Словник основних понять курсу 9 страница

в) підтвердження фінансової спроможності (банківська гарантія) здійс­нення мовлення відповідно до заявленої концепції протягом одного ро­ку з моменту виходу в ефір.

Вимагання інших документів для отримання (продовження) ліцензії не допускається.

Заява про видачу (продовження) ліцензії на право користування канала­ми мовлення телерадіоорганізації розглядається і рішення щодо неї приймаєть­ся у місячний строк з дня її надходження до Національної ради з обов’язковим повідомленням про це рішення заявника.

Під час проведення конкурсного відбору між заявниками на отримання ліцензії Національна рада враховує: інтереси телеглядачів та радіослухачів; необхідність захисту загальнонаціональних інтересів, поширення культурних цінностей; необхідність більш повного висвітлення позицій різних соціальних груп в теле- і радіопрограмах; відповідність умов, зазначених у заяві про вида­чу ліцензії, конкурсним умовам; відповідність технічних можливостей та твор­чого потенціалу в організації телерадіомовлення заявленим характеристикам, зобов’язанням телерадіоорганізацій щодо ведення соціального мовлення; попереднє користування каналом мовлення.

Телерадіоорганізації, які здійснювали ліцензійне мовлення разом з інши­ми телерадіоорганізаціями на одному каналі мовлення, мають пріоритетне пра­во під час конкурсного відбору на інші канали мовлення, аналогічні по терито­рії розповсюдження сигналу.

Під час конкурсного відбору між заявниками на отримання ліцензії Національної ради на загальнонаціональні канали мовлення, технічні засоби розповсюдження і трансляції сигналу яких були створені за рахунок бюджетних коштів або за рахунок коштів державних організацій чи підприємств, пріори­тетне право мають телерадіоорганізації неприбуткового мовлення (системи су­спільного і державного телерадіомовлення).

Стосовно каналів (частот), які були в попередньому користуванні, конкурсний відбір на отримання ліцензії проводиться лише у випадках, коли:

а) Національна рада відмовила попередньому користувачу (телерадіоорганізації) у продовженні ліцензії;

б) телерадіоорганізація, яка працювала на каналі в попередній період, за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії не подала до Національної ра­ди заяву на продовження ліцензії.

Ліцензія на право користування каналом мовлення видається (продовжується) не пізніше ніж в десятиденний строк після прийняття рішення Націо­нальною радою за умови сплати грошового збору і є єдиною законною підставою на право користування каналом мовлення.

У ліцензії вказуються дані, які містяться у заяві про її видачу, а також: зобов’язання, визначені чинним законодавством і взяті телерадіоорганізацією під час конкурсного відбору, строк дії ліцензії, дата набрання ліцензією чинно­сті, дата початку мовлення.

На отримання ліцензії не мають права претендувати телерадіоорганіза­ції, не зареєстровані у встановленому порядку, а також телерадіоорганізації створені політичними партіями, професійними спілками, релігійними орга­нізаціями та підприємствами, які вони заснували (або виступили співзасновниками).

(стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 02.06.95 р. № 198/95-ВР, від 16.07.99 р. № 998-ХІV, у редакції Закону України від 13.09.2001 р. № 2680-ІІІ)

Стаття 15. Залишення заяви про видачу (продовження) ліцензії без розгляду

Заява про видачу (продовження) ліцензії на право користування каналом мовлення залишається без розгляду, якщо:

а) заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень;

б) заява подана з порушеннями вимог статті 14 цього Закону;

в) раніше видано ліцензію телерадіоорганізації з тією ж назвою і на тій же території мовлення;

г) статут телерадіоорганізації суперечить положенням частини другої статті 2 цього Закону.

Про залишення заяви без розгляду повідомляється заявник у письмовій формі з викладенням причин у строки, встановлені для ліцензування. Це рі­шення може бути оскаржено заявником у судовому порядку.

Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви без розгляду, вона повинна розглядатися по суті в порядку і в строки, встановлені статтею 14 цього Закону.

(стаття 15 у редакції Закону України від 13.09.2001 р. № 2680-ІІІ)

Стаття 16. Відмова у видачі (продовженні) ліцензії

Відмова телерадіоорганізації у продовженні ліцензії на право користу­вання каналом мовлення допускається у випадках, якщо:

а) телерадіоорганізація невчасно (менше ніж за 180 днів до закінчення терміну дії ліцензії) подала заяву на продовження ліцензії;

б) телерадіоорганізація порушувала умови ліцензії та вимоги чинного законодавства.

Відмова у продовженні ліцензії телерадіоорганізації в місячний термін надсилається заявникові в письмовій формі з зазначенням підстав відмови.

Відмову у продовженні ліцензії може бути оскаржено до суду в тримісяч­ний строк.

Телерадіоорганізація, якій відмовлено у продовженні ліцензії, не позбавлється права брати участь у конкурсі на право користування каналами мовлення на загальних підставах.

(стаття 16 у редакції Закону України від 13.09.2001 р. № 2680-ІІІ)

Стаття 17. Строк дії ліцензії

Ліцензія на право користування каналом мовлення видається на строк, вказаний заявником, але не менш як на 7 років для цілей ефірного мовлення і 10 років — для цілей кабельного (проводового) мовлення. Після закінчення цьогостроку ліцензія втрачає чинність.

Для продовження мовлення телерадіоорганізація повинна не менше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії подати до Національної ради заяву продовження ліцензії.

У разі відмови у продовженні ліцензії телерадіоорганізація має право повторно отримати ліцензію в порядку, встановленому цим Законом.

Право розпочинати мовлення зберігається за телерадіоорганізацією про­тягом одного року з дня набрання ліцензією чинності. Про початок мовлення телерадіоорганізація в десятиденний строк повідомляє Національну раду. Як­що телерадіоорганізація протягом року з часу набрання ліцензією чинності не розпочала мовлення, ліцензія втрачає чинність.

(стаття 17 у редакції Закону України від 13.09.2001 р. № 2680-ІІІ)

Стаття 18. Сплата за видачу ліцензії

За видачу ліцензії телерадіоорганізація сплачує грошовий збір у розмі­рах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

За видачу дубліката ліцензії стягується 10 відсотків суми грошово­го збору.

Реєстраційний збір перераховується до Державного бюджету України. (частина третя статті 18 в редакції Закону України від 11.05.2000 р. № 1709-ІІІ)

Стаття 19. Припинення діяльності телерадіоорганізацій

Припинення діяльності телерадіоорганізації проводиться за рішенням засновника (співзасновників) або суду, про що він повідомляє у десятиден­ний строк Національну раду для внесення відповідних змін до Державного реєстру.

Розділ III. ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕЛЕРАДІОМОВЛЕННЯ

Стаття 20. Початок мовлення та випуск телерадіопередач чи програм

Телерадіоорганізація має право розпочати мовлення з моменту набрання ліцензією чинності.

Власник технічних засобів мовлення або організація, що їх експлуатує, не має права надавати ці засоби у користування телерадіоорганізаціям, які не мають ліцензії. Забороняється розповсюджувати телерадіопередачі на терито­рію, більшу від вказаної в ліцензії.

Власник ліцензії не має права передавати канал мовлення у суборенду.

Керівник телерадіоорганізації або уповноважена ним особа дає дозвіл на випуск телерадіопередач чи програм і несе особисту відповідальність за їх зміст та якість.

Стаття 21. Вихідні дані

Телерадіоорганізація зобов’язана повідомляти свою назву та інші вихідні дані (позивні, емблема тощо): при цілодобовому мовленні – не менше чотирьох разів, в інших випадках – на початку та в кінці мовлення.

Для виділення власних програм чи передач телерадіоорганізація використовує постійний логотип.

