забезпечать лише короткочасні переваги, а в довгостроко­вій перспективі зашкодять формуванню сучасної техноло­гічної ринкової економіки. У разі приєднання до ЄЕП Росія утвердиться як монопольний постачальник енерго­носіїв, що посилить енергозалежність України, поставить її на межу втрати енергетичної безпеки. Крім того, запро­вадження низьких внутрішніх цін на енергоносії в межах ЄЕП і їх продаж за світовими цінами поза межами ЄЕП закриє для України шлях до СОТ, а отже, і до ЄС.

5. Рівень життя й економічної демократії у країнах ЄЕП приблизно однаково низькі. Тому членство в ЄЕП віддалить розвиток України від значно вищих європей­ських стандартів.

На думку фахівців, ймовірним є ризик згортання окре­мих галузей української економіки, насамперед вугільної та автомобілебудівної, що може перетворити окремі регіо­ни України на зони соціального лиха.

Реагуючи на проект Угоди про формування ЄЕП, Євро-союз 16 вересня 2003 року зробив заяву, в якій було стисло й чітко окреслено можливі наслідки для України від її участі в ЄЕП. У документах зазначалося, що участь у прос­тій зоні вільної торгівлі не створить особливих труднощів для України як щодо приєднання до СОТ, так і в поглиб­ленні двосторонніх торгових відносин з Євросоюзом. Участь України в митному, економічному або валютному союзах у межах ЄЕП спричинить значні проблеми в ЇЇ пере­говорах із СОТ, Євросоюзом, унеможливить створення зо­ни вільної торгівлі ЄС — Україна, що перекриє вільний доступ українських товарів до євроринку, позбавить Укра­їну перспективи членства в Євросоюзі.

7—8 квітня 2005 року у Москві відбулося 19-те засідан­ня Групи високого рівня з формування Єдиного економіч­ного простору, на якому українська сторона наголосила на необхідності перегляду переліку документів, які підляга­ють першочерговому підписанню, вилученні з нього угод, які є елементами Митного союзу.

Наприкінці літа 2006 р. питання про повномасштабну участь України у ЄЕП залишалося відкритим. Багато фа­хівців стверджує, що прийнятним рівнем співпраці, який не суперечитиме курсу України на європейську і євроат­лантичну інтеграцію, може бути зона вільної торгівлі.

Отже, ставлення України до СНД у своєму розвитку еволюціонувало. Якщо на початковому етапі незалежності українська сторона вбачала в співдружності лише форму

Україна на шляху незалежності

«цивілізованого розлучення», то з плином часу цей підхід зазнав суттєвих змін. Нині СНД розглядається Україною як міжнародний переговорний механізм, здатний зближу­вати позиції, збалансовувати інтереси, шукати компромі­си, узгоджувати принципи господарської діяльності. Інтеграційний процес у межах СНД має суперечливий ха­рактер. З одного боку, певна консолідація країн СНД дає змогу задовольнити взаємовигідні інтереси на основі бага­тостороннього співробітництва; забезпечує політичну ста­більність у міждержавних відносинах; надає переваги у розв'язанні таких глобальних проблем, як екологія та енергетика. З іншого — все виразніше в інтеграційному потоці простежується домінуюча роль Росії, її бажання пе­ретворити СНД на наддержавну структуру з міцними коор­динуючими та виконавчими функціями; посилюється вплив на процеси консолідації військово-політичних та ідеологічних чинників; реальною лишається загроза того, що економічна інтеграція в СНД не зможе забезпечити тех­нологічного прориву і в перспективі призведе до консерва­ції господарської, технічної та технологічної відсталості країн співдружності. З огляду на це Україна за основу сво­єї діяльності в межах СНД взяла концепцію інтеграції на «різних швидкостях», яка дає змогу зберігати незалежну позицію та реалізовувати національні інтереси.

Україна в черговий раз перебуває на вирішальному ета­пі своєї історії. її майбутнє цілком залежить від далеко­глядності та рішучості лідерів, толерантності та зваженос-ті в діях політичних сил, єдності та віри народу в свої сили.

Хронологічна таблиця

2 млн. років тому— поява первісних людей на Землі.

1 млн. років тому— поява первісних людей на території України.

IV—IIIтис. до н. є. — розселення племен трипільської культури на терито­рії України.

IX—VIIст. до н. є. — розселення кіммерійців між Дністром і Доном, а та­кож на Кримському та Таманському півостровах.

