Сутність, принципи і роль страхування

1. Еволюція страхування проходить наступні етапи:

а) середньовіковий, сучасний;

б) древний, середньовіковий;

в) древний, середньовіковий, сучасний.

2. В якій ступені епохи розвитку людства виникає ризик:

а) в кінці низшей ступени варварства.

б) в кінці низшей ступени дикости;

в) в начале низшей ступени варварства.

3. З якого історичного періоду розвитку страхування одержує грошову форму:

а) період варварства;

б) період дикости.

в) початок цивілізації.

4. Вітчизною страхування життя вважають:

а) Францію;

б) Германію;

в) Англію;

г) Швецію.

5. Вітчизною перестрахування вважають:

а) Францію;

б) Германію;

в) Англію;

г) Швецію.

6. Результатом розвитку страхування в древній період стало поділення на:

а) майнове і відповідальності

б) самострахування, взаємне, комерційне

в) особисте і майнове.

7. У яких формах виникли перші страховики:

А) товариства взаємного страхування;

Б) страхового товариства з повною відповідальністю;

В) акціонерного страхового товариства.

8. Передавання страховикові за певну плату матеріальної відповідальності за наслідок ризику, зумовленого подіями, передбаченими договором страхування це:

а) ризикова функція;

б) превентивна функція;

в) заощаджу вальна функція.

9. Економічна сутність якої функції полягає в тому, що страхова компанія об’єктивно зацікавлена в більш тривалому використанні коштів страхового фонду:

а) ризикова;

б) превентивна;

в) заощаджу вальна.

10. Функція пов’язана з тим, що договори довготермінового страхування життя мають накопичувальний характер це:

а) ризикова;

б) превентивна;

в) заощаджу вальна.

11. Способи здійснення страхування:

а) самострахування, взаємне, комерційне, соціальні страхові гарантії

б) самострахування, комерційне, соціальні страхові гарантії

в) самострахування, взаємне, комерційне.

12. До сукупного страхового фонду суспільства належать:

а) централизовані резервні фонди держави;

б) децентрализовані резервні фонди підприємств;

в) фонди, які нагромаджені шляхом страхування.

13. Страхування базується на наступних принципах:

а) страховий ризик;

б) страховий інтерес;

в) суброгації;

г) відшкодування;

д) повна оплата страхових премій.

14. Страхувальник не повинен отримувати прибуток від страхування відповідно до принципу:

а) страхового майнового интересу;

б) відшкодування;

в) безпосередньої причини;

г) суброгації.

15. Форми здійснення страхування:

а) особисте, майнове, відповідальності;

б) обов’язкове і необов'язкове;

в) добровільне і обов'язкове.

16.До якої форми страхування належить особисте страхування від нещасних випадків на транспорті:

а) обов’язкове державне;

б) добровільне;

в) обов'язкове.

17. Страхування, яке пов’язано з відшкодуванням страхувальником нанесеного їм збитку третій особі або його майну відноситься до об'єкту страхування:

а) особисте;

б) страхування відповідальності;

в) майнове.

18. Закон України «Про страхування» був прийнятий:

а) у 1993 році;

б) у 1996 році;

в) у 2000 році.

19. На початковій стадії зародження Корпорація Ллойд займалась:

а) страхуванням життя;

б) вогневим страхуванням;

в) морським страхуванням.

20. Розподіл на правових засадах матеріальних втрат і збитків від страхових випадків між страховиками, страхувальниками та іншими особами це:

а) міжнародне фінансове призначення;

б) інвестиційне призначення;

в) розподільче призначення.

21. Забезпечення матеріально-фінансового захисту страхувальника від майнових збитків що виникли внаслідок дій сукупності визначених ризиків це:

а) розподільче призначення страхування;

б) захисне призначення страхування;

в) міжнародне фінансове призначення страхування;

г) інвестиційне призначення страхування.

22. Створення умов для розвитку міжнародного експорту і імпорту капіталу за рахунок системи надання міжнародних страхових послуг це:

а) розподільче призначення страхування;

б) захисне призначення страхування;

в) міжнародне фінансове призначення страхування;

г) інвестиційне призначення страхування.

22. Система індивідуального накопичення страхового фонду для захисту від збитків і втрат це:

а) самострахування;

б) сострахування;

в) взаємне страхування.

24. Колективне накопичення страхового фонду особами які об’єднані загальним економічним інтересом по відношенню до одного об’єкту страхування це:

а) самострахування;

б) сострахування;

в) взаємне страхування.

25. При організації і функціонуванні господарських товариств і АТ обов’язково створюються фонди самострахування до яких передбачені обов’язкові перерахування з чистого прибутку:

а) до 5%;

б) 5%;

в) более 5%.