Логотип, зареєстрований у встановленому порядку, захищається законодавством про патенти.

(стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.06.95 р. № 198/95-ВР)

Стаття 22. Право та порядок використання каналів мовлення

Порядок використання каналів мовлення визначається Національною радою.

Телерадіоорганізації, незалежно від форм власності, мають право на використання частот, призначених для мовлення, а також на володіння, розпорядження і використання технічних засобів мовлення.

Підприємства зв’язку, що надають послуги зв’язку телерадіоорганізаціям по забезпеченню телерадіомовлення, не можуть відмовити у наданні наяв­них технічних засобів мовлення і передачі сигналу організаціям, які мають лі­цензію Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на право користування каналами мовлення. Підприємство зв’язку має право при­зупиняти надання телерадіоорганізації послуг, якщо загальна заборгованість по їх оплаті перевищує 25 відсотків суми річної оплати.

(статтю 22 доповнено частиною третьою згідно із Законом України від 05.03.98 р. № 196/98-ВР, частина третя статті 22 у редакції Закону України від 13.09.2001 р. № 2680-ІП)

Стаття 23. Супутникове телерадіомовлення

Система супутникового телерадіомовлення розвивається і використовує­ться в Україні в таких пріоритетних напрямах:

а) розповсюдження на всій території України або в окремих її регіонах програм або передач телерадіоорганізацій, зареєстрованих в Україні для приймання індивідуальними абонентами чи колективними розпо­дільними мережами;

б) обмін програмами і передачами між телерадіоорганізаціями України та інших держав.

Порядок мовлення з використанням супутників встановлюється Національною радою.

Стаття 24. Кабельне (проводове) телерадіомовлення

Мережі кабельного (проводового) телерадіомовлення створюються за дозволом місцевих органів державної виконавчої влади.

Порядок роботи телерадіоорганізацій, пов’язаний з використанням ме­реж кабельного (проводового) телерадіомовлення, визначається статтями 13 – 18 цього Закону.

Організація кабельного телебачення зобов’язана забезпечити своїм абонентам трансляцію кабельним каналом програм державного та суспільного мовлення.

(стаття 24 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.06.95 р. № 198/95-ВР)

Стаття 25. Дозвіл на право використання програм чи передач інших телерадіоорганізацій

Телерадіоорганізації мають право використовувати програми чи передачі інших телерадіоорганізацій тільки після отримання від них відповідного дозво­лу, за винятком випадків, передбачених статтею 36 цього Закону.

Забороняється тиражування, показ, реалізація теле-, радіо-, відеопродукції без дозволу їх власників.

У разі використання програм чи передач телерадіоорганізації без її до­зволу вона має право на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок пору­шення її права.

Спори, що виникають, вирішуються судом або арбітражним судом у по­рядку, встановленому чинним законодавством.

Стаття 26. Право на одержання інформації

Телерадіоорганізації, їх працівники мають право на одержання від дер­жавних органів, підприємств, установ, організацій, незалежно від форм влас­ності, необхідної інформації для здійснення своєї статутної діяльності у поряд­ку, передбаченому чинним законодавством України. Посадові особи, які нада­ють інформацію, несуть відповідальність за її достовірність.

(стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.06.95 р. № 198/95-ВР)

Стаття 27. Розповсюдження офіційних повідомлень та іншої обов’язкової інформації

Державні телерадіоорганізації зобов’язані безкоштовно передавати офі­ційні повідомлення Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та Конституційного Суду України на територію всієї кра­їни, а офіційні повідомлення Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, місцевих державних адміністрацій – на підвідомчу їм територію.

Телерадіоорганізації, незалежно від форм власності, не мають права відмовитися від розповсюдження повідомлень про надзвичайні обставини. Права на використання телебачення і радіомовлення з цією метою належить органам і посадовим особам, які уповноважені приймати рішення в умовах надзвичай­них обставин.