VII—IIIст. до н. є. — панування скіфів на території Північного Причорно­мор'я.

VII—VIст. до н. є. — грецька колонізація Північного Причорномор'я.

І—IIст. — перші згадки про слов'ян утворах римських вчених — Плінія Старшого, Тацита, Птолемея.

IV—VIIст. — формування перших східнослов'янських політичних об'єд­нань — союзів племен.

VIII—IX ст.— утворення праукраїнської держави Руська земля з центром у Києві.

860—866— походи князя Аскольда на Константинополь.

882— вбивство Аскольда варягами, захоплення Києва Олегом.

882—912— правління Олега на Русі.

911— укладення договору між Руссю і Візантією.

912—945— князювання Ігоря.

945—964— регентство княгині Ольги.

964—972— князювання Святослава.

980—1015— князювання Володимира Великого.

988— запровадження християнства в Київській Русі.

1019—1054— князювання Ярослава Мудрого.

1037— спорудження в Києві Софійського собору.

1097— князівський з'їзд уЛюбечі.

1113— укладення монахом Нестором першої редакції літописного зве­дення — «Повісті минулих літ».

1113—1125— князювання Володимира Мономаха.

1187— перша літописна згадка назви «Україна» щодо земель Південної Київщини та Переяславщини.

1199— об'єднання волинським князем Романом Мстиславовичем Га­лицької і Волинської земель і утворення Галицько-Волинського князівства.

1223— поразка руських дружин і половецького війська в битві на р. Калці.

1237—1240— монгольська навала на Русь.

1238— перемога військ Данила Галицького над німецькими лицарями-хрестоносцями під Дорогочином.

1350—1352— боротьба польсько-угорської коаліції з Литовським кня­зівством за Волинські землі.

1362— перемога литовського війська над золотоординськими збройни­ми формуваннями. Остаточна інкорпорація до Литовського князів­ства Київщини, Переяславщини, Волині та Поділля.

1385— Кревська унія між Литвою та Польщею.

1387— остаточне приєднання Галичини до Польського королівства.

1410— поразка Тевтонського ордена від об'єднаного війська поляків, литовців, українців та білорусів під Грюнвальдом.

1413— городельська унія між Литвою та Польщею.

1449— утворення Кримського ханства.

1480— повалення золотоординського іга на Русі.

Хронологічна таблиця

1529— перший Литовський статут.

1554—1556— спорудження Д. Вишневецьким на о. Мала Хортиця обо­ронного замка-фортеці. Заснування Запорозької Січі.

1566— другий Литовський статут.

1569— Люблінська унія між Литвою та Польщею. Утворення федератив­ної польсько-литовської держави — Речі Посполитої. Перехід під владу Польщі Київського, Волинського і Брацлавського воєводств, а також Підляшшя.

1572— універсал польського короля Сигізмунда II Августа про утворення найманого козацького формування — початок реєстрового ко­зацького війська.

1572— видання у Львові друкарнею Івана Федорова першої друкованої в українських землях книги «Апостол».

1588— Третій Литовський статут.

1591—1593— козацько-селянське повстання під проводом К. Косинсь-кого.

1594—1596— козацько-селянське повстання під проводом С. Наливайка.

1596— Берестейська унія.

1616— похід запорозьких козаків на чолі з П. Сагайдачним на Кафу, ви­зволення невільників.

1621— битва польсько-козацького війська з турецьким під Хотином.

1625—1638— хвиля козацько-селянських повстань під проводом М. Жмайла, Т. Трясила, І. Сулими, П. Бута, Д. Гуні, Я. Остряниці.

1648—1676— українська національна революція.

1648— перемоги козацьких військ на чолі з Б. Хмельницьким над поля­
ками під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями.

1649— розгром польського війська в битві під Зборовом. Зборівська
мирна угода.

1651— поразка козацького війська в битві під Берестечком. Білоцерків-

ський договір.

1652— розгром польського війська в битві під Батогом.

1653— перемога українського війська на чолі з І. Богуном над польсько-

шляхетською армією під Монастирищем. Рішення Земського собо­ру про прийняття Війська Запорозького під протекторат московсь­кого царя.

1654, 8 січня— Переяславська рада.

1654, березень— «Березневі статті».

1657— смерть Б. Хмельницького.
1657—1659— гетьманування І. Виговського.

1658— Гадяцький договір.

1659— розгром московських військ під Конотопом збройними форму­
ваннями під керівництвом І. Виговського.

