Отже, ознакою держави є організація населення за територіаль­ним принципом, наявність чітко визначеної території, обме­женої кордонами. 9 страница

Як і будь-яке явище, політична система має певні, притаманні саме їй функції. Вона визначає мету й шляхи розвитку людського суспіль­ства, розробку програм його діяльності. Політична система суспільства має забезпечити розподіл наявних матеріальних і духовних цінностей, їх ефективне використання для досягнення поставленої мети. Важли­вою функцією політичної системи суспільства є узгодження інтересів усіх учасників політичного життя. При цьому політична система також забезпечує формування політичної свідомості й політичної культури.

Політичні системи, які існують у світі, найчастіше поділяють на чотири основні типи.

Для кожної з них характерні особливості.

Для англо-американської політичної системи характерними є чіткий і достатньо жорсткий розподіл функцій, влади та впливів між різними елементами політичної системи. Головними її цін­ностями визнаються свобода особистості, індивідуалізм, безпека, власність (зокрема, приватна).

Континентально-європейська система характерна різнома­ніттям конкретних політичних систем, наявністю в межах цієї сис­теми як старих, гак і нових культур. їй притаманна багатопартій­ність, наявність значної кількості політичних партій і громадських організацій із різноманітними програмами. Загальновизнаними в цій політичній системі є ліберальні цінності, які об’єднують су­спільство.

Доіндустріальна (або частково індустріальна) політична система притаманна здебільшого для країн, що розвиваються, так званих країн «третього світу».

Пригадайте, які держави належать до країн «третього світу», країн, що розвиваються.

Цей тип політичної системи поєднує традиційні цінності, релі­гійні цінності, іноді цінності, які запозичені в більш розвинених держав і суспільств. Велике значення мають традиційні клани, племена, стани, інші суспільні групи. Влада концентрується в руках невеликої кількості людей, участь більшості населення в політичному житті досить обмежена. Характерною є значна роль насильства, яке використовується для вирішення багатьох су­спільних проблем.

Ознакою тоталітарної політичної системи є надзвичайно ви­сокий рівень концентрації влади, застосування засобів насильства. Система передбачає значну ідеологізацію суспільного життя, за­провадження контролю з боку держави за всіма сферами суспіль­ного життя. За панування тоталітарної політичної системи основ­ними цінностями визнаються певні класові, національні або релігійні інтереси.

У процесі розвитку політична система будь-якої держави змі­нюється, розвивається, не виключена поступова зміна однієї полі­тичної системи іншою.

3. Елементи політичної системи.

Політична система суспільства має досить складну структуру. Науковці визначають ряд підсистем, що є складовими політичної системи суспільства.

Культурна підсистема

Політична система суспільства

І петиту ціонал ьна підсистема

Нормативно-регулятивна підсистема

Інформаційно- комунікативна підсистема

Кожна з цих підсистем складається з елементів. Так, елемента­ми іщтитуціональної підсистеми є партії, громадські об’єднання, релігійні об’єднання. Центральним елементом цієї підсистеми та й усієї політичної системи в цілому є держава.

Пригадайте, які гілки влади й державні органи існують.

Важливу роль відіграє нормативна-регулятивна підсистема, яка є найближчою для правознавців. Адже її складовими є різнома­нітні правила, що регулюють діяльність усіх елементів політичної системи.

Пригадайте, які існують види правил.

Інформаційно-комунікативна підсистема забезпечує зв’язок між елементами політичної системи, а також між політичною сис­темою й громадянами держави. До складу цієї підсистеми належать насамперед різноманітні засоби масової інформації.

Культурна підсистема політичної системи включає духовні елементи — цінності, релігійні погляди, притаманний для даної держави й нації менталітет.

У процесі здійснення політичної влади виникають політичні відносини. Сукупність усіх елементів, що беруть участь у політич­ному житті держави й суспільства, становлять політичну систему. Залежно від особливостей політичного життя розрізняють декіль­ка типів політичних систем суспільства.

Складовими політичної системи суспільства є декілька під­систем.

Суспільні відносини, політичні відносини, політична систе-

ма суспільства.

/р 1. Поясніть поняття суспільні відносини, політичні відносини, полі- ЖЗ гична система суспільства.

2. Які типи політичних систем вам. відомі?

3. Порівняйте різні типи політичних систем, що існують у світі.

4. Назвіть відомі вам елементи політичної системи.