Телерадіоорганізації зобов’язані безкоштовно повідомляти рішення суду чи арбітражного суду, що набрали чинності і містять розпорядження про оголошення їх через дану телерадіоорганізацію.

Стаття 28. Використання телебачення і радіомовлення у виборчих кампаніях

Державні телерадіоорганізації, телерадіоорганізації системи Суспільного телебачення і радіомовлення забезпечують відповідно на загальнодержавному чи місцевому рівнях однакові можливості для ведення передвиборної агітації шляхом безкоштовного надання однакового за обсягом і рівноцінного ефірного часу.

(частина перша статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом Укра­їни від 22.10.97 р. № 595/97-ВР)

Недержавні телерадіоорганізації можуть надавати кандидатам на посаду Президента України і у народні депутати, політичним партіям час мовлення відповідно до законів України про вибори Президента України, народних депутатів України та рішень Центральної виборчої комісії.

Контроль за використанням телебачення і радіомовлення для передви­борної агітації здійснюється Центральною виборчою комісією та відповідними окружними комісіями.

У період між виборами державні телерадіоорганізації для об’єктивного висвітлення процесів та подій, які відбуваються у суспільстві, надають політичним партіям однакові можливості для висловлення своїх поглядів.

Телерадіоорганізації та їх керівники або уповноважені ними особи не не­суть відповідальності за виступи посадових осіб, представників партій і громад­ських організацій, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у депу­тати всіх рівнів та на посади сільських, селищних, міських голів під час прове­дення виборчих кампаній та під час підготовки і проведення референдумів, крім випадків трансляції програм, що прямо закликають до повалення існу­ючого конституційного ладу насильницьким шляхом або неконституційного порушення територіальної цілісності України.

(статтю 28 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом України від 05.03.98 р. № 196/98-ВР)

Під час проведення виборчих кампаній з моменту оголошення дати вибо­рів і під час виборів тимчасове зупинення дії ліцензії на право користування ка­налами мовлення здійснюється виключно за рішенням суду, крім випадків трансляції програм, що прямо закликають до повалення існуючого конститу­ційного ладу насильницьким шляхом або неконституційного порушення тери­торіальної цілісності України.

(статтю 28 доповнено частиною шостою згідно із Законом України від 05.03.98 р. № 196/98-ВР)

Стаття 29. Надання ефірного часу для офіційних виступів і заяв

Трансляція (звіт) сесій Верховної Ради України, Верховної Ради Респуб­ліки Крим проводиться державними телерадіоорганізаціями у межах встановленого обсягу мовлення і загального фінансування.

Трансляції (звіти) сесій обласної та інших місцевих Рад народних депута­тів державними телерадіоорганізаціями здійснюються на основі договору між відповідного рівня Радою і телерадіоорганізацією.

На вимогу Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України та Голови Конституційного Суду України державні телерадіоорганізації надають їм час для екстрених офіційних виступів з важливих питань державного життя.

Державні телерадіоорганізації зобов’язані передбачати в своїх програмах часі форми та забезпечувати можливості для виступів народних депутатів України з питань їх депутатської діяльності. Участь народних депутатів України у передачах з інших питань здійснюється на загальних засадах.

Виступи народних депутатів місцевих Рад з питань їх депутатської діяльності в телерадіопрограмах, що транслюються на території відповідної Ради, здійснюються за домовленістю з місцевими телерадіоорганізаціями.

Стаття 30. Реклама

Реклама в передачах і програмах повинна чітко відрізнятися і відмежовуватися від інших елементів даної передачі чи програми.

Час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати 15 відсот­ків на кожну годину мовлення для телерадіоорганізацій будь-якої форми власності. Це положення не поширюється на спеціалізовані рекламні канали мовлення.

