Режим і принципи міжнародної законності

У

науці міжнародного права висловлюються різні погля­ди на режим міжнародної законності: від ототожнення його із законністю в цілому (1. І. Лукашук та ін.) до ото­тожнення з реалізацією принципів і норм (К. К. Санд-ровський та ін.). Прихильники широкого погляду на між­народну законність убачають у ній «режим функціонуван­ня не тільки правової, а й міжнародної системи в ціло­му». Останнє, на "їхню думку, має діяти таким чином, щоб забезпечити ефективність міжнародного права, позаяк це є необхідною умовою для їх нормального функціонуван­ня. Тут ідеться вже не про ідеї та принципи, а про реаль­ності, втілені в інститутах і практиці міжнародної систе­ми. Режим законності, вважають вони, поширюється як на правотворчу, так і на правозастосовчу стадію. На пра-вотворчій стадії він зводиться до забезпечення станови­ща, за якого знову створені норми будуть правомірними стосовно їх прийняття та змісту. Особливо, наголошують вони, це актуально при створенні регіональних і локаль­них норм.

Важливе значення має забезпечення законності на ста­дії правозастосування, де є широкі можливості для неви­конання правових норм шляхом одностороннього тлума­чення і фактичного ухилення від них.

Законність покликана також забезпечити, щоб такий сильнодіючий засіб, як примус, здійснювався в рамках міжнародного права (І. 1. Лукашук).

Прихильники вузького тлумачення режиму вважають, що «здійснення політичних принципів» і правових норм

Режим і принципи міжнародної законності

створює режим міжнародної законності. На їхню думку (К. К. Сандровський), вимога дотримуватися певного, встановленого самими державами порядку в міжнародних відносинах, закріпленого в системі міжнародно-правових норм, і наявність зумовленої міжнародною правосвідо­містю морально-політичної атмосфери, ідеологічної і пси­хологічної позиції народів та їхніх урядів, яка сприяє до­триманню цих норм, покликані забезпечити в міжнарод­них відносинах особливий політико-правовий режим — режим міжнародної законності.

К. К. Сандровський обмежує режим міжнародної за­конності не стадією застосування норм міжнародного пра­ва, а тільки становленням загального розуміння такого застосування. «Міжнародна законність, — зазначає він, — це необхідний попередній щабель на шляху встановлення міжнародного правопорядку. Першоелементом є самі нор­ми міжнародного права як результат міжнародного пра-вотворчого процесу; потім настає черга двох сфер право-реалізації. Спочатку на першій з них потрібно досягти за­гального розуміння необхідності дотримання вже виробле­них міжнародно-правових норм, і на цій основі — фор­мулювання (як незаперечного принципу) чіткої вимоги їх виконання. Це й означає створення режиму міжнародної законності. А потім, на завершальному етапі, йдеться вже про ступінь реального виконання всіх вимог міжнародної законності, про встановлення міжнародного правопоряд­ку як такого, тобто системи фактичної врегульованості міжнародним правом різнобічних і складних відносин між державами»¹.

Режим міжнародної законності — це такі міжнародні політичні, економічні, соціальні, моральні та інші обста­вини, за яких дотримання міжнародних зобов'язань юри­дичних прав та виконання обов'язків стає правилом по­ведінки учасника міжнародного співробітництва. Це — особлива цілісна система регулятивного впливу, яка ха­рактеризується специфічними засобами регулювання. Роз­різняють універсальні, видові та спеціальні режими між­народної законності. В універсальному режимі міжнарод­ної законності (наприклад, у праві міжнародних договорів)

¹ Сандровский К. К. Проблемы законности и правопорядка в между­народных отношениях // Вестн. Киев, ун-та. Международные отноше­ния и международное право. К., 1986. Выи. 23. С. 17—18.

Глава XVIII
___________ Міжнародна законність та міжнародний правопорядок__________________

взаємодіють, як правило, норми всіх систем управління міжнародних відносин (політики, права, моралі та ін.). Коли йдеться про видовий режим міжнародної законності (наприклад, у праві міжнародної безпеки), то мається на увазі не тільки взаємодія норм окремих систем управлін­ня міжнародними відносинами (політики і права), а й особлива сукупність таких норм (для європейського регі­ону — одна, для азіатського — дещо інша, африканський регіон має певні свої особливості тощо).

Спеціальні режими міжнародної законності створю­ються у зв'язку з вирішенням певних проблем (як прави­ло, глобальних) міжнародних відносин (режим протекто­рату, опіки в міжнародному праві та ін.). Для спеціальних режимів характерна обмеженість у часі дії. Штучність про­довження його в часі веде до порушення міжнародної за­конності й міжнародного права (приклад — колоніальний режим).

Критерієм правомірності режиму міжнародної за­конності є відповідність його принципам міжнародної законності, які діють у певний період. Основними прин­ципами міжнародної законності на сучасному етапі роз­витку міжнародних відносин та міжнародного права є: 1) примат права в політиці; 2) верховенство Статуту ООН перед іншими міжнародними зобов'язаннями; 3) ре­альна можливість використання суб'єктивних прав і на­лежне виконання юридичних обов'язків; 4) рівність усіх суб'єктів перед нормою міжнародного права і загаль­ність вимоги дотримуватися її; 5) однакове розуміння і застосування міжнародно-правових актів усіма суб'єкта­ми міжнародного права; 6) своєчасне запобігання між­народним правопорушенням; 7) невідворотність відпо­відальності і санкцій за міжнародні правопорушення; 8) особлива роль ООН у підтримці міжнародного миру й безпеки; 9) принципи справедливості, гуманізму, де­мократії та ін.

Міжнародна законність не є статичною сталою сучас­них міжнародних відносин. Вона розвивається залежно від розвитку системи управління міжнародними відноси­нами й активно взаємодіє з доцільністю. Міжнародна до­цільність — це відповідність дій учасників міжнародних відносин у правовій сфері цілям зміцнення міжнародного миру, безпеки та співробітництва держав. У зв'язку з цим

Загальне і особливе міжнародної законності та міжнародного правопорядку

міжнародна законність і доцільність найкраще проявля­ють свою взаємодію і взаємозалежність на правотворчій і правозастосовчій стадіях.

Доцільність дає змогу встановити: 1) наскільки адек­ватно вимоги законності відображають потреби міжнарод­ного співтовариства; 2) найбільш прийнятний варіант по­ведінки; чи відповідає він цілям міжнародно-правового акта; 3) найефективніші заходи відновлення порушених міжнародних правовідносин тощо.

Своєю чергою, міжнародна законність дає можливість установити: 1) наскільки є правомірною вибрана ціль і засоби її досягнення (реалізації); 2) чи науково обгрун­тована доцільність, чи вона цілковито грунтується на су­б'єктивних уявленнях учасників міжнародних відносин; 3) чи відповідає ціль міжнародній законності тощо.

Для сучасного етапу розвитку міжнародної законності є характерним: а) ускладнення структури законності (під­ключення різних систем управління не тільки міжнарод­ної, а й внутрішньодержавної сфери); б) універсалізація вимог і розпоряджень; в) стандартизація норм, правил поведінки; г) посилення взаємопроникнення правових і неправових компонентів; д) посилення нормативності міжнародної законності тощо.