Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності

У

науці міжнародного права висловлюються різні погля­ди на підстави для виникнення міжнародно-правової від­повідальності. Узвичаєним є погляд, який зводить під­стави міжнародно-правової відповідальності тільки до

Глава XV Міжнародно-правова відповідальність

вчинення міжнародного правопорушення (Г. І. Тункін, Ю. М. Колосов, Г. М. Мелков та ін.). Часто для визна­чення джерела міжнародно-правової відповідальності вжи­вають термін «походження міжнародно-правової відпові­дальності». Проте фахівці міжнародного права, які спе­ціально досліджують це питання, зазначають такі підста­ви для міжнародно-правової відповідальності: а) норма­тивно-правову і б) фактичну.

Під нормативно-правовою підставою міжнародно-правової відповідальності розуміють сукупність юри­дично обов'язкових міжнародно-правових актів, на ос­нові яких певна поведінка або утримання від дій квалі­фікуються як міжнародне правопорушення і в силу яких суб'єкт міжнародного права повинен нести міжнарод­но-правову відповідальність. Комісія міжнародного пра­ва у проекті статей про відповідальність 2001 р. записа­ла: «Діяння держави може бути, кваліфіковане як міжна­родно-протиправне лише на підставі міжнародного пра­ва. На таку кваліфікацію не може вплинути кваліфіка­ція цього ж діяння як правомірного згідно із внутріш­ньодержавним правом» (ст. 3).

Якщо немає заборони певної дії або утримання від дій, юридична відповідальність, за незначними винятками (про що йдеться нижче), недопустима.

Нормативно-правові підстави є визначальними межа­ми потенційно можливої відповідальності. Тому самі під­стави мають бути правомірними, юридично дійсними зо­бов'язаннями. В цілому джерела міжнародно-правової від­повідальності збігаються з джерелами міжнародного пра­ва. Але це не є правилом. Нормативно-правовою підста­вою відповідальності завжди є рішення міжнародних судів та арбітражів. Водночас у науці міжнародного права їх не визнають джерелами міжнародного права або визнають (обмежене коло фахівців) лише як допоміжні джерела. Правовою підставою міжнародно-правової відповідаль­ності можуть бути спеціальні правові акти, які поклада­ють відповідальність на суб'єкти міжнародного права, але не є джерелом міжнародного права. Підставою такої від­повідальності можуть бути рішення міжнародних органів, односторонні акти, які також не є джерелами міжнарод­ного права. Міжнародний Суд ООН (1974) зазначив із цього приводу: «Загальновизнано, що декларації, укладені

Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності__________

за допомогою односторонніх актів стосовно правової і фактичної ситуації, можуть мати своїм наслідком створен­ня правових зобов'язань... Такі зобов'язання зобов'язують державу, навіть якщо вони не були укладені в рамках пе­реговорів».

Отже, джерелами міжнародно-правової відповідаль­ності є правомірні, юридично дійсні міжнародні догово­ри та міжнародні звичаї; рішення міжнародних органі­зацій та міжнародних органів (наприклад, Ради Безпеки ООН), які відповідно до норм міжнародного права (на­самперед статутів цих організацій) мають юридично-обо­в'язковий характер; правосудні рішення міжнародних судів та арбітражів (зокрема, консультативні висновки не є такими); односторонні міжнародні зобов'язання держави, які не є засобом впровадження в дію (для цієї держави) чинних або щойно створених норм міжнарод­ного права.

Нормативно-правовою підставою для міжнародно-пра­вової відповідальності є як норми матеріального характе­ру, що встановлюють відповідальність у конкретній галузі права, так і ті норми міжнародного права, що визначають умови наявності міжнародного правопорушення (зокрема процесуальні), які безпосередньо стосуються інституту міжнародно-правової відповідальності.

Вказані норми починають функціонувати за наяв­ності певних юридичних фактів. Такими для них мо­жуть бути лише міжнародні правопорушення. Міжна­родні правопорушення складають фактичну сторону під­став для міжнародно-правової відповідальності. Вони є досить складними соціально-правовими явищами. Тому дуже важливо встановити типові, визначені міжнарод­ним правом, порушення, що тягнуть за собою міжна­родно-правову відповідальність, і провести відмежуван­ня міжнародних правопорушень від дій, які зовні нага­дують міжнародні правопорушення, але такими не мо­жуть бути.