Трансляції концертно-видовищних і спортивних програм тривалістю більше 45 хвилин можуть бути перервані для реклами лише один раз за повний 45-хвилинний проміжок часу. Не можуть перериватись кіно- та телефільми. Реклама може бути розміщена перед їх початком або після їх закінчення. Теле­передачі тривалістю понад 10 хвилин не можуть суміщатися з рекламною ін­формацією без погодження з власником авторського права. Забороняється рек­лама у передачах, розрахованих на дитячу (до 14 років) аудиторію.

(частина третя статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 14.02.97 р. № 70/97-ВР)

Ведучі, диктори та інші учасники телерадіопередачі за межами часу, який відведено на рекламу, не мають права спеціально демонструвати товари чи продукцію або характеризувати їх споживчі якості як прямо, так і побічно (за допомогою одягу, зовнішнього оформлення, зображення тощо).

Телерадіопрацівникам забороняється займатися рекламою під виглядом інформації: вказувати реквізити виробника продукції чи послуг, адресу, контактний телефон, рахунок, комерційні ознаки товару чи послуг.

(частина п’ята статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законами Укра­їни: від 28.02.95 р. № 75/95-ВР, від 02.06.95 р. № 198/95-ВР)

Відповідальність за включення до програми, передачі реклами з низьки­ми художніми чи технічними якостями несе телерадіоорганізація, а за досто­вірність реклами–рекламодавець.

Рекламна діяльність на каналах суспільного телерадіомовлення забороняється, за винятком спеціально означених у програмі комерційних презентацій, обсяг трансляції яких не може перевищувати трьох відсотків мовлення на добу.

(статтю 30 доповнено новою частиною сьомою згідно із Законом України від 22.10.97 р. № 595/97-ВР, у зв’язку з цим частину сьому вважати частиною восьмою)

Граничні розміри розцінок за рекламу, що розповсюджується по загальнонаціональних та суспільних каналах мовлення, встановлюються Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення за погодженням з Мі­ністерством фінансів України.

(частина сьома статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 14.02.97 р. № 70/97-ВР)

(стаття 30 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.06.95 р. № 198/95-ВР)

Стаття 31. Заборона і обмеження реклами

Забороняється переривати з метою розміщення реклами трансляції сесій Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, офіційних державних заходів і церемоній, виступів Президента України, Голови Вер­ховної Ради України, Прем’єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України, народних депутатів України, членів Уряду України.

(частина перша статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом Укра­їни від 14.02.97 р. № 70/97-ВР)

Не допускаються рекламно-агітаційні передачі політичного змісту в день проведення виборів та референдумів.

Забороняється реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв. Рек­лама лікувальних сеансів, інших аналогічних заходів з використанням гіпнозу та інших методів психічного або біоенергетичного впливу може здійснюватися здозволу Міністерства охорони здоров’я України. Реклама лікарських засобів, виробів медичного призначення, методів профілактики, діагностики та ліку­вання здійснюється відповідно до Закону України «Про рекламу».

(частина третя статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 14.02.97 р. № 70/97-ВР)

Реклама не повинна містити в тексті і зображенні те, що може завдати духовної, моральної чи психічної шкоди молоді і дітям. Забороняється реклама у передачах, розрахованих на дитячу (до 14 років) аудиторію.

Стаття 32. Участь спонсорів у створенні телерадіопередач

Передачі можуть створюватися за участю юридичних і фізичних осіб, які виступають як спонсори, крім тих, чиєю основною діяльністю є вироб­ництво чи реалізація продукції або послуг, реклама яких заборонена стат­тею 31 цього Закону.

Передача, підготовлена за участю спонсора, повинна бути ясно і належно означена з допомогою титрів чи дикторського тексту на її початку, якщо інше не передбачено угодою між телерадіоорганізацією та спонсором. Спонсор має право на оприлюднення у програмі свого імені або назви фірми без зазначення реквізитів (адреси, телефонів, розрахункового рахунку тощо).

