Спеціалізація окремих країн у виробництві певних видів про­дукції і послуг передбачає їх виробництво у розмірах, які набагато перевищують потреби країни-виробника.

Так формуються галузі міжнародної спеціалізації, тобто такі, які орієнтовані на експорт продукції і в першу чергу визначають «обличчя»

країни у міжна­родному розподілі праці.

Наприклад, Саудівська Аравія є постачальником на світовий ринок нафти, Канада - зернових, Замбія - міді, Японія - робото­техніки, радіоелектроніки, автомобілів, капіталу.

Проблемне питання.

Які країни менше залежать від коливань цін на світовому ринку: ті, які постачають 1-2 види продукції, або ті, які постачають більше видів продукції? Відповідь обґрунтуйте. Наведіть приклади.

Міжнародна спеціалізація зумовлює необхідність міжнародно­го обміну товарами і послугами. Цей обмін посилює міжнародні економічні зв'язки, призводить до зростання кількості і збільшен­ня потужності вантажопотоків. Охоплюючи всі країни світу, світо­ве господарство і міжнародний географічний поділ праці видозмі­нюються та ускладнюються, набуваючи нових форм.

Головною рушійною силою розвитку світового господарства на рубежі ХХ-ХХІ ст. стала глобалізація.

Глобалізація - об'єктивний процес фор­мування єдиних принципів світового

устрою.

Ознаки глобалізації:

1. Транснаціоналізація

2. Ін­теграція.

Транснаціоналізація - це виведення господарської діяльності поза межі країни.

Прикладом транснаціоналізації є утворення транснаціональних корпорацій (ТНК).

Транс­національна компанія -кампанія, діяльність якої є крупномасштабною (обіг складає мільярди доларів на рік), а сама вона має свої філіали за кордоном.

За даними ООН, зараз у світі існує більш ніж 65 тис. ТНК, що контролюють понад 850 тис. філій по всьому світу, у яких задіяно більш ніж 74 млн. чоловік. При цьому на території промислово роз­винених держав розміщується понад 80 % материнських компаній і близько 33 % філій, у країнах, що розвиваються, - відповідно 19,5 і майже 50, у колишніх соціалістичних державах - приблиз­но 0,5 і 17%.

За характером і масштабами торгово-інвестиційної експансії провідну роль відіграють ТНК США. Але цей розрив поступово ско­рочується за рахунок посилення позицій ТНК держав Західної Єв­ропи та Японії, а також появи транснаціональних корпорацій кра­їн, що розвиваються.

Ринкова капіталізація окремих ТНК перевищує 500 млрд. дол., а щорічні обсяги продажів складають 150-200 млрд. дол. Щорічний чистий прибуток кожної з найбільших корпорацій практично до­рівнює річному бюджетові України. Економічна потужність вели­ких ТНК порівняна з ВВП середніх держав, і вони диктують свою волю багатьом країнам.

Завдання.

Ознайомтеся з матеріалами атласу і таблиці про най­більші ТНК світу. Поясніть, чому країнами базування ТНК є еко­номічно розвинені держави.

Міжнародна економічна інтеграція - процес встановлення глибоких та стійких взаємозв'язків між групами країн та прове­дення ними злагодженої міждержавної економічної політики.

Найбільші ТНК світу.

Компанія	Країна базування	Галузь діяльності
Роял-Датч/Шелл	Велика Британія/ Нідерланди	Енергетика
Форд	США	Автомобілебудування
Дженерал Електрік	США	Енергетика
Екссон	США	Енергетика
Дженерал Моторз	США	Автомобілебудування
Фольксваген	Німеччина	Автомобілебудування
ІВМ	США	Виробництво ЕОМ
Тойота	Японія	Автомобілебудування
Нестле	Швейцарія	Харчова промисловість
Байєр	Німеччина	Хімічна промисловість
АТТ	США	Електротехнічне виробництво
Ніссан	Японія	Автомобілебудування
Майкрософт	США	Програмне забезпечен­ня
Мобіл	США	Енергетика
Даймлер-Бенц	Німеччина	Автомобілебудування

Основні форми міжнародної економічної інте­грації:

1.Зона преференційної торгівлі - зона з пільговим торговельним режимом, коли дві або кілька країн зменшують взаємні тарифи на імпорт товарів, зберігаючи рівень тарифів у торгівлі з іншими країнами.

Найбільш показовим історичним прикладом такої форми інтеграції є преференційна система Британського співтовариства що об'єднує понад 50 держав;

2. Зона вільної торгівлі - у її межах діє особливий пільговий тор­говельний режим для країн-учасниць за рахунок усунення мит, податків та зборів при їх збереженні в торгівлі з іншими країна­ми.

Типовими прикладами є Європейська асоціація вільної тор­гівлі (1960 р.), зона вільної торгівлі США - Канада (1988 р.);

3. Митний союз - це угода двох або кількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зо­внішнього тарифу.

Такі угоди діяли у Бенілюксі (з 1948 р.) та Європейському Союзі (з 1968 р.), Союз Росія-Білорусь-Казахстан;

4. Спільний ринок - у його межах забезпечується вільний рух не тільки товарів, а й послуг, капіталів і громадян (робочої сили).

Такі умови економічних взаємовідносин у цілому характерні для Європейського Союзу в 90-х рр. XX ст. Формується Північ­ноамериканський спільний ринок (США, Канада, Мексика);

5. Економічний союз - вільний рух факторів у результаті вироб­ництва доповнюється гармонізацією внутрішньої та зовнішньої економічної політики. У країнах-учасницях функціонує, як правило, єдина грошова одиниця.

Прикладом таких союзів є Бенілюкс (з 1960 р.), Європейський Союз до 1991 р. - колиш­ній СРСР.

Результатом міжнародної економічної інтеграції є формування міжнародних економічних угруповань, таких як,- наприклад,

Єв­ропейський Союз,

Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА),

Ліга арабських держав (ЛАГ),

Африканський Союз,

Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) та ін.