5*. Висловіть свою думку щодо того, до якого типу політичної систе­ми належить сучасна Україна.

Готуємося до тематичного оцінювання

Підсумкові запитання та завдання до тем 4-6

1. Пригадайте, що означають поняття виборчий ценз

референдум державний апарат денонсація юрисдикція суду громадянство апатрид

політична система суспільства

2. Порівняйте

— безпосередню та представницьку демократію

— мажоритарну й пропорційну виборчу систему

— континентальну, англосаксонську й радянську системи місцевого самоврядування

— суди загальної та спеціальної юрисдикції

3. Висловіть свою думку щодо причин зростання абсентеїзму в біль­шості держав світу й запропонуйте шляхи боротьби із цим явищем.

4. Висловіть свою думку щодо доцільності застосування відомих вам виборчих систем при проведенні різних видів виборів.

5. Запропонуйте, із яких питань державного життя доцільно прово­дити референдуми.

6. Запропонуйте, які норми законодавства доцільно впроваджувати для уникнення випадків появи апатридів і біпатридів.

7.

рівні вибори А вільні вибори Б прямі вибори В загальні вибори Г     Д

Визначте відповідність між принципами виборчого права та їх визначеннями

на виборах не допускається контроль за волеви­явленням виборців

кожен виборець має право самостійно голосу­вати на виборах

кожен громадянин, який досягнув установленого законом віку, має право брати участь у виборах кожен виборець отримує рівну кількість бюлетенів кожний виборець самостійно, без стороннього впливу приймає рішення щодо голосування

8. Розташуйте запропоновані етапи виборчого процесу в порядку їх здійснення (проведення)

А голосування Б передвиборна агітація

В підведення підсумків виборів та оголошення результатів Г утворення виборчих дільниць Д висунення та реєстрація кандидатів у депутати

Тестові завдання

1. При застосуванні якої виборчої системи виборець НЕ може без­посередньо вплинути на обрання конкретного кандидата?

А мажоритарна абсолютної більшості

Б мажоритарна відносної більшості

В пропорційна з жорсткими списками

Г пропорційна з вільними списками

«

2. Який виборчий ценз є природним?

А статевий

Б професійний

В віковий

Г майновий

3. Який орган НЕ належить до державного апарату?

А глава держави

Б Кабінет Міністрів

В Державне підприємство «Укрзалізниця»

Г парламент

Д Міністерство освіти

4. Яке з понять озн.ачае будь-яку істоту, яка належить до біологічно­го виду Homo sapiens?

А особа Б особистість В індивід Г людина Д громадянин

5. Яка відповідь найточніше відповідає поняттю референдум?

А право народу самостійно визначати напрями розвитку державності

Б прийняття рішень з найважливіших питань життя держави шляхом загального голосування В право на участь народу в безпосередньому управлінні державою

Г відмова виборця від участі в голосуванні

II розділТЕОРІЯ ПРАВА

ТЕМА 7. ПРАВО - ОСОБЛИВИЙ ВИД СОЦІАЛЬНИХ НОРМ

§ 21. Соціальні норми

1. Поняття та ознаки соціальних норм.

З перших днів існування людей виникла потреба в регулюван­ні відносин між ними. Поступово складалися певні правила, які ре­гулювали відносини між людьми.Соціальними нормами назива­ють правила поведінки загального характеру, які регулюють різні сфери суспільних відносин, визначають поведінку, дії людей у суспільстві й забезпечуються різноманітними засобами соціаль­ного впливу.

Соціальні норми мають певні ознаки. Незважаючи на відмін­ності різних видів соціальних норм, у них є багато спільного.

Будь-яка соціальна норма є правилом поведінки саме людей. Про це свідчить назва поняття, яка походить від слова «соціум» — суспільство. Звичайно, навіть серед тварин існують певні правила взаємовідносин, однак їх не можна назвати со­ціальними.

Усі соціальні норми мають загальний характер. Це означає, що їх дія поширюється на невизначене коло осіб, вони застосову­ються багато разів.

Кожна соціальна норма стосується певної сфери суспільних відносин. Залежно від виду соціальні норми по-різному встанов­люються й закріплюються, однак у будь-якому випадку вони вста­новлюються певними суб’єктами. Соціальні норми недостатньо встановити, вони мають бути гарантовані й забезпечені. Для цього визначаються заходи, які можуть бути вжиті в разі порушення тих чи інших соціальних норм.