У процесі встановлення міжнародних правопорушень слід з'ясувати наявність характерних для них ознак у кон­кретних діях або при утриманні від дій суб'єкта міжна­родного права. Встановивши такі ознаки, потрібно пере­свідчитися, чи не існує таких обставин, які звільняють суб'єкта міжнародного права від міжнародної відповідаль-

Глава XV Міжнародно-правова відповідальність

ності. Отже, встановлення міжнародної відповідальності є складною правозастосовчою діяльністю суб'єктів міжна­родного права (передусім держав).

До міжнародного правопорушення веде свідома, не-спровокована поведінка. У разі спровокованої поведінки слід звернути увагу на те, чи володів суб'єкт свободою волевиявлення в процесі відповідних дій (або утримання від дій). Якщо це так, то можна також говорити про фак­тичні підстави для міжнародно-правової відповідаль­ності.

Не можуть бути дії або утримання від дій міжнарод­ним правопорушенням, якщо вони не мають усіх необхід­них ознак останнього. Тому не вважаються міжнародни­ми правопорушеннями: а) недружні акти; б) окремі зло­чинні вчинки фізичних осіб проти міжнародного права (злочини міжнародного характеру). Не можуть вважатися міжнародними правопорушниками суб'єкти міжнародно­го права, які мали відношення до правопорушення, але при цьому не встановлено їхніх протиправних дій або ут­римання від дій (спірні ситуації).

Недружнім актом вважають таку поведінку держави, що завдає шкоди іншій державі, діє всупереч її інтересам, але не порушує норм міжнародного права. Міжнародне право не забороняє недружніх актів. Відповідні заборони існують лише на морально-політичному рівні. Отже, не­дружній акт не породжує міжнародно-правової відпові­дальності і надає можливість іншим державам боротися з подібними фактами тільки морально-політичними засада­ми, вживати до держави, яка вдалася до недружнього ак­ту, відповідних заходів, реагувати на нього в порядку ре­торсії.

Зважаючи на те, що недружні акти суперечать інтере­сам інших держав, останні, як правило, так і реагують. На сьогодні найтиповішими і найчастішими є такі не­дружні акти, як надмірне обмеження прав іноземних фі­зичних та юридичних осіб на території держави, націона­лізація іноземної власності, підвищення митних податків на товари певної держави або групи держав; інші дії, які знаходяться в межах суверенітету, але які нехтують інте­реси інших суб'єктів міжнародного права.

Злочинні вчинки фізичних осіб проти міжнародного права є підставою для кримінального, а не міжнарод-

_______ Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності__________

но-правового покарання. Це такі дії фізичних осіб, які порушують норми міжнародного права і тому заборо­нені нормами внутрішньодержавного права. Таку забо­рону держави вносять до своїх кримінальних кодексів (законів) за власною ініціативою або на підставі між­народних угод, принципів і норм міжнародного права, загальновизнаних міжнародно-правових звичаїв, юри­дично обов'язкових рішень міжнародних органів та ор­ганізацій. Боротьба з такими правопорушеннями перед­бачена нормами міжнародного права, але відповідаль­ність фізичних осіб у таких випадках не є міжнародно-правовою. Поведінка фізичних осіб здійснюється поза будь-яким зв'язком із політикою держави (вони діють не від імені держави і не є посадовими особами в дер­жаві). Така поведінка, як правило, суперечить законо­давству держави і часто є такою, що підлягає кримі­нальному покаранню в національних судових установах. Крім того, юридичними підставами відповідальності за такі дії можуть бути міжнародні конвенції з боротьби проти міжнародної злочинності та відповідні їм націо­нально-правові акти.

Прикладами таких злочинних учинків фізичних осіб проти міжнародного права можуть бути: виготовлення і продаж іноземної валюти й цінних паперів; виготовлен­ня, придбання, зберігання з метою збуту і збут наркотич­них засобів без спеціального на те дозволу, глумління над символікою іноземної держави тощо.

У разі спірних ситуацій держави ще не встигли пору­шити норм міжнародного права, не сформулювали одна одній своїх домагань, але опинилися в таких міжнарод­них відносинах, коли їхні інтереси потерпають від пове­дінки вищих посадових осіб іншої держави. Ситуація зачіпає інтереси держав і може перерости у спір. На цьо­му етапі міждержавних відносин сторони не несуть міжна­родно-правової відповідальності, бо ще не сталося міжна­родного правопорушення як такого. Але вони вже зобо­в'язані вдатися до мирних засобів виходу із ситуації. Від­мова виконати це зобов'язання стане міжнародним пра­вопорушенням з усіма наслідками міжнародно-правової відповідальності. Прикладами спірних ситуацій є терито­ріальні спадкоємства під час поділу держави на декілька незалежних держав та ін.

Глава XV Міжнародно-правова відповідальність

Ознаки міжнародного правопорушення


Наши рекомендации