| Безсполучникове складне речення, особливості будови. Смислові відношення між простими реченнями (однорідні й неоднорідні). Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні та інтонація. |
| Вигук як частина мови. Використання вигуків як засобу виразності в художніх творах. Правопис вигуків. Дефіс у вигуках. Кома і знак оклику при вигуках. |
| Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі. Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. Основні випадки чергування у—в, і—й. Позначення м'якості приголосних на письмі буквами ь, і, є, ю, я. Сполучення йо, ьо. |
| Вимова та написання префіксів з- (зі-, с-), роз-, без-; префікси пре-, при-, прі-. |
| Відомості про мовлення. Загальне уявлення про спілкування і мовлення. Ситуація спілкування: адресати (той, хто говорить чи пише) і адреса мовлення, мета й умови спілкування, повідомлення (висловлення), його зміст і форма. Монологічне і діалогічне мовлення. Усне і писемне мовлення. Основні правила спілкування. Тема і основна думка висловлення. Різновиди мовленнєвої діяльності: говоріння, писання, читання, слухання. Основні вимоги до мовлення: змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність. Мовленнєві помилки і недоліки. Етика спілкування й етикет. Поняття про текст. Поділ тексту на абзаци. План готового тексту (простий і складний). Мовні засоби зв'язку речень у тексті (сполучники, прислівники, займенники, синоніми, спільнокореневі слова, повтори). Поняття про стилі мовлення: розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий і публіцистичний. Сфери вживання кожного з них. Поняття про типи мовлення: розповідь, опис, роздум. Особливості побудови розповіді на основі власного досвіду, опису окремих предметів і тварин, елементарного роздуму. |
| Голосні наголошені й ненаголошені, їх вимова та позначення на письмі. Ненаголошені голосні е, и, о в коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом. |
| Групи слів за значенням: синоніми, антоніми, омоніми. Власне українські і запозичені слова. Застарілі слова і неологізми. Загальновживані (нейтральні) і стилістично забарвлені слова: діалекти, професійні слова і терміни. |
| Дієприкметник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні й пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього і минулого часу. Відмінювання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот. Відокремлення комами дієприкметникових зворотів (після означуваного іменника). Безособові дієслівні форми на -но, -то, їх вживання в усному і писемному мовленні. Правопис голосних у закінченнях дієприкметників. Правопис голосних і приголосних у суфіксах дієприкметників. Не з дієприкметниками. Н у дієприкметниках та нн у прикметниках дієприкметникового походження. |
| Дієприслівник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки і синтаксична роль. Дієприслівники недоконаного і доконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот. Коми при дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівникові. Правопис дієприслівників. Складні випадки вживання доконаного і недоконаного видів дієприслівника. Не з дієприслівниками. |
| Дієслово як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Неозначена форма (інфінітив). Види дієслів (доконаний, недоконаний). Часи дієслова. Минулий час (зміна дієслів у минулому часі). Теперішній і майбутній (відмінювання дієслів теперішнього і майбутнього часу). Дієслова Іі IIдієвідмін. Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий), їх творення. Безособові дієслова. Способи творення дієслів. Особливі форми дієслова: дієприслівник, дієприкметник. Правопис дієслів. Не з дієсловами. Правопис -ться, -шся в кінці дієслів. Букви е, и в особових закінченнях дієслів Іі IIдієвідмін. Буква ь у дієсловах наказового способу. |
| Займенник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди займенників. Особові та зворотні займенники, їх відмінювання. Питальні та відносні займенники, їх відмінювання. Неозначені і заперечні займенники, їх утворення і відмінювання. Присвійні, вказівні, означальні займенники, їх відмінювання. Правопис займенників. Написання прийменників із займенниками окремо. Н в особових займенниках 3-ї особи після прийменників. Дефіс у неозначених займенниках. Ні в заперечних займенниках. Вживання займенників ви, вам у ввічливому значенні при звертанні до однієї особи, написання цих займенників з великої букви у пошанному значенні. |
