Грошове відшкодування моральної шкоди

Суди стягують в більшості випадків грошову компенсацію у розмірі 10 000 грн, рідше йдеться про суму до 50 000 грн.

Критерії, які має оцінити суд, визначаючи грошову компенсацію, наведені у ст. 23 ЦК України. Надані і роз’яснення ВСУ у Постанові Пленуму № 1 від 27 лютого 2009 року.

Проте суди не здійснюють такої оцінки фактично, формально надаючи короткий опис, чому підлягає стягненню менша, аніж заявлено, сума.

Розглянемо приклади судової практики. У серпні 2007 року Васильківський міський голова звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом визнання неправомірним поширення недостовірних відомостей та відшкодування моральної (немайнової) шкоди у розмірі 300 тис. грн, вимоги якого обґрунтовував тим, що без його дозволу було розміщено постери з його зображенням та словесними супроводами: «Среди воров должно быть все по-честному» та «Геть з посади міського голови». Як було встановлено під час розгляду справи, 15 серпня 2007 року відбулась конференція ГО «Європейське суспільство», на якій було вирішено інформувати громадян м. Васильків про стан справ у місті. Васильківський міський голова вимовив речення «Среди воров должно быть все по-честному» під час виступу на нараді з керівниками підприємств м. Васильків.

При цьому він повинен був розуміти, що воно може бути об’єктом прискіпливого висвітлення преси, громадськості. Посилання на те, що наведений вище вислів у контексті повного виступу має інший зміст, не має жодного юридичного значення, адже це висловлювання в будь-якому змісті є неприпустимим для публічної особи незалежно від контексту її виступу. З огляду на викладене, розміщення відповідачами постерів із зображенням позивача та висвітлення висловленого ним на нараді реченням відповідає ч. 1 п. 10 Конвенції із прав людини й основних свобод.

Підстави для визнання його неправомірним відсутні. За своїм змістом речення «Геть з посади міського голови» є судженням, яке в поєднанні з наведеним вище висловлюванням міського голови містить негативну оцінку його діяльності на посаді васильківського міського голови, закликає громадськість до ініціювання питання про його звільнення. Права позивача як фізичної особи на честь, гідність та ділову репутацію воно не порушує. Підстави для стягнення з відповідачів на користь міського голови моральної шкоди відсутні. Надалі було відхилено апеляційні та касаційні скарги. [1]

Звернемось до розгляду даної справи про спростування недостовірної інформації і про стягнення моральної шкоди. Позивач просив суд визнати недостовірною інформацію, опубліковану щодо нього у двох номерах газети «Крымский Телеграфъ» у статтях «Энергетики выходят на свободу» та «Включите свет – темно дышать», такою, що не відповідає дійсності та викладеною в образливий для нього спосіб. На його думку, в цих статтях міститься посилання на телефонну розмову співробітника редакції газети з позивачем, що є порушенням його інших немайнових прав, а саме таємниці телефонних розмов. Крім цього, порушено право на розміщення фотографії з його зображенням у засобах масової інформації з підписом, що містить, на його думку, негативний підтекст.

Відповідачі вважають, що в цих статтях викладені думки авторів матеріалів та редакції щодо конфліктної ситуації, яка склалася між працівниками ВАТ «Крименерго» та споживачами. Наголошують, що зважаючи на посаду, яку займає позивач у ВАТ «Крименерго» (він здійснює владні функції, які впливають на суспільне життя та на життя окремих громадян – споживачів електричної енергії), його дії можуть бути предметом уваги преси, що, на думку відповідачів, є звичайною практикою. Вислови, про які йдеться в позові, є лише узагальнюючим відображенням поглядів авторів на ситуацію, що створилася, та їх оціночними судженнями, а спосіб викладення притаманний творчим працівникам із використанням таких висловів, що сформульовані за допомогою гіпербол, алегорій, сатири. Таким чином, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. [2]

Враховуючи матеріали наступної судової справи, слід взяти до уваги, що публікація фотографічних творів із зображенням публічних осіб під час виконання ними їх службових обов’язків також не може бути розцінена як втручання у приватне життя. 07.01.2006 року позивач звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 тис. грн, в обґрунтування якого вказав, що 16 грудня 2005 року він знаходився в Н. центральній районній лікарні за службовим відрядженням. На порозі адміністративного корпусу лікарні до нього звернулася журналіст Обласного об’єднання «[…] кабельне телебачення» із проханням дати інтерв’ю, а також провести зйомку його особисто на відеокамеру, в чому позивачем було відмовлено. Приблизно через 40 хвилин до кімнати, де працював позивач зі своїми співробітниками, зайшов оператор обласного об’єднання з відеокамерою та почав їх знімати, не питаючи їхньої згоди. На прохання позивача не знімати його, як фізичну особу, він не реагував.

