Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності
У |
науці міжнародного права висловлюються різні погляди на підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності. Узвичаєним є погляд, який зводить підстави міжнародно-правової відповідальності тільки до
Глава XV Міжнародно-правова відповідальність
вчинення міжнародного правопорушення (Г. І. Тункін, Ю. М. Колосов, Г. М. Мелков та ін.). Часто для визначення джерела міжнародно-правової відповідальності вживають термін «походження міжнародно-правової відповідальності». Проте фахівці міжнародного права, які спеціально досліджують це питання, зазначають такі підстави для міжнародно-правової відповідальності: а) нормативно-правову і б) фактичну.
Під нормативно-правовою підставою міжнародно-правової відповідальності розуміють сукупність юридично обов'язкових міжнародно-правових актів, на основі яких певна поведінка або утримання від дій кваліфікуються як міжнародне правопорушення і в силу яких суб'єкт міжнародного права повинен нести міжнародно-правову відповідальність. Комісія міжнародного права у проекті статей про відповідальність 2001 р. записала: «Діяння держави може бути, кваліфіковане як міжнародно-протиправне лише на підставі міжнародного права. На таку кваліфікацію не може вплинути кваліфікація цього ж діяння як правомірного згідно із внутрішньодержавним правом» (ст. 3).
Якщо немає заборони певної дії або утримання від дій, юридична відповідальність, за незначними винятками (про що йдеться нижче), недопустима.
Нормативно-правові підстави є визначальними межами потенційно можливої відповідальності. Тому самі підстави мають бути правомірними, юридично дійсними зобов'язаннями. В цілому джерела міжнародно-правової відповідальності збігаються з джерелами міжнародного права. Але це не є правилом. Нормативно-правовою підставою відповідальності завжди є рішення міжнародних судів та арбітражів. Водночас у науці міжнародного права їх не визнають джерелами міжнародного права або визнають (обмежене коло фахівців) лише як допоміжні джерела. Правовою підставою міжнародно-правової відповідальності можуть бути спеціальні правові акти, які покладають відповідальність на суб'єкти міжнародного права, але не є джерелом міжнародного права. Підставою такої відповідальності можуть бути рішення міжнародних органів, односторонні акти, які також не є джерелами міжнародного права. Міжнародний Суд ООН (1974) зазначив із цього приводу: «Загальновизнано, що декларації, укладені
Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності__________
за допомогою односторонніх актів стосовно правової і фактичної ситуації, можуть мати своїм наслідком створення правових зобов'язань... Такі зобов'язання зобов'язують державу, навіть якщо вони не були укладені в рамках переговорів».
Отже, джерелами міжнародно-правової відповідальності є правомірні, юридично дійсні міжнародні договори та міжнародні звичаї; рішення міжнародних організацій та міжнародних органів (наприклад, Ради Безпеки ООН), які відповідно до норм міжнародного права (насамперед статутів цих організацій) мають юридично-обов'язковий характер; правосудні рішення міжнародних судів та арбітражів (зокрема, консультативні висновки не є такими); односторонні міжнародні зобов'язання держави, які не є засобом впровадження в дію (для цієї держави) чинних або щойно створених норм міжнародного права.
Нормативно-правовою підставою для міжнародно-правової відповідальності є як норми матеріального характеру, що встановлюють відповідальність у конкретній галузі права, так і ті норми міжнародного права, що визначають умови наявності міжнародного правопорушення (зокрема процесуальні), які безпосередньо стосуються інституту міжнародно-правової відповідальності.
Вказані норми починають функціонувати за наявності певних юридичних фактів. Такими для них можуть бути лише міжнародні правопорушення. Міжнародні правопорушення складають фактичну сторону підстав для міжнародно-правової відповідальності. Вони є досить складними соціально-правовими явищами. Тому дуже важливо встановити типові, визначені міжнародним правом, порушення, що тягнуть за собою міжнародно-правову відповідальність, і провести відмежування міжнародних правопорушень від дій, які зовні нагадують міжнародні правопорушення, але такими не можуть бути.
У процесі встановлення міжнародних правопорушень слід з'ясувати наявність характерних для них ознак у конкретних діях або при утриманні від дій суб'єкта міжнародного права. Встановивши такі ознаки, потрібно пересвідчитися, чи не існує таких обставин, які звільняють суб'єкта міжнародного права від міжнародної відповідаль-
Глава XV Міжнародно-правова відповідальність
ності. Отже, встановлення міжнародної відповідальності є складною правозастосовчою діяльністю суб'єктів міжнародного права (передусім держав).
