Поняття та значення трудової дисципліни. Заходи заохочення та стягнення

Ст. 139 КЗпП відкриває главу про трудову дисципліну: “Працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, вчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органа, дотримувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір”. Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника і профспілкового комітету на основі типових правил (ст. 142 КЗпП).

До працівників, що виконують усі вимоги КЗпП, правила внутрішнього трудового розпорядку, можуть застосовуватися міри заохочення як матеріального характеру (путівки в санаторій, поліпшення житлових умов, премії, коштовні подарунки і т.п.), так і нематеріального (почесні грамоти, нагрудні значки, присвоєння почесних звань і звань кращого працівника в даній професії і т.п.), про що власник видає наказ (розпорядження) і робиться запис у трудовій книжці.

За порушення трудової дисципліни до працівника застосовується тільки одна з мір стягнення (ст. 147 КЗпП):

1) догана;

2) звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником безпосередньо після виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня вчинення проступку (ст. 148 КЗпП).

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано тільки одне дисциплінарне стягнення, що дійсно протягом 1 року (можливо дострокове зняття стягнення).

Заробітна плата

У ст. 43 Конституції України записано: “Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення”. По цій же статті громадянам України надається право на своєчасне одержання винагороди за працю, що повинно бути захищено законом.

Заробітна плата – це винагорода , обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП, Закон України “Про оплату праці” 108/95-вр).

Оплата праці працівників визначається особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів роботи підприємства і максимальним розміром не обмежується (ст. 94 КЗпП).

ТРУДОВІ СУПЕРЕЧКИ

Індивідуальні трудові спори

Якщо між працівником і власником виник спор (конфлікт), то він вирішується на підставі глави XV КЗпП “Індивідуальні трудові спори”.

Індивідуальні трудові спори розглядаються:

· комісіями з трудових спорів (КТС), що обираються загальними зборами трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 чоловік;

· районними (міськими) судами.

Працівник може звернутися в КТС у 3-місячний строк із дня, коли він довідався або повинний був дізнатися про порушення свого права. КТС зобов’язана розглянути трудовий спор в присутності працівника і власника в 10-денний термін із дня подачі заяви.

КТС, розглянувши суть спору, приймає рішення більшістю голосів. Копії рішення КТС у 3-денний термін вручають працівникові й власнику. У випадку незгоди з рішенням КТС працівник або власник може оскаржити її рішення в суді у 10-денний строк із дня вручення виписки з протоколу засідання КТС чи його копії. Працівник може звернутися з заявою в суд у 3-місячний термін із дня, коли він дізнався чи повинний був дізнатися про порушення свого права, а по ділах про звільнення – у місячний термін із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Власник з питань стягнення з працівника матеріальної шкоди може звернутися в суд протягом 1 року з дня виявлення заподіяної шкоди.

Колективні трудові спори

Колективні трудові спори – це спори між трудовим колективом (профспілкою) і власником з питань, передбаченим колективним договором. Колективні трудові спори вирішуються шляхом ведення переговорів, використовуючи спеціальні процедури і засоби. Сторони складають протокол протиріч. Зі свого складу формують спеціальну комісію, що повинна розробити практичні рекомендації щодо суті спору. Якщо угода не була досягнута, закон передбачає можливість звернутися до посередників. І як крайня міра – проведення страйку, зборів, мітингів, пікетування.