1659—1663— гетьманування Ю. Хмельницького.

1659— «Переяславські статті» Ю. Хмельницького.

1660— Слободищенський трактат.

1661— заснування університету у Львові.
1663— «Чорна рада» у Ніжині.

1663—1668— гетьманування І. Брюховецького на Лівобережній Україні.

1663—1665— гетьманування П. Тетері на Правобережній Україні.

1665— Московські статті. Обмеження територіально-адміністративної автономії Лівобережної України.

1666—1676— гетьманування П. Дорошенка на Правобережній Україні.

1667— Андрусівське перемир'я між Російською державою та Річчю Пос­политою.

Хронологічна таблиця

- Многогрішного на Лівобережній Україні.

1669 -ух^_сь_Кі_сТа?

^74~¹⁶⁸⁷ ~ ^ГЄТЬМЗ!!синоп '■ Самойловича на Лівобережній Україні. 1674— перше видання "^ьиногісису» (Київ).

їй77~Ж~ м^ТЬМа!сь^Вко^НТ^ ^Ю' Хмельницького на Правобережжі. ївя? к ~ ^М0С-^К0Сй ми^^{Єцька війна за} Правобережну Україну. 1681_ Бахчисарай^™ ^МИьний договір між Росією, Туреччиною та

Кримським ханс^^ом-

1686- «Трактат про ВН"^ИИ "V _{між Росією та} Польщею. 1687-1708- гетьмаИУ^ваннЯ І. Мазепи 1708-1722- гетьмаНУвання , _Ск „ _ого

1709, червень— Полт2^0Ська ^Итва.

Н«? ~~ ^обР^{ання гетьмаН}п«_Р^Вп!>^МігРаЦІЇ П. Орлика. Бендерська Конституція 1714- перша згадка о Д^жеР^е1ах про гайдамаків. 1722-1727- діяльністьперц,^ _{Малоросійської колегії}_ 1722-1723- гетьмаИУ^вання П. Полуботка. 1727-1734- гетьмаНУвання _д д^⁰™

1727— «Решительньїе ґіУ^НКІЬІ» (документ, що регулював відносини Геть­манщини з РосієК>'^-

1734—1750— діяльні^ Прав_{лінн ГетьманС}ького Уряду. 1750-1764- гетьман)»К. Розумовського. 1764-зосередження л^⁰™ йлади в Україні в руках Другої Малоросій­ської колегії.

1768- початок КоліївіМ^и™^на Правобережній Україні. 1772- перший поділ П<^Р^ЩІ- "Оиєднаннядо Росії Східної Білорусії а Га­личини — доАвстР"-

1775— ліквідація царсі^ ^с^од_Єржавством Запорозької Січі. 1781— ліквідація полК^ово' ^сИстеми на Гетьманщині, утворення нато­мість намісництв 3^{а рооіи}ським зразком.

1783— царський маніф^^{ст про} Приєднання до Російської держави Крим­ського ханства;

— царський указ ПР° ^закЬіпачення селян на Лівобережній та Сло­бідській Україні.

1785— «Жалувана грам"™ ^рянству» Катерини II, згідно з якою укра-

їнська старшина зГ "".^ю^іась у правах з російським дворянством

1793 — другий поділ По/¹^ «° Росії відійшли Київщина, Східна Волинь

Поділля, БрацлавіМ^ин р

1795— третій поділ Пол^¹- ^аѲ_Я включила до свого складу Західну Во­линь, Західну Біло?Д^с1ю: ^лИтву і Курляндію. 1798— видання в Петер^оурз'.^тІ^:>Ьох частин «Енеїди». 1803— царський указ оР° "^^ьНих хліборобів», згідно з яким поміщики за власним бажанИ^{ям мо}'~ли відпускати кріпосних селян на волю й давати їм земельи^{1 на}Д^|ЛИ. 1805— відкриття Харків*^⁰¹"⁰ Університету. 1812, червень— почато^{14 аг}Р^есії Наполеона проти Росії. 1812—1835— антикріп¹?⁰™⁴¹^ виступи селян на Поділлі під проводом

У. Кармалюка.

1818—1821— діяльність Т^Ної організації «Союз благоденства», «по­бічні управи» якоп? ^д і!⁸ Кишиневі, Тульчині, Полтаві тощо

1820— заснування в Ні^^ин|.' ^ІГиНазії вищих наук.