2. Види соціальних норм.

За тисячі років існування людство створило величезну кіль­кість соціальних норм. їх поділяють за різними критеріями.

Види соціальних норм

За сферами суспільних відносин (сферами регулювання)

За способом виникнення

За способом закріплення

За суб’єктами прийняття (створення) та охорони (забезпечення)

Найчастіше соціальні норми розрізняють за сферами, у яких вони регулюють людські відносини.

Наведіть приклади кожного із цих видів соціальних норм.

Етичні норми визначають відповідність поведінки людини певним зразкам. Вони можуть стосуватися як людей взагалі, так і окремої професійної, соціальної групи. Так існує педагогічна етика, якої мають дотримуватися вчителі й викладачі, лікарська етика, ад­вокатська етика тощо.

Естетичні норми відтворюють уявлення людей про красиве й потворне. Саме вони допомагають нам оцінити твір живопису, ар­хітектурну пам’ятку, вірш чи роман. Хоча, звичайно, уявлення про красу в кожного може суттєво відрізнятися, однак загальні естетич­ні норми в певному суспільстві все ж існують.

Досить подібні до естетичних культурні норми. Однак во­ни більш загальні, аніж естетичні норми, як набагато ширше саме поняття «культура». Культурні норми формулюють пра­вила поведінки людей, які значною мірою визначаються істо­рією, традиціями певного суспільства, тим, що іноді називають менталітетом.

Напевно, кожному з вас доводилося чути про мораль. Саме її норми визначають уявлення суспільства про добро і зло, справед­ливість і несправедливість. Моральні норми (від латин, тогаїіз — звичаї, поведінка) — це правила поведінки людини в повсякденно­му житті. Цими нормами значною мірою визначають відносини старших і молодших, дітей і батьків, друзів тощо.

Організаційні норми визначають порядок створення й діяль­ності різноманітних органів, як державних, так і недержавних.

Досить поширеними є релігійні норми. Вони виникли в далеко­му минулому й досі відіграють важливу роль у суспільстві. Ці нор­ми регулюють відправлення релігійних культів, здійснення релі­гійних обрядів тощо. Зрозуміло, що вони можуть суттєво відрізнятися залежно від релігійної конфесії, від особливостей ре­лігійного напряму, однак спільним є саме те, що в будь-якому ви­падку норми ґрунтуються на вірі людей у вищу силу, у Бога.

Правові норми є засобом впливу на суспільство з боку держа­ви, вони регулюють найважливіші суспільні відносини, з ними ми ознайомимося на наступних уроках.

Іншим способом поділу соціальних норм є поділ їх за способом виникнення.

Види соціальних норм за способом виникнення

Стихійні норми виникають у процесі діяльності суспільства не внаслідок свідомої діяльності людей, а самостійно. Лише після того, як норма виникла, вона поступово закріплюється у свідомос­ті людей. Саме так виникли й закріпилися в людській свідомості традиції, звичаї й норми моралі. Значною мірою стихійно з’явили­ся релігійні норми. Взагалі саме стихійні соціальні норми були пер­шими в історії людства. В той же час значна кількість соціальних норм виникла внаслідок свідомої діяльності людей. Компетентні державні органи створюють правові норми, певні організації можуть створити свої власні норми — статут партії, громадської організації тощо. Частина релігійних норм також створена релігій­ними організаціями. Такі норми, які виникають унаслідок свідомої
діяльності певних уповноважених осіб, органів, організацій, нази­вають свідомими нормами.

Ще один поділ соціальних норм пов’язаний із способом їх закріп­лення. Ті ж самі традиції, звичаї і більшість моральних норм існують в усній формі. Вони закріплюються у свідомості людей, передаються з покоління в покоління. Інші ж норми одразу після прийняття набу­вають письмової форми. Саме так закріплюють правові норми.

Однією із найважливіших є класифікація соціальних норм за суб’єктами прийняття (створення) та охорони (забезпечення).

