Процес державного управління поділяється на 3 основних

етапи:

1. організаційний (на ньому визначаються об'єкти, суб'єкти та правові засоби управління, його завершення має відбутись шляхом прийняття відповідних законодавчих (нормативних) актів).

2. безпосереднє управління - регулювання діяльності об'єкту управління (головне завдання принцип - спрямування діяльності ке­рованого об'єкту у вигідний, потрібний для держави напрямок).

3. адміністративне - правова охорона - відносини, що виникають на об'єкті управління.

Підсумовуючи розгляд 2-го питання слід, ще раз наголосити, що найбільш повним визначенням державного управління є те, яке наведене професором Василенковим. Державне управління як і кожне соціальне явище має свої власні риси (ознаки) ( підзаконна діяльність, носить державне владний характер, виконавчий характер та розпорядчий характер).

3. Принципи державного управління.

Принципи державного управління – це основні ідеї, у відповідності з якими повинен будуватись та функціонувати апарат, який здійснює державне управління.

Систему принципів державного управління можна поділити на 2 блоки:

1. Політичні.

2. Організаційні.

Розглянемо окремо кожен з цих блоків.

Політичні принципи державного управління містяться в нормах Конституції України.

Першимтаким принципом є принцип верховенства права (в ст. 8 Конституції говориться, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Нерідко принцип верховенства права називають принципом верховенства закону, це виправдано лише в тому разі, коли поняття "закон" вживається в широкому (образному) розумінні слова, як будь-який нормативно-правовий акт, тобто в нього вкладається той самий зміст, що і в поняття “право”).

Другий політичний принципдержавного управління - рівність конституційних прав і свобод громадян України (ст. 24 Конституції України - Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками).

Третій політичний принципполягає у гарантованому Конституцією України праві брати участь в управлінні державними справами, користування рівним правом доступу до державної служби (в ст. 38 Конституції реалізовані вимоги статті 21 Загальної декларації прав людини, яка проголошує право брати участь в управлінні своєю державою як безпосередньо, так і через вільно обраних представників, а так же право на рівний доступ кожного до державної служби у своїй країні).

Четвертий політичний принципміститься у статті 60 Конституції України - принцип настання юридичної відповідальності за віддання і виконання явно злочинного наказу чи розпорядження (наприклад, згідно з п. 10 Дисциплінарного статусу органів внутрішніх справ Української РСР від 29 липня 1991р.), в разі одержання неправомірного наказу підлеглий зобов'язаний негайно доповісти про неправомірність наказу особі, що його віддала. В разі підтвердження наказу – не виконувати його, а доповісти старшому прямому начальнику.

Другий блок принципів державного управління складають організаційні принципи, а саме:

1. галузевий принцип;

2. територіальний;

3. лінійний;

4. функціональний.

Проаналізуємо зміст кожного з цих принципів.

І так, галузевий принцип означає,що для здійснення управління тією чи іншою галуззю утворюється спеціальний апарат управління. Кожна така галузь (наприклад, охорона здоров'я, фінанси, внутрішні справи) керуються міністерством, в систему якого входять органи управління об'єднаннями, підприємствами, установами та організаціями. Галузевий принцип забезпечує єдине централізоване керівництво галуззю, єдність технічної політики, раціональне використання сил та засобів, одноманітне рішення загальних для всієї галузі питань в одному центрі - міністерстві, Для галузевого принципу характерні: а) спеціалізація та б) централізація.

Другим організаційним принципом є територіальний принцип.Сутність цього принципу полягає в формуванні апарату державного управління за територіальною основою. Система територіального управління дозволяє поєднувати централізоване керівництво галуззю з широкою місцевою ініціативою. Територіальний принцип дозволяє проводити комплексний розвиток конкретних галузей народного господарства на відповідній території. Зовсім нового, більш досконалого змісту зазначений принцип набуває з прийняттям Верховною Радою України закону “Про місцеве самоврядування” 21 травня 1997 року.

Положення (норми) цього закону надають органам місцевого самоврядування дуже широкі повноваження у самих різноманітних сферах соціальне - економічного життя (бюджету - місцевого, фінансів, цін, управління комунальною власністю тощо).

Функціональний принципє третім організаційним принципом державного управління. На підставі цього принципу формуються спеціальні ланки апарату державного управління, які здійснюють надвідомчі функції управління. Застосування цього принципу забезпечує розвиток міжгалузевих зв'язків, вирішення питань, які мають загальне значення для усіх або багатьох галузей управління, сприяє досягненню узгодженості та одноманітності в діяльності галузевих систем управління. (Прикладом, державного органу у діяльності якого широко застосовується функціональний принцип - є Фонд державного майна, Комітет у справах захисту прав споживачів, Контрольне - ревізійна служба та ін.).

В нинішніх умовах ринкових трансформацій (особливо в економічній сфері) спостерігається зміщення акцентів у державному управлінні з галузевого до функціонального управління.

Останній (четвертий) організаційний принцип складає - лі­нійний принцип.Для нього характерно пряме підпорядкування і суб'єкт державної влади має право приймати нормативні або індивідуальні акти, давати завдання, вирішувати структурні та кадрові питання, розпоряджатися матеріальними та іншими ресурсами, безпосередньо керувати діяльністю, здійснювати дисциплінарний принцип або використовувати декілька з названих повноважень.

Лінійне керівництво завжди ґрунтується на прямому службовому підпорядкуванні. Воно розповсюджується на підлеглі структурні одиниці (прикладом застосування лінійного принципу у державному управлінні є - організація управління в Збройних силах, в ОВС - лінійний керівник називається прямим начальником (безпосереднім або вищим).

Для лінійної влади характерне наступне:

1. ця влада широка за об'ємом, охоплює значні функції виконавчої влади;

2. вона включає до себе право безпосереднього розпорядження людьми, ресурсами, діяльністю і дуже часто - дисциплінарну владу;

3. вона пов'язана з відповідальністю за стан підлеглого об'єкту.

Завершуючи розгляд 3 питання, слід відмітити, що принципи державного управління поділяються на 2 великих блоки: 1) організаційні принципи та 2) політичні принципи.

Принципи державного управління мають вирішальне значення бо у відповідності до них має будуватися та функціонувати оборот державного управління.