1821— утворення в Туль-^{иин| тає}Много «Південного товариства».
1825, грудень— повстаИ^^{я дек}^бристів у Петербурзі.

1825, грудень — 1826,£^|чень ^ повстання Чернігівського полку в Ук­раїні.

Хронологічна таблиця

1827—1830 — діяльність таємного демократичного гуртка у Ніжинській Гімназії вищих наук.

1830—1831 — Польське визвольне повстання на Правобережній Україні.

1833—1837 — діяльність напівлегального демократично-просвітитель­ського та літературного угруповання «Руська трійця».

1834 — заснування університету в Києві.

1840 — видання в Петербурзі «Кобзаря» Т. Шевченка.

1843—1844 — селянське повстання під проводом Л. Кобилиці на Буко­вині.

1846—1847 — діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.

1847—1848 — запровадження в Правобережній Україні «Інвентарних правил».

1848, травень — утворення у Львові першої української політичної орга­нізації — Головної руської ради.

1848 — ліквідація кріпосного права у Галичині та на Буковині.

1853—1856 — Кримська війна.

1855 — розгортання масового антикріпосницького руху «Київської козач-

чини».

1856 — «ПохідуТаврію за волею» — масове самовільне переселення се­
лян Катеринославщини та Херсонщини.

1861, лютий — царський маніфест про скасування кріпосного права в

Росії. 1861—1862 — видання в Петербурзі українського журналу «Основа».

1863 — циркуляр міністра внутрішніх справ Валуєва про обмеження
видання книг та заборону викладання в школах українською мо­
вою;

— написання П. Чубинським вірша «Ще не вмерла Україна» — тексту
до сучасного гімну України.

1864 — земська, судова та шкільна реформи у Росії.

1865 — заснування в Одесі Новоросійського університету;

— відкриття першої в Україні залізниці Одеса — Балта.

1867 — перетворення Австрійської імперії на дуалістичну Австро-Угорську.

1868 — створення у Львові першого осередку товариства «Просвіта».

1874 — масове «ходіння в народ».

1875 — відкриття університету в Чернівцях.

1876 — затвердження царем Емського акта, що забороняв видання та
ввезення з-за кордону літератури українською мовою.

1876—1879 — діяльність народницької організації «Земля і воля».

1877 — «Чигиринська змова».

1880—1881 — діяльність «Південноросійського робітничого союзу» на­родників у Києві.

1882 — створення в Єлисаветграді першої української професійної теат­ральної трупи.

1890 — утворення Русько-української радикальної партії (РУРП) — першої української політичної партії.

1892 — виникнення таємного товариства «Братство тарасівців».

1897 — організація київського та катеринославського «Союзів боротьби за визволення робітничого класу»;

— перший загальний перепис населення Росії;

— на Харківському паровозобудівному заводі завершено будів­
ництво першого паровоза.

1900'— утворення Революційної української партії (РУП);

— видання у Львові брошури М. Міхновського «Самостійна Україна»
в Петербурзі.

Хронологічна таблиця

1905, 9 січня— розстріл робітничої демонстрації («Кривава неділя»);

— початок першої російської революції.

1905, червень— повстання на броненосці «Потьомкін».

1905, жовтень— всеросійський загальний політичний страйк. Виникнен­ня Рад робітничих депутатів.

1905, жовтень— підписання царем маніфесту «Про удосконалення дер­жавного порядку», в якому було обіцяно громадянські свободи та скликання законодавчої Думи.

1905, грудень— збройні повстання в Харкові, Олександрівську, Горлівці.

1906, листопад— царський указ про вільний вихід селян із общини. По­
чаток столипінської аграрної реформи.

1907, 3 червня— царський указ про розпуск II Державної думи. Держав­
ний переворот, що фіксував поразку революції 1905—1907 рр.

1908— утворення «Товариства українських поступовців» (ТУП). 1914, лютий— масовий рух протесту проти заборони царатом святкуван­ня сторіччя з дня народження Т. Шевченка. 1914, серпень— створення в Львові Головної української ради;

— заснування «Союзу визволення України» (СВУ).

1914— створення в складі австро-угорської армії українського добро­вольчого Легіону січових стрільців (УСС);

— утворення царським урядом Галицько-Буковинського генерал-
губернаторства.

1917, 27 лютого— перемога Лютневої демократичної революції. Пова­лення самодержавства в Росії.

1917, 4 березня— утворення Центральної Ради.

1917, 23 червня— І Універсал Центральної Ради.