До міжнародного правопорушення веде свідома, не-спровокована поведінка. У разі спровокованої поведінки слід звернути увагу на те, чи володів суб'єкт свободою волевиявлення в процесі відповідних дій (або утримання від дій). Якщо це так, то можна також говорити про фактичні підстави для міжнародно-правової відповідальності.
Не можуть бути дії або утримання від дій міжнародним правопорушенням, якщо вони не мають усіх необхідних ознак останнього. Тому не вважаються міжнародними правопорушеннями: а) недружні акти; б) окремі злочинні вчинки фізичних осіб проти міжнародного права (злочини міжнародного характеру). Не можуть вважатися міжнародними правопорушниками суб'єкти міжнародного права, які мали відношення до правопорушення, але при цьому не встановлено їхніх протиправних дій або утримання від дій (спірні ситуації).
Недружнім актом вважають таку поведінку держави, що завдає шкоди іншій державі, діє всупереч її інтересам, але не порушує норм міжнародного права. Міжнародне право не забороняє недружніх актів. Відповідні заборони існують лише на морально-політичному рівні. Отже, недружній акт не породжує міжнародно-правової відповідальності і надає можливість іншим державам боротися з подібними фактами тільки морально-політичними засадами, вживати до держави, яка вдалася до недружнього акту, відповідних заходів, реагувати на нього в порядку реторсії.
Зважаючи на те, що недружні акти суперечать інтересам інших держав, останні, як правило, так і реагують. На сьогодні найтиповішими і найчастішими є такі недружні акти, як надмірне обмеження прав іноземних фізичних та юридичних осіб на території держави, націоналізація іноземної власності, підвищення митних податків на товари певної держави або групи держав; інші дії, які знаходяться в межах суверенітету, але які нехтують інтереси інших суб'єктів міжнародного права.
Злочинні вчинки фізичних осіб проти міжнародного права є підставою для кримінального, а не міжнарод-
_______ Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності__________
но-правового покарання. Це такі дії фізичних осіб, які порушують норми міжнародного права і тому заборонені нормами внутрішньодержавного права. Таку заборону держави вносять до своїх кримінальних кодексів (законів) за власною ініціативою або на підставі міжнародних угод, принципів і норм міжнародного права, загальновизнаних міжнародно-правових звичаїв, юридично обов'язкових рішень міжнародних органів та організацій. Боротьба з такими правопорушеннями передбачена нормами міжнародного права, але відповідальність фізичних осіб у таких випадках не є міжнародно-правовою. Поведінка фізичних осіб здійснюється поза будь-яким зв'язком із політикою держави (вони діють не від імені держави і не є посадовими особами в державі). Така поведінка, як правило, суперечить законодавству держави і часто є такою, що підлягає кримінальному покаранню в національних судових установах. Крім того, юридичними підставами відповідальності за такі дії можуть бути міжнародні конвенції з боротьби проти міжнародної злочинності та відповідні їм національно-правові акти.
Прикладами таких злочинних учинків фізичних осіб проти міжнародного права можуть бути: виготовлення і продаж іноземної валюти й цінних паперів; виготовлення, придбання, зберігання з метою збуту і збут наркотичних засобів без спеціального на те дозволу, глумління над символікою іноземної держави тощо.
У разі спірних ситуацій держави ще не встигли порушити норм міжнародного права, не сформулювали одна одній своїх домагань, але опинилися в таких міжнародних відносинах, коли їхні інтереси потерпають від поведінки вищих посадових осіб іншої держави. Ситуація зачіпає інтереси держав і може перерости у спір. На цьому етапі міждержавних відносин сторони не несуть міжнародно-правової відповідальності, бо ще не сталося міжнародного правопорушення як такого. Але вони вже зобов'язані вдатися до мирних засобів виходу із ситуації. Відмова виконати це зобов'язання стане міжнародним правопорушенням з усіма наслідками міжнародно-правової відповідальності. Прикладами спірних ситуацій є територіальні спадкоємства під час поділу держави на декілька незалежних держав та ін.
Глава XV Міжнародно-правова відповідальність
Ознаки міжнародного правопорушення