Види соціальних норм за суб’єктами прийняття (створення) та охорони (забезпечення)

Прийма­ються й забезпе­чуються державою

Приймаються й забезпечу­ються громад­ськими об’єд­наннями

Приймаються й забезпечу­ються суспільством у цілому

Релігійні норми

Правові норми

Традиції, звичаї

Корпоративні норми

Норми

моралі

Найдавнішими соціальними нормами є традиції та звичаї. Во­ни виникли ще в додержавний період, коли людське суспільство ли­ше почало формуватися. Звичаї утворюються внаслідок багаторазо­вого застосування й поступово закріплюються у свідомості людей. Саме звичаєвою нормою, наприклад, визначено те, що добрі знайомі потискають руки при зустрічі, притримуючись звичаю, ми вітаємо знайомого з днем народження й приходимо в гості з подарунком.

За історією виникнення подібними до звичаїв є традиції. Вони сформувалися протягом багатьох десятиліть або й сторіч, пере­даються з покоління в покоління. Так, ми часом чуємо про традиційні
одяг, їжу, обряди. Значною мірою традиціями визначається поря­док дій під час одруження (засилання сватів, рушники під ногами молодих тощо), поховання, відзначення ювілею тощо.

Звичаї і традиції не є обов’язковими для людей. Чи дотримува­тися їх — вирішує кожний сам. ГІри цьому в разі недотримання тра­дицій чи звичаїв людина ризикує зазнати громадського осуду, мати непорозуміння з друзями і знайомими, однак примусових заходів до неї не може бути вжито.

У суспільстві створюються й діють також і норми моралі. їх прикладами можуть бути вимоги поступатися місцем у тран­спорті літнім людям, поважати старших, дотримувати слова, обі­цянки тощо. Порушення моральних норм так само, як і недотри­мання традицій і звичаїв, може призвести до громадського осуду з боку суспільства. Норми моралі не пов’язані з державними кордонами — чимало моральних норм є універсальними, поши­реними в різних державах. Необхідно зазначити, що моральні норми тісно пов’язані з нормами права. З одного боку, чимало моральних норм нині отримали підтримку з боку правових норм. Так, у сивій давнині утвердилася моральна норма як пова­га до літніх людей, діє вона й тепер і, крім того, узята за основу Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про основні за­сади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян по­хилого віку». Моральні норми, закладені в Христових заповідях «Не вбий!», «Не вкради!», підкріплені сучасними нормами зако­нодавства, зокрема Кримінальним кодексом. їх порушення спри­чиняє як моральний осуд, так і конкретну, досить жорстку юри­дичну відповідальність. У більшості випадків на правопорушника чекають не тільки юридична відповідальність, а й моральний осуд.

Отже, правові норми багато в чому визначаються вимогами моралі. Право повинне бути моральним. Норми моралі, засуджу­ючи правопорушення, сприяють зміцненню правопорядку й за­конності, запобіганню правопорушенням. Норми моралі, визнані більшістю членів суспільства, досить часто закріплюють у нор­мах права.

Право також впливає на норми моралі. Воно захищає чимало моральних норм, сприяє викоріненню з життя аморальної поведін­ки, яка в багатьох випадках одночасно є й протиправною. У демо­кратичних державах право є виявом соціальної справедливості, відображає волю народу.

Релігійні норми з’явилися пізніше за традиції та звичаї, однак також у додержавний період існування людства. У своїй основі во­ни мають віру в Бога. Частина цих норм міститься у священних книгах різних релігій, інші — у рішеннях і документах органів
церковного управління. При цьому релігійні норми поширюються лише на прибічників відповідної релігії, а в разі порушення до винного можуть бути застосовані відповідні заходи покарання з боку церкви — відлучення від церкви, анафема тощо.

Нині стали досить поширени­ми так звані корпоративні норми.

Ці норми створюються окремими організаціями, установами для регулювання свого внутрішнього життя, наприклад партіями, гро­мадськими організаціями, уста­новами. Так, партія визначає поря­док обрання своїх керівних органів, права й обов’язки своїх членів, роз­мір і порядок сплати членських внесків тощо. Зрозуміло, що ці нор­ми поширюються тільки на членів тієї організації, яка прииняла їх, а в разі порушення винний може бути виключений з організа­ції, підданий іншим стягненням з її боку, але при цьому не допус­кається примус.

І нарешті, норми права. Норми права приймаються державни­ми органами, вони є обов’язковими для всіх, хто перебуває на тери­торії певної держави. Норми права мають й інші суттєві відмінно­сті від інших соціальних норм, але про них докладно йтиметься в наступному параграфі.