| Звуки мовлення. Голосні і приголосні звуки. Приголосні тверді і м'які, дзвінкі і глухі;вимова звуків, що позначаються буквами г і ґ.Подовжені звуки. |
| Зміни приголосних при творенні слів: іменників з суфіксом на -ин(а) від прикметників на -ський, -цький; іменників і прикметників, що мають буквосполучення -чн- (-шн-);зміни приголосних при творенні прикметників на -ський, -зький та іменників на -зтво, -цтво, -ство. |
| Змінювання та творення слів. Основні способи словотворення в українській мові:префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безсуфіксальний, складання слів або основ, перехід слів з однієї частини мови в іншу. |
| Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники назви істот і неістот. Загальні і власні назви. Велика буква і лапки у власних назвах. Рід іменників. Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що мають форму тільки однини або тільки множини. Відмінки іменників. Кличний відмінок в українській мові. Типи відмін іменників. Особливості відмінювання іменників, що вживаються тільки в множині. Незмінювані іменники. Способи творення іменників. Правопис відмінкових закінчень іменників. Не з іменниками. Правопис найуживаніших суфіксів. Букви е, и, і в суфіксах -ечок-, -ечк-, -ичок-, -інн(я), -ив(о), -ев(о). Написання та відмінювання чоловічих і жіночих імен та по батькові. |
| Лексичне значення слова. Однозначні і багатозначні слова. Вживання багатозначних слів у прямому і переносному значеннях. |
| Найголовніші випадки чергування приголосних звуків. |
| Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків. Чергування о— а, е—і, е—и. Чергування о, е з і. Е—о після ж, ч, ш, й. И, і після ж, ч, ш, щ та г, к, х |у коренях слів. |
| Написання слів іншомовного походження. |
| Односкладні речення. Односкладні речення з головним членом у формі присудка: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові; безособові. Односкладні речення з головним членом у формі підмета: називні. |
| Означення, додаток і обставина як другорядні члени речення. Узгоджені й неузгоджені означення. Прикладка як різновид означення. Додаток. Прямий і непрямий додаток. Обставина. Види обставин за значенням (способу дії, міри і ступеня, місця, часу, причини, мети). Порівняльний зворот. Написання поширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки. Виділення порівняльних зворотів комами. |
| Орфограма. Орфографічна помилка. |
| Підмет та присудок як головні члени речення. Способи вираження підмета. Простий присудок. Складний дієслівний присудок. Складний іменний присудок. Тире між підметом і присудком. |
| Повні і неповні речення. Тире в неповних реченнях. |
| Подвоєння букв на позначення подовжених м'яких приголосних та збігу однакових приголосних звуків. |
| Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв я, ю, є, ї, щ та буквосполучень дз, дзь, дж. |
| Поняття про лексику. |
| Поняття про самостійні та службові частини мови. |
| Поняття про фразеологізми. Джерела українських фразеологізмів. Прислів'я, приказки і афоризми як різновиди фразеологізмів в ролі членів речення. |
| Правила вживання апострофа. Правильна вимова та написання слів з апострофом. |
| Правила вживання м'якого знака. |
| Прийменник як службова частина мови. Прийменник як засіб зв'язку в словосполученні. Непохідні й похідні прийменники. Правопис прийменників разом, окремо і через дефіс. Особливості вживання прийменників з іменниками. |
| Прикметник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Якісні, відносні та присвійні прикметники. Повні і короткі форми прикметників. Ступені порівняння прикметників, їх утворення. Прикметники твердої і м'якої груп, їх відмінювання. Способи творення прикметників. Найчастіше вживані суфікси. Правопис відмінкових закінчень. Не з прикметниками. Правопис найуживаніших суфіксів прикметників. Букви ь, е в суфіксах на означення пестливості і неповноти ознаки (-еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -уват-, -юват-). Букви ь, е, о, и в прикметникових суфіксах -ськ-, -ев-(-ев-), -ов-(-йов-, -ьов), -ин-, -ін-, -ичи-, а також у прикметниках на -зький, -цький. Одна і дві букви н у прикметниках. Написання складних прикметників разом і через дефіс. Написання прізвищ прикметникової форми. |
