II. Центральні органи виконавчої влади
Державна авіаційна служба України
Державна архівна служба України
Державна виконавча служба України*
Державна казначейська служба України*
Державна міграційна служба України*
Державна пенітенціарна служба України*
Державна регуляторна служба України*
Державна реєстраційна служба України*
Державна служба геології та надр України
Державна служба експортного контролю України
Державна служба інтелектуальної власності України
Державна служба статистики України
Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками
Державна служба України з безпеки на транспорті
Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру*
Державна служба України з питань праці
Державна служба України з надзвичайних ситуацій
Державна служба фінансового моніторингу України
Державна фіскальна служба України
Державна служба України з питань Автономної Республіки Крим та міста Севастополя*
Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції*
Державне агентство автомобільних доріг України*
Державне агентство водних ресурсів України*
Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України*
Державне агентство з питань електронного урядування України*
Державне агентство лісових ресурсів України
Державне агентство України з питань відновлення Донбасу*
Державне агентство резерву України*
Державне агентство рибного господарства України
Державне агентство України з управління зоною відчуження*
Державне агентство України з питань кіно
Державне космічне агентство України*
Державна архітектурно-будівельна інспекція України
Державна екологічна інспекція України
Державна інспекція навчальних закладів України
Державна інспекція енергетичного нагляду України
Державна інспекція ядерного регулювання України
Державна фінансова інспекція України
Адміністрація Державної прикордонної служби України*
Пенсійний фонд України*
Національне агентство України з питань державної служби*
Український інститут національної пам’яті*
Антимонопольний комітет України
Державний комітет телебачення і радіомовлення України
Фонд державного майна України
Адміністрація Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України
III. Центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України безпосередньо та через відповідних членів Кабінету Міністрів України:
1) Кабінетом Міністрів України:
Антимонопольний комітет України
Державний комітет телебачення і радіомовлення України
Фонд державного майна України
Адміністрація Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України
Державна регуляторна служба України
Державна фіскальна служба України
Державна служба України з питань Автономної Республіки Крим та міста Севастополя
Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів
Державне космічне агентство України
Національне агентство з питань державної служби України
Державна інспекція ядерного регулювання України
2) через Віце-прем’єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства:
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Державне агентство з питань електронного урядування України
Державне агентство України з питань відновлення Донбасу
Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України
Державна архітектурно-будівельна інспекція України
3) через Міністра аграрної політики та продовольства:
Державне агентство рибного господарства України
Державне агентство лісових ресурсів України
4) через Міністра внутрішніх справ:
Адміністрація Державної прикордонної служби України
Державна міграційна служба України
Державна служба України з надзвичайних ситуацій
5) через Міністра екології та природних ресурсів:
Державна служба геології та надр України
Державне агентство України з управління зоною відчуження
Державне агентство водних ресурсів України
Державна екологічна інспекція України
6) через Міністра економічного розвитку і торгівлі:
Державна служба експортного контролю України
Державна служба інтелектуальної власності України
Державна служба статистики України
Державне агентство резерву України
7) через Міністра енергетики та вугільної промисловості:
Державна інспекція енергетичного нагляду України
8) через Міністра інфраструктури:
Державна авіаційна служба України
Державне агентство автомобільних доріг України
Державна служба України з безпеки на транспорті
9) через Міністра культури:
Державне агентство України з питань кіно
Український інститут національної пам’яті
10) через Міністра освіти і науки:
Державна інспекція навчальних закладів України
11) через Міністра охорони здоров’я:
Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками
12) через Міністра соціальної політики:
Державна служба України з питань праці
Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції
Пенсійний фонд України
13) через Міністра фінансів:
Державна казначейська служба України
Державна служба фінансового моніторингу України
Державна фінансова інспекція України
14) через Міністра юстиції:
Державна архівна служба України
Державна виконавча служба України
Державна пенітенціарна служба України
Державна реєстраційна служба України
Наразі в науці сферу, яка традиційно вважалася сферою державного управління прийнято ідентифікувати як публічне адміністрування з властивими йому формами та методами, засобами впливу на регулювання суспільних відносин.
Іншими словами, на центральних органах державної виконавчої влади лежать повноваження не безпосереднього управління сферою публічного чи приватного буття, а створення умов, за яких забезпечувалося б належна реалізація прав і свобод людини і громадянина, юридичних осіб публічного та приватного права, інших учасників суспільних відносин[107].
Згідно ст. 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.
Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.
Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.
Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.
Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.
Згідно ст. 140 Конституції (Розділ XI МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ) місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Спеціальним Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року[108] закріплено, що Ради є представницькими органами місцевого самоврядування.
Згідно ст. 10 зазначеного закону:
1. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
2. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
3. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
4. Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.
5. Чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності, визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріпила, що:
1. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
2. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
3. У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.
Сільський, селищний, міський голова Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» має наступний конституційно-правовий статус:.
1. Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
2. Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.
3. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
4. Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.
5. На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад мають власні і делеговані повноваження: 1) у сфері соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку; 2) в галузі бюджету, фінансів і цін; 3) щодо управління комунальною власністю; 4) в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку; 5) у галузі будівництва; 6) у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту; 7) у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного
середовища; 8) у сфері соціального захисту населення; 9) в галузі зовнішньо
економічної діяльності; 10) щодо вирішення питань адміністративно-терито
ріального устрою; 11) щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони
прав, свобод і законних інтересів громадян; 12) щодо відзначення державними нагородами України та інші повноваження.
Виконавчі комітети сільських, селищних та міських рад мають здійснювати делеговані їм органами державної влади повноваження щодо забезпечення конституційних свобод на підвідомчій їм території. За ціми повноваженнями вони підзвітні і підконтрольні місцевим органам державної виконавчої влади[109].
Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад як власні, так і делеговані, у сфері соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку; в галузі бюджету, фінансів і цін; щодо управління комунальною власністю; в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку; у галузі будівництва; у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту; у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища; у сфері соціального захисту населення; в галузі зовнішньоекономічної діяльності; в галузі оборонної роботи; щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою; щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги; закріплено гл. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. ст.. 27-41)[110].
Таким чином, оскільки повноваження щодо закріплення основних прав і свобод людини і громадянина має виключно Верховна Рада України, а центральні органи виконавчої влади лише реалізовують державну політику і сприяють забезпеченню та реалізації прав і свобод людини і громадянина, варто говорити про те, що повноваження центральних органів виконавчої влади щодо захисту прав людини є обмеженими.
Так, в ст. 118 Конституції України закріплено, що рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Таким чином, КМУ, видаючи відповідно до положень ст. 117 Конституції України постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання, реалізовує повноваження охорони та забезпечення реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Функцію захисту прав осіб органи виконавчої влади реалізовують, як правило, шляхом скасування актів голів місцевих державних адміністрацій нижчого рівня.
Важливу функцію в механізмі захисту прав людини в діяльності державних органів відіграє Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р.[111]
Зазначений Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» закріплює право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються (ст. 17 Закону України «Про звернення громадян»).
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»).
Закон встановлює відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян.
Згідно ст. 25 Закону України «Про звернення громадян» у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обгрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.
Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.
Рекомендована література:
Основна [1;2;8;9;10] ; додаткова [6;10;11;16;25;29].
СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 4
Тема № 7