Регулювання відносин між людьми в суспільстві здійснюєть­ся за допомогою соціальних норм. Саме вони визначають поведін­ку людей, межі їхніх можливих дій. Існує чимало соціальних норм, які поділяють залежно від способу виникнення, способу закріплення, суб’єкта запровадження й забезпечення тощо.

Соціальні норми, корпоративні норми, релігійні норми, нор­ми моралі, традиції, звичаї.

Що таке соціальні норми?

Які види соціальних норм ви знаєте?

Наведіть приклади різних видів соціальних норм, а також ситуацій із вашого життя, коли ви керувалися різними видами соціальних норм.

4*. Які моральні норми, на вашу думку, потребують закріплення нор­мами права? Спробуйте сформулювати норми права, які ви про­понуєте для цього прийняти (не забувайте, чим відрізняються норми права від моральних норм).

5*. Порівняйте відомі вам види соціальних норм за допомогою табли­ці. Використайте для цього знання з історії, літератури й інших предметів.

Види соціальних норм	Спосіб запровадження	Як і хто підтримує?
Норми моралі
Звичаї, традиції
Релігійні норми
Норми права

§ 22. Право

1. Поняття й походження права.

Одним із видів соціальних норм є право.Право — система за­гальнообов'язкових формально визначених правил (норм) пове­дінки, що встановлюються й охороняються державою з метою регулювання суспільних відносин та за порушення яких настає юридична відповідальність.

Наявність права є однією з ознак держави, поява права також пов’язана з виникненням держави. В додержавному суспільстві відносини між людьми регулювалися переважно за допомогою зви­чаїв. Однак з утворенням держави виникає необхідність її втручан­ня в процес регулювання людських відносин, тому поступово фор­мується право.

На першому етапі свого існування держава здебільшого обме­жувалася тим, що давала свою згоду (санкціонувала) існуючі зви­чаї, надавала їм державного захисту й підтримки. Так само держава визнає певні релігійні норми, традиції тощо, надаючи їм підтримку й захист.

Однак поступово держава все більше бере на себе відповідаль­ність за прийняття норм життя суспільства, у подальшому залишає за собою виключне право визначати загальнообов’язкові норми, що регулюють найважливіші питання життя суспільства. Ці норми й отримали назву «право».

2. Ознаки права.

Право має ряд важливих ознак. Насамперед правові норми — єдині серед соціальних норм, які є загальнообов ’язковими. їх по­винні дотримуватися абсолютно всі, хто знаходиться на території відповідної держави. Це стосується громадян держави, іноземців, юридичних осіб.

Правові норми закріплюють у певній спеціально визначеній формі. Більшість інших соціальних норм можуть бути закріплені ус­но, у свідомості людей. Однак норма права набуває чинності лише тоді, коли вона закріплюється письмово, у певній формі — джерелі права. Цей документ має бути прийнятий у порядку, який визна­чений законодавством, — відповідно до встановленої процедури. Це означає обов'язкову формальну визначеність правових норм.

Правові норми мають, як правило, загальний характер, тобто поширюються на невизначену кількість осіб, подібні ситуації.

Важливою ознакою права є його системний характер. Це озна­чає, що норми права мають бути пов’язані, створювати систему. Вони не можуть суперечити одна одній. Так, після внесення до Конституції України норми про рівність усіх форм власності в Кри­мінальному кодексі України покарання, передбачені за викрадення приватної та державної власності, стали однаковими. Це було зроб­лено саме для того, щоб забезпечити системність норм права.

Правові норми можуть прийматися тільки уповноваженими державними органами, жодна громадська організація, партія тощо не мають права прийняти правову норму. Закони, інші акти, у яких містяться норми права, виражають волю держави, приймаються від її імені. Однак держава не обмежується встановленням правових норм. Вона створює спеціальні механізми, що підтримують ці нор­ми, захищають їх. Саме це є головним призначенням правоохорон­них органів будь-якої держави. У разі необхідності вона може за­стосувати силу для підтримання норм права.

На жаль, не існує держави, у якій немає порушень правових норм. Саме тому ознакою правової норми є те, що за її порушення передбачено притягнення винного до юридичної відповідальності.

3. Право як особливий вид соціальних норм.

Право є одним із видів соціальних норм, тому має як спільні з іншими соціальними нормами риси, так і суттєві відмінності.

