Правовое положение члена семьи нанимателя. Сохранение права пользования жилым помещением при временно отсутствующем нанимателе и членов его семьи

У Конституції України терміни "сім'я", "члени сім'ї",

"родичі", "сімейне життя", "утримання" тощо без визначення змісту

вживаються неодноразово. Фундаментальним правовим підгрунтям

тлумачення понять "член сім'ї", "член сім'ї", який проживає з

працівником міліції, "член сім'ї", який перебуває на утриманні

військовослужбовця, є визнання Конституцією України людини

найвищою соціальною цінністю (стаття 3), проголошення України

соціальною державою (преамбула, стаття 1), гарантування громадянам

права на соціальний захист, на рівень життя, не нижчий від

прожиткового мінімуму (стаття 46), на соціальний захист громадян,

які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших

військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (стаття 17),

закріплення права кожного на житло (стаття 47), на достатній

життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (стаття 48), на вільний

вибір місця проживання (стаття 33). Важливе значення для розуміння

терміна "член сім'ї" мають конституційні положення про грунтування

шлюбу на вільній згоді жінки і чоловіка, про рівні права і

обов'язки кожного із подружжя у шлюбі та сім'ї (стаття 51), про

рівність дітей у правах незалежно від походження, а також від

того, народжені вони у шлюбі чи поза шлюбом (стаття 52), та інші

конституційні норми і принципи.

Житловий кодекс Української РСР, визнаючи гарантії права

громадян на житло, встановлює права і обов'язки наймача жилого

приміщення та членів його сім'ї, які проживають разом з ним, за

договором найму, обов'язковим елементом якого є плата за

користування житлом та за комунальні послуги. Частина друга статті

64 цього Кодексу передбачає, що до членів сім'ї наймача належать

дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути

визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з

наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Аналогічні положення

щодо членів сім'ї власника будинку (квартири) містить частина

четверта статті 156 Кодексу.

Таким чином, законодавець не встановив вичерпного переліку

осіб, які належать до кола членів сім'ї наймача, але визначив

критерії, за якими осіб, не пов'язаних шлюбними або родинними

стосунками, віднесено до них.

У Кодексі про шлюб і сім'ю України терміни "сім'я", "члени

сім'ї" та похідні від них "сімейний", "сімейні відносини",

"родинний" використовуються у багатьох статтях. Відповідні

положення або конкретний перелік осіб, які вважаються членами

сім'ї, тут теж відсутні. Але зважаючи на загальний зміст Кодексу,

особливо розділів II і III, можна дійти висновку про такі важливі

ознаки сім'ї, членства в сім'ї, як кровна спорідненість, родинні

зв'язки, шлюбні відносини, а положення про встановлення

батьківства, викладені у частині третій статті 53, дають підстави

для визнання ознаками сім'ї фактичних шлюбних відносин. Стаття 17

цього нормативного акта вводить до правового обігу поняття "родичі

по прямій висхідній і низхідній лінії", "повнорідні і неповнорідні

брати і сестри", а в статті 95 вжито термін "інші родичі", до яких

віднесено діда, бабу, брата, сестру, а також вітчима і мачуху

дитини та осіб, які постійно виховували дитину і утримували її як

члена своєї сім'ї, надаючи їй систематичну матеріальну допомогу.

У пункті 1.26 статті 1 Закону України "Про оподаткування

прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (з

наступними змінами) членами сім'ї фізичної особи "вважаються її

чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної

особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина

будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка

(дружини)". У цьому Законі застосовано термін "прямі родичі", до

яких належать діти та батьки.

Про поняття "близькі родичі" йдеться у пункті 11 статті 32

Кримінально-процесуального кодексу України. До них віднесено

батьків, дружину, дітей, рідних братів, сестер, діда, бабу,

онуків. Таке ж коло близьких родичів закріплює і стаття 2 Закону

України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних

органів" від 23 грудня 1993 року N 3781-XII (з наступними

змінами) ( 3781-12 ).

Стаття 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення"

( 1788-12 ) визначає коло непрацездатних членів сім'ї. Ними

вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли

18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до

досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови,

якщо вони не мають працездатних батьків; б) батько, мати, дружина,

чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли: чоловіки - 60 років,

жінки - 55 років; в) один з батьків, або чоловік (дружина), або

дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності,

якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи

онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не

працює; г) дід і бабуся - у разі відсутності осіб, які за законом

зобов'язані їх утримувати.

Аналогічного змісту є стаття 30 Закону України "Про пенсійне

забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового

складу органів внутрішніх справ", де зазначається, що право на

пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей

загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти,

військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів

внутрішніх справ, які перебували на їх утриманні. Відповідно до

зазначеної статті незалежно від перебування на утриманні

годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям;

непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після

смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також

непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців,

осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ,

які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження

служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи

захворювання, що мали місце під час служби.

Згідно з пунктом 2 статті 10 Закону України ( 3551-12 ) "Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від

22 жовтня 1993 року N 3551-XII (з наступними змінами) до членів

сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців,

партизанів та інших осіб належать: утриманці загиблого або ті, хто

пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки;

один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того,

виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали)

своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до

досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або

пропали безвісти.

Не встановлено єдиних критеріїв чи поосібного переліку членів

сім'ї міжнародно-правовими актами. Так, відповідно до

статті 16 Загальної декларації прав людини ( 995_015 ) (прийнятої

Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, резолюція N 217

А/III/), пункту 2 статті 23 Міжнародного пакту про громадянські і

політичні права (995_043 ) (прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН

16 грудня 1966 року, резолюція N 2200 А/XXI/, ратифікованого

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19 жовтня 1973 року

N 2148-VIII ) ( 2148-08 ) за чоловіками і жінками, які досягли

шлюбного віку, визнається право на одруження і право засновувати

сім'ю.