Слов’янські племена та походження слов’ян
За дослідженнями істориків, слов’яни є корінним населенням Європи індоєвропейського походження. Як окрема етнічна спільність слов’яни сформувалися на початку нашої ери. Ряд істориків ототожнюють слов’ян із венедами. Перші письмові згадки про слов’ян зустрічаються у римських авторів: Плінія, Тацита, Птоломея. На думку більшості істориків Батьківщина слов’ян охоплювала територію від середньої течії Дніпра до Вісли. Слов’янський етнос розпався на 3 гілки:
1. Західних – поляни, чехи, словаки, лужицькі серби.
2. Південні – болгари, серби, хорвати, боснійці, словенці, македонці та чорногорці.
3. Східні – українці, білоруси, росіяни.
Між Дністром а Сіверським Дінцем розселилися племена антів. Провідною галуззю економіки антів було с/г. Анти не тільки забезпечували себе хлібом, а й вивозили зерно на зовн. Ринок.
Анти підтримували торгівельні зв’язки з скіфами, сарматами, готами, а також провінціями римської імперії.
В 4 ст. н.е. анти ств. Держ.. обєднання(Античний Союз) зі спадковим вождем, організаційним військом та участю населення в політ.. житті(Віче).
Після розпаду антів на території України, де розселилися східні слов’яни утв.. окремі племінні об’єднання, назви яких відомі з Повісті минулих літ: поляни, древляни, сіверяни, уличі, дуліби та інші.
У найбільш вигідному геополітичному положенні опинилися поляни. Саме вони стали центром консолідації Східнослов’янських земель, їх столицею був Київ. Згідно з археологічними дослідженнями він був заснований у к.5-п.п.6 ст. н.е. За легендою Київ заснували князь Кий, його брати Щек і Хорив і сестра Либідь.
З середини 9го ст.. навколо полян постає стабільне державне обєднання, яке в арабських писемних джерелах отримало назву Куявія, а сучасні історики наз. Його – Руською землею або Київським князівством.
Роль різних товариств у розвитку історичної науки.
В розвитку істор. Науки значний внесок зробили різні товариства, зокрема Товариство ім.. Шевченка у Львові, Одеське тов. Історії та старожитностей, Харківське історико-філологічне товариство та інші. Але значну роль відіграло товариство Нестора Літописця, засноване 24 листопада 1882р. Це товариство існувало до 1931р. Коли Україна стала незалежною, перед істориками постало питання возродити це товариство. Ініціатором заснування товариства вважається Максимович, видатний історіограф, учений-енциклопедист. Метою товариства Максимович ставив згуртування на демократичних принципах наукових сил України для дослідження історії рідного краю. Членами даного товариства були В.Антонович, М. Грушевський, Лазаревський,інші.Товариство займалося великим колом питань, зокрема:Читання публічних лекцій. Дослідженням і охороною пам’яток історії та культури. Організацією бібліотек. Організовували хоти-читальні, пропагували укр.. традиції, звичаї тощо.Але від самого початку діяльності товариства головною сферою інтересів його членів була історія України. Вона висвітлювалася представниками трьох шкіл:
Скептична(критична) – Максимович
Лівобережна – О. Лазаревський
Київська – В. Антонович.
Провідною серед них була київська, членами якої були відомі вчені Дашкевич, Левицький, Каманін.
Історики цієї школи піднімали широку коло питань, зокрема:
· Походження Руси
· Племена Русів.
· Давньоруська держава, її суп. Лад та історія церкви. Всі ці питання були дискусійними.
Т. Ч. Всі товариства, зокрема Нестора літописця, зробили значний внесок в розвиток історичної науки України.
3.Якими були причини роздроблення К,Р,
1)великі простори держави при відсутності тісних економічних зв’язків2)напади степових кочівників3)розвиток удільних князів, що сприяли зростанню місцевого сепаратизму4)посилення боярства5)зміна торгівельної кон’юктури
Білет