Забороняється спонсорство щодо випусків новин. Забороняється втручан­ня спонсорів у професійну діяльність телерадіоорганізацій та їх працівників.

(стаття 32 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.06.95 р. № 198/95-ВР )

Стаття 33. Кореспондентські пункти

Телерадіоорганізації мають право у встановленому порядку відкривати кореспондентські пункти на території України та за її межами. Кореспондентський пункт є структурним підрозділом (філією) телерадіоорганізації і представляє її інтереси.

Стаття 34. Акредитація телерадіопрацівників

Телерадіоорганізації мають право за погодженням з державними органами та органами об’єднань громадян акредитувати при них (при їх прес-службах) творчі групи, окремих працівників. Органи, при яких акредитовано телерадіопрацівників, забезпечують їм умови для виконання службових обов’язків з урахуванням специфіки підготовки телерадіоматеріалів (розміщення апара­тури, режим освітлення, підключення до джерел звуку тощо), а також поперед­ньо повідомляють їх про час і місце проведення засідань, прес-конференцій, презентацій, нарад та інших заходів, надають стенограми, протоколи та інші матеріали.

Припинення акредитації телерадіопрацівників можливе за рішенням організації, при якій їх акредитовано, за погодженням з телерадіоорганізацією, що акредитувала цих працівників, або у разі відкликання їх телерадіоорганізацією.

Стаття 35. Зберігання матеріалів телерадіомовлення

Телерадіоорганізації зобов’язані зберігати текстові матеріали передач протягом одного року після їх випуску і вести журнал реєстрації передач, які йдуть без попереднього запису (прямий ефір), в якому фіксуються: тема переда­чі, дата, час її початку і закінчення, прізвища авторів, ведучих та інших учас­ників. Журнал реєстрації передач, які йдуть у прямій трансляції, зберігається протягом року з дня останнього запису у ньому.

Передачі, записані в повному обсязі на магнітну плівку, можуть бути розмагнічені після закінчення десятиденного строку з часу останньої трансляції, якщо в цей строк не надійшла заява про спростування відомостей, які в них містяться. У разі виникнення спору вони розмагнічуються лише після його розв’язання (прийняття судового рішення, укладення мирової угоди тощо).

Порядок, критерії відбору, строки і умови довгострокового зберігання телерадіопередач, що становлять історичну, художню культурну чи іншу цін­ність, визначаються чинним законодавством України.

Розділ IV. ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЙ

ТА ЇХ ПРАЦІВНИКІВ

Стаття 36. Авторське право телерадіоорганізацій

Телерадіоорганізації належить авторське право на створені нею передачі (фільми) і програми, а також авторські права, одержані відповідно до укладе­них нею договорів.

Телерадіоорганізація має право дозволяти чи забороняти іншим телерадіоорганізаціям, установам і закладам, громадянам в Україні та за кордоном:

- трансляцію (ретрансляцію) своїх передач (фільмів) та програм;

- відтворення, тиражування або продаж зроблених записів передач (фільмів), програм, що є її власністю, а також записів музичних і літе­ратурно-драматичних творів, здійснених телерадіоорганізацією в студії чи у видовищних закладах.

Без згоди телерадіоорганізації допускається використання її передач (фільмів) і програм у таких випадках:

- для задоволення особистих потреб громадян;

- для використання іншими телерадіоорганізаціями коротких уривків–не більше п’яти хвилин з кожної передачі (фільму);

- для навчальних цілей у державних навчальних закладах.