Право, як і всі інші види соціальних норм, існує об’єктивно, визначається рівнем розвитку суспільства. Це означає, що всі соціальні норми існують незалежно від того, чи знаємо ми або інші особи про існування та зміст цих соціальних норм. Соціальні нор­ми (і право серед них) виникають унаслідок історичного розвитку людства, є наслідком його еволюції. В будь-якій соціальній нормі містяться вимоги щодо бажаної поведінки особи, інформація про її права й обов’язки. Всі соціальні норми певним чином установлю­ються та закріплюються, вони забезпечують регулювання й захист певних соціальних відносин. За порушення соціальних норм перед­бачена певна відповідальність.

Однак між правом та іншими соціальними нормами існують суттєві відмінності. Насамперед правові норми є притаманними для суспільства, у якому існує держава. Інші ж соціальні норми іс­нували в додержавному суспільстві й продовжують існувати після виникнення держави.

Суттєво відрізняється структура норм. У правових нормах обо­в’язковою вимогою є чітке визначення прав та обов’язків, їх розме­жування. В інших же соціальних нормах права й обов’язки осіб досить часто не розмежовуються, вони існують спільно.

Правові норми закріплюються у формальній формі (згадайте — формальна визначеність є однією з ознак права), інші соціальні форми можуть не мати формального закріплення, досить часто де­які соціальні норми (зокрема, традиції, звичаї, моральні норми) закріплюються лише в усній формі.

Правові норми є результатом свідомої діяльності певного дер­жавного органу, який діє в межах своїх повноважень. Інші ж соціа­льні норми виникають певною мірою стихійно, їх створюють різні суб’єкти.

Правові норми є обов’язковими для всіх суб’єктів, які знахо­дяться на території певної держави, незалежно від їхнього бажан­ня, ставлення до цих норм. Навіть якщо особа не згодна з вста­новленими в державі податками, вона зобов’язана їх сплачувати; навіть якщо ви вважаєте, що лівосторонній рух по автомобільних дорогах (як у Великій Британії) є більш правильним, вам в Україні доведеться все ж таки дотримуватися загальних правил. Інші ж соціальні норми сприймаються добровільно — ніхто не може примусити людину прикрашати ялинку на Новий рік (за існуючою традицією), лише добровільно людина бере на себе зобов’язання члена партії чи прибічника певної конфесії. Тобто сприйняття та дотримання всіх інших соціальних норм — справа добровільна.

Важливою відмінністю є сфера поширення різних соціальних норм. Якщо правові норми, породжені державою, і їх дія поширю­ється лише на територію відповідної держави, то дія інших соціаль­них норм поширюється незалежно від кордонів держави. Однако­вих настанов дотримуються мусульмани всіх держав; незалежно від державних кордонів, люди в різних країнах святкують однакові (або подібні) ювілеї та свята.

Для правових норм характерним є гарантування, забезпечення їх з боку держави, можливість притягнення правопорушника до юридич­ної відповідальності. Інші соціальні норми підтримуються позадер- жавними засобами, передусім засобами громадського впливу, осуду. При цьому для різних соціальних норм застосовуються різні засоби впливу в разі порушення, однак державний вплив не застосовується.

4. Суб’єктивне та об’єктивне право.

Вивчаючи українську мову, ви дізналися про існування омонімів.

Пригадайте, які слова називають омонімами.

Слово «право» також є омонімом. З одного боку, ви вже дізна­лися про значення права як системи певних норм. Ця система норм існує незалежно від того, чи знаємо ми про неї. Саме тому право, що існує об’єктивно, незалежно від того, чи знаємо ми про нього, називають об’єктивним.

Однак існує інше розуміння права. Кожен із нас у житті чув фразу: «Ви маєте право». Це розуміння права тісно пов’язане з особою. Адже йдеться про конкретні можливості певної особи. Так, кожна людина має право на ім’я, життя, на свободу й не­доторканність і чимало інших прав. Однак ці права особи існують доти, доки живе саме ця людина. Неможливо передати іншій осо­бі право на життя чи ім’я — вони суто особисті, те ж саме стосу­ється й багатьох інших прав. Отже, у цьому розумінні право сто­сується конкретної особи — суб’єкта, не може існувати окремо. Саме тому в цьому розумінні право називають суб’єктивним.

с

Суб’єктивне право — це можливість певної особи задовольня­ти свої потреби законним шляхом.

Право 1

с

Об’єктивне право

Суб’єктивне право

)