Дайте характеристику системи органів внутрішніх справ та сформулюйте їх завдання.
Органи внутрішніх справ – це правоохоронні органи державної виконавчої влади, підпорядковані МВС, що забезпечують дотримання законності і правопорядку, боротьбу зі злочинністю, захист прав і свобод людини і громадянина від протиправних від протиправних посягань, від протиправних посягань на власність, навколишнє середовище, інтереси суспільства і держави.
Для досягнення вказаних цілей на органи внутрішніх справ покладається вирішення таких основних завдань:
- забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод та законних інтересів;
- попередження і припинення правопорушень;
- охорона і забезпечення громадської безпеки, громадського порядку, виявлення, розкриття і розслідування злочинів;
- забезпечення безпеки дорожнього руху;
- охорона прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності.
- охорона і оборона важливих державних об’єктів.
- боротьба з корупцією та організованою злочинністю.
Органи внутрішніх справ для ефективного виконання цих завдань можуть взаємодіяти з іншими органами ( прокуратурою, органами Міноборони, СБУ тощо).
Усі ці завдання обумовлені такими напрямами правоохоронної діяльності ОВС, по-перше, загальнодержавною концепцією боротьби зі злочинністю, у зв’язку з якою на ОВС покладено завдання реалізації державної політики у боротьбі зі злочинністю та охороні широкого кола суспільних відносин від протиправних посягань. По-друге, у цій правоохоронній діяльності акцент робиться на запобіжні заходи, а саме профілактичні та оперативно-розшукові заходи, щодо запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів. ОВС є органами, які проводять дізнання та досудове слідство у справах про злочини, розслідування яких на них покладено законом. Ще одним напрямком діяльності ОВС є забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також безпеки працівників суду та правоохоронних органів.
ОВС проводять паспортизацію населення, а також здійснюють паспортний контроль за іноземними громадянами та особами без громадянства, використовуючи накопичену інформацію. Тут можна виділити так званий обліковий характер діяльності ОВС, пов’язаний із формуванням інформаційних масивів про міграцію населення, розшук громадян та про об’єкти криміналістичної ідентифікації, а також про зберігання, придбання, використання зброї, придбання транспортних засобів тощо.
Система органів внутрішніх справ складається з:
- Міністерства внутрішніх справ України – центрального органу управління;
- Головних управлінь; управлінь МВС в АРК, областях, м. Києві та Севастополі; управлінь, відділів Міністерства внутрішніх справ України на транспорті;
- Міських, районних управлінь і відділів, лінійних управлінь, відділів, відділень, пунктів;
- Підрозділів міліції на місцях;
- З’єднань, військових частин, підрозділів внутрішніх військ;
- Освітніх закладів, науково – дослідних установ, підприємств і установ забезпечення.
Система ОВС побудована за адміністративно-територіальним і функціональним принципами. Так, управління МВС в АРК, областях, м. Києві та Севастополі за першим принципом, а відділи МВС на транспорті – за другим. ( Закон України від 10.01.2002 р. «Про загальну структуру і чисельність МВС України» ).
Розкрийте поняття, види та гарантії адвокатської діяльності в Україні.
У ст. 59 Конституції України вказується, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги під час вирішення справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Адвокатура є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захистові прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.
Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму й конфіденційності.
Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста чи помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, Служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.
Адвокат має право на індивідуальну адвокатську діяльність, може відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори тощо, які діють відповідно до закону та статутів адвокатських об'єднань.
Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Адвокатські об'єднання письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання свідоцтва на право адвокатської діяльності. Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що належать до їхньої діяльності, регулюються статутом відповідного об'єднання.
Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають розрахунковий та інші рахунки в банках на території України, а в установленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.
Адвокати здійснюють такі види діяльності:
– дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні й письмові довідки щодо законодавства;
– складають заяви, скарги та інші документи правового характеру;
– посвідчують копії документів у справах, що їх ці адвокати ведуть;
– здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами;
– подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям;
– здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб; виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.
Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.
У своїй професійній діяльності адвокат має право:
– представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їхнім дорученням у всіх органах, підприємствах, установах та організаціях, до компетенції яких належить вирішення відповідних питань;
– збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема:
– запитувати й отримувати документи або їхні копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їхньою згодою;
– ознайомлюватися на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними для виконання доручення документами й матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;
– отримувати письмові висновки фахівців із питань, що потребують спеціальних знань;
– застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;
– доповідати клопотання і скарги посадовим особам та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;
– бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг. Здійснюючи свої професійні обов'язки, адвокат зобов'язаний неухильно додержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
Питання організації та діяльності адвокатури регулюються Законом України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992р