Стаття 37. Обов’язки телерадіоорганізації

Телерадіоорганізація зобов’язана:

а) розповсюджувати об’єктивну інформацію;

б) не створювати перешкод у передачі та прийманні програм інших телерадіоорганізацій, функціонуванні ліній зв’язку;

в) дотримувати вимоги державних стандартів і технічних параметрів телерадіомовлення;

г) попереджати телеглядачів про те, що її програми є платними;

д) виконувати правила рекламної діяльності і спонсорства, встановлені чинним законодавством;

(пункт д) частини першої статті 37 доповнено згідно із Законом України від 14.02.97 р. № 70/97-ВР)

е) з повагою ставитися до національної гідності, національної своєрідно­сті і культури всіх народів;

є) зберігати у таємниці, на підставі документального підтвердження, відомості про особу, яка передала інформацію або інші матеріали за умо­ви нерозголошення її імені;

ж) не розповсюджувати матеріали, які порушують презумпцію невинува­тості підсудного або упереджують рішення суду;

з) не розголошувати інформацію про приватне життя громадянина без його згоди, якщо ця інформація не є суспільно необхідною. У разі, як­що суд визнає, що розповсюдження інформації про особисте життя громадянина не становить суспільно необхідної інформації, моральна шкода та матеріальні збитки відшкодовуються в порядку, встановле­ному чинним законодавством України;

й) забезпечувати для осіб та організацій, які мають у цьому виробничу потребу, вільний доступ до розкладу мовлення телерадіоорганізацій і безкоштовне його використання;

(частину першу статті 37 доповнено пунктом й) згідно із Законом України від 14.02.97 р. № 70/97-ВР)

і) дотримуватися встановленої квоти демонстрування національних фільмів та передач чи програм національного виробництва відповідно до законів.

(частину першу статті 37 доповнено пунктом і) згідно із Законом Укра­їни від 16.07.99 р. № 998-ХІV)

Телерадіоорганізація не має права:

- докорінно змінювати характер, обсяг мовлення та програмну концеп­цію без попереднього оповіщення телеглядачів і радіослухачів у своїх передачах;

- збільшувати в односторонньому порядку розмір абонентної плати чи інших видів оплати послуг до закінчення строку договору, крім випад­ків зміни централізовано затверджених тарифів на послуги телебачен­ня та радіомовлення.

У межах зони впевненого прийому телерадіопрограм не дозволяється проведення будь-яких видів робіт, які можуть перешкоджати прийому передач чи погіршувати їх технічну якість. Винні у цьому юридичні та фізичні особи зобов’язані за свій рахунок відшкодувати всі витрати, пов’язані з поновленням попередньої якості прийому телерадіопрограм.

Стаття 38. Права творчих працівників телерадіоорганізацій

Творчий працівник телерадіоорганізації, який виконує її завдання, має право:

а) збирати і отримувати без перешкод інформацію, яка необхідна для підготовки передач;

б) проводити кіно-, відео-, звуко- та інші записи, фотозйомки, за винят­ком випадків, передбачених чинним законодавством України;

в) за завданням телерадіоорганізації відвідувати органи влади, підприєм­ства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами;

г) при пред’явленні посвідчення працівника телерадіоорганізації перебу­вати в районах стихійного лиха і катастроф, в місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах, зборах, демонстраціях та інших масових за­ходах, на територіях, де оголошено надзвичайний стан;

д) на доступ (зйомку, запис) до документів та матеріалів, за винятком тих, що спеціально охороняються чинним законодавством України;

е) користуватися псевдонімом, застерігати від розголошення таємниці псевдоніма;

є) перед трансляцією знайомитися з остаточно готовою до випуску передачею, яку підготовлено з використанням зібраних ним матеріалів, робити щодо неї свої зауваження;

ж) зняти з себе відповідальність за матеріали, зміст яких, на його думку, було змінено (перекручено) в процесі редакційної підготовки;

з) відмовитися від виконання доручення телерадіоорганізації, якщо воно суперечить чинному законодавству.

Стаття 39. Обов’язки творчих працівників телерадіоорганізацій

Творчий працівник телерадіоорганізації зобов’язаний:

а) дотримувати програмної концепції телерадіоорганізації, керувати її статутом;

б) перевіряти достовірність одержаної ним інформації;

в) не допускати розповсюдження інформації, передбаченої частиною другою статті 2 цього Закону;