26. Виплати, що здійснюються одній й тій же особі з будь якої системи страхування, не залежать від виплат, на які ця особа має право по якій іншій системі страхування це:

а) принцип суброгації;

б) принцип взаємної незалежності виплат;

в) принцип контрибуції.

27. Передача прав страховику на вилучення сум страхового відшкодування з винної сторони в рамках здійсненних страхових виплат це принцип:

а) суброгації;

б) франшизи;

в) диверсифікація.

28. Відповідно цьому принципу страхувальник повинен мати законний майновий інтерес до конкретного об’єкту , якій підлягає страхуванню це принцип:

а) сумлінності;

б) страхового інтересу;

в) відшкодування.

Класифікація страхування

1. Система підпорядкування деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовують як засіб для встановлення взаємозв’язків між цими поняттями (класами) - це:

а) класифікація;

б) ідентифікація;

в) упорядкування.

2. Найістотніші класифікаційні ознаки, за допомогою яких класифікують страхування і яки мають найбільше значення як у теоретичному, так і у практичному розумінні - це:

а) історичні, економічні, юридичні;

б) історичні, географічні, юридичні;

в) історичні, економічні, політичні.

3. За історичною ознакою страхування класифікують на:

а) давнє;

б) нове;

в) новітнє.

4. Класифікація страхування за економічними ознаками — це класифікація за такими характеристиками:

а) спеціалізацією страховика;

б) формою організації страхування;

в) статусом страхувальника;

г) часом виникнення окремих видів страхування.

5. Страхування, пов’язане з володінням, користуванням і розпорядженням майном страхувальником це:

а) майнове страхування;

б) страхування відповідальності;

в) особисте страхування.

6. Страхування, пов’язане з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи це:

а) майнове страхування;

б) страхування відповідальності;

в) особисте страхування.

7. Страхування, пов’язане з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну це:

а) майнове страхування;

б) страхування відповідальності;

в) особисте страхування.

8. Особисте страхування включає:

а) страхування пенсій;

б) страхування інвестицій;

в) страхування пасажирів;

г) страхування багажу та вантажу.

9. Майнове страхування включає:

а) страхування пенсій;

б) страхування інвестицій;

в) страхування пасажирів;

г) страхування багажу та вантажу.

10. Нетрадиційні види страхування включають:

а) кептивне страхування;

б) страхування залізничного транспорту;

в) страхування відповідальності власників водного транспорту;

г) страхування професійної відповідальності аудиторів;

д) страхування підприємницьких ризиків у кіновиробництві.

11. Страхування інвестиційних ризиків включає:

а) процентні ризики;

б) валютні ризики;

в) комерційні ризики;

г) катастрофічні ризики.

12. Зобов’язання страховика сплатити страхове відшкодування або страхову суму в разі настання обумовлених наслідків страхового випадку - це :

а) страхова відповідальність (страхове покриття);

б) страховий договір;

в) страховий інтерес.

13. Вартість, що її встановлює страхувальник, оцінюючи об’єкт страхування, критерій оцінки страхового ризику - це:

а) страхова вартість;

б) страхова оцінка;

в) страхове забезпечення.

14.Термін відшкодування — це термін, протягом якого:

а) страховик має право розраховуватися із клієнтом;

б) визначаються збитки, яких зазнав страхувальник;

в) страховик розраховує страхові тарифи.

15. Ліміт відповідальності це:

а) мінімальна сума страхового відшкодування, яка може бути сплачена страховиком страхувальнику;

б) максимальна сума страхового відшкодування, яка може бути сплачена страховиком страхувальнику;

в) невизначена сума страхового відшкодування, яка може бути сплачена страховиком страхувальнику.

16. У практиці страхового бізнесу застосовують наступні системи страхування:

а) страхування за пропорційною відповідальністю;

б) відповідальність за першим ризиком;

в) граничної відповідальності.

17. Страхування за системою пропорційної відповідальності означає:

а) виплату страхового відшкодування у розмірі збитку, але в межах страхової суми;

б) відшкодування збитків страховиком у визначених межах;

в) неповне, часткове страхування об’єкта.

18. Страхування за системою першого ризику передбачає:

а) виплату страхового відшкодування у розмірі збитку, але в межах страхової суми;

б) відшкодування збитків страховиком у визначених межах;

в) неповне, часткове страхування об’єкта.

19. Система страхування за граничною відповідальністю передбачає:

а) виплату страхового відшкодування у розмірі збитку, але в межах страхової суми;

б) відшкодування збитків страховиком у визначених межах;

в) неповне, часткове страхування об’єкта.