Класифікація кризових явищ

Кризові явища і ситуації класифікують за такими ознаками:
1) за належністю до країни функціонування суб'єкта управління:
- зовнішні кризові явища, джерело походження яких для суб'єкта перебуває за межами його власної країни;
- внутрішні кризові явища, що виникають в окремій країні й впливають на функціонування тільки її суб'єктів управління [19, ст. 5];
2) за рівнем виникнення:
- кризові явища, що виникають на мікрорівні, тобто безпосередньо у суб'єкта управління (підприємства, організації, приватної особи);
- кризові явища галузевого (групового) походження, що виникають у цілої групи суб'єктів (галузі);
3) за сферою походження:
- соціально-політичні кризові явища, зумовлені кризовими ситуаціями, що виникають у разі зміни державою політичного курсу, запровадження незапланованих соціальних програм або здійснення інших акцій, в основі яких — соціальні явища;
- адміністративно-законодавчі кризові явища, які виникають за реалізації непередбачених адміністративних рішень, що обмежують діяльність суб'єктів управління, а також внаслідок зміни чинного законодавства;
- виробничі кризові явища, пов'язані зі здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності;
- комерційні кризові явища, що виникають у процесі реалізації товарів і послуг;
- фінансові кризові явища, що виникають у сфері відносин суб'єкта управління з фінансовими інститутами, а також внаслідок змін у фінансовій системі;
- природно-екологічні явища, що виникають внаслідок залежності суспільного виробництва від природно-кліматичних явищ;
- демографічні кризові явища, зумовлені змінами демографічної ситуації;
- геополітичні кризові явища, що носять глобальний характер внаслідок міграції робочої сили, поширення захворювань, що погрожують усьому людству [26, ст. 445];
4) за причинами виникнення:
- кризові явища, спричинені невизначеністю майбутнього, що характерні для функціонування всіх суб'єктів управління;
- кризові явища, зумовлені недостатнім обсягом інформації для прийняття рішень та об'єктивною неможливістю врахування всіх параметрів, необхідних для прийняття оптимальних рішень;
- кризові явища, спричинені суб'єктивними чинниками — особистими характеристиками менеджера, який аналізує можливість виникнення і ступінь небезпеки кризового явища;
5) за ступенем системності:
- системні кризові явища, наявність яких зумовлена самою системою;
- несистемні (унікальні) кризові явища, не властиві даній системі, ступінь впливу яких може бути зведений до мінімуму;
6) за можливістю прогнозування:
- прогнозовані кризові явища і ситуації, виникнення яких піддається прогнозуванню на основі існуючих теорій і знань;
- частково непрогнозовані, що виникають унаслідок форс-мажорних подій [29, ст. 7];
7) за ступенем реалізації:
- реалізовані кризові явища, наслідки яких несприятливі для суб'єкта управління;
- кризові явища, що не реалізувалися (не здійснилися) всупереч очікуванню;
8) за адекватністю часу прийняття рішення з антикризового управління:
- прогнозовані кризові явища і ситуації, передбачені передкризовим менеджментом, у результаті чого була вироблена стратегія управління;
- поточні кризові явища, що не були заздалегідь передбачені, отже, не було вироблено стратегії реагування, внаслідок чого суб'єкт управління реагує на них у момент їх виникнення [26, ст. 446];
9) за ступенем впливу на функціонування суб'єктів управління. Вплив кризового явища на функціонування суб'єкта управління може призвести до таких наслідків:
- руйнації суб'єкта управління як системи;
- часткової руйнації системи управління суб'єкта;
- не чинити суттєвого впливу на суб'єкт управління.
10) на етапі стратегічного розвитку:
- криза зростання;
- криза стагнації;
- криза спаду;
11) на стадії життєвого циклу підприємства:
- криза створення;
- криза зростання;
- криза старіння;
12) за агрегуванням стану:
- прихована (латентна) криза;
- гостра криза;
13) за загрозою цілям підприємства:
- стратегічна криза (криза стратегії) — ситуація, коли потенціал розвитку підприємства (інноваційний потенціал), що міг би бути використаний протягом тривалого часу, істотно знизився, вичерпаний або немає можливості створити новий. Причинами стратегічної кризи є, наприклад, втрачений технологічний розвиток або відставання від прогресивних технологій, неадекватна реакція на вимоги ринку, що постійно змінюється, маркетингова стратегія.
- результативна криза (криза результатів), або оперативна криза, відображає стан, за якого підприємство має збитки і через постійне зменшення власного капіталу прямує до ситуації дефіциту балансу (перевищення пасивів над активами). Основними причинами кризи результатів, можуть бути: а) втрата інноваційного потенціалу внаслідок зниження потенціалу розвитку підприємства; б) недостатня ефективність оперативних заходів або менеджменту, який не в змозі достатньою мірою використовувати потенціал розвитку підприємства для зростання прибутків.
- криза ліквідності внаслідок збільшення збитків підприємству