Особливості МЕВ окремих груп країн (промислово розвинутих, перехідних суспільств, країн, що розвиваються). Місце України в системі МЕВ.
Світове господарство як цілісна система складається з різних частин, підсистем. Такими підсистемами є групи національних економік (групи країн), які мають певну спільність і відмінності. Їх визначають за такими ознаками, як рівень економічного розвитку, соціально-економічна структура економіки, тип економічного зростання, рівень і характер зовнішньоекономічних зв’язків. Проте найбільш поширеною є класифікація світового господарства, за якою в ньому виокремлюють три великі групи країн: розвинуті країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою. Для включення країн до тієї чи іншої групи застосовують насамперед такі критерії: характер економіки і рівень її соціально-економічного розвитку.
До групи розвинутих (промислово розвинутих, індустріальних) входять держави з ринковою економікою і високим рівнем соціально-економічного розвитку, в яких ВВП на душу населення нині складає не менше 12 тис. дол. за паритетом купівельної спроможності. Нині це приблизно 30 країн і територій. По рівню доходів на душу населення зараз США, Японія і ФРН займають лідируючі місця. Створення нового технологічного базису виробництва: автоматизовані системи виробництва і управління виробничим процесом. Упор робиться на науку і підвищення кваліфікації робочої сили, ресурсозберігання.
До групи країн, що розвиваються (слаборозвинутих),входять держави з ринковою економікою і низьким рівнем економічного розвитку. Із 182 країн — членів МВФ до цієї групи належить 121. Проте, незважаючи на їх кількість, чисельність населення та величезну територію, на них припадає трохи більше 28 % світового ВВП. Дана група характеризується різкою диференціацією та неоднорідністю соціально-економічного розвитку. Верхній ешелон країн, що розвиваються, складають держави з порівняно сучасною структурою економіки, високим індексом розвитку людини, значним ВВП на душу населення Найнижчий рівень у цій групі країн займають найменш розвинуті, головна проблема яких не стільки у відсталості та бідності, скільки у відсутності відчутних економічних ресурсів для їх подолання.
До групи країн з перехідною економікою належать держави, які з 1980—90 рр. здійснюють перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової. Це 12 країн Центральної і Східної Європи, 15 країн колишніх республік СРСР, а також Монголія, В’єтнам. Країни з перехідною економікою виробляють близько 17—18 % світового ВВП.
Головними проблемами ПЕ є: змінність, нестабільність, що носить безповоротний характер. Вони не просто тимчасово порушують стійкість системи, а послаблюють її, вона поступова уступає місце іншій економічній системі; для ПЕ, що представляє собою суміш старого і нового, характерно існування особливих перехідних економічних форм.
В сучасних умовах економічного розвитку України зовнішньоекономічні відносини — одна з найважливіших сфер її діяльності. Створення і розвиток цих відносин з усіма країнами світу, і особливо з найбільш розвинутими, сприятиме інтернаціоналізації виробництва, підвищенню рівня його технології та якості продукції. Тільки цим шляхом Україна зможе інтегруватися в Європейський і світовий ринок. В той же час структура та обсяги експорту не відповідають стану України у світо господарських зв'язках. У країна, населення якої становить майже 1,5% населення світу, країна, яка має великий промисловий і природно-ресурсний потенціал, має невідповідно низьку частку у світовому експорті — 0,2%. Якщо у Канаді на душу населення експортується продукції на суму 5,6 тис. дол., Німеччині — 5,1, Франції — 4,1, Італії — 3,3, Японії — 3,2, Великобританії — 3,1, США — 2,0, Росії — 0,4, то в Україні — 0,2—0,3 тис дол.
Слід визнати, що процес адаптації зовнішньоекономічних зв'язків України до вимог світового ринку надзвичайно складний. Вирішальним буде докорінна структурна перебудова народного господарства. Структурні зміни у матеріальному виробництві, зокрема зростання обсягів продукції сільського господарства і переробних галузей АПК, збільшення випуску високотехнологічних наукомістких виробів, відіб'ються на структурі експорту, дозволять запропонувати на світові ринки товари високої якості, що відповідатимуть світовим стандартам. Це визначить місце України у міжнародному поділі праці.