1917, 3 липня— II Універсал Центральної Ради.

1917, липень— збройний виступ полуботківців.

1917, серпень— тимчасова інструкція Генеральному секретаріатові Тим­часового уряду, яка суттєво обмежувала права України.

1917, листопад— IIIУніверсал Центральної Ради. Проголошення Україн­ської Народної Республіки (УНР).

1917, 3 грудня— маніфест РНК до українського народу з ультимативни­ми вимогами до Центральної Ради.

1917,12 грудня— проголошення радянської влади в Україні на Всеукра­їнському з'їзді Рад у Харкові.

1917, 5 грудня— початок наступу радянських військ на Київ.
1918,11 січня— IV Універсал Центральної Ради.

1918, 26 січня— підписання мирного договору між УНР і Німеччиною та
її союзниками;

— вступ до Києва радянських військ на чолі з М. Муравйовим.
1918,18 лютого— початок наступу німецьких військ на територію Укра­
їни.

1918, 29 квітня— ухвалення Центральною Радою Конституції УНР;

— проголошення на Всеукраїнському хліборобському з'їзді П. Ско­
ропадського гетьманом України. Здійснення державного перево­
роту і перехід усієї повноти влади в Україні до рук гетьмана.

1918, листопад— проголошення Західноукраїнської Народної Республі­
ки (ЗУНР);

— утворення Директорії.

1918,14 грудня— вступ до Києва збройних формувань Директорії. Зре­чення гетьманом П. Скоропадським влади.

1919, 22 січня— Акт злуки УНР і ЗУНР.

Хронологічна таблиця

1919, 6 січня— проголошення Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) декретом Тимчасового робітничо-селянського Уряду України.

1919, 10 березня— прийняття III Всеукраїнським з'їздом рад (Харків) першої Конституції УСРР. Юридичне оформлення радянської дер­жавності в Україні.

1919, липень— окупація Криму та майже всього Лівобережжя, за винят­ком Чернігівщини, військами Денікіна.

1919, 3 грудня— затвердження VIII Всеросійською конференцією РКП(б) резолюції ЦК РКП(б) «Про радянську владу на Україні».

1919, 11 грудня— створення Всеукраїнського революційного комітету
на чолі з Г. Петровським.

1919,16 грудня— вступ збройних формувань Червоної армії до Києва.

1920, квітень— підписання Варшавського договору між УНРта Польщею.
1920, 25 квітня— початок радянсько-польської війни.

1920, 6 травня— вступ польсько-українського війська до Києва.

1920, 26 травня— початок Київської наступальної операції. Контрнаступ радянських військ.

1920,12 жовтня— підписання у Ризі угоди про перемир'я та попередні умови миру між РСФРР та УСРР з одного боку та Польщею — з ін­шого.

1920, листопад— остаточний розгром армії Врангеля в Криму. Ліквіда­
ція Південного фронту.

1921, березень— ухвала X з'їздом РКП(б) постанови про запроваджен­
ня нової економічної політики (неп).

1921, 18 березня— підписання Ризького мирного договору між Поль­
щею і РСФРР та УСРР.

1921—1923 — голод в Україні.

1922, ЗО грудня— затвердження І з'їздом СРСР декларації про утворен­
ня Союзу РСР і союзного договору.

1923, березень— остаточне визнання Східної Галичини частиною Поль­
щі Радою послів великих держав у Парижі.

1923, 20 вересня— остаточна ліквідація Наркомату закордонних справ УСРР.

1924— II з'їзд Рад СРСР, що затвердив Конституцію СРСР.

1925, березень— саморозпуск УКП.

1925, грудень— проголошення XIV з'їздом РКП(б) курсу на індустріалі­зацію.

1925—1928— літературна дискусія, розпочата М. Хвильовим.

1928—1932— п'ятирічний план розвитку народного господар­ства України.

1928— «Шахтинська справа».

1929, січень— створення у Відні Організації Українських Націоналістів (ОУН).

1929— перехід до політики суцільної колективізації.

1930— кампанія «пацифікації» в західноукраїнських землях.
1932—1933— голод в Україні.

1932, жовтень — пуск Дніпрогесу.

1933—1937— другий п'ятирічний план розвитку народного господар­ства України.

. 1937, січень— ухвалення нової Конституції УРСР Надзвичайним XIV з'їз­дом Рад України.

1938,11 жовтня— здобуття Закарпаттям автономії.