Крім того, без згоди позивача оператор провів відеозйомку його у приймальні головного лікаря Н. центральної районної лікарні. Враховуючи, що ст. 307 Цивільного кодексу України регулює лише відношення, які стосуються приватного життя, і не регулює відношення, які пов’язані з виконанням посадових обов’язків, трудової діяльності, знаходження в публічних місцях та в інших сферах життя, а представлені позивачем докази (зокрема, посвідчення про відрядження) вказують на той факт, що він виконував свої посадові обов’язки, то в даному випадку немає обставин приватного життя. Обласне об’єднання не порушувало ні одного із зазначених видів особистих немайнових прав, викладених у ст. 270 ЦК України та ст. 307 ЦК України. На підставі викладеного судом відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог. [3]

Опублікування в засобах масової інформації фотознімків осіб (які знаходяться на публічній службі), зроблених не під час виконання ними посадових обов’язків, із супроводженням їх певними коментарями, що стосується професійної діяльності цих осіб, також не може бути розцінене як порушення прав особи. Прикладом є справа за позовом особи, що звернулась до суду з позовними вимогами до друкованого засобу масової інформації – газети «В.» про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення грошової компенсації за нанесення моральної шкоди. Посилався позивач у заяві на те, що в номері 17 (225) газети «В.» від 25.04–02.05.2008 року було надруковано статтю під назвою «Кому належить генеральське крісло?».

Крім тексту, стаття містила дві фотографії – позивача та іншої особи. Текст зазначеної статті, на думку позивача, містить твердження, які не відповідають дійсності та порочать честь, гідність і добре ім’я позивача. У частині розгляду справи про неправомірність опублікування фотографій судом було зазначено, що публікація в засобах масової інформації фотознімків осіб, які знаходяться на публічній службі, не може бути розцінена як порушення прав особи. За таких обставин позовні вимоги визнані безпідставними й такими, що задоволенню не підлягають. [4]

Розкриваючи питання поширення фотографічних творів із зображеннями публічних фізичних осіб слід враховувати час, місце або захід, де було здійснено зйомку. У деяких випадках позивачі під час пред’явлення позовів про відшкоду вання моральної шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації та опублікуванням фотографічних творів з їх зображенням, не звертають на те, що фотографування проводиться відкрито на вулиці, зборах, конференціях, мітингах й інших заходах публічного характеру та має на меті висвітлення саме цих заходів, тобто передбачає наступне поширення даної інформації шляхом її опублікування.

У зв’язку із цим можна звернути увагу на наступний приклад. У січні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до редакції щотижневої інформаційно-рекламної газети «ТВ В.» про відшкодування моральної шкоди в розмірі 17762,5 грн, спричиненої поширенням недостовірної інформації, що принижує його честь і гідність. Позивач вказував, що він разом з іншими особами був зареєстрований кандидатом на посаду міського голови та брав участь у приміщенні міського будинку культури на зустрічі з виборцями. Відповідачем у черговому випуску газети була надрукована стаття під заголовком «Думайте сами, решайте сами», в якій автор статті, висвітлюючи цей захід, виклав свою думку щодо його виступу з іронічним змістом, застосувавши вислів «Баба Яга проти». Цей вислів принижує честь і гідність позивача, внаслідок чого він не отримав очікуваної кількості голосів виборців.

До того ж позивач вважав, що представник газети не мав права без його згоди фотографувати й розміщувати його фотографію в газеті. Враховуючи, що спосіб подачі матеріалу у статті виражав особистий погляд автора на питання загального суспільного значення й інтересу, а оціночні судження із застосуванням алегоричного висловлювання автором статті щодо виступу публічної особи, яким значився позивач, не відносяться до відомостей, що порочать особу або принижують її честь і гідність у розумінні ст. 277 ЦК України, за таких обставин у позові було відмовлено.

Крім цього, за висловлювання оціночних суджень до відповідальності не притягуються (ст. 47-1 Закону України «Про інформацію»). Звернуто увагу й на те, що газета висвітлювала захід публічного характеру, а не приватне життя особи, тому мала право на знімання на фотоплівку та публікацію фотографії кандидатів на посаду міського голови, серед яких був і позивач. Під час розгляду в апеляційній інстанції скаргу було відхилено.[5]

Правові позиції ВССУ