| Прислівник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Ступені порівняння прислівників. Способи творення прислівників. Правопис прислівників. Одна і дві букви н у прислівниках. Не і ні з прислівниками. И та і в кінці прислівників. Дефіс у прислівниках. Написання прислівників разом і окремо. |
| Просте речення. Підрядний та сурядний зв'язок слів у реченні. Порядок слів у реченні. Логічний наголос. Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні. Окличні речення. Речення двоскладні й односкладні; прості й складні. Поширені й непоширені речення. Розділові знаки в кінці речення. |
| Пряма й непряма мова. Цитата. Діалог. Способи заміни прямої мови непрямою. Інтонація і розділові знаки при прямій мові. Розділові знаки при цитаті, діалозі. |
| Речення з відокремленими членами. Поняття про відокремлення другорядних членів речення. Відокремлені означення, прикладки, додатки, обставини. Відокремлені уточнюючі члени речення. Розділові знаки при відокремлених членах. |
| Речення з однорідними членами речення. Однорідні члени речення, інтонація речень з однорідними членами. Узагальнююче слово при однорідних членах речення. Однорідні й неоднорідні означення. Однорідні члени речення із сполучниковим, безсполучниковим і змішаним зв'язком. Речення з кількома рядами однорідних членів. Кома між однорідними членами. Двокрапка і тире при узагальнюючих словах у реченнях з однорідними членами речення із звертаннями, вставними словами. Звертання непоширені й поширені. Вставні слова, сполучення слів, речення. Поділ вставних слів за значенням. Розділові знаки при звертанні та вставних словах. |
| Склад. Наголос. Основні правила переносу. |
| Складне речення з різними видами зв'язку. Складне речення з сурядним і підрядним зв'язком. Складне речення із сполучниковим зв'язком. Розділові знаки в ньому. |
| Складне речення і його ознаки. Складні речення без сполучників, з сурядним і підрядним зв'язком. |
| Складнопідрядне речення, його будова і засоби зв'язку в ньому. Складнопідрядне речення із сполучниками і сполучними словами. Основні види підрядних речень: означальні, обставинні (місця, часу, способу дії, міри і ступеня, порівняльні,причини і мети, умовні, допустові). Синонімія складнопідрядних речень з простими реченнями і реченнями з прямою мовою. Складнопідрядні речення з кількома підрядними. Розділові знаки у складнопідрядному реченні. |
| Складносурядне речення, його будова і засоби зв'язку в ньому. Сполучники та смислові зв'язки між простими реченнями в складносурядному. Інтонація і розділові знаки у складносурядному реченні. |
| Словосполучення. Будова і типи словосполучень за способом вираження головного слова. Підрядний зв'язок слів у словосполученні (узгодження, керування, прилягання). |
| Спільнокореневі слова та форми слова. Основа слова і закінчення змінних слів. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення. |
| Сполучник як службова частина мови. Сполучник як засіб зв'язку у реченні. Сполучники сурядності й підрядності, їх види. Вживання сполучників у простому і складному реченнях. Правопис сполучників разом і окремо. |
| Сполучні о, е в складних словах. Написання разом і через дефіс слів з пів-. Дефіс у складних словах. |
| Творення та правопис складних і складноскорочених слів. |
| Частка як службова частина мови. Формотворчі, заперечні та модальні частки. Написання часток бо, но, то, от, таки. Не з різними частинами мови. |
| Числівник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Числівники кількісні (на означення цілих чисел, дробові і збірні) та порядкові. Числівники прості й складні. Відмінювання кількісних і порядкових числівників. Правопис числівників. Буква ь на кінці числівників та перед закінченням у непрямих відмінках. Роздільне написання складних числівників. Написання разом порядкових числівників з -тисячний. |
